Україна залучила 3 мільярди доларів: зрада чи перемога?

Одні називають це беззаперечною перемогою і якісним показником "рішучих реформ", інші бачать в цьому тотальну зраду. Але правда десь посередині. Одні намагаються абсолютно буденні речі показати як беззаперечні успіхи свого перебування при владі, інші зайняті конспірологічними теоріями. 

Ще на початку року мало хто міг спрогнозувати, що Україна зможе самостійно вийти на зовнішні ринки і залучити значний ресурс. Міністр фінансів обережно називав цифру в 500 млн доларів, та й на неї багато хто дивився зі скепсисом.

Ситуація на світових ринках нічого хорошого не передбачала для країн, що розвиваються. Аналітики прогнозували підвищення ставки ФРС,  що повинно було призвести до підвищення доходності за базовими активами —  казначейськими облігаціям США.  А це уже неминуче б призвело до відтоку капіталу з країн, що розвиваються, та відповідно позначилось би на вартості їх позик.

Проте склалося все інакше.  Суттєве зростання ринків з початку року, послаблення долара та зниження очікувань щодо підвищення базової ставки призвели до нестримного попиту на активи ринків, що розвиваються. Свій шанс отримало багато країн.

Наприклад у травні Сенегал вперше з 2014 року зміг випустити 16-річні бонди під 6,25%. На початку червня Кот-д'Івуар, де недавно мало не стався воєнний переворот, отримав заявки майже на 10 мільярдів доларів, коли випускав 16-річні бонди під 6,25 річних. Восьмирічні облігації країна змогла випустити під 5,155%.

В червні також здивувала багатьох Аргентина, яка з моменту оголошення незалежності оголошувала дефолт 8 разів. Країна випустила 100-річні облігації під 7,9% річних. Причому попит на облігації перевищив пропозицію в 3,5 раза.

Таджикістан, в якому день починається з молитви лідеру нації — Емомалі Рахмону — запозичив 500 мільйонів доларів, випустивши облігації на 10 років під 7,125% річних. Попит був настільки високим, що Такджикістан зміг знизити вартість запозичень на 0,9%. Книга заявок як і у випадку України перевищила пропозицію в 6 разів.

В Україні таке саме перевищення попиту над пропозицією  призвело до того, що багато хто розгледів у цьому ознаку успіху реформ.

"Це яскраве свідчення того, що весь світ сьогодні грошима голосує за віру в Україну і за ефективність наших реформ", — так прокоментував 6-кратне перевищення попиту над пропозицією Петро Порошенко на зустрічі з лідерами української громади в Нью-Йорку.

Реакція президента та інших деяких окремих представників влади на випуск євробондів починає нагадувати баржу с кавунами Гройсмана. "Запам'ятайте їх, вони привезли в Україну 3 млрд", "Перемога!" — такими коментарями сьогодні переповнені соціальні мережі.

Що з іншого боку? Критика Мінфіну починається від ціни запозичення і закінчується банальним "розпиляють". Серед невдоволених розміщенням України можна навіть помітити людей рівня радника президента та заступника міністра фінансів часів Наталії Яресько.

Хоча на мою думку, нічого екстраординарного не відбулось. Україна скористалась своїм шансом та запозичила кошти на таких умовах, на яких їй дозволив ринок. І умови ці прийнятні, особливо на фоні того, що в найближчі декілька років припадає близько 20 млрд виплат за зовнішніми запозиченнями, потенційне погіршення платіжного балансу через ймовірне скорочення транзиту газу через Україну, виборів президента і парламенту та іншого.

Якщо такі умови зберігатимуться і надалі, Україні буде набагато легше пройти цю дистанцію без суттєвих макроекономічних потрясінь.  Але в тому і проблема, що Україні більше доводиться розраховувати на зовнішні чинники, а не на внутрішні.

Україна, попри "рішучі реформи", залишається країною зі сміттєвим кредитним рейтингом, підвищенням якого на одну cходинку не втомлюється хизуватись президент, не дивлячись на те, що цей рейтинг є "вкрай спекулятивним". Хоча у програмі "Україна 2020", яку здається ніхто не відміняв, рейтинг за зобов'язаннями в іноземній валюті за шкалою рейтингового агентства S&P мав би  бути не нижче інвестиційної категорії "ВВВ".

Цей рейтинг навіть на сходинку нижчий дозволяв би пенсійним фондам в більшості країн ЄС та США купувати облігації для своїх портфелів.

Саме це б могло бути запорукою успіху країни на зовнішніх ринках і дозволяло б знівелювати складу ситуацію із зовнішніми виплатами держави.

Проте 2020 рік вже не такий далекий, як здавалось у 2015 році, коли приймалась програма, а от до задекларованого інвестиційного рейтингу ще майже 10 сходинок. І вже зараз зрозуміло, що Україна цього рівня не досягне навіть близько.

Якби Україна змогла пройти хоч половину цього задекларованого шляху це вже б дійсно можна було б назвати "успіхом". Проте схоже, що в нашому випадку представники влади та їх апологети задовольняються ситуативними успіхами, які за найменшої нагоди можна перетворити на піар-фарс.