Курс гривні в бюджеті: чому це не орієнтир для пересічних українців

Кожного разу, щойно Міністерство фінансів презентує проект державного бюджету на наступний рік, ЗМІ вихоплюють з документу показник курсу і розкручують його, як передбачення уряду з вартості долара в Україні у наступному році.

Такі новини створюють психологічний тиск на валютний ринок через населення та бізнес.

Зважаючи на те, що сьогодні все ще є сильною звичка українців орієнтуватись на обмінний курс, і, відповідно, подібні новини мають великий резонанс, ми вирішили заглибитись в це питання і пояснити, що це за показник, який ми бачимо у бюджеті, наскільки він пов'язаний з тими показниками, які обраховує Національний банк та головне — чи потрібно пересічному громадянину орієнтуватись на курс із бюджету при прийнятті тих чи інших економічних рішень.

В Держбюджеті є майже все, крім курсу

Державний бюджет — це не просто головний фінансовий документ держави. За юридичною формою — це Закон України, а отже, показників, які передбачені цим законом необхідно дотримуватись.

Але показник курсу ви не знайдете в тексті закону.  Його там і не може бути, оскільки  призначення держбюджету — перерозподіл державних коштів. Не більше, ні менше.

Обмінний курс державного бюджету — це лише технічний показник, призначений для перерахунку показників доходів та видатків, виражених в іноземній валюті, у гривню. Адже основний фінансовий план країни має затверджуватися саме в національній валюті.

У разі, якщо гривня покаже у наступному році послаблення значніше, ніж закладено у бюджет, може виникнути необхідність посеред року просити Верховну Раду внести відповідні зміни до дербюджету.

Тому логічно, що для уникнення такої ситуації Міністерство фінансів іде шляхом неоптимістичних сценаріїв. Це означає, що уряд підходить до цього показника, як до технічного інструменту.

Більше того, якби закладений показник був оптимістичним, це могло б означати, що до його визначення закралася політика, і тепер обмінний курс використовується не як інструмент для вірного підрахунку валютних доходів і видатків, а як політичний "маяк", покликаний справити враження, що "в Багдаді все спокійно".  

НБУ та "держбюджетний" курс гривні

Той показник курсу, який уряд закладає в держбюджет, розраховується Міністерством економічного розвитку і торгівлі, а не Національним банком, хоча звісно, НБУ подає уряду свої прогнози щодо монетарних показників.

Враховуючи це, а також той факт, що цей прогноз є технічним показником, він не є і не може бути цільовим для НБУ.

В НБУ відсутні будь-які цілі щодо підтримки обмінного курсу на певному рівні чи в певному діапазоні. В Україні діє режим плаваючого курсоутворення, тобто курс формується під дією ринкових сил. Це дозволяє економіці України швидко знаходити рівновагу під час зміни внутрішніх та зовнішніх умов, і мінімізує можливість різких курсових сюрпризів, які спостерігалися у 2008 та 2014 роках.

Але це не означає, що НБУ повністю самоусунувся від процесів на валютному ринку. Завдання НБУ — пом'якшити значні коливання обмінного курсу, аби ринок міг спокійно знайти баланс. Робиться це насамперед для виконання ключових функцій НБУ із досягнення цінової та фінансової стабільності.

При цьому єдиний кількісний показник, який є цільовим для НБУ — це інфляція.

НБУ спеціально утримується від будь-яких заяв щодо прогнозу обмінного курсу, оскільки це може створити хибне враження, ніби Національний банк має курсові цілі. А це може вплинути на рішення учасників ринку та, як наслідок, викривити ринкове курсоутворення.

Кому вірити?

Виникає питання: яким прогнозом курсу користуватися звичайному громадянину при прийнятті своїх фінансових рішень? Адже НБУ прогнозів курсу не публікує, а цифра Міністерства фінансів не є цільовим показником.

Відповідь: не треба повністю покладатися на жодні з озвучуваних "прогнозів", особливо ті, які роблять "псевдо експерти". Ігри на курсі — це справа професійних учасників валютного ринку, які мають специфічні знання і доступ до аналітики.

Якісні прогнози валютних курсів готують спеціалізовані аналітичні центри при великих  фінансових установах. Доступ до їх досліджень коштує дорого. Але навіть такі аналітичні центри часто помиляються і не дають гарантій щодо своїх прогнозів.

Що тоді казати про "універсальних" економічних експертів, які звикли давати прогноз курсу гривні, грунтуючись не стільки на аналітичному, скільки на художньому баченні ринку.

Треба пам’ятати, що прогнози схильні не ставати реальністю. Тому головне зберігати баланс, користуватися здоровим глуздом і не брати на себе зайві валютні ризики.

Українців, зазвичай, цікавить одне питання — у якій валюті краще зберігати заощадження.

З цього приводу порада загального характеру доволі проста і спирається головним чином на мету, з якої ви вирішите заощадити кошти. Якщо метою заощадження є повернення валютних боргів або здійснення покупок в іноземній валюті, то найменш ризикована стратегія здійснювати заощадження в цій же валюті.

Якщо ж ви маєте намір відкласти гроші на покупки в Україні, що визначаються в національній валюті, то логічним вибором для цього є гривня. Особливо враховуючи, що процентний дохід від вкладень у гривневі активи суттєво перевищує, аналогічний показник у доларах чи євро.

Для того, щоб пересвідчитися у цьому,  варто порівняти процентний дохід від гривні, якщо б вона була вкладена у банк рік тому, з аналогічним доходом від валюти на депозиті або від доларів, відкладених під подушку.