Що потрібно для створення країни загального добробуту

Є така дитяча гра з ковдрою.

Це коли кілька дітей сідають в коло ногами одне до одного, беруть ковдру кожен за свій край і намагаються що більше перетягнути її на себе.

Зазвичай ковдри на всіх не вистачає, тому з-під неї завжди визирають чиясь голова чи кінцівки. Якось і ми грали в таку гру поки сестричка не вигукнула: "А давайте візьмемо ковдру батьків, вона велика і місця вистачить на всіх". Так і трапилось. І нас п'ятеро помістилось вільно під однією великою ковдрою.

Так от ковдра - це наша економіка.

Якщо вона велика, то всім комфортно, а якщо мала, то як не перетягуй, тобто не перерозподіляй, а її все одно на всіх не вистачить. І чим вона менша, тим агресивніше її перетягуватимуть. Особливо ті, хто вмів і звик ділити, а не примножувати.

Зараз економіка України безпрецедентно скоротилась, хоча і так була малою. У нас на душу населення створюється доданої вартості в 3 рази менше ніж в Польщі, хоча в 1991 році Україна була попереду.

Популярна думка про те, що у нас в додаток до офіційно заявленої економіки паралельно в тіні існує ще одна або кілька таких самих економік, є помилкою.

Держкомстат подає показник ВВП в якому вже дораховано близько 35% тіні. Можна сперечатись про те, що на економіку поза обліком треба дораховувати не 35%, а 50%, однак це не міняє суті стану справ.

"Ковдра" економіки занадто мала. Тому доходи бюджету не покривають видатки.

Самі ж видатки є в рази нижчими від сусідніх країн.

Населення біднішає, накопичення капіталу не відбувається, запаси витрачаються. Стагнують визначальні для економічного зростання фактори, а саме купівельна спроможність громадян і компаній, інвестиції в основний капітал, експорт.

Дефіцити бюджетів усіх рівнів фінансуються через позики. З нижче наведеного графіку помітно, що особливо відчутними є фіскальні розриви в роки виборів.

Мізерне зростання ВВП в 1-му кварталі 2016 року на 0,1% після такого масштабного падіння за останні два роки - це навіть не корекція.

Більше того - це хибний сигнал економіці, тому що це зростання було обумовлене збільшенням світових цін на руду та метал, а також дуже низькою порівняльною базою. В червні промислове виробництво знову скоротилось на 3,4% через зниження цін на метал, і все "стало на своє місце".

Зупинку економіки України можна пояснити тим, що вона залишається нереструктуризованою, недиверсифікованою і залежною від циклічності світових цін на сировину. І це пояснення буде правильним. Однак, очевидно, варто звернути увагу і на глибші причини.

Нам доведеться говорити і про природу "еліт", які визначають модель економіки, і про людей, які цю економіку створюють.

Так от, в дійсності перерозподіл, а не створення були головним мотивом нашої економічної політики з 1990-х років. Цей період можна називати часом первісного накопичення капіталу чи, якщо різкіше, епохою великого розкрадання.

У будь якому випадку це не міняє суті поведінки "еліт". Під завдання перерозподілу були вишикувані державні інституції та велика політика, підбиралися і обирались люди. Натомість інші цінності, зокрема готовність працювати на загальне благо, досконале володіння професією чи знаннями, фактично виявились непотрібними.

Отже єдиний вихід із ситуації, що склалась - збільшення обсягу економіки.

Це досягається через організацію нових робочих місць, де робітники зможуть створювати додану вартість. Наприклад, виробництво та експорт однієї тони пшениці забезпечує 100 $ доданої вартості при ціні 200$ за тону. Виробництво та експорт муки з однієї тони цієї ж пшениці додає ще 45$ вартості, отже разом – 145$.

А якщо, використавши біологічні технології, переробити тону пшениці на клейковину, сироп та шрот, і потім їх експортувати, то додана вартість складе вже 360$! Тобто зерно, якщо його не просто вивезти, а переробити, здатне додати до ВВП держави в 3,6 рази більше .

Можна навести сотні прикладів ланцюжків доданої вартості, для створення яких в Україні існують винятково сприятливі передумови. В них і криється невичерпне джерело нашого багатства.

Однак, щоб рухатись по такій траєкторії наше суспільство повинне налаштуватись на інший лад, протилежний діючому. З перерозподілу налаштуватись на виробництво, з рентоздирництва – на вільну конкуренцію на основі ефективного бізнесу.

Для цього потрібна зміна психологічних установок еліт і суспільства. До ділової еліти слід найперше віднести тих, хто з нуля організовує бізнес із створення доданої вартості в Україні. Будь то товари чи послуги.

У представників такого бізнесу більш здорові цінності і вони розуміють ціну капіталу, отриманого в конкуренції. Також, очевидно, саме ці бізнесмени повинні за активної підтримки держави стати іміджевою візиткою держави.

Має змінитись підбір людей для врядування у відповідності до парадигми творення. Набір критеріїв - це попередні досягнення і справи, а також лідерство, місія, налаштованість на успіх, професіоналізм і досвід. Лише люди з такими рисами здатні подолати вузький егоїзм та впровадити співпрацю і взаємодію без яких неможливі масштабні проекти.

І головне – потрібно більше та ефективніше працювати, так як це робиться в економічно успішних країнах.

Потрібні політики, які не боятимуться говорити про це людям. А це означає, що має прийти кінець пісеньці популізму, такій солодкій для більшості нашого політикуму, і такій руйнівній для економіки та небезпечній для нашого майбутнього.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.