Цього четверга парламент у першому читані повинен розглянути чергову урядову ініціативу - законопроект №2515 щодо трансферного ціноутворення.

Автори проекту стверджують, що його прийняття вкрай важливе для економіки України, оскільки дана ініціатива є чи не найкращим механізмом боротьби з мінімізацією оподаткування, через яке з України з-під оподаткування, за найменшими оцінками, щорічно виводиться близько 100 млрд грн.

Тобто держбюджет недоотримує аж 20-25 млрд грн.

Нині така мінімізація здійснюється шляхом реалізації вітчизняної продукції за заниженими цінами в країни з більш низьким податковим навантаженням, ніж в Україні, з подальшою реалізацію основним замовникам, а також шляхом надання офшорними компаніями фіктивних послуг.

Натомість згаданий вище законопроект передбачає, що всі операції українських компаній з нерезидентами, в країні яких ставка податку на прибуток на 5 відсоткових пунктів менша, ніж в Україні, є контрольованими.

Таким чином, компанії зобов'яжуть інформувати Міністерство доходів про укладені угоди та документально обґрунтовувати ринковий рівень цін у них.

На перший погляд, все правильно, і така ініціатива є позитивною для країни. Якби не одне суттєве "але": ці нововведення не поширюватимуться на металургійний та хімічний бізнеси аж до 2018 року.

Тобто компаніям, які працюють у цих галузях, дозволять при реалізації товарів за кордон встановлювати ціну договору, на 5% меншу від звичайних цін. Якщо до цього додати ще й те, що в Україні металургійний та хімічний бізнеси зосереджені в руках владних олігархів, всі крапки над "і" розставляються автоматично.

Донецький металургійний завод. Фото wikipedia.org

Стає зрозуміло, для кого писався урядовий законопроект №2515. Завдяки йому влада хоче створити для великого - фактично свого - бізнесу нову шпарину у законодавстві для отримання виручки, яка залишатиметься за кордоном.

Крім того, що такі послаблення суперечать задекларованій меті законопроекту, решта його норм направлені на подальший тиск на середній бізнес.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.