Данилишиним по Вернадському

Днями президія Національної академії наук вирішила припинити діяльність Ради з вивчення продуктивних сил України, очолювану академіком Богданом Данилишиним.

Натомість у президії вирішили створити Інститут економіки природокористування та сталого розвитку - установу з правами юридичної особи, що фінансується з бюджету, та комісію з вивчення продуктивних сил України - установу при президії НАНУ.

Складно зрозуміти логіку академіків, адже ліквідаційний документ починається з позитивної характеристики роботи Ради. Особи, які перевіряли її роботу, відзначили, що дослідження установи відповідають завданням академічної науки. Далі президія відзначила успіхи колективу, але чомусь припинила діяльність наукової установи.

У березні 2010 року президія НАН створила комісію для проведення перевірки діяльності Ради за 2004-2009 роки. Зазвичай такі перевірки плануються заздалегідь, однак ця була несподіваною. Втім, ревізія не виявила серйозних порушень.

Обговорення результатів перевірки установою вищого рівня - президією НАНУ - весь час відкладалося, відповідний акт до інституту не надходив.

Далі почалися відомі процеси з головою інституту Богданом Данилишиним. Кажуть, відразу ж після появи у пресі матеріалів стосовно нього до президента НАНУ ходили проситися на посаду виконувач обов'язків голови Михайло Хвесик і навіть Валентин Симоненко, керівник Рахункової палати України.

Ба, такий сценарій не спрацював. Патон дозволив Данилишину піти у відпустку. Тимчасом один з віце-президентів академії ініціював завершення оформлення результатів перевірки, і 3 листопада 2010 року президія НАНУ вирішила ліквідувати Раду. Проти виступив лише академік Ярослав Яцків з 35 членів президії НАНУ.

Питань більш ніж достатньо: від орфографії та стилістики тексту постанови до законності дій самої президії, яка від імені 198 академіків, 364-членів-кореспондентів, 121 іноземного члена НАНУ ліквідувала дітище Володимира Вернадського.

Найперше, у порядку денному засідання президії від 3 листопада 2010 року питання про Раду взагалі не стояло. Більше того, за підсумками засідання президії її секретаріат підготував прес-реліз, у якому жодного слова про такі рішення не було.

Однак 4 листопада було скликане засідання вченої ради ліквідованої установи, на яке прибула академік-секретар відділення економіки Елла Лібанова, яка оголосила суть рішення. Тоді документ ще не був підписаний, і на ньому не було печатки.

Саме у такому вигляді він був розданий керівникам структурних підрозділів інституту після його реєстрації у канцелярії по закінченні засідання вченої ради 4 листопада.

Відповідно до статуту академії, її президія у період між сесіями загальних зборів керує роботою відомства. Статут передбачає, що президія може ліквідовувати установи після вирішення такого питання загальними зборами НАН.

Не надає жодних повноважень президії стосовно ліквідації наукових установ і закон про наукову та науково-технічну діяльність. Більше того, відповідно до закону про особливості правового режиму діяльності НАНУ, саме НАН України, а не президія створює, реорганізовує, ліквідовує організації Національної академії наук України.

Ліквідація дітища Володимира Вернадського - це виклик. 20 березня 2009 року Рада з вивчення продуктивних сил України святкувала 90-річчя від дня свого створення.

Рада вважається однією із найстаріших наукових установ, яку заснував Вернадський. Перший президент головної наукової установи 21 січня 1915 року, у розпал Першої світової війни, звернувся до Імператорської академії наук з пропозицією створити нову організацію - комісію з вивчення природних продуктивних сил.

У березні 1915 року комісію створили у Петербурзі, а у березні 1919 року - у Києві. Комісія увійшла до складу створеної Вернадським Української академії наук.

Нинішня назва наукової установи затверджена рішенням президії Всеукраїнської академії наук 28 травня 1934 року. Протягом 1963-1966 років Рада перебувала у підпорядкуванні Держплану УРСР, а в 1966 році була повернута до складу Академії наук УРСР з безпосереднім підпорядкуванням президії Академії наук УРСР.

За дев'яносторічну історію Рада сформувала власні традиції, має чималі наукові досягнення. Окремим періодом її діяльності стали, звісно, 1990-ті роки. Союзна республіка стає окремою державою, а тому і в Раді змінюються акценти. Сьогодні колектив інституту нараховує 220 осіб, з яких 167 - наукові співробітники.

Результати роботи Ради лише у суверенний період - сотні наукових доповідей та наукових записок у різні державні інституції. Це, звісно, і "живі" книги, себто доктори та кандидати наук за чотирма економічними спеціальностями.

Що цікаво, президент Віктор Янукович свого часу обрав Раду для перезахисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук.

Важко собі уявити, що патріарх української науки, мудрий і виважений президент НАН Борис Патон міг ініціювати рішення про ліквідацію Ради. Поінформовані джерела вказують, що ініціатива виходила не від Бориса Євгеновича.

Мова не про це. Більше дивуюся самій президії, яка продемонструвала своє ставлення до верховенства права, а також рішенням у справі Данилишина.

Звісно, ніхто не запитував думку трудового колективу Ради. Більш ніж очевидно, що за такої ситуації має відреагувати сама НАН України - академіки та члени-кореспонденти, які не є членами президії. Не дай, господи, президія збиратиметься щосереди, ліквідує всі наукові установи академії, а потім розпуститься сама.

В системі НАН України є чимало науково-дослідних установ, які започаткував Вернадський. Це святе! Вікторе Федоровичу, захистіть свою наукову альма-матер!