Верстати для війни: як обладнання польського заводу опинилося в Росії

"Але, будь ласка, у жодному контракті, у жодному листі, окей, у WhatsApp можна, але в жодному контракті і в жодному листі не згадуйте про військових чи щось подібне, добре?" – наполягав у розмові громадянин Туреччини Білал, який від початку великої війни налагодив систему постачання євросоюзівських верстатів у Росію.

Я представилася менеджеркою однієї з російських компаній, яка співпрацює з військово-промисловим комплексом РФ і хоче на постійній основі отримувати обладнання для виготовлення зброї, що застосовується у війні проти України. Предмет розмови одразу зацікавив співбесідника.

Ця історія почалася наприкінці 2025 року. Журналісти StateWatch досліджували митні дані на предмет постачання в РФ підсанкційного обладнання з Євросоюзу для виготовлення ракет, шахедів та іншої зброї, яку країна-агресор застосовує на фронті і проти цивільних.

Серед десятків тисяч щоденних транзакцій увагу привернув польський завод Famot Pleszew. Підприємство з бездоганною репутацією в ЄС, яке десятиліттями виготовляє високоточні верстати для обробки металу. Такі, що здатні працювати з деталями складної геометрії, критично важливі у виробництві компонентів для ракетних систем та безпілотників.

Ідеться про верстати з HS-кодами 8458.11 та 8457.10 – горизонтальні токарні та багатофункціональні обробні центри з числовим програмним керуванням. У міжнародній класифікації вони віднесені до High Priority Items – продукції підвищеного ризику, що може використовуватися у військовому виробництві. За митними даними, за час великої війни до 30 листопада 2024 року в Росію поставили обладнання виробництва польського заводу щонайменше на 1,2 млн дол.

До розслідування долучилися колеги з польського видання Frontstory. Разом з ними розплутувалася схема обходу санкцій через треті країни.

Плешев: місто верстатів

Маленьке містечко на 16 тис. людей у Польщі зосереджене здебільшого на промисловості. Там серед інших діє виробництво верстатів з числовим програмним керуванням Famot Pleszew. Завод працює з 1877 року, у 1999-му його приватизували.

Новим власником стала заснована в Токіо німецько-японська корпорація DMG MORI. У квітні 2024 року Famot перейменували на DMG MORI Poland, але в побуті та митних документах завод іменують по-старому.

Зараз компанія – найбільший виробник верстатів у Польщі та Центральній Європі. Фірма динамічно розвивається, постачає токарні, вертикально-фрезерні, універсально-фрезерні верстати, а також інноваційні системи автоматизації. Наразі там працюють 600 осіб. Це стратегічний постачальник компонентів для інших заводів групи DMG MORI.

З 2017-го по 2021 рік Росія почала скуповувати верстати у Євросоюзі. Близько половини цих постачань здійснила Німеччина. Близько половини ідентифікованих верстатів у Росії теж були німецького виробництва.

За даними ГУР, найбільше німецького обладнання – 148 верстатів – виробила корпорація DMG Mori Seiki. На одному лише підприємстві ПАО "ОДК-Сатурн", яке входить до складу державної корпорації "Ростех" і виробляє двигуни для крилатих ракет та військових літаків, стоять щонайменше 36 таких апаратів.

Імпортувало верстати здебільшого зареєстроване у Москві підприємство ООО "ДМГ Мори Рус". І це продовжувалося навіть після початку великої війни. Тобто, компанія мала власне представництво в РФ.

Влітку 2022 року російська філія поставила компоненти верстатів згаданому вище "ОДК-Сатурн", унаслідок чого НАЗК внесло DMG Mori до списку міжнародних спонсорів війни. Тоді корпорація заявила, що повністю вийшла з російського ринку і не причетна до постачань. Але це не зовсім правда, адже ми виявили таких операцій на понад 1,2 млн дол.

Санкт-Петербург: фірма з сигарами – контракти з ВПК

19 липня 2024 року до РФ імпортували вертикальні обробні центри для металообробки загальною вартістю понад 100 тис. дол. У митних документах стандартне формулювання: "не для військових потреб". Країна походження – Польща, виробник – FAMOT PLESZEW SP. Z O.O. Згідно з маркуванням, ці верстати ЄС відносить до переліку критично важливого обладнання, що може використовуватися у виробництві озброєння.

Отримувач – російське ООО "Сатурн ЭК" – фірма із Санкт-Петербурга, яка перебуває у санкційних списках США з 2023 року. Її засновниця і директорка – Анна Іванова. Вона також є власницею та директоркою ООО "ЭДЛАУД" (роздрібна продажа продуктів) та директоркою ООО "Сигарний клуб Гавана" (торгівля тютюновими виробами). Судячи з соцмереж Іванової, вона їздить за кордон проводити тренінги з вейксерфу і, найімовірніше, є підставною особою.

До 2016 року засновником "Сатурн ЭК" в російському реєстрі юридичних осіб був зазначений Юрій Скроцкий. Він же є власником ООО "ГК "Снабжение", яким разом з ним володіють Владімір Гаврілов та Дмітрій Архіпов. Останні також є співвласниками вже згаданого "Сигарний клуб Гавана", де Іванова працює директоркою. Тож, усі ці компанії повʼязані між собою.

Зв'язки між фігурантами розслідування. Візуалізовано з використанням інструменту YC World від аналітичної системи YouControl

"ГК "Снабжение" за наявними даними (після початку великої війни державні закупівлі РФ стали непублічними) системно виконувало державні контракти на сотні мільйонів рублів. Найбільшими замовниками були:

• АО "Концерн "Моринсис-Агат" – компанія російського суднобудування, що спеціалізується на розробці, виробництві та обслуговуванні бойових інформаційно-керуючих систем, а також інтегрованих систем автоматизованого управління морськими формуваннями, систем управління вогнем крилатих та балістичних ракет;
• АО "Изумруд" – розробник радіолокаційного обладнання;
• АО "НПК "СПП" – одна з основних військово-промислових компаній РФ, яка виробляє авіаційні системи, що використовуються в російських військових літаках, таких як Су-27 та ударний гелікоптер КА-52;
• АО "НПЗ" – російський виробник стрілецької зброї та оптики для спостереження, що входить до складу корпорації "Ростех";
• АО "НИИ Гидросвязи "Штиль" – єдине підприємство у РФ, яке спеціалізується на створенні засобів гідроакустичного зв'язку та гідроакустичних систем аварійно-рятувального призначення для Військово-морського флоту Росії.

Усі ці підприємства наразі у санкційних списках різних країн через участь у веденні Росією війни проти України.

До 24 лютого 2022 року "Снабжение" позиціонувало себе як висококваліфікованого постачальника електронних компонентів та модулів провідних іноземних виробників (Altera, Xilinx, Analog Devices, Texas Instruments, Atmel, продукція яких донині наповнює російські ракети та безпілотники).

У 2022 році офіційний сайт компанії видалили. За даними російського юридичного реєстру "Федресурс", у липні того року "ГК "Снабжение" брала в лізинг обладнання виробництва DMG Mori.

Вже після початку великої війни "ГК "Снабжение" постачало обладнання челябінському радіозаводу "Полет", що виробляє авіаційне обладнання, зокрема для російського Міноборони. Про це йдеться у рішенні Арбітражного суду Челябінської області.

25 грудня 2023 року він частково задовольнив позов у справі, що стосувався великого контракту в межах державного оборонного замовлення. Суд встановив, що "ГК "Снабжение" поставило товарів радіозаводу "Полет" на загальну суму 868 тис. дол. У цьому рішенні також наведені конкретні дати постачань в рамках оборонного контракту.

Очевидно, що особи, які повʼязані з "Сатурн ЭК" так само повʼязані й з оборонними контрактами Росії. Ще один непрямий доказ: після початку великої війни фінансові показники компанії кратно зросли.

Високоточне обладнання з польського заводу Famot для "Сатурн ЭК" постачала турецька компанія OTL Uluslararasi Dis Ticaret Limited Sirketi – структура, яка з 2025 року перебуває під санкціями ЄС, України та Швейцарії.

За даними санкційних органів, вона залучена до схем реекспорту, що використовуються для маскування кінцевих російських отримувачів. За роки великої війни ця компанія ввезла до РФ товарів на 2,5 млн дол.

Домодєдово: корки з амбіціями оборонки

За наявними митними даними (до березня 2025 року включно), останнє постачання обладнання виробництва польського заводу Famot відбулось 30 листопада 2024 року. Сума – майже 82 тис. дол. Йдеться про горизонтальний токарно-фрезерний верстат із числовим програмним керуванням 2017 року випуску, задекларований теж як "для невійськових потреб".

Отримувач – ООО "Кортиса", зареєстроване у липні 2023 року у Домодедово, що поблизу Москви. За даними російських реєстрів юридичних осіб, компанія спеціалізується на виготовленні фанери, деревʼяних плит та панелей. Офіційно фірма займається виготовленням корків з деревини, про що вказано на сайті.

Теоретично, горизонтальний токарно-фрезерний верстат із числовим програмним керуванням, який поставили під час великої війни, можна змусити обробляти навіть дерево.

Проте на практиці використовувати обладнання, розраховане на сталь і титан, із системами охолодження, жорсткою конструкцією та промисловими навантаженнями, для виготовлення звичайного дерев'яного корка – технологічний і економічний абсурд. Такі машини створені для виробництва валів, втулок, корпусних деталей і складних вузлів із мікронною точністю, тобто для важкого машинобудування, а не для деревообробки.

Офіційно маючи лише двох співробітників, за 2024 рік "Кортиса" отримала майже 100 млн рублів доходу або близько 1 млн дол.

Ми знайшли ще одну компанію в реєстрі юросіб РФ співзвучну з "Кортиса" – ООО "Кортис", що постачає верстати та машини з-за кордону, "спеціалізуючись переважно на державних та муніципальних замовленнях". Зокрема, у них на сайті з'являлася і продукція DMG Mori.

Доходи компанії злетіли після 2022 року і становлять мільярди рублів. До великої війни на цьому сайті публікували матеріали про академію ДМГ Мори в Росії.

Щобільше, у митних даних декларантом вказаний Дмитро Курашов, якого на сайті компанії названо її генеральним директором. Крім цього, він є власником і директором "Кортиса" згідно з російським реєстром юридичних осіб.

Стамбул: не згадуйте військових і все буде добре

Точно невідомо, чи був саме цей верстат поставлений на якесь з підприємств, що виготовляє зброю для війни або співпрацює з російським ВПК. Проте ми знайшли турецького посередника – компанію Pyramid Muhendislik Ticaret Limited Sirketi, який поставив польське обладнання Famot безпосередньо ООО "Кортиса".

Компанія зареєстрована у Стамбулі у 2011 році. Принаймні, так вказано на її сайті. Проте, згідно із турецьким реєстром, ця компанія була заснована лише у травні 2023 року Білаллм Іпеком.

На сайті компанії – контакт того ж таки Білала в одному з месенджерів. Під виглядом менеджерки однієї з російських компаній, яка тісно співпрацює з військово-промисловим комплексом РФ, журналістка без зволікання набрала вказаний номер.

Телефонна розмова з Іпеком почалася буденно, але швидко вийшла на чутливу тему санкцій і військових контрактів. Після короткого представлення я пояснила мету звернення.

"Наша компанія постачає обладнання для військових у Росії, і ми намагаємося знайти постачальників європейського обладнання через добре відому ситуацію, якщо ви розумієте, про що я. Ми намагаємося знайти конкретне обладнання, верстат з ЧПУ для нашої роботи, модель CLX-350, виробництва Famot".

У відповідь Білал без пауз уточнив деталі: "Вам потрібен новий чи вживаний?". Почувши, що можливі обидва варіанти, він майже одразу перейшов до головного: "А як щодо оплати? Ви знаєте про санкції?".

Журналістка запевнила, що "ми спробуємо знайти рішення, у нас є партнери в інших країнах, які можуть перерахувати кошти". Тоді турецький менеджер фактично окреслив власний досвід обходу обмежень.

"Іноді я працюю з іншими російськими компаніями. Працюю з одним банком. Часом нам дозволяють завести гроші в рублях. Я також продавав ЧПУ-верстати до Росії минулого року. Я купував їх у Європі й оформлював експортний трансфер. У підсумку ми продавали. Є агенти, розумієте?", – сказав він.

Йшлося про модель CLX-350, яку виробляє польський завод Famot. Білал підтвердив, що знає марку, але попросив уточнити конфігурацію, і навіть запропонував альтернативу. Водночас прозвучала ключова умова співпраці: "Але, будь ласка, у жодному контракті, у жодному листі, окей, у WhatsApp можна, але в жодному контракті і в жодному листі не згадуйте про військових чи щось подібне, добре?".

Уже після дзвінка спілкування продовжилося повідомленнями у месенджері.

Білал надсилає перелік обладнання, яке зараз в наявності і готове до продажу. Серед нього більшість підписана як DMG Mori.

Я запитую про можливість постачання нового обладнання. Білал стверджує, що з DMG Mori таке провернути буде складно, але можливо. Ба більше, він підтверджує, що це вже робилось раніше.

Отже, турецький постачальник прямо підтвердив досвід постачання європейських верстатів до Росії після запровадження санкцій, готовність шукати фінансові рішення через банки та агентів і окремо наголосив на необхідності уникати будь-яких згадок про військове призначення обладнання в офіційних документах.

Колеги з польського видання Frontstory звернулись з запитами і до польського заводу, і до його материнської компанії. У відповіді DMG Mori повідомили, що не можуть виключати можливість того, що треті сторони могли придбати обладнання та незаконно експортувати його.

"Як виробник верстатів, ми рішуче протидіємо несанкціонованому переміщенню обладнання. Саме з цією метою ми розробили технологію RMS – Relocation Machine Security: сенсор дозволяє виявляти переміщення верстата і автоматично вимикає його. Запустити його знову на новому місці можна лише після розблокування сервісним техніком DMG MORI.

Ми розробили технологію RMS у Японії багато років тому, постійно її вдосконалювали та поступово впроваджували по всьому світу. З 1 січня 2024 року всі верстати DMG MORI у світі стандартно оснащуються системою RMS. Ми не маємо можливості відстежувати або контролювати місцезнаходження старіших верстатів, які не оснащені RMS", – йдеться у відповіді.

Попри офіційні заяви DMG MORI про повний вихід з російського ринку ще у 2022 році, високоточні верстати з польського заводу в Плешеві продовжують потрапляти до РФ через турецьких посередників, які спеціалізуються на обході санкцій.

Турецькі трейдери відкрито пропонують схеми приховування військового призначення обладнання в документах, тоді як кінцеві отримувачі в Росії – фірми-прокладки, пов'язані з держзамовленнями для ключових підприємств ВПК. Це свідчить про системну вразливість санкційного режиму ЄС щодо продукції подвійного призначення.