"Москва на Середземному морі": як Туреччина стала туристичним раєм для росіян
Туреччина, перебуваючи на перетині Азії, Європи та Африки, давно асоціюється з пляжним та гірськолижним відпочинком, теплим кліматом, смачною їжею, доступнішою, ніж у країнах ЄС, ціною та відносно якісним сервісом.
Особливо популярна Турецька Рив’єра – узбережжя Середземного та Егейського морів з переважно розвиненою курортною інфраструктурою. Це робить Туреччину одним з найпопулярніших туристичних напрямків світу. У 2024 році країну відвідали понад 50 млн туристів. Влада країни планує подвоїти цей показник.
Попит генерує високі прибутки: у 2021 році доходи туристичного сектору країни сягнули 25 млрд дол., а у 2024-му – майже 50 млрд дол. Туризм – один із стабільних стовпів ослабленої високою інфляцією та обвалом ліри економіки, який генерує іноземну валюту та створює можливості для працевлаштування.
З 1990-х років Туреччина стала найкращим вибором для відпочинку росіян, особливо після 2022 року, коли їм закрили двері в ЄС. У 2025 році там очікують 7 млн російських туристів, тож Анталію почали називати "Москвою на Середземному морі", а туроператори підбирають для українців готелі з позначенням no Russians.
Завдяки чому Туреччина перетворила туристичний сектор на головного генератора іноземної валюти? Скільки українців і росіян переїхали до Туреччини за час великої війни? Чому розвиток туризму часто шкодить навколишньому середовищу?
Як усе починалося
Ще за часів існування Османської імперії Туреччина цікавила мандрівників та купців із Заходу, які наважувалися відвідувати османські території без провідників.
Сучасна Турецька республіка постала в жовтні 1923 року після розпаду імперії і війни за незалежність, яку очолив Мустафа Кемаль Ататюрк – перший президент країни. Саме він під впливом демократичних рухів на Заході почав просування туристичного сектору, створивши першу Асоціацію мандрівників.
У 1950 році в країні ухвалили закон про сприяння туристичним закладам. Тоді ж запустили Фонд туристичних кредитів із стартовим капіталом 1 млн лір. Проте надалі через політичну нестабільність та відсутність послідовної політики місцевий туризм програв конкурентну боротьбу сусідній Греції.
Після вступу Туреччини до НАТО в 1950-х роках місцевим узбережжям зацікавилися США. Американці запропонували Анкарі створити школу готельного менеджменту. Під керівництвом USAID розробили навчальний план, написали та переклали турецькою мовою підручники. Так у 1961 році відкрилася школа готельного бізнесу Ankara Otelcili Okul. Тоді ж легендарний американський готельєр Конрад Хілтон за підтримки місцевого уряду відкрив у Стамбулі готель Hilton.
Революцією в розвитку галузі вважається схвалення у 1982 році закону, який дав право Міністерству культури і туризму визначати перспективні райони, замовляти будівництво доріг і через власний банк надавати кредити бізнесу. Відомство також націоналізувало приватну власність для будівництва готелів.
Основним стимулом для інвесторів стала можливість безкоштовної оренди землі в перспективних районах на 49 років. Також майбутні готельєри отримували пільгові тарифи на електрику, воду і газ, звільнення від низки податків та мит.
За наступні десять років кількість ліжко-місць у готелях зросла з 56 тис. до 173 тис., а річна кількість туристів – з 1,2 млн до 5,3 млн. Турки зробили ставку на бюджетний та середньобюджетний сегменти, часом жертвуючи якістю сервісу.
Як функціонує сектор туризму
У 2024 році Туреччина прийняла 57 млн туристів – більше, ніж будь-коли раніше. Відвідувачів з Росії було найбільше, на другому місці – німці. Ці показники не завжди були такими високими. Після численних терактів у 2015 році, заяв уряду Ердогана про спробу держперевороту у 2016-му та запровадження надзвичайного стану чимало іноземців почали оминати Турецьку Рив’єру з безпекових міркувань.
Під час пандемії Туреччина була однією з небагатьох відкритих для туристів країн. У 2021 році місцеві соцмережі обурилися через рекламний ролик профільного міністерства, який позиціонував країну як "райське" місце для відпочинку навіть тоді, коли самі турки перебували в режимі локдауну. У 2021 році Туреччина стала четвертою за відвідуваністю країною світу, прийнявши 30 млн відпочивальників.
Після пандемії сектор туризму розширюється. Важливу роль у цьому відіграє масштабна рекламна кампанія. Лише за 2024 рік Міністерство туризму просувало відпочинок у Туреччині в понад 200 країнах за допомогою величезних банерів, роликів і таргетованої реклами в соціальних мережах. Ці зусилля дають результати: за січень-вересень 2024 року доходи галузі сягнули 47 млрд дол.
Саме туризм вважається однією з опор режиму Реджепа Таїпа Ердогана в умовах ослабленої економіки. Протягом багатьох років країна стикалася із значним дефіцитом зовнішньої торгівлі, а місцева валюта ліра обвалилася. Долари і євро, які привозять іноземні туристи, допомагають частково збалансувати ситуацію.
Протягом багатьох років зниження вартості ліри дозволяло іноземцям провести в Туреччині доступний відпочинок з компромісами щодо якості сервісу. У 2023 році ситуація почала змінюватися: хоча інфляція в країні перевищувала 40%, проте ліра через жорсткі дії центробанку майже не девальвувала. Як наслідок, ціни в готелях та ресторанах почали зростати до рівня, близького до євросоюзівського. Якщо висока інфляція триматиметься, країна ризикує втратити небагатих туристів.
В останні роки в країні значно підвищилися податки на алкоголь. Разом з доходами до бюджету цей крок забезпечив уряду підтримку ісламсько-консервативного електорату. Проте для туристів та місцевих жителів ціни на вино та пиво стали надто високими. Дійшло до того, що турки почали їздити у відпустки до Греції. Вони незадоволені тим, що ціни вдома зростають, а якість послуг – ні.
У 2025 році туристичну галузь сколихнули кілька трагедій. У Стамбулі від фальсифікованого алкоголю померли 38 людей, а в готелі на гірськолижному курорті Карталкая сталася масштабна пожежа. Ці інциденти засвідчили, що економія коштів негативно позначається на безпеці та якості сервісу.
Попри ці проблеми, очікується, що потік туристів лише зростатиме. Міністр культури і туризму Мехмет Нурі Ерсой запевняє, що до 2028 року Туреччина зможе приймати до 100 млн відвідувачів. Вигоду від цього отримає і сам Ерсой, компанія якого розвиває в Анталії готельні проєкти на мільярди доларів.
Екологічний компроміс і "необхідне зло"
Уряд Ердогана використовує туризм як надійне джерело доходів, але така прибутковість часто шкодить навколишньому середовищу та історичній спадщині.
Один з прикладів такого "компромісу" – забудова археологічно значущої прибережної території в Бодрумі компанією Cengiz Insaat, яка має тісні зв’язки з Ердоганом. Ця фірма почала будувати готель Bulgari на 68 га попри те, що Державна рада Туреччини – вищий адмінсуд країни – двічі відхиляла цей проєкт. Зрештою, ані це, ані протести громадськості не зупинили будівництво.
Це не перший випадок, коли незаймана ділянка стала жертвою екскаватора. У 2012 році 243 га поблизу Бодрума продали готельній мережі Mandarin Oriental. Аби звільнити місце для елітних готелів, вирубали близько 10 тис. оливкових дерев.
Як зазначає видання The Arab Weekly, у Туреччині поширена думка, що уряд спеціально влаштовує лісові пожежі, аби звільнити місце для майбутніх туристичних об’єктів. Хоча Конституція забороняє перепрофілювання спалених лісів для забудови, закон не такий суворий щодо неспалених лісів.
Закон дозволяє рубати ліси з міркувань "національної безпеки" або в "інтересах загального блага". У поєднанні із заохоченнями розвитку туристичної інфраструктури це створило ідеальну лазівку для партії Ердогана.
З 2021 року Міністерство культури і туризму Туреччини контролює розвиток лісових угідь і є єдиним органом, який ухвалює рішення щодо проєктних пропозицій. За підрахунками екологів, до 750 тис. га лісу (3% від загальної площі лісів країни) виділили для зведення готелів з використанням різних лазівок. Чи не єдиним критерієм для цього часто є виплата уряду компенсації за зрубані дерева.
Mandarin Oriental та Bulgari Hotel у Бодрумі – лише два приклади з багатьох. Тільки в липні 2022 року вісім місць у стамбульському районі Бейкоз втратили статус заповідної зони, що поширило страх перед подальшим руйнуванням природи.
"Те, що Партія справедливості та розвитку на чолі з Ердоганом не надає пріоритету охороні природи, не таємниця. Багато турків вважають, що влада цінує туризм більше, ніж захист їх прав і навколишнього середовища", – пише The Arab Weekly.
Екологи скаржаться, що туризм є недоторканним джерелом доходів для режиму Ердогана, а сектор використовується владою на шкоду громадянам. Через обвал ліри та високу інфляцію внутрішній туризм в останні роки різко впав.
"Туризм є хорошим рішенням, яке дозволяє швидко отримати мільярди доларів з-за кордону, але це не вирішить більшість довгострокових проблем. Агресивна ставка на туризм із шкодою природі може виявитися нестійкою, але з огляду на ослаблену економіку вона є "необхідним злом", – резюмує The Arab Weekly.
Залежність від РФ
Приєднавшись до НАТО, Туреччина стала сприймати Радянський Союз як загрозу і вважала за краще бути частиною західної структури безпеки. СРСР також вважав Туреччину загрозою і з підозрою ставився до взаємодії Анкари із Заходом.
Відносини Туреччини та РФ змінилися після закінчення Холодної війни. У 2001 році вони підписали "Спільний план дій щодо співпраці в Євразії". Коли ж у 2002 році до влади в Туреччині прийшла Партія справедливості і розвитку (досі при владі), Анкара почала розглядати Росію як дипломатичного та економічного партнера.
З 1990-х років Туреччина стала основним напрямком пляжного відпочинку для туристів з колишніх радянських республік. За даними Турецького статистичного інституту (TUIK), щорічний приплив російських туристів неухильно зростає: з 1,3 млн у 1996 році до 7 млн у 2019-му – найбільше з-поміж відвідувачів з інших країн.
Українці теж почали активно їздити в Туреччину. Попит виріс з 90 тис. відвідувачів у 1996 році до 1,5 млн у 2019-му. "Російські та українські туристи надзвичайно важливі для турецького туризму. Під час пандемії, коли європейські країни вжили серйозних заходів щодо закриття, туристи з Росії та України запобігли повному колапсу сектору", – визнав опозиційний турецький депутат Четін Осман Будак.
Росія має особливе значення для цієї індустрії в Туреччині, щороку посідаючи перше або друге місця за потоком туристів, чергуючись з Німеччиною. За даними TUIK, з 56 млн туристів, які відвідали країну у 2023 році, 6,3 млн приїхали з РФ. Натомість Росію з туристичною метою того ж року відвідали лише 100 тис. турків.
Москва має можливість зловживати своїм монопольним становищем та обвалювати ринок для турків. Після того як у 2015 році турецькі військові збили російський військовий літак над сирійсько-турецьким кордоном, Кремль тимчасово заборонив продаж турів та призупинив авіарейси. Як наслідок, у 2016 році кількість російських туристів у Туреччині впала з 3,5-4,5 млн до 800 тис.
Згодом відносини потеплішали і цей показник знову зріс, але нездатність залучити такі великі групи туристів з інших країн вважають фактором уразливості Анкари. Лише за січень-лютий 2025 року Туреччина прийняла 370 тис. туристів з РФ. До кінця року турки планують прийняти 7 млн росіян. "Справи на російському ринку йдуть дуже добре", – визнав представник асоціації готельєрів Каан Кавалоглу.
Вплив війни на потік туристів
Політику Анкари щодо великої війни в Україні в американському The Washington Institute for Near East Policy описують як "проукраїнську, але й не антиросійську".
З одного боку, Туреччина засудила вторгнення РФ, підтримала територіальну цілісність України та надає їй військову допомогу. З іншого – не приєднується до західних санкцій проти РФ і торгує з Москвою. За цим підходом Туреччина дозволила людям з обох країн шукати в себе тимчасовий або постійний притулок.
До вересня 2022 року країна прийняла щонайменше 145 тис. українських біженців. До літа 2023-го їх кількість зменшилася до 46 тис.: більшість повернулися в Україну, виїхали до інших країн або знайшли інші способи залишитися в Туреччині, зокрема через "золоті візи". До літа 2023-го 40 тис. українців мали короткострокові дозволи на проживання в країні, посідаючи за цим показником дев’яте місце.
Росіяни в цьому рейтингу піднялися ще вище. До вторгнення РФ в Україну найбільше короткострокових мігрантів у Туреччину відправляв Ірак, а Росія посідала п'яте місце. Однак у 2022 році частка росіян зросла з 5% до 10%, улітку 2023-го статус короткострокових резидентів Туреччини мали 145 тис. осіб.
Українці та росіяни активно купують нерухомість у Туреччині. Попит на придбання житла українцями у 2021-2022 роках зріс на 106% (2 572 апартаменти). Росіяни у 2022 році очолили рейтинг покупців – зростання на 208% (16 582 апартаменти).
"Москва на Середземному морі"
Серцем Турецької Рив’єри є Анталія, яка стала одним з найпопулярніших місць відпочинку в Середземномор'ї. Лише у 2022 році вона прийняла понад 13 млн туристів. Серед цих відвідувачів постійно зростає частка росіян, через що Анталію дедалі частіше називають "Москвою на Середземному морі".
Вторгнення РФ в Україну у 2022 році зробило Анталію ще більш популярною. Поки в країнах ЄС двері для росіян зачинялися, Туреччина не лише не підтримала санкційний режим, а й зберегла угоду про безвізовий режим з Москвою.
У пунктах обміну валют в Анталії російський рубль стоїть третім після євро та долара, меню в ресторанах часто друкують кирилицею, у районах з великою кількістю російського населення пропонують страви російської кухні, а сайти міських торгових центрів, окрім турецької й англійської, доступні і російською.
Величезний наплив туристів та мігрантів з РФ призвів до різкого зростання цін. Квартири в Анталії подорожчали із 100 тис. дол. до 500 тис. дол.
Серед російських мігрантів, які осіли в Туреччині після вторгнення РФ в Україну, виділяють дві великі хвилі. Перша – ті, хто виїхали навесні 2022 року: політичні опоненти Кремля, представники ЗМІ та IT-фахівці. Друга – ті, хто тікали від оголошеної Путіним у вересні 2022-го часткової мобілізації.
Стамбул, Ізмір та Анталія стали привабливими для росіян різного статусу, які або прагнули уникнути західних санкцій чи переслідувань з боку Кремля, або ж просто вивести активи за кордон. Серед них опинилися і олігархи (Роман Абрамович та Дмітрій Камєнщик), і учасники Фонду боротьби з корупцією Алєксєя Навального.