"Що ж ми накоїли?" Через десять років після Brexit Британія знову хоче зблизитися з ЄС
Майже десять років тому, 23 червня 2016 року, 52% британців проголосували за вихід країни з Європейського Союзу, а 31 січня 2020-го Британія офіційно вийшла з блоку.
Прихильники Brexit тоді наполягали, що політика відкритих кордонів у межах ЄС створює "засилля нелегальних мігрантів", а регуляторні правила блоку обмежують потенціал країни. Натомість прихильники ЄС підкреслювали, що вихід із блоку призведе до втрати головного торгового партнера та зниження економічної міці Британії.
Пандемія коронавірусу та крах багатьох логістичних маршрутів через велику війну в Україні суттєво вплинули на оцінку Brexit і його прихильниками, і противниками. У 2025 році лише 31% опитаних вважали це рішення правильним. Ба більше, у Британії активізувалися розмови щодо ймовірного повернення в ЄС.
Скільки британська економіка втратила через Brexit? Чому "розлучення з ЄС" не вирішило проблему із напливом мігрантів? Як Лондон збирається зближуватися із Брюсселем?
Передумови Brexit і розкол нації
На референдумі 23 червня 2016 року прихильники Brexit перемогли із співвідношенням голосів 52% проти 48%.
Той історичний день наочно підтвердив тезу про розкол британців: одна частина виборців наполягала, що після референдуму Велика Британія стане по-справжньому суверенною державою, яка сама, без погодження з Євросоюзом, розпоряджатиметься своєю долею. Противники вважали, що Лондон без ключового торгового партнера втратить свою колишню міць.
Чому перемогли прихильники Brexit? Як нагадує AP, Велика Британія – острівна держава із сильним почуттям власної історичної важливості. До червня 2016 року десятиліття деіндустріалізації, скорочення держвитрат і висока імміграція створили сприятливий ґрунт для аргументу, що Brexit дозволить "повернути контроль" над своїми кордонами, законами та економікою.
Аналіз результатів голосування, проведений Joseph Rowntree Foundation, свідчить, що найбідніші британці (з доходом менше 20 тис. фунтів стерлінгів на рік), безробітні та виборці, зайняті на низькокваліфікованих роботах, набагато частіше підтримували вихід з ЄС, ніж більш заможні.
Менш заможні британці охочіше вірили обіцянкам агітаторів за Brexit, що "вільна від ЄС" економіка дасть їм більше можливостей та свободи. Тези "економічний суверенітет та свобода" і "надмірний потік мігрантів із ЄС" були головними в агітаційній кампанії напередодні референдуму.
31 січня 2020 року Британія офіційно вийшла зі складу ЄС. Тоді біля стін парламенту зібралися дві групи людей: одні – з вигуками радості, інші – з прапорами ЄС та сльозами на очах. Шість років потому пересічні британці та компанії стикаються з політичними та соціально-економічними – переважно негативними – наслідками.
Brexit у певному сенсі розвивався не так, як очікували його прихильники чи противники. Пандемія та вторгнення Росії в Україну лише посилили економічні потрясіння.
В одній з ключових для Brexit сфер – імміграції – вплив "розлучення з ЄС" виявився протилежним до того, що передбачалося.
Євроскептики та популісти звинувачували Брюссель у напливі мігрантів після розширення блоку у 2004 році.
Чи вирішив Brexit цю проблему? Міграція з ЄС зменшилася, проте не з решти світу. Насправді в останні роки імміграція навпаки виросла. Це підтверджується різким зростанням кількості виданих віз.
Недостатній контроль над "міграцією на малих човнах" (з 2018 року через Ла-Манш до Британії прибуло 200 тис. мігрантів) залишається однією з найгостріших політичних проблем.
Наслідки для економіки
"Глобальні потрясіння, такі як пандемія та велика війна в Україні, безперечно, вплинули на всі економіки. Однак Brexit створив для Британії додаткові бар'єри, які ще більше ускладнили економічні виклики", – вважає Хейлі Лоу з National Institute of Economic and Social Research (NIESR).
У 2023 році Велика Британія залишалася єдиною країною G7, яка не відновила ВВП до рівня, що існував до пандемії, тоді як країни ЄС отримали вигоду від торгівлі всередині блоку та скоординованих зусиль з відновлення, таких як фонд NextGenerationEU на 750 млрд євро, зазначив Лоу.
Brexit також негативно вплинув на інвестиційну привабливість Британії. Невизначеність з форматом Brexit змусила компанії вагатися із впровадженням нових технологій та розширенням потужностей. У 2016-2022 роках приплив прямих іноземних інвестицій упав на 37%. Низький рівень інвестицій заважає компаніям розвиватися, що впливає на кількість робочих місць та рівень зарплат.
Brexit погіршив торговельні відносини Британії з її найбільшим партнером – ЄС. Митні перевірки й торгові розбіжності призвели до зростання витрат і адміністративного навантаження для британських експортерів, що спричинило скорочення обсягів торгівлі.
Найбільше постраждав експорт продовольства та продукції обробної промисловості, які залежать від ринків ЄС найсильніше. Водночас країни Євросоюзу зберегли безперебійну торгівлю всередині блоку, що надало їм конкурентну перевагу.
Експерти та британські медіа сходяться на тому, що британська економіка сильно постраждала від світової фінансової кризи 2008 року. Реальні зарплати впали через зростання цін, а доходи населення скоротилися. Держборг країни відтоді зріс більш ніж удвічі. Цим частково зумовлене повільне зростання продуктивності праці, яке триває з 2008 року. Проте структурні наслідки Brexit – торгові конфлікти з ЄС, обмеження мобільності робочої сили та недостатній рівень інвестицій – лише поглибили проблеми.
Тривога щодо розбіжностей у регуляторних нормах та бар'єрах і зараз негативно позначається на бізнес-рішеннях, гальмуючи інвестиції та загальне економічне зростання. Навіть після впровадження з 2021 року торговельної угоди з ЄС британські компанії зберігають обережність через мінливі вимоги.
"Щоб відновити довіру бізнесу, політикам слід забезпечити регуляторну ясність та зміцнити торговельні зв'язки з ЄС. Без цілеспрямованих заходів невизначеність зберігатиметься, обмежуючи довгостроковий економічний потенціал Великої Британії", – резюмував Лоу.
Його тезу підтверджують результати опитування, у якому британці покладають вину за невдалий перебіг Brexit на уряди Терези Мей, Бориса Джонсона, Ріші Сунака та чинного прем'єра Кіра Стармера, а також на євроскептика Найджела Фаража.
Загалом за оцінками The National Bureau of Economic Research (NBER), через Brexit Велика Британія до 2025 року втратила 6-8% ВВП. Інвестиції за цей час упали на 12-18%, зайнятість – на 3-4%. Схожа оцінка отримана за моделлю Джона Спрінгфорда із Центру європейських реформ (CER). Згідно з нею, у 2023 році британський ВВП був на 5,5-6% меншим, ніж якби країна досі була в складі ЄС.
На негативне сприйняття Brexit пересічними британцями впливає і те, що за ці десять років суттєво подорожчала їжа і зросли податки. У 2020-2025 роках ціни на продукти в Британії підскочили майже на 40%, тоді як у ЄС за цей період – на 30%. "Можливо, підвищення податків на 50% з 2021 року не знадобилися б, якби не витрати, спричинені Brexit", – підкреслив Спрінгфорд. Переживає кризу і сектор охорони здоров'я.
Усі ці фактори найгостріше впливають на найменш захищені категорії населення: прірва між бідними і багатими лише поглибилася.
Невиправдані очікування
За вихід з ЄС у 2016 році проголосували понад 17 млн британців. Через дев'ять років на тлі зростання інфляції та погіршення позицій фунта проти долара 56% опитаних визнали, що Британія помилилася. Лише 31% респондентів стверджували, що це було правильне рішення.
При цьому 61% опитаних британців констатували, що Brexit виявився провалом і лише 13% назвали його успішним.
Як підтвердження тези про невиправдані сподівання від Brexit The Guardian наводить приклад виробника канцелярських товарів Stewart Superior та її власника Джеффрі Беттса. Голосуючи за вихід Британії із ЄС, він покладав великі надії і на компанію, і на економіку країни загалом.
"Тоді я вважав, що ми ось-ось станемо найбільш конкурентоспроможною країною в Європі, а Brexit сприятиме розвитку бізнесу. Тепер я думаю: "Що ж ми накоїли?" – розповідав у 2022 році Беттс.
Його компанія вистояла лише завдяки реструктуризації та величезним витратам для обходу експортних перешкод, які виникли внаслідок Brexit. Наприкінці 2020 року Беттс вирішив, що для збереження клієнтської бази в ЄС у нього немає іншого виходу, як створити склад на території єдиного ринку блоку. Він обрав Нідерланди.
Тепер продукція Stewart Superior постачається з нідерландського складу, а податкові надходження, які мали йти до британської казни, отримує уряд Нідерландів. Робочі місця створюються в Нідерландах, а не в Британії.
На питання, чи підтримав би він вихід з ЄС, якби референдум відбувся знову, Беттс тепер відповідає категоричним "ні".
Інші опитані The Guardian компанії також кажуть про розчарування Brexit. З одного боку, ринки для їхніх товарів є, а потенційних клієнтів у ЄС – безліч. З іншого – через нові податкові перешкоди та стрімке зростання вартості імпорту на тлі девальвації фунта вихід на ці ринки часто не має сенсу. Хіба що відкривати підрозділи в ЄС, як це зробила Stewart Superior.
Так, компанія King & McGaw, яка продає твори мистецтва, скаржилася, що майже припинила експорт у ЄС, бо бюрократичні процедури зробили це нерентабельним. У компанії обурювалися, що Brexit обмежує вільну торгівлю. "Якщо ви не можете відправляти свої товари на найбільший ринок, який у вас під боком, ви стріляєте собі в ногу", – заявив керівник King & McGaw Джир Кінг.
Курс на повернення?
На тлі того, що Brexit не виправдовує очікувань, а вартість життя для британців лише зростає, Лондон не перший рік переживає гостру політичну кризу. Прем'єр-міністри не затримуються на посадах, а традиційні керівні партії лейбористів і консерваторів дедалі частіше програють в опитуваннях правим популістам.
Нова хвиля політичної кризи спалахнула на початку травня. Після провалу лейбористів на місцевих виборах у відставку подав міністр охорони здоров'я Вес Стрітінг, пояснивши це "втратою довіри" до чинного прем'єра Кіра Стармера. Згодом уряд залишили ще чотири міністри, а крісло під ним "хитається" дедалі активніше.
На цьому тлі гучніше лунають розмови про кращу торговельну співпрацю Британії з ЄС або про повернення Лондона до блоку (Brejoin). Тісніших відносин з ЄС прагнуть і виборці: 56% британців виступили за повернення до блоку.
Реінтеграція з ЄС також стала причиною критики Стармера. Очоливши уряд влітку 2024 року, він пообіцяв "повний перезапуск" відносин з Євросоюзом.
Однак зараз більшість медіа сходяться на тому, що Стармер за майже два роки на посаді навіть не наблизився до виконання цих обіцянок, а багато ініціатив щодо зближення з ЄС "зависають" у бюрократичних суперечках.
Питання відставки Стармера переходить у практичну площину і Стрітінга називають одним із головних кандидатів на посаду прем'єра.
Зрештою, хто б не став спадкоємцем Кіра на посаді, він, найімовірніше, виступить за повернення Британії до ЄС або, як мінімум, за продовження курсу на зближення. Стрітінг уже назвав Brexit "катастрофічною помилкою", допустивши, що зближення з континентальною Європою дозволить країні "перебудувати економіку і торгівлю та поліпшити оборону".
За оцінками The Guardian, майже 90% членів Лейбористської партії хотіли б скасувати результати референдуму. Проте немає жодних гарантій, що переможець внутрішньопартійної боротьби вирішить організувати новий плебісцит щодо повернення в ЄС до наступних парламентських виборів у 2029 році. На самих виборах до влади можуть прийти ультраправі Reform UK на чолі з Найджелом Фараджем, який був одним із лідерів кампанії за вихід з ЄС.
Тим не менш, за оцінками The Guardian і The Economist, Британія скоріше налагодить з ЄС пільгові торговельні відносини, як Норвегія чи Швейцарія, ніж повернеться до блоку як повноправний учасник. Якщо ж процес повернення ініціюють, то сторонам доведеться вести напружені переговори.