История нефтепродуктов Курченко. За что Пашинскому грозит до 12 лет?
За Сергієм Пашинським твердо закріпилася репутація "сірого кардинала" оборонної промисловості. У першу чергу – через його зв’язки на ринку озброєнь та лобіювання інтересів вітчизняних виробників.
Під час великої війни його досвід та зв’язки стали в пригоді під час пошуку зброї для української армії. Однак це не стало індульгенцією і колишнього народного депутата продовжує наздоганяти минуле.
З 2014 року Сергій Пашинський фігурував у багатьох скандальних історіях і лише деякі з них були пов’язані з обороною. Частина залишилася на рівні заголовків у ЗМІ, частина перемістилася в суди.
Зараз Пашинському пригадали справу про конфісковані нафтопродукти олігарха Сергія Курченка.
Нафтопродукти Курченка
Ранок 12 лютого для колишнього народного депутата Сергія Пашинського почався з обшуків у його помешканні співробітниками Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Служби безпеки України (СБУ). Справа, у рамках якої правоохоронці вручили підозри Пашинському та ще п’ятьом особам, стосується епізоду десятирічної давнини.
Ідеться про продаж конфіскованих нафтопродуктів "младоолігарха" Сергія Курченка, який після краху режиму Януковича на початку 2014 року втік до Росії і там переховується.
Одразу після втечі Курченка українські правоохоронці заарештували 97 тис тонн нафтопродуктів: 10 тис тонн бензину з Херсонського нафтоперевального комплексу, стільки ж бензину й дизпального з нафтобази "Роснєфті" у Василькові під Києвом і близько 77 тис тонн нафти і нафтопродуктів на Одеському НПЗ.
Усе конфісковане пальне згодом передали на зберігання державному підприємству "Укртранснафтопродукт", яке в червні того ж року очолив Володимир Гаврилов. "Українська правда" у своєму розслідуванні пов’язувала роботу цієї компанії із співвласником групи "Фактор" Сергієм Тищенком та народним депутатом Сергієм Пашинським.
Слідство стверджує, що пізніше "Укртранснафтопродукт" передав арештовані в Курченка нафтопродукти без аукціонів та конкурсів фірмі "Укройлпродукт" з групи компаній "Фактор" Тищенка.
Згодом нафтопродукти начебто продали за заниженою вартістю. "Частково отримані за це кошти вивели на рахунки інших підконтрольних суб’єктів господарювання, а до бюджету не надійшло жодної гривні", – вважають слідчі НАБУ.
У понеділок підозри від НАБУ в цій справі отримали Пашинський, Тищенко, Гаврилов, його заступник, ще один менеджер "Укртранснафтопродукту" та директор фірми "Укройлпродукт".
Загальна сума збитків від реалізації оборудки оцінюється 967 млн грн, а її фігурантам загрожує до 12 років позбавлення волі за ч. 1 ст. 255 ККУ ("Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній") та ч. 5 ст. 191 ККУ ("Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем").
Пашинський відкидає звинувачення на свою адресу. "Вбачаю в діях правоохоронців опосередковану роботу на країну-агресора, якій заради зриву боєздатності ЗСУ конче потрібно усунути мене від моїх посадових обов’язків як голови Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України", – написав він у Facebook.
Хто такий Сергій Пашинський
Народний депутат чотирьох скликань (2006-2019 роки) та колишній глава адміністрації в. о. президента Олександра Турчинова Пашинський має доволі неоднозначну репутацію. Чого варті лише слова президента Володимира Зеленського, які він сказав журналістам у жовтні 2019 року: "Вийдіть на вулицю і запитайте: "Пашинський – це бандит чи ні?". Я даю вам сто відсотків: сто людей запитаєте – сто людей скажуть "так".
Емоційний вислів Зеленського стосувався резонансної на той час справи, фігурантом якої був Пашинський. У жовтні 2019 року Державне бюро розслідувань (ДБР) оголосило ексдепутату підозру через інцидент, який стався трьома роками раніше. Увечері 31 грудня 2016 року Пашинський на дорозі біля Василькова під Києвом прострелив з пістолета ногу В'ячеславу Хімікусу.
Депутат тоді стверджував, що ледь не в’їхав в авто Хімікуса, у якого були вимкнені габаритні вогні, а коли зробив зауваження – Хімікус кинувся на нього з пляшкою та погрозами. 18 березня 2021 року Васильківський суд Київської області виправдав Пашинського, а через пів року Київський апеляційний суд підтвердив це рішення. Справу закрили.
Остання гучна історія за участю Пашинського сталася після початку великої війни і стосувалася продажу зброї.
Вплив на оборонну промисловість
За Пашинським давно закріпився образ "сірого кардинала" української оборонної промисловості. За президентства Петра Порошенка він очолював парламентський комітет з питань національної безпеки і оборони. Там він реформував оборонну промисловість, а також, маючи вплив на затвердження державного оборонного замовлення, лобіював продукцію українських виробників зброї.
Наприклад, директор державного КБ "Луч" Олег Коростильов заявляв, що Пашинський підтримував розробку та закупівлю для ЗСУ вітчизняних ракет "Вільха". Депутату також приписують адвокацію ПТРК "Стугна", протикорабельних ракет "Нептун", САУ "Богдана".
Під кінець каденції до Пашинського почали виникати питання з боку слідчих. НАБУ порушило справу щодо схеми закупівлі БМП за завищеними цінами, до якої міг бути причетний ексдепутат. Щоправда, ця справа не зайшла далі гучних заголовків у ЗМІ.
Деякі скандали були пов’язані з компанією "Українська бронетехніка", яка нібито за сприяння Пашинського отримувала державні контракти. У 2020 році детективи НАБУ провели обшуки в будинку експомічника Пашинського Миколи Кузьми, родич якого тоді був директором "Української бронетехніки". Мова йшла про ймовірну закупівлю бронеавтомобілів "Варта" за завищеними цінами. Ця справа далі обшуків теж не зайшла.
Ще одна скандальна історія пов’язана із закупівлею Міноборони 152-мм боєприпасів. У 2018 році державне замовлення на виробництво снарядів отримала дочірня компанія "Української бронетехніки" "Рубін-2017", продукція якої виявилася неякісною. Ексдепутат заперечував будь-які зв’язки з нею.
Під час великої війни Пашинський очолив найбільше в країні об'єднання виробників зброї – Національну асоціацію підприємств оборонної промисловості України (NAUDI). До її складу входять десятки приватних компаній, зокрема "Українська бронетехніка", виробники безпілотників "Укрспецсистемс" та DeViro, розробник САУ "Богдана" КЗВВ, виробник вантажівок "КРаЗ". Серед партнерів – державне КБ "Луч", хоча офіційно воно не є членом асоціації.
За обсягами випуску озброєнь компанії-члени NAUDI є вагомою частиною українського оборонного комплексу. Це тісне ком’юніті виробників, які працюють над спільними проєктами, їздять разом на міжнародні виставки та лобіюють вирішення тих чи інших питань через впливове керівництво асоціації. Першим заступником Пашинського в NAUDI є його колишній колега в комітеті з питань національної безпеки Іван Вінник.
На початку своєї каденції Зеленський називав Пашинського бандитом, однак, як пише New York Times, під час російської атаки на Київ президенту знадобилися його міжнародні зв’язки для швидкої купівлі боєприпасів у сусідніх країнах.
"У перші тижні війни, коли російська армія наступала на Київ, український уряд потребував зброї, причому швидко. Тому Міністерство оборони України зробило відчайдушний телефонний дзвінок.
На іншому кінці дроту був Сергій Пашинський, колишній депутат, який багато років контролював військові витрати. Зараз він живе у фактичному політичному вигнанні у своєму заміському маєтку, відсунутий на другий план президентом Зеленським та його обіцянкою викорінити корупцію...
Але Пашинський мав зв'язки із збройовим бізнесом і, що, можливо, не менш важливо, знав, як діяти в умовах війни, не боячись бюрократії. В уряді це зробило його джерелом скандалів. Під час війни це робило його безцінним. Він відповів на заклик", – розповідала New York Times.
Під час великої війни найбільший учасник NAUDI "Українська бронетехніка" перетворився на одного з найбільших імпортерів зброї для Міністерства оборони. За даними видання, продажі цієї компанії у 2022 році сягнули 350 млн дол порівняно з 2,8 млн дол у 2021 році.
Зараз Пашинського можна назвати головним лобістом NAUDI. Як сказав ЕП один з членів правління асоціації, на позиції керівника об’єднання Пашинський "виконує координаційну роботу" між різними підприємствами, західними партнерами, державними замовниками, а також вирішує проблеми оборонних компаній на високому рівні завдяки напрацьованим зв’язкам.