Променяли белорусов на индусов. Как изменился топливный рынок

До великої війни більшість пального постачалася з країн, з яких зараз летять ракети по українських містах – з Росії та Білорусі.

Близько пів року знадобилося державі, аби знайти нових постачальників критично необхідного ресурсу. Поки це відбувалося, АЗС потопали в кілометрових чергах з автівок, а в одні руки не продавали понад 20 літрів пального.

Нині пальне – найбільша стаття українського імпорту, а серед основних експортерів нафтопродуктів в Україну не знайти ні РФ, ні Білорусі. Однак це не означає, що ворожі нафтопродукти не потрапляють на українські АЗС іншими шляхами, передусім, з Індії, Туреччини та країн Балтії.

Як змінився ринок нафтопродуктів за останні півтора року і звідки береться "російський слід"?

Зміни є

Дві найбільші зміни, які сталися з лютого 2022 року на українському ринку пального, – це припинення прямого імпорту з Росії та Білорусі, а також диверсифікація джерел постачання. Тепер пальне Україні продають десятки країн.

Наприклад, у третьому кварталі 2021 року до першої п’ятірки експортерів нафтопродуктів в Україну входили Білорусь (548 млн дол), РФ (305 млн дол), Литва (210 млн дол), Туреччина (86 млн дол) та Греція (71 млн дол). На ці країни припадали понад 80% імпорту пального, причому 40% – на Білорусь, яка постачала нафтопродукти з переробленої російської нафти.

Податки на пальне повертаються: коли це станеться і наскільки зростуть ціни на АЗС

Наразі ситуація інша – і з точки зору постачальників, і з точки зору обсягів. У третьому кварталі 2023 року основними експортерами пального в Україну були Греція (73 млн дол), Литва (64 млн дол), Індія (49 млн дол), Польща (49 млн дол) і Туреччина (35 млн дол).

Разом вказані країни забезпечують майже половину споживання нафтопродуктів в Україні. Причому частка жодної в імпорті не перевищує 14%.

До того ж у списку постачальників нафтопродуктів з’явилися нові країни. Наприклад, частка Сполучених Штатів становить 4,5%. Значно більше пального надходить з Польщі та Румунії.

Диверсифікація постачальників та відмова від російських та білоруських енергоресурсів – позитивний крок для енергетичної незалежності України. Проте при детальному аналізі виявляється, що про повноцінну відмову від постачань нафтопродуктів з країн-агресорів мова не йде.

То звідки в Україні пальне?

Наявність російських нафтопродуктів в Україні – не новина. Про це не раз говорили посадовці профільних державних компаній та відомств. Популярна схема – імпорт пального через інші країни шляхом змішування. Російське дизельне пальне змішували з "європейським", не вказуючи країну походження ресурсу.

У травні уряд заборонив ввезення в Україну нафти і нафтопродуктів невідомого походження. Тепер імпортери зобов’язані надавати сертифікати. "Не у всіх цих країн є нафтопереробка. Це було дешево, тому деякі трейдери заплющували очі на співпрацю з ворогом", – пояснював очільник "Укрнафти" Сергій Корецький.

Сергій Корецький: В "Укрнафті" тотальний витік інформації

Після запровадження країнами ЄС санкцій проти російської нафти та нафтопродуктів наприкінці 2022 року і на початку 2023 року держава-агресор направила свій товар на більш лояльні ринки Індії, Туреччини та Китаю.

У 2023 році РФ стала найбільшим постачальником нафти в Індію, наростивши місячний експорт майже вдесятеро порівняно з 2021 роком. Це дозволило завантажити індійські нафтопереробні заводи, продукція з яких постачається до країн Євросоюзу. У підсумку ці нафтопродукти вже не російські і не потрапляють під жодні санкції.

Індійський експорт допоміг Європі замінити віднедавна підсанкційне російське пальне: якщо до великої війни ЄС імпортував з Індії в середньому 154 тис бар дизельного пального на добу, то зараз – 200 тис бар.

В інтерв’ю виданню Politico радник президента з економічних питань Олег Устенко звернувся до ЄС з пропозицією закрити лазівки, що дозволяють третім країнам, зокрема Індії, переробляти російську нафту.

"Нафтогаз" та "Укрнафта" борються за колишні заправки Glusco. Хто отримає спадщину Медведчука?

Разом з тим, дані Державної митної служби свідчать: таким імпортом не нехтує й Україна, адже формально не йдеться про торгівлю з агресором.

Інша історія стосується продукції з Туреччини – ще одного провідного постачальника нафтопродуктів в Україну. У травні російський експорт дизельного пального в Туреччину сягнув 1 млн тонн і з моменту запровадження санкцій ЄС на російські нафтопродукти був найвищим за щонайменше сім років.

Це означає, що турецькі трейдери можуть експортувати власну продукцію, яка не потрапляє під санкції, і при цьому забезпечувати власні потреби дешевшим російським імпортом.

Тобто, купуючи пальне в Туреччини, країни, серед яких Україна, непрямо стимулюють придбання ресурсу в Росії. Як і у випадку з Індією, тут усе законно.

Методологія. Для аналізу використані відкриті дані Державної митної служби щодо імпорту в Україну нафтопродуктів у розрізі країн-постачальників за класифікатором 2710: нафта та нафтопродукти, одержанi з бiтумiнозних порiд (мiнералiв), крiм сирих; продукти, в iншому мiсцi не зазначенi, з вмiстом 70 мас.% або бiльше нафти чи нафтопродуктiв, одержаних з бiтумiнозних порiд (мiнералiв), причому цi нафтопродукти є основними складовими частинами продуктiв; вiдпрацьованi нафтопродукти.

Цей класифікатор охоплює імпорт дизельного пального, бензинів та інших продуктів переробки нафти. Натомість сира нафта імпортується за класифікатором 2709, тож про імпорт нафти в матеріалі не йдеться.