Министр финансов Сергей Марченко: США комфортнее давать нам оружие, HIMARS, ракеты – что угодно, но не деньги
В історії України можна на пальцях перерахувати очільників Міністерства фінансів, які затримувалися на посаді понад два роки. Сергій Марченко обіймає її понад три роки. Те, що йому вдалося так довго триматися в кріслі голови Мінфіну, та ще в такий складний період, може свідчити або про його фаховість, або про талант іти на компроміси. Або про те і інше.
"Некомфортно". Це одне з найбільш часто повторюваних слів Марченка під час цього інтерв'ю. Голова Мінфіну кілька разів наголосив, що він себе почуває некомфортно, але, мовляв, "робота в мене така", тож вибору немає.
Хоча останнім часом два ключові органи, податкова та митниця, від яких залежить наповнення бюджету та які підпорядковуються Мінфіну, керуються не тільки з кабінетів на Межигірській. Утім, за словами Марченка, це не впливає на результат і він "не готовий робити якісь політичні публічні заяви".
Мінфін, як відомо, відповідає за бюджет країни та за його наповнення внутрішніми і зовнішніми ресурсами. На першому полі зараз ініціатива, очевидно, не на боці Марченка: на податкову та митницю міністерство не має такого впливу, яким наділені окремі персоналії.
Перша служба – "на гачку" голови податкового комітету Верховної Ради Данила Гетманцева. Останній не соромиться відкрито говорити про свій вплив на кадрову політику податкової або її рішення щодо розблокування податкових накладних бізнесу. У контексті роботи митних органів часто згадується заступник голови Офісу президента Олег Татаров, який створив єдиний центр контролю майже всіх правоохоронних органів країни.
Проте очільник Мінфіну в розмові з ЕП намагається згладжувати кути і підводить до того, що його фокус змістився на міжнародний фронт. Від західних партнерів та подій за межами України залежить, як держава пройде 2023-2024 роки. З одного боку, половину видатків українського бюджету фінансують західні партнери. З іншого – те, що Україна збирає самотужки, залишається єдиним джерелом фінансування армії.
Хто контролює податкову та митну служби
— У червні в Офісі президента відбулася зустріч з бізнесом. Бізнес скаржився на тиск з боку правоохоронців та непокоївся щодо повернення податкових перевірок. На цій зустрічі Володимир Зеленський говорив, що в Україні має бути лише один орган, який має приходити до бізнесу з перевірками. Такий орган уже є, це Бюро економічної безпеки. Чи задоволені ви тим, як працює БЕБ?
— Ми підтримуємо необхідність унормування цього питання. Я прекрасно розумію, у чому його складність: законодавчо наділити один орган повноваженнями взаємодії з бізнесом складно. Є дискусія в частині підслідності.
Умовно кажучи, якщо БЕБ веде справу і виявляє факти, які стосуються інших органів, то ця справа все одно має залишатися в їхній підслідності. На мою думку, якщо це питання вдасться вирішити, то це буде великою перемогою. Я вважаю, що якесь законодавче рішення можна напрацювати: є політична воля, є можливість це нарешті врегулювати.
Чи можуть з цим виникнути проблеми? Звичайно, правоохоронці знайдуть тисячу і мільйон аргументів, чому саме в них має бути функція перевірок бізнесу.
— Інша скарга бізнесу – блокування податкових накладних. Проблема загострилася з подачі Мінфіну в жовтні 2022 року. Від нововведень постраждали доброчесні підприємці, які втратили можливість скористатися податковим кредитом. Багато компаній заблокували, визнавши ризиковими. Цей крок себе виправдав?
— Після цього ми ухвалили ще кілька постанов, останні зміни внесли 8 липня. Бажання бізнесу створювати схеми з податковими накладними – логічне і цілком виправдане. Якщо держава виявляє слабкість і в неї нема механізмів контролю за цими процесами, то там процвітає шалений тіньовий бізнес. Враховуючи війну та відсутність майже всіх перевірок, способів зловживань надзвичайно багато.
З іншого боку – спроможність податкових органів реагувати на зміну ситуації. Наприклад, з’явилася нова схема. Якщо ми бачимо, що з бюджету вимивається ПДВ, то ми мали на це реагувати. Ми відреагували в жовтні. Завдання тієї постанови – мінімізація схем. Що вийшло? Податкова отримала рішення Кабміну, але спосіб його застосування виявився таким, яким виявився.
Якби в нас там все було добре, то я б сказав: чого ви чіпляєтеся до податкової? На жаль, це не так. Складність побудови схем або взаємодії податкової з бізнесом призводить до того, що інколи податковим органам простіше поставити "знак питання" бізнесу, який працює і до якого немає питань, ніж виявляти злочинців, які мінімізують податкові зобов’язання.
При цьому чим більше ми намагаємося, вибачте, "хейтити" податкову, тим більше створюємо проблем у майбутньому. Люди не збираються туди йти, зарплата маленька, та й інтелектуально податкова системно програє бізнесу як роботодавець.
— Після ухвалення тієї постанови ми побачили певну аномалію: в один момент багато бізнесів та асоціацій почали скаржитися на проблему реєстрації податкових накладних.
— Так, дійсно. Усі сказали, що Мінфін та уряд ухвалили неправильне рішення.
— Але ж це постанова Мінфіну.
— Так, але ми вносили в неї зміни. Ще раз підкреслю: зловживання відбуваються на різних рівнях, але страждає, як правило, той бізнес, до якого можна дістати рукою. Набагато простіше знайти легального виробника.
З іншого боку, інтелектуальний потенціал податкової виражається саме в цих проблемах. Якщо, вибачте, ви тупий, то вам просто нашкодити, ви – шкідник, тупий шкідник. Але це не вирішується тим, що вас звільнять і думають, що там прийде якийсь розумний "шкідник". Не прийде розумний на зарплати, які зараз отримують податківці.
— Хто зараз реально керує податковою?
— Виконувач обов’язків керівника податкової Тетяна Кирієнко.
— Який вплив на ДПС має голова податкового комітету Данило Гетманцев? Як би ви визначили його роль?
— Звичайно, голова комітету впливає на діяльність податкової і впливав незалежно від керівника. На діяльність Мінфіну він також має вплив, адже ми залежні від законодавчих змін.
— У разі виникнення проблем з податковою Гетманцев радить звертатися напряму до нього телефоном. Багато хто так і робить. Ми знаємо про випадки, коли проблеми підприємців вирішувалися. Але ж це нонсенс, це ручне керування. Так не може працювати податкова.
— На сто відсотків згоден. Для цього і є розділення законодавчої і виконавчої гілок влади. Кожна гілка влади має свої повноваження. Крапка. Повноваження керівництва уряду, Міністерства фінансів чітко визначені законом України. Якби всі дотримувалися цих законів, можливо, ситуація була б іншою. Але, крім законів, є інші, скажімо так, формати роботи та відповідальності, тому може бути по-різному.
— А ви комфортно себе почуваєте в цій ситуації?
— Я вже давно себе почуваю некомфортно. Ви мене запитаєте, чому? Тому що робота в мене така.
— Мінфін відповідає за роботу податкової і митниці, але більша роль тут у Гетманцева.
— У даному та в багатьох інших питаннях я вже давно себе почуваю некомфортно, але це не значить, що я готовий робити якісь політичні публічні заяви. Як би мені було некомфортно чи важко, я вважаю, що є більш важливі проблемні питання, які виправдовують мій дискомфорт. Можна я так поясню?
Після початку війни діяльність податкової і митниці не перші в моїх пріоритетах. Коли у вас одна половина бюджету формується завдяки міжнародним коштам, а інша половина – це військові видатки, то у вас фокус і пріоритети зміщуються однозначно. Якщо до війни було більше залученості в діяльність податкової і митниці, то зараз мій фокус логічно змістився на міжнародний фронт.
— До податкової є чимало питань, але вона хоча б виконує план. З митницею ж суцільна проблема. Питання навіть не в голові, а в регіональних керівниках – вони головні.
— Який урок я засвоїв на цій посаді за понад три роки? Персоналії не мають визначати діяльність таких систем як податкова та митниця. Я постійно думаю про те, як Міністерству фінансів, яке формує політику, створити такі умови, щоб від прізвищ не залежало нічого, щоб вони були просто адміністраторами певних функцій.
На жаль, до діяльності правоохоронних органів в частині їх взаємодії з митницею в мене сотня запитань. Коли ти призначаєш митника, у нього вибір невеликий: або сісти, якщо ти не погоджуєшся з правилами, або взаємодіяти. Тому вони обирають друге, незалежно від посади. Я хочу, щоб цього не було.
Однак вирішити це в простий спосіб, як ми хочемо завжди, не можна. Сподіваюся, що євроінтеграційний трек дозволить нам зняти багато бар’єрів. Якщо ми вирішили адаптуватися до європейських стандартів і правил життя, то це визначить зміну таких структур як митниця і податкова.
— Виходить, що податкова і митниця далекі від Міністерства фінансів у частині контролю. Є певні персоналії, які впливають на роботу правоохоронних органів і митниці.
— Чи цікаво мені, які персоналії мають вплив на роботу податкової та митниці? Не цікаво. Я вже пояснював, чому: фокус моєї роботи і роботи команди суттєво змістився порівняно з довоєнним часом.
Інше питання – чи мені важко дорікнути керівникам цих органів? З точки зору наповнення бюджету вони справляються. Податкова збирає податки, як у довоєнний період. За перше півріччя зібрала стільки ж, скільки за перше півріччя 2022 року, незважаючи на те, що там два місяці були без війни. Митниця суттєво збільшила відрахування до держбюджету.
Я дивлюся на цифри: якщо за місяць митниця збирає понад 30 мільярдів гривень, то я вважаю, що вона працює в нормальному темпі. Якщо цифра менша, то я розумію, що там щось відбувається не так. Зараз з точки зору наповнення бюджету в мене не може бути питань.
Десятки мільярдів повз касу. Кому і як держава роздає податкові пільги
— Тобто модель управління Гетманцев-Татаров працює?
— До чого тут Татаров, Гетманцев?
— Ми розуміємо, що податкова працює під певним впливом Гетманцева. Так само на правоохоронців, які тісно співпрацюють з митницею, впливає Олег Татаров з Офісу президента.
— Я не маю жодного факту, який це підтверджує або спростовує, тому можу сказати від себе: я з жодним з названих вами осіб питання податкової чи митниці не обговорюю. Чи можуть те саме сказати керівники цих органів – запитайте в них. Якщо вони взаємодіють, то треба розуміти, у який спосіб це відбувається. Загалом, це їх зона відповідальності.
— Чи хотіли певні представники влади змінити ваших заступників, які відповідають за податкову і митницю?
— Тиск на моїх заступників та людей, з якими я працюю, можливий. Міністерство фінансів – це орган, який усі ненавидять. Ми не даємо спокійно жити нікому, адже це наша робота, інакше бути не може.
Дехто вважає, що ми маємо бути більш лояльними та схильними до компромісів. Але робота Мінфіну полягає в іншому: ми – останній блокпост, який дозволяє стримати будь-яке рішення, яке може призвести до втрат бюджету, недонадходжень або створити ризики для системи.
Можуть бути складні питання взаємодії моїх заступників з будь-яким органом влади, але я вважаю, що наразі вистачає мудрості зрозуміти, що Міністерство фінансів не може бути іншим.
— Ще одне кадрово-політичне питання. У кулуарах говорили, що Кабмін могла очолити Оксана Маркарова. Їй пропонували стати прем’єром?
— Я не хочу коментувати чутки. Це не моя зона відповідальності. Я маю працювати і виконувати свої функції.
Про міжнародну допомогу та ризики в бюджеті сектору безпеки та оборони
— У 2023 році міжнародне фінансування надходить набагато ритмічніше, ніж у 2022 році. Однак на початку року були певні побоювання щодо того, чи вистачить залучених коштів для покриття всіх передбачених видатків. Яку суму країна отримала від партнерів і яка підтверджена сума фінансування до кінця року?
— Ми вже отримали 23,648 мільярда доларів. Планова цифра в нас – 42,4 мільярда доларів. Дійсно, у цьому році фінансування надходить ритмічно і в запланованому обсязі. Проте може скластися враження, що це гарантована якимось чудом "манна небесна", яка прилітає і ми, Мінфін, бігаємо і розставляємо тарілки. На жаль, це не так.
Кожен долар чи євро, які ми отримуємо, це піт і кров у буквальному сенсі цього слова. Ті ж США: їм комфортніше давати нам зброю, HIMARS, ракети – усе, що завгодно, але не гроші.
Страхування воєнних ризиків. Як влада планує вмовити інвесторів вкладати в Україну зараз
— Чому? Тому що контроль за грошима незадовільний?
— Контроль – це вторинне. Це питання виборців. Виборці в США не розуміють, чому їх країна має утримувати наших пенсіонерів, лікарів, учителів. Вони кажуть: "У нас проблем немає?". Для нас це спосіб виживання, у нас нема іншого варіанта. Для них усе не так однозначно. Їм простіше дати зброю, ніж бюджетну підтримку, тож це складні перемовини.
З іншого боку, є програма МВФ. Це диво-інструмент взаємодії із зовнішнім світом. Програма з’явилася, бо це комфортно країнам, які дають нам допомогу. Для них МВФ – це експерти та аудитори, які моніторять усі процеси. Експерти МВФ взаємодіють з Нацбанком, представниками влади, громадянським суспільством. Вони знають усе.
Наративи про те, що в нас війна і нам у будь-якому випадку допоможуть, не працюють. Там об’єктивно оцінюють ситуацію. На початку війни ми їм казали: "У нас тут ракети, прильоти". Вони ж відповідали: "Окей, а що у вас із поверненням податків до довоєнного рівня? Чому платники податків інших країн мають вас утримувати?".
Представники цивілізованого світу хочуть розуміти, що ми зробили свою частину роботи. Дуже банально, прагматично і просто. Головне – не обманювати.
— До кінця 2023 року всі заяви про виділення коштів від партнерів підтверджені?
— Так, до кінця року ми забезпечені.
— Чи є ще непокриті видатки?
— Єдиний ризик – бюджет сектору безпеки й оборони. Не можу вам сказати, на жаль, скільки непокритих видатків там є. Це найбільша зона ризику. Не можу сказати, яка може виникнути додаткова потреба щодо видатків у цих секторах.
У країні війна, а влада робить ремонти. Чи можна витратити ці гроші на армію?
— Навесні Верховна Рада ухвалила зміни до держбюджету: збільшила видатки на рекордні пів трильйона гривень. За даними наших джерел, коли видатки бюджету планувалися восени 2022 року, то на оборону передбачили суму, якої мало вистачити на половину 2023 року. На скільки вистачить цих додаткових коштів?
— Ми зараз спланували бюджет до кінця року точно, але питання в тому, що нагальні потреби виникають щодня.
— Тобто бюджет знову доведеться переглядати?
— Я не виключаю того, що бюджет доведеться переглядати.
Хочу нагадати, що бюджет ми подавали в парламент 15 вересня на фоні успішної операції на харківському напрямку і потенційно можливих успіхів на херсонському напрямку. У той момент в суспільстві переважав настрій, що війна от-от закінчиться перемогою України. Ніхто не зрозумів би, якби ми при підготовці бюджету закладали ті цифри, які є зараз.
Звичайно, після цього з’явилася програма МВФ. Вони провели об’єктивну оцінку, зокрема, військової кампанії, але є питання щодо бюджету 2024 року.
— У нас це питання теж виникає. Через два місяці Мінфін має подати до Верховної Ради проєкт бюджету на 2024 рік. Які обсяги зовнішнього фінансування ви туди будете закладати?
— Не менше, ніж цього року. У мене нема жодних підстав вважати, що бюджет сектору безпеки й оборони має бути нижчим. Нагадаю, що в програмі МВФ активна стадія військової кампанії мала бути завершена в першому півріччі 2024 року, але реалії такі, які вони є, а моє завдання як міністра фінансів об’єктивно їх оцінювати.
— Програма, за якою США надають Україні гранти, закінчується в жовтні. У 2023 році в Штатах починається активна виборча кампанія. Чи є ризик, що у 2024 році ми не отримаємо від США достатнє фінансування?
— Ми постійно ведемо діалог. Остання моя поїздка в Штати була спрямована на комунікацію, що нам потрібна додаткова підтримка на наступний рік. Я отримав сигнали, що уряд США працює над цим питанням.
Звісно, можуть бути зміни. Звісно, політичний контекст змінився. Звісно, він зміниться ще більше, коли будемо наближатися до виборів, але є високий рівень суспільної та політичної підтримки. У нас є сподівання, що цей рівень підтримки матеріалізується в грантову допомогу бюджету країни на покриття наших потреб.
Звісно, ми звітуємо за кожен витрачений долар. В Україні діє спеціальний офіс інспекторів США, які вивчають це питання. Вони взаємодіють з аудиторами, які працюють на спільний проєкт USAID та Deloitte. Ми готові звітувати, тому що це в наших інтересах. Будь-який корупційний скандал негативно впливає на ставлення до України.
— Чи задоволені ви системою контролю за використанням коштів з боку різних відомств?
— З точки зору коштів, які йдуть на соціальний та гуманітарний напрямки – так. У нас відсутні зловживання. Щодо цієї допомоги ми чітко звітуємо, що коли переводимо її в гривні, то кошти спрямовуються саме на ці видатки.
Однак партнерів цікавлять усі наші видатки. Зокрема ті, які ми фінансуємо з наших податків. Якщо є проблеми з використанням бюджетних коштів, це не дуже добре впливає на наші стосунки і на майбутні рішення про допомогу.
— Є ще заморожені російські активи, які б нам не завадили. Коли їх можна конфіскувати на користь України?
— Спочатку про механіку. Є рішення ООН про те, що будь-які втрати активів мають бути компенсовані. Був створений механізм, яким займається Мінʼюст: реєстр збитків, завданих агресією РФ Україні. У межах його формування був створений компенсаційний фонд, у який мають бути залучені всі вилучені активи Російської Федерації.
Реальність така, що більшість суверенних активів Росії зберігаються на території Європейського Союзу. Вони перебувають у формі цінних паперів. Ці цінні папери приносять прибутки. З цих прибутків сплачуються податки в тих країнах, де ці прибутки генеруються. Прибутки і суверенні активи заморожені.
Наше цілком логічне бажання – знайти політичний спосіб вилучення цих активів на відновлення України. Це основний трек нашої діяльності. Однак до вилучення активів найбільш можливим рішенням є податки на прибутки. Я вважаю, що це те джерело, яке вже зараз може працювати на користь відновлення.
— Якщо говорити про податок на доходи з російських активів, то це ж невеликі обсяги?
— Великі, надзвичайно великі.
— Які?
— Це можуть бути мільярди доларів на рік.
— Порівняно з потребами України це невелика сума.
— Просто ми декларуємо великі потреби, але яка наша спроможність ці потреби задовольняти? Умовно кажучи, нам зараз дадуть 100 мільярдів доларів і що далі? Ми до війни за рік освоювали 5-8 мільярдів доларів.
— Ви говорите про приватні інвестиції, але у 2023 році через бюджет уже пройшли 23 мільярди доларів.
— Бюджет, звичайно, у нас трильйони гривень, але я скажу відверто: наш бюджет зараз штучний, бо ситуація, при якій половина вашого бюджету фінансується зовні, штучна. Ми прожили так минулий рік, цей рік і проживемо наступний, але довго так тривати не може.
Нам бажано знайти спосіб, як увійти в режим, коли ми самостійно забезпечуємо себе завдяки податкам. Тут мова має йти про розвиток бізнесу, бізнес-середовища, бізнес-клімату, інвестицій. Це те, чого Україна потребує найбільше.
Зараз ситуація така, що ми отримуємо мільярди доларів щомісяця. Ці кошти одразу підвищують наш рівень споживання, але це споживання генерує шалений імпорт. Ці кошти мінімально йдуть на внутрішній ринок.
Тобто ми від партнерів отримали кошти і вони пішли в товари та послуги, які ми купили в цих партнерів. У них є робочі місця, вони платять податки, розвивають бізнес, інтелектуальний потенціал, а ми, на жаль, просто все проїдаємо.
Про МВФ, реструктуризацію зовнішнього боргу та націоналізацію "Альфа банку"
— Ви згадали програму МВФ. Вона виглядає як велика перемога, адже є першою такою програмою, яка надається в умовах війни. Проте кредит МВФ ледь покриває потреби України у виплатах на користь фонду, тобто ми отримали рефінансування позик. Чи можна було домовитися про більший обсяг програми?
— Так, з точки зору наших потреб ця програма незначна. Вона покриває наші виплати фонду з незначним приростом. Чи можна було досягнути більшого? Я вважаю, що ні, бо ми отримали максимально можливу на той момент квоту.
Не зважаючи на сильну позицію США та країн G7, в МВФ сильний голос інших країн. Країни Африки та Латинської Америки не були переконані, що це рішення правильне і що МВФ має взаємодіяти з Україною саме в такий спосіб.
— Аргентина, яка кілька разів оголошувала дефолт, у 2018 році отримала від МВФ програму на 57 мільярдів доларів, а на початку 2022 року – ще на 44 мільярди.
— Я б не порівнював Україну з аргентинським кейсом. Більше того, програма потрібна Україні так само, як і країнам, які нас фінансують. Їм набагато комфортніше розуміти, що є хтось, хто стежить за подіями в Україні, хто сприяє тому, щоб ми проводили реформи, ставить певні запобіжники.
— У межах програми МВФ Україна має провести ще одну реструктуризацію зовнішнього боргу. Який план-максимум будете ставити в цьому процесі?
— Нам як державі потрібно досягнути двох взаємовиключних положень. Перше – зберегти можливість взаємодіяти з учасниками ринку і навіть після війни розміщувати облігації, щоб ми самостійно могли фінансувати свої потреби. Довіра, яка створювалася роками, не може бути втрачена навіть в умовах війни.
Друге полягає в тому, що в нас війна і ми тимчасово не можемо виконувати взяті на себе зобов’язання. Ми шукаємо і пропонуємо різні варіанти рішення. Звичайно, ми розуміємо, що чим ближче ми до вирішення питання, тим нам буде складніше його вирішувати. Тому ми вже зараз активно над цим працюємо, намагаємося домовитися з кредиторами і сформувати позитивний трек. На жаль, економічна невизначеність також на це впливає.
— Будете випускати нові ВВП-варанти?
— Я не вважаю, що це було вдале рішення.
— А якою може бути доля випущених варантів?
— Дуже проста. Пам'ятаєте, до війни ми активно викуповували ВВП-варанти, незважаючи на складність, незважаючи на непорозуміння. Це єдиний можливий спосіб. Адже щойно в нас з’явиться перспектива зростання ВВП, враховуючи потенційну привабливість України…
— Потенціал вирости до 1 трильйона доларів?
— Так, звичайно. Власники варантів це теж розуміють. Домовитися з ними можна, але тут у нас слабкі позиції.
— До війни ви пропонували провести пенсійну реформу. Зараз демографічна ситуація значно погіршилася: виїхало чимало людей працездатного віку та дітей. Чи може це пришвидшити проведення реформи?
— Зараз я це питання активно не порушую, бо в мене нема чіткого розуміння, коли цю реформу можна провести. Це однозначно потрібно робити. Цю реформу активно розробляє міністр соціальної політики разом з прем’єр-міністром. У мене немає особливих застережень.
Державі складно підтримувати менш захищених пенсіонерів, але легко виплачувати по 100 тисяч суддям. Що не так з пенсійною системою?
— Які є бар’єри для проведення реформи зараз?
— Це дуже просто. Є певні речі, яких ми не можемо собі дозволити під час війни. Війна закінчиться – зможемо знову про це говорити. Дивіться: 1,6 трильйона гривень – військовий бюджет. Податками ми збираємо 1,3 трильйона.
Мені як міністру фінансів некомфортно з такими цифрами. Хоча я розумію, що цього бюджету з точки зору оборони може бути навіть недостатньо. Однак свою армію ми маємо фінансувати самі, на це грошей ніхто не дасть. Зброю дадуть, танки дадуть, але свою армію ми повинні фінансувати самі.
Ми зараз утримуємо військову кампанію на лімітах з точки зору наших можливостей збирати податки та спрямовувати їх на сектор безпеки й оборони, тому що податки не перекривають ці потреби, а запозичення під 18-19% – це тимчасове рішення.
Порівнювати нас і наших ворогів не можна. Єдине, завдяки чому ми можемо перемогти, – це думати швидше, діяти швидше, імплементувати необхідні рішення, максимально швидко гармонізувати себе з тими структурами, з якими ми прагнемо інтегруватися. Це єдиний спосіб.
— Оскільки ми фінансуємо війну "на лімітах", то чи можна повернутися до емісійного фінансування? Цього категорично не відкидали ні ви, ні Нацбанк.
— Я скажу заїжджену фразу: Міністерство фінансів буде робити все можливе, щоб цього не допустити. І ми це робимо. Ми запозичуємо на внутрішньому ринку в достатніх обсягах, щоб не звертатися до позиції НБУ, адже у 2022 році вплив емісії на макроекономічну ситуацію був значним і бажано таких речей уникати.
Однак я почуваюся некомфортно, незважаючи на ефективну взаємодію з Нацбанком. Нам усі розказували, що Мінфін має підвищувати ставки. Пригадую, що і ви про це казали: чому Мінфін не підвищує ставки, бо монетарна трансмісія не працює. Вибачте, але зараз у нас інфляція 12,8%, а в мене ставки запозичень 19%.
— Це зараз інфляція 12,8%, а на початку року була 26%.
— Я запитую, чому монетарна трансмісія не працює в зворотному вигляді? Я запитую у всіх, хто плював мені в спину та розказував, що ми не допомагаємо Нацбанку боротися з інфляцією.
Так, у нас незалежний центральний банк і я не збираюся втручатися в їхню політику. Але цей еквілібріум, який у нас сформувався, штучний. Якщо в когось у цій країні справи йдуть добре, то в нас, у країни, м’яко кажучи, не дуже добре.
Цей штучно створений еквілібріум завтра може закінчитися і тоді питання, яке ви ставите, буде не просто нагальним, а єдино можливим. Це треба розуміти. Ми банально виживаємо, про це не треба забувати. У нас немає жодних перспектив, якщо ми не почнемо калібрувати свою політику до нових умов.
— НБУ випустив звіт про фінансову стабільність, де прямо каже, що єдиний банк, який порушує нормативи, – державний Укрексімбанк, і що існує ймовірність, що його доведеться докапіталізовувати. Ви готові до цього?
— Мені здається, що в умовах війни ставлення до нормативів (капіталу) досить гнучкі. Можливо, Укрексімбанк і потребує докапіталізації, але я не готовий це коментувати. Зараз, на жаль, багато питань до банківської системи.
— Насамкінець питання про націоналізацію "Сенс банку". Рішення досі не ухвалене. Наші співрозмовники кажуть, що проблеми – з боку Мінфіну. Це правда?
— Ми в даному випадку фактор у цьому рівнянні. Якщо буде ухвалене відповідне рішення Національного банку, ми його розглянемо.