Тридцать один способ. Как Кремль обходил санкции

Перші західні обмеження у зв’язку з російською агресією проти України ввели вісім років тому. Тоді, у 2014 році, Росія на очах усього світу анексувала Крим і почала збройну агресію в Донецькій та Луганській областях.

У гучних заявах західних політиків ішлося про те, що санкції допоможуть послабити Росію та запобігти подальшій ескалації "конфлікту". Ейфорія спостерігалася і в українському політикумі. Деякі його представники провіщали фінансовий дефолт агресора, а відтак – занепад військової міці.

Проте факти свідчили, що Російська Федерація не лише не ослабла, а й суттєво збільшила свій наступальний потенціал. А 24 лютого 2022 року сталося те, чого так боявся і водночас очікував цивілізований світ: Росія розв’язала повномасштабну криваву війну на українських землях – у серці Європи.

Як так сталося, що західні превентивні санкції не завдали удару по російській економіці та не запобігли повномасштабному вторгненню в Україну?

Прогалини в санкційній політиці

З 2014 року санкційна політика проти РФ спрямовувалася на послаблення економічного потенціалу агресора, особливо можливостей його оборонно-промислового комплексу (ОПК). Проте введені обмеження мали прогалини.

Наприклад, попри ембарго на ведення бізнесу з російським оборонним сектором, обмеження давали можливість продовжити виконання контрактів, укладених до накладення санкцій – до 1 серпня 2014 року.

Легальній торгівлі озброєнням сприяла відсутність жорсткої заборони на поширення товарів подвійного призначення, які можуть бути використані у створенні зброї. Таку торгівлю з росіянами вели Франція, Німеччина та Австрія.

Наприклад, німецька Bosch переконувала, що продає в Росію автомобільне обладнання лише для мирних цілей, проте апаратуру компанії знаходили на захоплених українською армією російських БМП.

Захід вводив і секторальні санкції, що обмежують роботу в конкретних секторах економіки. Проте потрапляння до цього списку не стало на заваді "Роснєфті", яка у 2016 році придбала 49% акцій індійської енергетичної компанії Essar Oil.

Росіяни придбали не контрольний пакет акцій, і саме ця обставина дозволила обійти санкції. Хоча ще 49% акцій Essar Oil тоді придбав російський інвестфонд.

Крім того, переліки проєктів з РФ, що підпадають під санкції, широко трактувалися.

Якщо Захід заборонив допомагати Росії в розробці "сланцевих резервуарів", то компанії-партнери Росії могли замінити свій вид діяльності на розробку "нетрадиційних родовищ" і продовжити співпрацю з агресором.

Примітно, що санкційне законодавство Заходу містить положення, яке дозволяє звільнити порушника від відповідальності. Ідеться про регуляцію Європейської ради.

Згідно з нею, якщо сторона "не знала і не мала розумних причин підозрювати, що її дії порушуватимуть заходи, викладені в регламенті", то порушник може посилатися на це виправдання, аби довести свою невинуватість.

Цим положенням вже скористалася американська компанія Enerpac Heavylifting, що поставила ліфти, які використовувалися під час будівництва кримського мосту.

Вибірковість санкцій

Крім грубих прогалин санкційної політики, аналітики Trap Aggressor виявили, що обмеження часто не є комплексними. Тобто деякі сфери чи суб’єкти не потрапили під санкції, хоча за логікою мали опинитися в чорних списках.

Це дозволило Кремлю вести бізнес попри обмеження. Так, під санкції не потрапила низка ключових для економіки та армії російських компаній.

Ідеться, наприклад, про енергетичного гіганта РФ "Газпром", а також про КамАЗ – одне з найбільших підприємств ОПК Росії, автомобілі якого є колісною базою для майже всієї військової техніки агресора.

В інших випадках, навіть якщо санкції і накладалися на великі російські компанії, то їх дочірні підприємства працювали без обмежень.

Так, одні з найбільших банків РФ Сбербанк та ВТБ використовували дочірні компанії в ЄС для залучення депозитів. Перший зібрав 1,6 млрд євро, другий – 3,9 млрд євро. За такою схемою з 2014 року працював Sberbank Europe AG.

Під санкції також не потрапили лізингові операції. Цим скористалися постачальники виробленої в ЄС важкої спецтехніки, автобусів та вантажних автомобілів, продаж яких у Криму заборонений.

У санкціях, що стосуються фінансового сектору, теж виявлені проблемні аспекти.

Наприклад, під обмеження потрапили великі російські банки, що працюють в анексованому Криму. Проте п'ятнадцять малих і середніх продовжили роботу на півострові. Лише п'ять з них потрапили до санкційного списку США.

Поза санкціями лишилися й фінансові операції, наприклад, надання російським компаніям кредитів у вигляді 30-денних траншів. Не потрапила під санкції й торгівля цінними паперами на вторинних ринках.

Санкційна політика Заходу проти Російської Федерації подекуди залишилася вибірковою навіть після 24 лютого. У травні російським кораблям було заборонено заходити в порти ЄС, проте це не поширювалося на російські вантажі.

"Якщо однозначно не можна сказати, чи корабель російський, він може зайти. При цьому не має значення, є його вантаж російським чи ні", – писала британська профспілка Unison.

Також у порти країн ЄС можна заходити кораблям, що опинилися в скруті і подали сигнал SOS.

Країнам-членам Євросоюзу дозволено ухвалювати окремі обґрунтовані винятки. Наприклад, для суден, що перевозять до ЄС енергоносії, продукти, медичний транспорт та фармацевтичні препарати.

Схеми обходу санкцій

Схеми обходу обмежень не є прямим порушенням санкційного законодавства, часто це політичне питання. Наприклад, поширене приховування походження підсанкційного товару.

Під час транспортування таких товарів часто змінюється прапор судна чи місце його призначення. Росіяни навіть використовували цивільні борти, щоб приховати перевезення озброєння.

Під час водних перевезень Росія часто вимикає ідентифікаційні системи.

Лише за один тиждень березня 2022 року Windward Ltd нарахувала 33 випадки, коли російські танкери вимикали ідентифікаційні системи для проведення операцій з неросійськими суднами.

Для приховування походження товарів також використовувалися зміна маркування виробника чи його пакування.

"Ви можете привезти тонну прального порошку та розфасувати його в Україні, але ви не можете привезти пачку, тому що пачка підпадає під санкції, а тонна – ні", – пояснив генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко.

Росіяни приховували підсанкційні компанії, їх бенефіціарів чи зв'язки з ними.

Наприклад, підсанкційні особи чи компанії часто "продавали" свій бізнес непідсанкційним бізнес-партнерам, членам родини або друзям, використовували непідсанкційні компанії-прокладки, офшори або просто фіктивні компанії.

У 2014 році російський олігарх Геннадій Тимченко за день до введення проти нього американських санкцій "продав" частки у фінській компанії Airfix Aviation та кіпрській IPP Oil Products бізнес-партнерам. Так ці компанії уникнули обмежень у 2014 році, проте через рік санкції поширили і на них.

Приховувалося й кінцеве місце призначення товару. Часто вказувалися інші порти як мета рейсу кораблів, ігнорувався пункт призначення в документах.

Під час конкурсу на прокладення підводного кабелю між Кримом та РФ російський замовник у документації не зазначив, що йшлося про роботу на анексованому півострові, а вказав "протоку без назви між певним західним півостровом і східним".

Для ведення бізнесу в Криму місцеві компанії вказували російську юрисдикцію, яка тоді не перебувала під санкціями. Західний бізнес працював на півострові через російських ритейлерів та дочірні підприємства.

Наприклад, у 2017 році завдяки російським ритейлерам у Ялтинській лікарні опинилося медичне устаткування німецького бренду Siemens вартістю 2,8 млн євро. Його купили в російської фірми "Сименс здравоохранение".

У 2018 році томографи американської компанії General Electric за аналогічною схемою з’явилися в Балаклаві та Севастополі.

Санкції обходилися також через треті країни чи зареєстровані в них компанії.

Наприклад, у 2019 році Індія розрахувалася з РФ рупіями замість доларів за купівлю зенітно-ракетних комплексів С-400 "Тріумф", а в березні 2022 року надала Росії можливість інвестувати у свій корпоративний борг через індійський банк.

Для обходу санкцій росіяни навіть змінювали власне законодавство. У 2016 році окупанти ухвалили закон, за яким кредитні організації мусили перевести свої транзакції до російської платіжної системи "Мир".

Остання маркувала операції з рахунків систем Visa та MasterCard з Криму як російські, обходячи заборону США на проведення транзакцій на півострові.

На жаль, серед країн, що сприяли обходу санкцій росіянами, є й Україна.

Наприклад, харківська фірма купувала в розташованого в Нижньогородській області Павловського автобусного заводу знамениті автобуси ПАЗ. Потім в Україні їх переобладнували на шкільні та продавали українським освітнім закладам, вказуючи виробником себе, а не російський завод.

Що робити

Війна скинула маски з росіян і показала їх справжні обличчя. Метою злочинного кремлівського режиму був не розвиток міжнародного добросусідства та внутрішнього добробуту, а провокування великої війни на європейському континенті.

Зрозуміло, що для стримування агресора світовій спільноті слід вживати комплексних дій, але стати імпульсом до запровадження обмежувальних заходів має українська влада.

На основі проведеного дослідження Trap Aggressor розробила такі рекомендації.

На міжнародному рівні слід:

✓ просувати запровадження повного ембарго на економічні та фінансові ділові зв’язки з Росією, перш за все ембарго на сиру нафту, нафтопродукти, газ та вугілля;

✓ просувати введення заборони російському бізнесу використовувати транспортну інфраструктуру і морські порти країн ЄС, США, Великої Британії та інших країн, які запровадили санкції проти РФ;

✓ просувати накладення санкцій на постачання товарів подвійного призначення;

✓ просувати формат міжнародної співпраці щодо моніторингу та координації санкцій проти країн-агресорів;

✓ підтримати пропозиції Європейської комісії щодо визнання порушення санкційного режиму злочином на рівні ЄС.

На рівні України необхідно вдосконалити санкційне законодавство, створити спеціальний орган для координації санкційної політики, моніторити економічні, політичні та правові наслідки застосування, зміни чи скасування санкцій.

Аналітичний проєкт Trap Aggressor створений експертною організацією StateWatch, щоб зробити санкції проти Росії ефективними.