Тонкая грань между коллаборационизмом и выживанием. Как быть бизнесу на оккупированных территориях

Свого часу "Львівській майстерні шоколаду" вдалось пропрацювати в окупованому росіянами Донецьку більше ніж 20 місяців. При цьому заклад не сплачував жодних податків терористам і, більше того, не проводив перереєстрацію бізнес у так званій республіці.

До останнього у закладі можна було розрахуватися лише українською гривнею, а кав’ярня виконувала всі умови франшизи, включно зі спілкуванням українською мовою та збереженням фонового музичного супроводу.

Власники "Львівської майстерні шоколаду" в Донецьку закрили заклад лише у грудні 2015 року, коли стало зрозуміло, що окупаційна влада у місті надовго.

Схожа ситуація для бізнесу склалася у нещодавно окупованих регіонах на півдні України. Наприклад, у Херсоні, який росіяни захопили у перші тижні війни і який не зазнав руйнівних обстрілів, як Маріуполь та низка інших міст.

У тимчасово окупованих містах залишилося багато патріотично налаштованих бізнесменів, в тому числі й тих, які забезпечують критичні потреби мешканців.

Тож українські підприємці постали перед дилемою. Закрити бізнес чи залишатися? А якщо залишатися, то як працювати, щоб не співпрацювати з окупантами.

Це питання також піднімає Олексій Давиденко – власник мережі "Медтехніка", один з магазинів якої знаходиться в Херсоні. Магазин продовжує працювати, продаючи медичні вироби для лікарень, компоненти першої медичної допомоги для аптечок та інші медичні товари.

Заклад відрізаний від логістики з вільною територією України, тож працює, продаючи залишки товарів, приймає платежі у гривні та не має жодних контактів з окупантами, хоча вони уже призначили в місті свою владу, активно завозять товари з окупованого Криму та готуються ввести в обіг рублі.

Чи можлива релокація?

Ідеальне рішення для підприємців, їх працівників та держави – евакуація на підконтрольні українській владі території. 

За даними голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, на 22 квітня у безпечні регіони України переїхало більше ніж 400 підприємств, з яких вже 190 розпочали роботу. Подати заявку до Міністерства економіки можна, заповнивши відповідну форму. 

Проте перевезення бізнесу з повністю окупованих територій українська влада не зможе забезпечити. Єдиний варіант – організувати увесь процес самостійно, але і він малоймовірний. По-перше, російські військові вже кілька днів блокують Херсонську область на в'їзд та виїзд до Миколаєва та інших міст, підконтрольних Україні. По-друге, це небезпечно. 

Крім того, самостійно можна організувати перевезення хіба що дрібного виробництва. Навіть, якби держава змогла направити залізничний чи автомобільний транспорт в тимчасово окуповані міста фізично неможливо перевезти такі специфічні підприємства, як аграрні компанії (елеватори або ферми) або представників великого бізнесу (заводи).

Яка альтернатива?

Якщо перевезення бізнесу – не варіант, і ресурси дозволяють, то чи не єдиним виходом (якщо слово прийнятне) може стати тимчасове закриття частини бізнесу. Відновити роботу можна після деокупації.

Проте є компанії, які забезпечують критичні потреби мешканців, наприклад, аптеки, продуктові магазини, пекарні і т.д. Для них продовжувати роботу – це соціальна відповідальність.

"Якщо це бізнес, який пов'язаний із життєзабезпеченням людей – пекарні, кафе чи підприємства, які виробляють продукти харчування, то нехай працюють. Зважаючи на порожні полиці в магазинах Херсона та інших тимчасово окупованих міст, росіяни не здатні забезпечити продуктами харчування, а там наші люди і їх потрібно підтримувати", – зазначає перший віцепрезидент Торгово-промислової палати Михайло Непран.

Що стосується інших підприємств, в тому числі й стратегічних, то Непран рекомендує призупинити чи законсервувати їх. "Якщо у вас успішний бізнес, то є загроза, що його просто можуть "віджати". Росіяни в цьому професіонали", – попереджає він.

Проте рано чи пізно у будь-якого бізнесу, що знаходиться на тимчасово окупованій території, ресурси та сировина вичерпаються. Особливо, це стосується сфери торгівлі. І тоді для підприємців постане моральна дилема – чи співпрацювати з постачальниками країни-агресора?

Рішення точно не з простих, і ухвалювати його варто з урахуванням необхідності виконання соціальної функції – забезпечення мешканців необхідним.

Що стосується продуктів харчування, то мер Херсона Ігор Колихаєв у коментарі ЕП підкреслює, що кризи із товарами першої необхідності у місті немає. 

"Херсонщина – це аграрний край, тому запаси м’яса, молока, овочів з теплиць є. Крім того, ще є гуманітарна допомога, яку доставляли волонтери з Миколаєва, коли була відкрита траса", – каже мер.

Зараз сполучення із вільною територією України Херсон не має, тож єдиний шлях постачання продукції залишається з окупованого Криму. Звідти окупанти завозять гуманітарку.

"Ліки, інша продукція першої необхідності — підгузники, дитяче харчування це у вигляді гуманітарки завозить МЧС Росії з Криму. Мережа АТБ вже припинила роботу на окупованій території, працюють лише невеликі магазини. У них є як українські продукти харчування, так і гуманітарка з Криму. Ці товари продаються і на ринках", – зазначає міський голова.

Він додає, що в місті працюють здебільшого дрібні підприємства, а ситуація з бізнесом нагадує дев’яності.

"Ми зараз опинилися у 90-92-х роках. Бізнес зараз на ринку. Все менше стає готівки, гривні. Весь товар, який є, продається на ринку. Люди, які втратили місце роботи, бізнес, йдуть на ринок", — каже мер.

Якщо грабують бізнес

Російські загарбники вже крадуть в українських фермерів зерно та сільськогосподарську техніку на тимчасово окупованих територіях України.

За таких обставин Михайло Непран радить не йти на конфлікти з окупантами, аби ті не застосували зброю. А ось що слід зробити, так це намагатися зберегти будь-які документи, які підтверджують, що на момент пограбування зерно, товар чи інша продукція зберігалася на підприємствах.

"Це можуть бути накладні, акти прийому-передачі, подорожні листи та інші документи. Якщо документів немає, то потрібно постаратися зафіксувати в будь-якій довільній формі – самостійно складати акти, брати у свідки колег по роботі, знайомих, сусідів, по можливості фіксувати номери машин, на яких вивозили вкрадене", – пояснює перший віцепрезидент Торгово-промислової палати.

Щодо відеозйомки фактів викрадення, то слід бути обережними, бо це викликає приступ агресії в окупантів і вони без розбору починають стріляти по мирних мешканцях.

Якщо в результаті бойових дій пошкоджена нерухомість, то за наявності доступу до інтернету, ці факти можна реєструвати це через портал "Дія" (розділ "Послуги", категорія "Пошкоджене майно").

"На жаль, там немає українських правоохоронних органів, а російські структури, звісно, ніколи цього не підтвердять, тому надіятися на офіційне підтвердження не варто. Разом з тим, коли ми будемо боротися за відшкодування, в людей повинні бути якість документи, а не лише емоції і слова", – каже Михайло Непран.

Які є "червоні лінії" в законі?

Ще у 2014 році Верховна Рада ухвалила закон, відповідно до якого тимчасово окупована територія є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів. Тож увесь бізнес де-юре залишається на українській реєстрації, і вважатиметься українським, якщо самостійно не почне співпрацювати з окупантами.

Якщо окупанти змушують перереєструвати бізнес в російській юрисдикції, то слід закривати бізнес.

"Одна справа, коли ви продаєте хліб чи молоко односельцям, а інша справа, коли починаєте сплачувати кошти в бюджет країни-агресора. Червона лінія – це офіційна робота зі сплатою податків. Якщо справа йде до цього – краще закрити бізнес. Як тільки ви заплатили податок країні-агресору, ви стали колаборантом, а це вже кримінальне правопорушення", – каже Михайло Непран.

У березні цього року Верховна Рада внесла зміни до Кримінального кодексу, доповнивши документ статтею 111-1 "Колабораційна діяльність". 

Диспозиція цієї статті до злочинів відносить "ведення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора".

Санкція за вчинення таких дій – позбавлення волі на строк від 3 до 5 років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю строком від 10 до 15 років з конфіскацією майна.

В тимчасово окупованій Каховці окупанти уже вимагають від місцевих підприємців "тимчасовий дозвіл", а в разі його відсутності погрожують конфісковувати бізнес.

Щодо роботи державних компаній на тимчасово окупованих територіях, то чітких інструкцій, як їм діяти, немає.

"Ми маємо вже 7-8 років досвіду, коли в окупованому Донбасі по-різному діяли державні компанії, зокрема інфраструктурні. Наприклад, постачання води, залізниця. Я знаю, що міжнародне співтовариство брало участь в організації політично сприйнятної форми оплати за воду і електрику з обох сторін тодішньої лінії розмежування. 

Чи ці методи можна перенести на теперішній стан відвертої війни? Думаю, ні. Тому, на місці працівників держкомпаній я б радше йшов у відставку, ніж виконував накази російської окупаційної влади", – радить бізнес-омбудсмен Роман Ващук.

Мер Херсона каже, що міський виконавчий комітет і всі міські комунальні підприємства продовжують працювати. Працівники цих підприємств отримують зарплату у гривнях з бюджету. 

"Ми запрошуємо людей на роботу у ці підприємства за договорами ЦПК, щоб можна було обслуговувати місто, вулиці потрібно прибирати, косити траву. Працює "Міськводоканал", "Міськсвітло". Ми будемо тримати цей фронт доки зможемо. 

Поки не буде введений рубль, ми будемо триматися на своїх місцях. Як тільки введуть рубль, то ми не зможемо працювати, щоб нам не сказали потім, що ми колаборанти", – зазначає Ігор Колихаєв.

За словами мера, ресурси у комунальних підприємств не безкінечні, а техніку потрібно заправляти, забезпечувати роботу лікарень, освітлення та інші об’єкти критичної інфраструктури. Це загрожує гуманітарною катастрофою.

"Місяць-два і ми зупинимося, тому я прошу в Офісу президента надати чіткі інструкції. Це все громадяни України. Щоб ми із заручників завтра не стали колаборантами", – додає Колихаєв.

Що із сплатою податків?

За можливості, бізнесу варто продовжувати платити податки в Україні. Це можна робити дистанційно, подаючи звітність через Електронний кабінет платника податків або портал "Дія", а кошти перераховувати через онлайн-банкінг.

Тим більше, що після початку війни податкове законодавство суттєво лібералізували. Податкова не буде штрафувати за порушення строків звітності, а прострочені платежі можна сплатити впродовж пів року після закінчення воєнного стану.

Як ставитися до рублів?

Окупанти уже заявили, що хочуть ввести в обіг на території Херсонської області рублі. Українському бізнесу важливо якомога довше саботувати цей процес.

"Торгувати у гривнях – один із методів економічного спротиву. Коли прийдуть з рублями, краще "вмикати дурника", говорити, що не знаю, що робити з іншою валютою", – каже Михайло Непран. 

Проте, якщо у громадян залишиться можливість розраховуватись за товари чи послуги лише російською валютою, то, на думку бізнес-омбудсмена Романа Ващука, у деяких випадках потрібно робити винятки.

"Я б підходив, насамперед, з гуманітарною міркою. Якщо йдеться про продукти, які конче потрібні для життя, то думаю, що це могло б бути допустимим. Безумовно, купувати новий басейн за рублі в таких умовах абсолютно неприйнятно і як з моральної точки зору, так і з юридичної. Але продати комусь буханець хліба – тут потрібно враховувати вагу моменту і реалії", – вважає бізнес-омбудсмен.

У тимчасово окупованому Херсоні, за словами мера, рублів в обігу поки немає. 

"Російська армія отримує зарплату в рублях, вони йдуть в обмінник і там міняють ці рублі. В обігу ходять гривні, долари. Зараз 70% — це готівка, решта безготівкові платежі, ще десь працюють термінали, касові апарати, люди здійснюють безготівкові перекази", — пояснює Ігор Колихаєв.

Які методи спротиву?

На окупованих територіях українському бізнесу важливо використовувати методи економічного спротиву. Наприклад, закликати мешканців не користуватися послугами всіх, хто співпрацює з окупантами.

"За можливості потрібно віддавати ресурс на інші форми спротиву. Зокрема, громадського, розуміючи, що за цим всім можуть бути певні наслідки, але в цій боротьбі вони того варті", – каже Ващук.

У будь-якому випадку кожен підприємець самостійно повинен прийняти для себе рішення, як працювати далі, які форми спротиву найбільш ефективні або чи варто закривати бізнес.

"Ми розуміємо, що партизанщина – це вже зовсім інші ризики. А для нас людське життя – це найвища цінність, тому тут усе залежить від можливостей і від мужності конкретної людини. Не всі можуть бути героями, але кожен може допомогти сусідам чи людям у громаді, або закрити бізнес, щоб не спонсорувати армію агресора", – зазначає Непран.

Рішення для свого бізнесу власник мережі "Медтехніка" Олексій Давиденко уже знайшов. За його словами, у випадку довгострокової окупації з введенням російських паспортів та рублів, підприємець припинить роботу. Якщо ж йдеться про тимчасову окупацію, то працюватиме заради людей. Навіть без прибутку.