Санкції проти Росії не відправили окупантів у нокаут, однак на росіян чекає чимало нокдаунів. Запроваджені обмеження – це бомба сповільненої дії, яка здатна позбавити економіку агресора майбутнього.

Це стосується не лише автопрому та авіаперевізників. Під удар потрапили ключові галузі, які тримають економіку РФ на плаву – видобуток нафти і газу.

Торгівля енергоресурсами в сучасному світі – це складний технологічний бізнес. Для розробки одного родовища потрібні сотні експертів, кожен з яких спеціалізується на конкретному процесі.

Щоб залишатися конкурентоздатним, до обслуговування свердловин необхідно залучати спеціалістів з усього світу.

З 1990-х років російські родовища обслуговували іноземні нафтосервісні компанії. Вони успішно співпрацювали з росіянами, постачали обладнання та виконували складні роботи.

Після введення санкцій російських нафтовиків почали відрізати від цих технологій, позбавивши можливості працювати з новими свердловинами. Що тепер буде з російською нафтою і чому не спрацює імпортозаміщення?

Повернути видобуток

Коли на початку 2020 року через пандемію у світі зупинився чи не весь транспорт, річний видобуток нафти в Росії впав на 8,6% або на 56 млн тонн. Подібна тенденція того року спостерігалася і в інших країнах-експортерах чорного золота.

Зменшення обсягів видобутку нафти шляхом закриття свердловин не є чимось катастрофічним.

Ринок – це завжди баланс попиту та пропозиції. Якщо перший різко падає, то єдиним логічним виходом є скорочення пропозиції. Інакше продавці отримуватимуть збитки, як це було в квітні 2020 року.

Ключова проблема, з якою стикаються нафтові компанії після кризи, – відновлення обсягів видобутку. Ця проблема має технологічну (після відкриття свердловини якість нафти та її обсяги там менші) і фінансову складові.

Саме тому навіть передові нафтовидобувні держави другий рік не можуть вийти на докризовий (2019 рік) рівень видобутку нафти. За оцінками експертів, це станеться лише у 2023 році.

Санкції, які цивілізований світ запровадив проти режиму путіна після військового нападу на Україну, поставив Росію в скрутне становище.

Від докризових показників видобутку нафти агресор відстає щодоби на 700 тис бар і ризикує не наздогнати їх у найближчі роки. Ба більше – Росія може зіткнутися зі скороченням видобутку.

Річ у тім, що нафтогазові компанії не здатні самостійно бурити свердловини. Вони здебільшого лише власники ліцензій на їх розробку. Обслуговування покладають на підрядників, для яких важлива участь профільних міжнародних компаній.

Після запровадження Заходом санкцій проти РФ чотири найбільші нафтосервісні компанії світу обмежили діяльність у країні-агресорі. Ідеться про так звану Big Four з Техасу: Schlumberger, Baker Hughes, Weatherford та Halliburton.

Вони ще не припинили роботу в РФ – лише обмежили інвестиції та постачання технологій.

За даними російського видання "Комерсант", на ці компанії припадають лише 13% нафтосервісного ринку РФ. Однак навіть цього вистачає, щоб Росія залишалася критично залежною від їхніх розробок та спеціалістів.

Джерела ЕП в нафтогазовій галузі РФ повідомляють, що місцевим компаніям не подовжать ліцензією на програмне забезпечення, а чим його замінити – поки ніхто не знає.

Видобуток зіткнеться з проблемами вже у 2022 році після вичерпання запасів хімії та зносу обладнання.

Без технологій

Потраплянню сирої нафти на переробні заводи передує тривалий і складний технологічний процес: від розвідки родовищ до видобутку і транспортування.

Спочатку працюють геологи, які за допомогою сейсморозвідувальних систем збирають інформацію про особливості рельєфу. Потім відбувається розвідувальне буріння, для якого необхідні потужне обладнання та спеціальні розчини.

Далі починається експлуатаційне буріння із залученням телеметричних систем. Лише після освоєння свердловини шляхом створення тріщин у нафтоносних породах починається складний процес видобутку.

Майже на кожному етапі російська нафтосервісна галузь має слабкі місця і компенсує їх західними технологіями.

Росія намагалася створити власні аналоги. Після 2014 року почалася велика програма імпортозаміщення. Нафтосервісні компанії довели частку власних технологій до 50%, але інша половина досі припадає на західні.

Загалом російські інженери досягли відносно непоганого результату, адже до 2014 року частка власного обладнання для видобутку нафти становила лише 20%.

Однак це не означає, що РФ готова відмовитися від послуг іноземних компаній.

Журнал "Нафтогазова вертикаль" у 2019 році писав, що 50% – це "середня температура в палаті". За окремими видами робіт залежність російської нафтової галузі від імпортного обладнання сягає 90%.

Ідеться про сейсморозвідувальне, навігаційне та бурове обладнання, системи для гідророзриву пласта, програмне забезпечення. Ці технології необхідні для проведення критично важливих робіт під час розробки нафтових родовищ.

Це означає, що самотужки Росія може обробляти лише так звані легкі родовища, однак з важкодоступними, де нафта залягає на кілометрових глибинах, виникнуть проблеми.

За даними російського аналітика Михайла Крутіхіна, частка важкодоступних свердловин у Росії стновить близько 70%.

Колишній співробітник Halliburton, який кілька років працював на ринку РФ, розповів ЕП, що при реалізації складних проєктів російські замовники віддають перевагу іноземним компаніям.

"Були випадки, коли співробітникам нашої компанії доводилося добурювати свердловини, з якими не впоралися російські підрядники.

У Росії також існує проблема з хімією. Ніхто не хоче працювати з російськими розчинами, адже від хорошого розчину здебільшого залежить успіх усього буріння", – сказав співрозмовник ЕП.

Теоретично Росія має технологічний потенціал та людський ресурс, щоб проводити політику імпортозаміщення. Однак з 2014 року вона не мала для цього стимулів, адже іноземні компанії залишалися відкритими для співпраці.

Російські замовники звикли працювати з іноземними спеціалістами та отримувати якісні послуги. Після виходу з ринку західних компаній російську нафтосервісну галузь чекає шок.

"Якщо західні компанії підуть, то Росії не вистачатиме людей і техніки. У Нижньовартовську в Halliburton є цех, де ремонтують обладнання. Деталі беруть у США. Їх більше ніде не виготовляють", – каже ексспівробітник Halliburton.

Після чергових санкцій нафтосервісна галузь РФ отримала стимул для розвитку. Однак розвиток технологій гальмуватиметься економічними факторами, бо в одній країні важко серійно виробляти високотехнологічні компоненти.

Масштабування виробництва в умовах попиту в межах однієї країни буде провальним з точки зору економіки, а конкурувати за іноземних клієнтів із західними компаніями, які давно є лідерами на ринку, буде неможливо.

Це означає, що власне обладнання для росіян обійдеться значно дорожче, ніж західне.

Якщо додати до цього ізоляцію від передових західних технологій, обмеження фінансових операцій, нестабільні податкові умови та корупцію, то інвестиції в такі розробки будуть неефективними та безперспективними.

Якими можуть бути наслідки

Західні санкції проти російського нафтогазового сектору довгострокові, тому не варто чекати, що вони подіють негайно.

"Підписані договори західні компанії мають виконати до кінця 2022 року. До цього моменту видобуток критично не впаде.

У багатьох західних фірм є російські "дочки". У Halliburton є "Бурсервіс", у Schlumberger – "Петроальянс". Можливо, будуть намагатися працювати через них, але колишніх обсягів уже не буде", – розповів співрозмовник ЕП.

Через фінансові і технологічні санкції Росії доведеться забути про освоєння Арктики, де зосереджено 25% запасів нафти та 75% запасів газу країни-агресора.

Розбудова видобувної інфраструктури в Арктиці є питанням майбутнього російської нафтогазової галузі. Проте розробка шельфу потребує передового обладнання та шалених фінансових вливань.

Освоєння цього регіону гальмується з 2014 року через санкції, які не дозволяють російським компаніям отримувати західні технології та інвестиції.

Тепер обмеження значно розширюються, тому російські нафтовики не зможуть реалізувати складні проєкти.

Російська нафта вже почала втрачати світові ринки, що обмежить приплив валюти та звузить простір нафтових компаній для здійснення великих інвестицій у нафтову галузь.

Курс на поступову відмову від російських енергоносіїв узяли країни ЄС, Британія, США та інші держави. Великі компанії намагаються уникати "токсичної" російської нафти, через що остання продається з великим дисконтом.

За словами Крутіхіна, російські потужності на Китай уже завантажені. Збільшити експорт сировини в цю країну не вийде, а для розбудови нової інфраструктури знадобиться не один рік.

У Міжнародному енергетичному агентстві вважають, що через санкції та бойкот Росія до кінця 2022 року може втратити до 30% обсягів видобутку чорного золота.

Навіть якщо скорочення виявиться меншим, російські компанії все одно будуть змушені законсервувати свердловини, а це дорогий процес. Розконсервувати їх потім – ще складніше і дорожче.

Тимчасом США намагаються домовитися про зняття санкцій з Венесуели та Ірану, які мають збільшити пропозицію нафти на світовому ринку. Провідні нафтовидобувні країни теж планують нарощувати видобуток.

Нафта з цих країн поступово витіснятиме російську, тож втрата ринків для країни-окупанта стане безповоротною.