Банковскую тайну пересмотрят, должников раскроют: как Рада будет спасать банки от их владельцев и кризисов

Україна не втрачає надії на отримання чергового траншу від Міжнародного валютного фонду.

Незважаючи на очевидні провали в антикорупційній реформі і, як наслідок, затримку візиту місії МВФ, країна продовжує виконувати домовленості в частині зміцнення банківської системи.

Невдовзі парламент може ухвалити закон, який зобов'язує банки оприлюднювати інформацію про боржників, змінює вимоги до капіталу та розширює контрольні повноваження НБУ.

Ці та інші механізми, на думку авторів законопроєкту №4367, дозволять зробити банківську систему більш стійкою до криз та захистять вкладників від можливих зловживань власників.

Запропоновані зміни можуть вирішити і конфлікт всередині регулятора між правлінням та Радою Національного банку.

Відкритість боржників

Востаннє правила гри для власників банків змінювалися пів року тому.

У травні 2020 року Верховна Рада позбавила їх права на повернення у власність фінустанов навіть у випадку порушення їх інтересів під час виведення банків з ринку. Так званий антиколомойський закон передбачає компенсацію їх збитків лише у грошовій формі.

Тепер власникам банків слід готуватися до нових змін, які, як і "антиколомойський" закон, є вимогою для співпраці з Міжнародним валютним фондом.

Минулого тижня група народних депутатів зареєструвала проєкт закону, який передбачає часткове зняття банківської таємниці. Автори пропонують не поширювати її на прострочені кредити акціонерів або пов'язаних з банком осіб.

Якщо в останніх виникне прострочення за кредитом чи відсотками за ним на понад 180 днів, то банк буде зобов'язаний оприлюднити на власному сайті всю інформацію про такого боржника, включаючи розмір кредиту і заборгованості.

Ця норма має запобігти поширеній практиці, коли власники банку та пов'язані з ними особи за допомогою кредитів виводять мільярди гривень вкладників і не обслуговують такі позики.

Яскравим прикладом є Приватбанк, у якого за чотири роки після націоналізації не обслуговуються майже 80% кредитів. При цьому переважна більшість з них видавалися пов'язаним з банком та його колишніми власниками особам.

Таку ж інформацію про всіх боржників будуть оприлюднювати банки, які перебувають у процесі ліквідації. Тут термін прострочення не встановлено, тому публікувати дані будуть і про тих, хто затримав черговий платіж навіть на один день.

За даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зараз у стадії ліквідації перебувають 48 банків.

Капітальні зміни

Якщо "антиколомойський" закон закріпив результати реформи Національного банку та зробив незворотним виведення банків з ринку, то чергові зміни повинні запобігати настанню нової банківської кризи.

Зробити це пропонується шляхом зміни вимог до капіталу банків. В українське законодавство будуть імплементовані нормативи, які відповідають стандартам ЄС та міжнародному досвіду.

Вони забезпечать більшу стійкість банків завдяки формуванню так званих буферів капіталу – запасів, які фінансові установи накопичуватимуть під час економічного зростання для компенсації можливих втрат у разі спаду.

"Щоб гарантувати збереження коштів вкладників та інших кредиторів, регулятор має упевнитися, що всі суттєві ризики, притаманні діяльності банку, покриті капіталом. Саме капітал покликаний поглинати неочікувані збитки, на які наражається банк", – пояснювала раніше зміни заступниця голови НБУ Катерина Рожкова.

Національний банк зможе встановлювати індивідуальні розміри обов'язкових нормативів для конкретних банків, проте вони можуть бути лише підвищеними, тобто НБУ не матиме права послаблювати регулювання.

Встановлювати підвищені нормативи регулятор буде виходячи з ризиковості діяльності та бізнес-моделі конкретного банку.

"Усі мають дотримуватися мінімальних вимог регулятора. Це константа. Однак якщо Нацбанк бачить, що певний банк чи група мають підвищені ризики або їхня бізнес-модель є більш ризиковою, то він має право встановити підвищені нормативи. Причому не просто так, а за результатами оцінки банку, яку роблять наглядові підрозділи", – пояснює асоційований експерт "CASE-Україна" Євген Дубогриз.

Виходячи із ситуації в конкретній установі, НБУ навіть зможе вимагати зменшення розмірів винагороди для її працівників.

Кадрові повноваження

Раніше НБУ мав право погоджувати кандидатури керівників банків (членів наглядової ради, правління, головного бухгалтера), вимагати їх звільнення чи заміни. Підстави – неналежна репутація або неналежне виконання ними обов'язків.

З ухваленням закону в Нацбанку з'явиться ще одна підстава для зміни персонального складу керівництва.

Документ вводить термін "колективна придатність" – наявність у членів правління чи наглядової ради достатніх знань та досвіду для виконання повноважень. Визначати, чи є ця колективна придатність, буде Нацбанк. 

"Не думаю, що це можна назвати втручанням НБУ у самостійність банку, адже регулятор не каже, кого призначати. Він каже, що менеджмент несе повну відповідальність за те, що коїться у банку з капіталом. До таких заходів Нацбанк буде вдаватися лише в крайніх випадках, це своєрідний захід останньої надії перед виведення банку з ринку", – вважає Дубогриз.

Щоб судові рішення не могли блокувати роботу банків, депутати також пропонують заборонити арешт кореспондентських рахунків. Такі дії суддів можуть призвести до зупинки роботи установи і неможливості обслуговувати вкладників.

Прогресивною нормою є вимога до юридичних осіб, які прагнуть займатися банківською діяльністю, забезпечити доступність банківських приміщень для людей з інвалідністю. Свого часу НБУ уже зобов'язував банки зробити свої приміщення доступними. На це регулятор дав час до 2023 року.

Примирення для НБУ

Знайшов відображення в документі й конфлікт між правлінням НБУ та його Радою.

Раніше Рада Нацбанку не раз критикувала роботу регулятора, а за словами ексголови НБУ Якова Смолія, вона була одним з інструментів політичного тиску на установу.

Аби знизити градус напруги між Радою НБУ та його правлінням, уточнюється норма про заборону Ради втручатися в оперативну роботу правління. За Радою залишаться лише функції затвердження основних засад грошово-кредитної політики, кошторису та фінансової звітності Нацбанку.

Члени правління та Ради отримають додаткові гарантії захисту. Так, після звільнення особи з цих органів позови проти неї за її роботу в регуляторі вважатимуться позовами проти Нацбанку. Тобто таких осіб захищатимуть юристи регулятора.

При і так відносно нечастих засіданнях Ради НБУ роботи в її членів може стати ще менше. Якщо зараз цей орган повинен збиратися мінімум десять разів на рік, то після схвалення змін достатньо буде і чотирьох засідань.

Автори зазначають, що це відповідатиме найкращим зразкам світової практики. Своєю чергою, у Раді Нацбанку не впевнені, що зможуть якісно виконувати свою роботу протягом лише чотирьох засідань на рік.

"Формально нова редакція не забороняє проводити більше засідань. Однак це певний сигнал про те, що Рада відволікає ресурси від операційних потреб. Не впевнений, що функціонал Ради можна розкласти на чотири-п'ять засідань. Допускаю, що можна на шість-сім.

Проте для цього потрібно якісно змінити модальність роботи Ради, зокрема розуміння зв'язку між текстом закону і так званими оцінками діяльності правління", – вважає член Ради НБУ Віктор Козюк.

Наостанок законопроєкт вносить ясність у визначення розміру винагород членів Ради НБУ.

Наразі методологію визначення винагороди за поданням правління затверджує сама Рада. Яку саме суму отримують її члени, невідомо. Нацбанк не розкриває цю інформацію, посилаючись на захист персональних даних.

Після ухвалення закону розмір винагороди членів Ради становитиме 40% від найвищої зарплати члена правління. Голова НБУ у 2019 році щомісяця отримував 383 тис грн. Якщо розрахунок здійснюватиметься за цими даними, то винагорода кожного з дев'яти членів Ради Національного банку становитиме не більше 153 тис грн.

Фото на головній: ua.depositphotos.com