Спасет ли Трамп олигарха в золоченой клетке?

Від редакції ЕП: Лічені години лишилися до засідання Вищого земельного суду Відня, яке відбудеться 21 лютого, і на якому розглядатиметься апеляція австрійської прокуратури на рішення Земельного суду Відня від 30 квітня 2015 року про відмову в екстрадиції українського бізнесмена Дмитра Фірташа в США. Початок засідання заплановано на ранок вівторка. Вердикт суду очікується цього ж дня. Як відомо, українського олігарха затримали в Австрії в березні 2014 року на запит американських слідчих, але випустили під заставу у 125 мільйонів євро. Сполучені Штати направили до Австрії запит на екстрадицію Фірташа, але Земельний суд Відня відмовив.

Олігарх голодний. Дмитро Фірташ та його оточення заповнюють маленький ліфт та повільно піднімаються на приватний рівень на даху Do&Co — модерністського готелю посеред старого центру Відня. Двері відчиняються у крихітну приватну їдальню із скляними стінами, яка, здається, підвішена в повітрі.

Це дає олігарху огляд на 360 градусів європейської столиці, яка останні три роки є для нього домом. Внизу він залишив двох своїх охоронців, які весь вечір стежитимуть за всіма, хто входить або виходить з ліфта. Тут, нагорі, він вразливий та ізольований — мільярдер в позолоченій клітці.

Офіціанти приносять суші та хрусткі креветки, потім буябес, рибу та стейк. Багато чому з цього Фірташ каже "ні", в тому числі вину. Сидячи за столом, він зніяковіло втягує живіт. За словами Фірташа, який в молоді роки працював пожежником, він і зараз займається бойовими мистецтвами шість днів на тиждень.

Йому 51, він блідий, великий і широкоплечий, з сивиною у волоссі та гачкуватим носом бійця. Попиваючи воду, він намагається спростувати або, принаймні, нейтралізувати різні історії, які розповідають про нього.

"Я ніколи не був у США", — каже він російською. Перекладач сидіть поруч з ним. "Я не розумію чітко пріоритети людей, які там живуть, що ними керує. Я впевнений: у тому, що в них про мене склалося негативне враження, винна спеціальна пропагандистська кампанія, яка була організована проти мене".

Поза романами Джона Ле Карре (автора багатьох шпигунських трилерів. — ЕП) неможливо уявити більш доречного посередника, ніж Фірташ.

Росія і колишні радянські республіки можуть похизуватися багатьма олігархами, але тільки одного звинувачують в тому, що він є відсутньою ланкою між Володимиром Путіним та адміністрацією Дональда Трампа.

Влітку 2016 року, в розпал президентської кампанії у США, ЗМІ відзначали, що Фірташ, український газовий магнат, був бізнес-партнером консультанта Трампа Пола Манафорта, політтехнолога з Вашингтона, який працював в Україні на Віктора Януковича, колишнього проросійського клептократичного президента.

Янукович був фігурантом гучного, але не підтвердженого опозиційного розслідування щодо Трампа, яке було оприлюднене незадовго до інавгурації. Згідно з документом, Янукович запевнив Путіна, що ніхто ніколи не зможе зв'язати можливі виплати Манафорту з президентом Росії.

Однак зв'язок Фірташа з Манафортом і зв'язок Манафорта з Трампом — це лише останні одкровення про олігарха. Є інформація, що він заробив свої мільярди на газовому бізнесі з "Газпромом".

Є звинувачення, висунуті міністерством юстиції США, що Фірташ отримував вигоду від співпраці з одним із найпотужніших фігур світу організованої злочинності Семеном Могилевичем, який входить до десятка найбільш розшукуваних ФБР людей.

Водночас, як не парадоксально, Фірташ підтримує дружні стосунки з членами британського міністерства закордонних справ та має авторитет серед деяких діячів культури, таких як французький письменник Бернар-Анрі Леві. "Відверто кажучи, я не вірю у всі ті жахливі речі, які я про нього читав", — каже Леві.

Нарешті, існує кримінальна справа проти Фірташа в США з датою судового розгляду, що невблаганно насувається. Якщо ж взяти до уваги нескінченний потік заяв про зв'язок адміністрації Трампа з Росією, цю справу можна розглядати як випробування для зовнішньої політики нового президента.

В обвинувальному висновку федерального суду в Чикаго трирічної давнини Фірташ звинувачується у плануванні корупційної схеми задля створення титанового бізнесу ціною 500 млн дол в Індії. Компанія Boeing повинна була стати потенційним клієнтом, але цього не трапилося.

Фірташ був арештований у Відні в березні 2014 року, через три тижні після того, як Революція гідності витіснила Януковича з посади. Однак майже відразу австрійський суддя зробив незвичайний крок, відмовивши у проханні про видачу Фірташа США, який він пояснив можливою наявністю політичних мотивів.

Державний департамент США почав оскаржувати рішення суду, зазначивши, що справа повністю вписується у закон про корупцію за кордоном, а міністерство юстиції оголосило про плани щодо апеляції.

З того часу Фірташ є чимось на кшталт в'язня в Австрії. Він не в силах покинути її через страх, що США може мати більший успіх у його екстрадиції в іншому місці. Україна також не варіант, бо нинішній уряд повернувся до нього спиною.

Зараз Фірташ дуже багата людина без країни. Він не втратив інтерес до своєї батьківщини: крім його газових інтересів, він володіє телевізійними каналами, домінує на ринку добрив та хімічної промисловості України.

"Я ніколи не залишав Україну. Працюю з українськими підприємствами і людьми. Мої заводи працюють. Люди приходять сюди, до мене, щоб обговорити всі питання. Багато людей не можуть зрозуміти: я живу для України", — каже Фірташ.

США планують подати апеляцію на рішення про видачу Фірташа 21 лютого, в той час, коли Україна знову стає гарячою темою у відносинах між США і Росією.

Радник з національної безпеки Трампа Майкл Флінн подав у відставку після того, як він нібито приховав, що консультувався з російським послом щодо майбутнього американських санкцій до інавгурації нового президента США.

Водночас позиція Білого дому щодо війни України з сепаратистами, яких підтримує Росія, залишається безнадійно заплутаною.

Спершу представник США в ООН Ніккі Гейлі звинуватила Росію в насильстві, потім Трамп трохи згладив цю позицію у своїй заяві. Тимчасом ФБР продовжує розслідувати вплив Росії на президентську кампанію Трампа.

У цій ситуації Фірташ знову потрапляє в центр уваги.

Після вторгнення Росії до Криму у 2014 році кроки адміністрації Обами щодо переслідування олігархів Путіна сприймалися як заходи у відповідь.

Коли Фірташ буде змушений постати перед законом у США, що він зможе запропонувати в обмін на пом'якшення вироку? Можливо, інформацію про Путіна? Про інших осіб з його внутрішнього кола?

США боролися за екстрадицію Фірташа протягом трьох років, але зараз у Білому домі новий президент. Міністерство юстиції та держаний департамент не коментують цієї справи. Але якщо адміністрація змінить курс і більше не вимагатиме рішучого засудження Фірташа, це відправить чіткий сигнал, що прийняття президентом США Росії та Путіна цілком реальні.

"Я не розумію слова "олігарх". Я б ніколи не назвав себе олігархом. На мою думку, олігархами є державні службовці", — міркує Фірташ за обідом. Так багато розмов про корупцію і купівлю політичного впливу лише підтримують їх, каже він.

"Бізнес не створює корупцію, корупцію створюють державні службовці і політики. Покажіть мені бізнесмена, який би охоче віддав гроші", — зауважує Фірташ.

Бізнесмени, такі як він, переконаний Фірташ, необхідні, щоб підтримувати стабільність суспільства, щоб створювати робочі місця та платити податки. "На мою думку, багатих людей треба підтримувати", — каже він.

Фірташ провів своє дитинство в сільській місцевості України і визнає деякі свої луддистські нахили. Він не пише смс, не відправляє повідомлення електронною поштою, не використовує комп'ютер, смартфон або планшет. Його мобільний телефон виглядає так, наче йому принаймні десять років.

"Я не хочу жити у віртуальному світі і витрачати час на ці технологічні штуки", — каже Фірташ. Водночас його критики переконані, що Фірташ має більше, ніж будь-хто, причин не залишати цифровий слід.

З усього сказаного про Фірташа він найбільше заперечує тезу, що він є чиєюсь маріонеткою. Він підкреслює, що став багатим завдяки поєднанню важкої праці та вдалого таймінгу. Його улюблена історія з дитинства — це історія про те, як його родина вирощувала помідори та продавала їх у своєму селі на західній Україні, аби отримати щось на додачу до мізерних доходів за радянської влади.

"Сьогодні це б назвали підприємницьким хистом", — каже він. Фірташ уникає розмов про менш приємні моменти кар'єри. За повідомленнями, у 1995 році його було ув'язнено на три місяці за перевезення контрабандного алкоголю.

Після навчання у технікумі та службі в радянській армії Фірташ одружився, це був перший з трьох шлюбів. Після розпаду СРСР, коли йому виповнилося 20 років, Фірташ, як і всі з його оточення, не мав і гроша за душею.

Він переїхав до Москви і повільно налагодив достатньо зв'язків, аби заробляти гроші в бартерній економіці, яка усталилася в нових незалежних республіках. За відсутності надійної валюти кожна угода вимагала посередника.

Першою великою угодою Фірташа, за його словами, був обмін українського сухого молока на узбецьку бавовну. Потім Фірташ продав цю бавовну за кордон, узявши собі відсоток з угоди.

Його великий прорив стався на початку 1990-х років і був пов'язаний з газом в Туркменістані. Ця країна, каже Фірташ, не вміла його продавати. Він запропонував спосіб, як організувати продажі та не залежати від Росії.

За словами Віктора Ющенка, тогочасного голови центрального банку України, газова угода Фірташа з Туркменістаном стала важливим кроком на шляху до встановлення незалежності України від російського природного газу.

"Ми були на 100% залежними від російського газу, російської нафти, багатьох продуктів. Тоді Росія найбільше прагнула провалу України. Росія почала блокувати подачу енергії в Україну, і в нас не було жодної альтернативної пропозиції. Нам довелося довго боротися, аби позбутися цієї монополії", — підкреслює Ющенко, президент України з 2005 року по 2010 рік.

До кінця 1990-х років бартерні угоди Фірташа поступово конвертуються в готівку. Він став, попри його нинішні заперечення, олігархом, який особисто контролював передавання 68 млрд куб м газу на рік з Центральної Азії.

Від 14 до 17 млрд куб м газу, за його оцінками, перепродавалися в Європу, решта йшла українським споживачам. Тоді, за його версією, у 2003 році, на горизонті з'являється Путін, який переслідує свої інтереси. Це не Путін віддав йому частину газової промисловості, стверджує Фірташ, — Путін забрав її частину для себе.

Рік переговорів завершився тим, що Фірташ контролював половину нової компанії під назвою RosUkrEnergo (RUE). Друга половина належала "Газпрому". Це, за оцінкою Фірташа, був "великий віджим".

"Я не почав займатися їхнім бізнесом, це вони зайшли в мій. Усім, що я досягнув власними силами, я змушений був поділитися з "Газпромом", — розповідає він.

Фірташ каже, що він ніколи не обговорював цю угоду з Путіним. "Я бачив його, звичайно, але ми ніколи не мали зустрічей", — каже він, намагаючись розвіяти міф, що він є наближеним до російського президента. (Російські урядові джерела теж офіційно заперечують, що Фірташ близький до Путіна.)

Однак Путін, продовжує Фірташ, повністю контролює "Газпром". Угода не могла відбутися без його схвалення. З ним погоджується і Ющенко: "Єдина людина в Росії, хто знає, куди і скільки газу буде продаватися, це Путін".

У наступні роки багато хто в Україні визначив би угоду Фірташа як полюбовну. Розслідування видання Reuters у 2014 році показало, що "Газпром" продав Фірташу понад 20 млрд куб м газу, вчетверо більше, ніж заявлялося публічно, та за такою низькою ціною, що компанії Фірташа змогли заробити 3 млрд дол.

За аналогією з російськими олігархами з оточення Путіна Фірташ також, за інформацією Reuters, отримав кредитні лінії до 11 млрд дол, чого було достатньо, або розширити свій бізнес в інші галузі промисловості.

"Це ще раз демонструє надзвичайно тісні зв'язки з Москвою", — відзначає політолог українського походження з Торонто Тарас Кузьо. Водночас захисники Фірташа наголошують, що Україна досі отримувала газ за цінами, які були нижчими за ринкові, що дозволяло зберігати робочі місця.

Росія ніколи не була задоволена співпрацею, запевняє Фірташ. За його словами, через кілька років "Газпром" спробував укласти угоди з іншими колишніми республіками СРСР. У 2009 році Юлія Тимошенко, прем'єр-міністр в уряді Ющенка, скасувала угоду з RUE заради визволення України від посередників.

На Заході Тимошенко відома як один з героїв української продемократичної Оранжевої революції 2004 року, але з розповіді Фірташа Тимошенко є продажним політиком, яка вибрала його мішенню для власної фінансової вигоди.

"Вона розв'язала публічну війну проти мене, а потім одразу дозволила Росії підняти ціну на газ", — каже Фірташ. Це було ідеальне рішення для Росії, додає він. "Все, чого вони намагалися досягти у 2004 році (угодою з RUE), вони успішно завершили у 2009 році і позбулася мене", — розповідає Фірташ.

Коли Тимошенко згадувала посередників, вона мала на увазі не тільки Фірташа. Мова йшла також про Семена Могилевича, українського бізнесмена, який, за даними ФБР, керує злочинним угрупованням, що охоплює 30 країн, стоїть за вбивством, корупцією, відмиванням грошей та незаконним обігом зброї.

У 2006 році союзник Тимошенко зробив заяву в українському парламенті, в якій звинуватив RUE у таємній співпраці з Могилевичем.

Питання про зв'язки Фірташа з Могилевичем порушувалося протягом багатьох років, поки нарешті у 2010 році WikiLeaks не випустили конфіденційну записку, написану двома роками раніше Вільямом Тейлором-молодшим, тодішнім послом США в Україні, де він згадує зустріч з Фірташем.

На цій зустрічі, написав Тейлор, Фірташ сказав, що він не досяг би успіху в газовому бізнесі без благословення Могилевича. Фірташ стверджував, що його коментарі були вирвані з контексту, і він не має відношення до Могилевича.

В інтерв'ю автора статті з Фірташем він відмовився коментувати тему Могилевича і справу, пов'язану з хабарництвом, — ті питання, які переконали його не коментувати адвокати перед слуханням про екстрадицію.

У 2010 році газовий бізнес Фірташа відновився завдяки новому президенту Віктору Януковичу, якого підтримував Фірташ та який виграв вибори завдяки допомозі політичного консультанта Манафорта.

Ця історія стала відома влітку 2016 року завдяки публікації The New York Times. У статті йшлося про документи, за якими Янукович заплатив Манафорту 13 млн дол готівкою. Ніхто не навів незаперечних доказів, що ці виплати мали місце.

Фірташ у цій історії став можливою пов'язаною особою завдяки його давньому противнику Тимошенко, коли звіти показали інформацію про її позов проти Фірташа і Манафорта в цивільному суді у США 2011 року.

У скарзі, яка була відхилена через юрисдикційні підстави, Тимошенко зазначила, що проект в нерухомості, який планували Манафорт і Фірташ — готель та розкішний торговий центр на місці готелю Drake в центральній частині Манхеттена, — був більше, ніж операцією з відмивання грошей.

За словами Тимошенко, проект допоміг Фірташу "приховати "відкати", які виплачувалися державним службовцям" — пізніше стало зрозуміло, що йшлося про Януковича — "і розмістити значну частину виручки від газових контрактів поза досяжністю українських судів".

"Вона помилялася", — каже Фірташ про Тимошенко. "Вона постійно бреше. Щоб "відмивати" гроші, ви повинні мати "брудні" гроші. Я завжди мав чисті гроші".

Твердження про фінансову угоду між Фірташем і Манафортом стали зброєю для американських демократів у 2016 році. Манафорт пішов з поста менеджера кампанії Трампа в серпні, незабаром після оприлюднення згаданих документів.

У телефонній розмові в лютому Манафорт активно заперечує, що він коли-небудь отримував готівку від Януковича чи відмивав гроші Фірташа, чи працював на користь Росії. "Коли з Януковича роблять маріонетку Путіна, а мене представляють як зв'язок з Путіним, це повністю суперечить фактам", — каже він.

"Я брав участь в процесі, в результаті якого Україна стала частиною Заходу. Це повна протилежність того, що хотіла Росія. Угода щодо нерухомості з Фірташем так і не зрушила з місця. Нічого не було оформлено, нічого не було підписано, ніякі гроші нікому не передавалися", — додав Манафорт.

За вечерею з Фірташем автор статті запитав, як він вирішив інвестувати в проект Drake Hotel. "Я ніколи не інвестував," — сказав він. Як же тоді бути із звітами, за якими він переказав 25 млн дол на умовно-депозитний рахунок для девелоперів, та інвестиційним фондом на 100 млн дол, який допоміг створити Манафорт?

"Ми розглядали цей проект. Я хотів взяти участь. Я думав, що Америка на якомусь етапі може бути цікавою платформою для інвестицій. Однак потім я змінив свою думку", — сказав Фірташ.

Від початку команда юристів Фірташа стверджувала, що період, коли США оголосили обвинувальний висновок, жовтень 2013 року, є підозрілим.

У своєму рішенні про відмову у видачі в 2014 році австрійський суддя Крістоф Бауер зазначив, що делегація держдепартаменту США щойно була у Києві з метою підштовхнути тодішнього українського президента Януковича підписати угоду про асоціацію з ЄС, що віддалило б Україну від сфери впливу Путіна.

Щойно Янукович показав, що він може не підписати угоду, США закликали Австрію заарештувати Фірташа. Дипломати США знали, що Фірташ мав вплив на Януковича, відзначив віденський суддя і, схоже, мали намір усунути Фірташа та послабити позиції Януковича.

Фірташ вийшов з в'язниці через тиждень під заставу 174 млн, внесену його другом Василем Анісімовим. Це бізнес-партнер близького союзника Путіна Аркадія Ротенберга, який допоміг Фірташу відновити газовий бізнес у 2010 році.

Нинішній український уряд під керівництвом президента Петра Порошенка, який активно проводить кампанію з деолігархізації, пообіцяв заарештувати Фірташа від імені США, якщо він повернеться додому.

"На мою думку, повернення для нього найближчим часом не є можливим", — каже Леонід Кравчук, який у 1991-1994 роках був першим президентом України.

Янукович виявився клептократом найвищого рівня, збудувавши нерухомості на 250 млн для своєї сім'ї державним коштом. Коли українці вийшли на вулиці з протестами, він втік до Москви.

Фірташ завжди намагався впливати на долю України з-за кордону. В коментарях та інтерв'ю він пояснював, що Україна повинна бути як Швейцарія, нейтральним мостом між Сходом і Заходом, без відданості Росії, Європі, чи США.

Спочатку він підтримував Порошенка, але потім змінив свою думку. Порошенко тим часом кинув виклик Путіну не тільки програмою деолігархізації, але й підтримкою президентської кампанії Гілларі Клінтон, що зараз ставить Порошенка в скрутне становище.

Перехідна команда та адміністрація Трампа, очевидно, контактували з силами, які будуть працювати на дестабілізацію уряду Порошенка — результат, залежно від того, хто його замінить, може відповідати інтересам Путіна.

Тимошенко також ще у грі, її статус кращий, ніж будь-коли. Тюремне ув'язнення за президента Януковича продовжує підтримувати інтерес до неї.

Звичайно, якщо в Україні відбудеться зміна режиму, Фірташ готовий втрутитися і пустити свої мільярди в роботу. На його заводах працюють 110 тис людей. Деяким з них, стверджує Фірташ, він продовжує платити зарплату навіть попри те, що війна змусила його тимчасово зупинити роботу фабрик.

У Відні в 2016 році він спонсорував конференцію, щоб запропонувати план модернізації української економіки, який передбачає створення більш зрозумілої податкової політики для залучення до країни інвестицій від іноземного бізнесу.

Його зусилля отримали похвалу від Ющенка, Кравчука та французького інтелектуала Леві, який пристав до ідеї оновлення України. "Стара Україна була пограбована її олігархами, це точно, але я також переконаний, що Фірташ не гірший за інших!" — пише Леві в електронному листі.

На його думку, серед українського політичного класу чітко простежується зведення рахунків, що обернулося проти цього бізнесмена.

"Фірташ має репутацію пропутінської людини. Однак під час наших розмов про мою мрію, план Маршалла для України, у мене було враження, що він патріот України із зворушливою прихильністю до неї. Я вважаю цю людину художнім персонажем. Це комплімент, зважаючи на те, ким я є", — резюмує Леві.

У Відні, куди дружина і двоє маленьких дітей Фірташа прилітають з Києва, аби побачити його на вихідних, Фірташ добре облаштувався. Його особняк на вулиці Еденштрассе, неподалік від Віденської державної опери, є колишнім будинком Аделі Блох-Бауер, багатого мецената, чий портрет, намальований Густавом Клімтом, був викрадений нацистами та став відомим як "Золота Адель".

Коли Фірташ тільки переїхав, він не знав, що щойно вийшов фільм про цю картину під назвою "Жінка в золотому". Він сприймав усіх людей, які робили знімки навколо його будинку, за людей з ЦРУ.

Обід з автором статті майже підійшов до завершення, коли Фірташ зауважив, що справжня проблема України пов'язана з людьми при владі.

"Ці люди підуть — сьогодні, завтра або післязавтра. Країна залишиться. У них інше бачення для України, націоналістичне бачення. Думаю, для України краще бути самій по собі. Україна історично і географічно має сильну територіальну позицію. Потрібно це використовувати. Ми можемо стати промисловим майданчиком для Європи", — каже Фірташ.

Це бачення не сильно відрізняється від бачення президента, який може йому допомогти.

"Що робить Трамп? — міркує Фірташ, поки офіціанти прибирають візок з десертами. — Він каже: "Ми повинні налагодити власне виробництво. Ми продаватимемо те, що виробляємо. Ми дамо вам кредити, ви будете обслуговувати кредити і повертати нам гроші. Я прекрасно розумію, що він говорить. Цей чіткий сигнал для мене. Україна є невеликою країною, і, зрозуміло, ми не можемо робити як США, але я розумію, що він робить".

Якщо австрійський суд знову відхилить екстрадицію, юридична команда Фірташа буде працювати над тим, щоб звинувачення проти нього було відкликане. Нічого не свідчить про те, що органи юстиції можуть відступити, і це було б особливо провокаційно зараз, після скандалу з Майклом Флінном.

Однак це й може бути тим, що Фірташ може запропонувати Трампу, коли справу проти нього закриють: шанс "знову зробити Україну великою", коли хтось інший заплатить за все, і новий уряд буде готовий вести бізнес як з Росією, так і з Заходом. Як Трамп може відмовитися від такої пропозиції?

Оригінал публікації: Will Trump Rescue the Oligarch in the Gilded Cage?

Переклад Віталій Дубенський