Серые коммунальные кардиналы: кто и как тратит деньги громад

Постачання води в домівки, вивезення сміття, облаштування парків, організація похоронів, ремонт доріг — майже непомітні речі для більшості громадян.

Крім коштів, які сплачують мешканці за отримані послуги, комунальні підприємства отримують немалі гроші з місцевих бюджетів.

Зазвичай місцеві ради поповнюють статутний капітал цих підприємств на десятки мільйонів гривень. Проте контролювати рух таких коштів може далеко не кожен.

Часто комунальні підприємства надають послуги через підрядників, яких відбирають без тендерів з числа друзів чи політичних партнерів.

Так підприємства громади стають інструментом для корупції та оплати політичних дивідендів партнерам як розрахунок за "правильні" голосування.

За даними міських рад, тільки в обласних центрах створено понад 800 комунальних підприємств, які акумулюють майна на мільярди гривень. Усі вони повинні надавати якісні послуги або заробляти кошти для громади.

Загадкові комунальні підприємства

Як знизити корупційні ризики в роботі комунальних підприємств і зробити їх більш ефективними? Публічність — найпростіший та найефективніший крок. Однак наскільки публічні українські комунальні підприємства?

Аби це з'ясувати, Інститут політичної освіти, Український незалежний центр політичних досліджень, Центр політичних студій та аналітики (Івано-Франківськ) у партнерстві з "Transparency International Україна" у липні 2016 року провели дослідження щодо публічності роботи комунальних підприємств.

У рамках дослідження було обрано вісім обласних центрів: Чернівці, Івано-Франківськ, Ужгород, Тернопіль, Хмельницький, Львів, Луцьк та Рівне. Дослідження передбачало аналіз роботи комунальних підприємств на відповідність 20 індикаторам прозорості та підзвітності.

Індикатори були різні: наявність сайту підприємства, оприлюднення статуту, декларації про доходи керівника, контактів, публікація щорічних фінансових планів та звітів, аудиторських висновків, інформації про тарифи та угоди на підряди.

Також аналізувалися документи, які регламентують порядок роботи підприємства, зокрема, призначення директора та заміщення вакантних посад через конкурс.

Підприємство могло отримати максимум 40 балів, проте стільки не набрало жодне з них. Лідером стала "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" з Івано-Франківська — 23 бали. Більшість інших заледве дотягували до 15 балів.

Середні оцінки по кожному місту доволі депресивні. Найменша середня оцінка — в Ужгороді — чотири бали, найбільша — 12,2 — в Івано-Франківську.

Що можна дізнатися про комунальні підприємства будь-якого міста? Зазвичай інформація зводиться до того, що підприємство існує і воно щось робить.

Якщо проаналізувати сайти міськрад та комунальних підприємств і зробити офіційні запити, то можна отримати інформацію про перелік підприємств, створених у місті, рішення про їх створення, їх статути та юридичні адреси.

Іноді комунальні підприємства оприлюднюють інформацію про керівництво та штатний розпис. Отримати ж копію контракту з директором підприємства, розмір його зарплати та умови нарахування премій і надбавок непросто. Таку закритість називають таємницею фірми.

Крім того, підприємства оприлюднюють щорічні фінансові плани та звіти про їх виконання. Проте ці дані зазвичай поверхові. У звітах подається інформація про власний капітал, чистий дохід, фінансовий результат від операційної діяльності, довгострокові та поточні зобов'язання, елементи операційних витрат.

Висновок з документів такий: заробили мало, витратили значно більше, тому дайте грошей з міського бюджету на поповнення статутного капіталу.

Області темряви

Найбільший страх комунальних підприємств — звіт про гроші. Про зовнішній незалежний аудит підприємств з мільйонними бюджетами можна говорити лише пошепки, адже таку процедуру у 2015 році пройшли лише два підприємства.

Отримати ж доступну інформацію про формування тарифів на послуги під силу лише фахівцям та інколи депутатам — для громадян такі дані не оприлюднюється.

Комунальні підприємства могли б ефективніше використовувати кошти з місцевого бюджету і власні кошти, якби проводили допорогові закупівлі (товари і послуги на суму менше 200 тис грн та роботи — менше 1,5 млн грн) через систему ProZorro.

Проте, наприклад, в Івано-Франківську її для допорогових закупівель не застосовує жодне комунальне підприємство. Це може свідчити про намагання залишити корупційні можливості у закупівлях через укладання прямих договорів.

Зробити роботу КП прозорішою могли б декларації про майно, доходи, витрати та фінансові зобов'язання керівників. Директори зобов'язані подавати їх у відділ кадрів, але цю інформацію вони, як правило, не оприлюднюють. Так, лише п'ять керівників львівських комунальних підприємств оприлюднили свої декларації.

Ще гірші справи в сегменті кадрових конкурсів. Дізнатися, хто, коли і на основі яких критеріїв набирає працівників на керівні посади в комунальні підприємства, не може ніхто. Лише при кількох підприємствах створені наглядові ради. Втім, переважно це лише консультативні, дорадчі органи, а не органи управління.

Керівників міських комунальних підприємств призначає міський голова без конкурсу, на основі власних вподобань. Критеріями відбору часто є однакові партійні квитки, дружба, досвід організації корупційних схем чи лояльність. Такий механізм призначення дозволяє укріплювати адміністративну вертикаль мерії.

Переважно ні депутати, ні журналісти, ні громадськість не мають зручного доступу до інформації та механізмів контролю за комунальними підприємствами. Акти про виконання робіт та проектно-кошторисна документація — теж з грифом "таємниця фірми", тож часто результати роботи підприємств помітні тільки на папері.

Який вихід

Єдиний шанс розірвати кругову поруку закритості та корупції — обирати керівників за конкурсами. Наразі так діють у Луцькій та Київській міських радах.

Необхідно створювати дієві наглядові ради при підприємствах, залучати до них незалежних професіоналів і депутатів. Зокрема, наглядові ради почали створювати Івано-Франківська і Чернівецька міськради, та лише як дорадчі органи.

Також важливо визначити перелік інформації, яку слід обов'язково публікувати на офіційних сайтах. Це вже зробили Івано-Франківська та Рівненська міські ради. Перелік інформації повинен бути широкий: від контрактів керівників підприємства до договорів підрядів, актів виконаних робіт, детального фінансового звіту.

Новим стандартом для міських рад мусить стати незалежний зовнішній аудит найбільших комунальних підприємств. Депутати, журналісти та громадяни повинні мати інформацію про реальний стан справ на підприємствах громади.

Зокрема, Івано-Франківська міськрада вже провела закупівлю такої послуги для найбільшого підприємства через систему ProZorro.

Товари, послуги та роботи навіть на невеликі допорогові суми повинні закуповуватися через систему ProZorro. Це не тільки зекономить кошти, а й підвищить ефективність їх використання та покращить якість виконаних робіт.

Замість висновку

Фіскальна децентралізація збільшила місцеві бюджети і водночас покращила апетити муніципальних чиновників та місцевих депутатів. Закриті інструменти адміністративного ресурсу — комунальні підприємства — приваблюють місцевих політиків, бо там досі можна легко і непомітно організовувати схеми розкрадання.

Ремонт доріг, харчування дітей у школах, благоустрій парків відбуватимуться й надалі. Проте якою буде ефективність надання цих послуг, якість робіт, а також рівень корупції, залежить від реформи управління комунальними підприємствами.

Іван Лукеря, експерт Українського незалежного центру політичних досліджень, Тарас Случик, експерт Інституту політичної освіти