Фактчек Азарова. Нужно ли украинской экономике больше денег для развития

Питання, чи перевіряти представників попередньої влади, постало в редакції VoxCheck, коли на очі потрапив Facebook-пост екс-прем'єра Миколи Азарова.

Перебуваючи за кордоном, Азаров не відіграє значної ролі в політиці.

В той же час, за даними моніторингу Watcher, Facebook-сторінка Азарова входить до топ-10 найбільш популярних акаунтів політиків.

Понад 100 тис фоловерів — значна аудиторія, і обраний для перевірки пост відіграє важливу роль в українському економічному дискурсі.

У ньому Азаров розмірковує над причинами надвисокої інфляції в Україні в 2014-2015 роках і роллю грошей у розвитку економіки.

Основна теза Азарова: гроші насичують економіку, підштовхують її зростання і не обов'язково є причиною високої інфляції. Тоді як "грошовий голод", якого два роки дотримується НБУ, розкручує інфляцію і не дає розвиватися економіці.

Зі слів Азарова, в Україні ведеться запекла боротьба з інфляцією, "которая на самом деле приобрела все характерные черты откровенного геноцида по отношению к своему народу".

Чи правий Азаров у тому, що економіці потрібно більше грошей для розвитку? Чи не призведе це до розкручування ще більшої інфляції? Відповідь на це питання — нижче, а поки що — перевірка основних цифр, якими сипле автор.

Фактчек колишнього прем'єра: багато маніпуляцій і напівправди

1. "Денежная масса за 2,5 года увеличилась всего на 37,5 млрд грн и составила 988,7 млрд грн".

Неправда. В цьому реченні неясно, який саме період бере Микола Азаров для розрахунків: початок 2014 року — середина 2016 року чи середина 2013 року — кінець 2015 року. Наведені ним цифри не збігаються з даними НБУ: ні 988,7 млрд грн, ні 37,5 млрд грн не зустрічаються в статистиці регулятора.

30 червня 2016 року грошова маса (показник М3) становила 1,036 млрд грн, а 31 грудня 2013 року — 909 млрд грн, тобто приріст становить 127 млрд грн.

Якщо брати інші 2,5 року, то 30 червня 2013 року грошова маса становила 836 млрд грн, а 31 грудня 2015 року — 994 млрд грн. Отже, приріст грошової маси — 158 млрд грн. Більше даних НБУ щодо грошових агрегатів — тут.

Це жодним чином не відповідає цифрам Азарова. На жаль, він та його помічники залишили без відповіді лист VoxCheck з проханням уточнити дані.

2. "И это при официальной инфляции около 80% за это время (2,5 року. — Ред.), а по реальным подсчетам более чем 150%".

Напівправда. За 2014-2015 роки інфляція справді становила майже 80%: 24,9% у 2014 році, 43,3% у 2015 році. (1,249 Х 1,433 = 1,79, тобто зростання на 79%.) І хоча це не за два з половиною року, а за два, Азаров правий.

Щодо "реальних підрахунків", автор, вочевидь, мав на увазі, що Держстат неправильно рахує інфляцію і занижує цей показник майже вдвічі. Це не так.

Держстат користується міжнародною методологією, і якщо в окремі місяці можуть бути "стрибки" інфляції, зумовлені особливостями підрахунку, то показникові інфляції за період (наприклад, рік) цілком можна довіряти.

З цього приводу є ґрунтовна стаття члена редакційної колегії VoxUkraine Олександра Жолудя, який порівнює Індекс споживчих цін, розрахований Держстатом, з альтернативними показниками зростання цін.

3. "При этом номинальный ВВП оценивается порядка 2 трлн грн (80 млрд долл), то есть отношение денежной массы к ВВП стало абсолютно неработоспособным для экономики — меньше 50%".

Напівправда. Справді, у 2015 році ВВП становив близько 2 трлн грн, хоча в доларовому еквіваленті, за даними Світового банку, це було 90,6 млрд дол.

Цифру 80 млрд дол можна отримати, розділивши тогорічний ВВП на поточний курс (1,979 млрд / 25 = 79 млрд). Але так рахувати некоректно, потрібно ділити на середньозважений курс за 2015 рік — 21,8 грн за дол.

У грудні 2015 року показник М3 становив 994 млрд грн. Тобто співвідношення М3 до ВВП справді дорівнювало майже 50%.

4. "Почему с 2005 года по 2007 год при увеличении денежной массы примерно в два раза (с 194 млрд грн до 396 млрд грн) инфляция составила порядка 40%, а аналогичное увеличение примерно в два раза денежной массы в 2010-2013 годах (с 487 млрд грн до 951 млрд грн) привело к суммарной инфляции всего 14%, то есть в три раза меньше?".

Цифри щодо грошової маси: перекручування

За 2005-2007 роки дані, якщо брати кінець року, наведені правильні. Однак потім замість такого самого порядку, кінець 2010-2013 років, автор бере грудень 2009 року до квітня 2014 року і отримує зростання грошової маси на 100%.

Якщо ж узяти, як і в першому випадку, грудень 2010 року до грудня 2013 року, то цифри будуть зовсім інші: 598 млрд грн проти 909 млрд грн. А це 52% замість 100%, про які пише Азаров. Джерело — дані НБУ.

Цифри щодо інфляції: правда

Інфляція 2005-2007: 1,103 х 1,116 х 1,166 = 1,435 х 100% - 100% = 43,5%

Інфляція 2010-2013: 1,091 х 1,046 х 0,998 х 1,005 = 1,145 х 100% - 100% = 14,5 %

Дані з інфляції — тут.

Чому з 2005 року по 2007 рік інфляція була 40%, а в 2010-2013 роках набагато нижчою? У 2005-2007 роках спостерігався значний приплив валютних інвестицій до України, тому підтримка фіксованого курсу відбувалася шляхом купівлі валюти Нацбанком та випуску відповідної кількості гривні в обіг.

Отже, "зайві" гроші, тобто ті, на які не було попиту у зв'язку з економічним зростанням, спрямовувалися на товарний ринок, викликаючи підвищення цін.

У 2010-2013 роках ситуація була протилежною. Уже з середини 2011 року почалося зниження валютних резервів НБУ. У серпні 2011 року вони дорівнювали 38 млрд дол, у грудні 2013 року — вже 20 млрд дол: як через відплив інвестицій, так і в зв'язку з купівлею валюти населенням.

Отже, у 2005-2007 роках економічні суб'єкти більше споживали, "розганяючи" ціни, а у 2011-2013 роках — заощаджували, в тому числі — купуючи валюту, і не підштовхували ціни вгору надмірним попитом.

5. "Замечу, что наряду с увеличением денежной массы в 2010-2013 годах в два раза мы увеличили номинальные доходы населения в 1,8 раза и при этом за четыре года получили инфляцию всего около 14% (я уже отмечал, что в 2012-2013 годах инфляция была практически нулевая)".

Маніпуляція. По-перше, грошова маса збільшилася не вдвічі, а на 52%. По-друге, середньомісячні номінальні доходи в розрахунку на одну особу у 2010-2013 роках зросли на 40%: у 2010 році — 1 996 грн, у 2013 році — 2 798 грн. По-третє, інфляція за цей період справді становила близько 14%.

Отже, не можна сказати, що дані Азарова категорично неправильні — деякі цифри відповідають дійсності. Проте складно сказати, що автор оперує ними вміло: одні дані правильні, інші ні, хоча наведені вони з одних і тих же джерел.

У будь-якому випадку це не головна проблема цього тексту, адже висновки автора набагато маніпулятивніші, ніж цифри, які він використовує.

Монетизація економіки — це добро чи зло?

Основні твердження Азарова такі.

1. Економіку треба розвивати, збільшуючи рівень монетизації, тобто насичуючи її грошима. "Итак, вывод: в целях развития экономики, роста внутреннего рынка, увеличения доходов населения можно и нужно наращивать денежную массу, не опасаясь раскрутки инфляции...".

2. За певних умов таке насичення не призведе до прискорення інфляції. "По крайней мере, до уровня монетизации 70-80%, при принятии ряда мер, инфляция точно не угрожает, и это проверено практикой".

3. Умови, які не призведуть до розкручування інфляції: підтримка внутрішнього ринку, контроль за цінами та валютним ринком.

"Поддержка внутреннего рынка, насыщение его товарами и продуктами повседневного спроса, контроль и регулирование цен и тарифов монополистов, валютный контроль и твердая последовательная и созидательная политика правительства. И инфляция — 0,5%".

4. Це підтверджується практикою інших країн...

"Как поведет себя экономика при повышении (рівня монетизації. — ЕП) от 80% до 100%, тоже совершенно очевидно. При реализации отдельного набора мер можно вполне удерживать инфляцию на уровне 1-2% в год.

Как ведут себя экономики при уровне монетизации выше 100%, тоже нам хорошо известно. Это и США, и многие западноевропейские страны".

5. ...а також досвідом роботи уряду Азарова у 2010-2013 роках.

"Замечу, что наряду с увеличением денежной массы в 2010-2013 годах в два раза мы увеличили номинальные доходы населения в 1,8 раза и при этом за четыре года получили инфляцию всего около 14% (я уже отмечал, что в 2012-2013 годах инфляция была практически нулевая)".

Розберемося в цих твердженнях, але почнемо з останнього.

Пункт 5. Посилатися на власний досвід Азаров не може, оскільки за останні десять років (період, який аналізує автор), показник "грошова маса до ВВП" ніколи не дорівнював 70-80% (ось розрахунки, графік нижче).

Найвищий показник, 63%, був наприкінці 2013 року, коли грошова маса була на рівні 909 млрд грн, а ВВП — 1,4 трлн грн, але до цього, у 2007-2012 роках, він був на рівні 53-55%. При цьому інфляція змінювалася від майже нульових значень до двозначних, а динаміка ВВП була і негативною, і позитивною.

Дані Держстату, розрахунки VoxCheck

Пункт 4. Порівнювати рівень монетизації України зі США некоректно. У 2015 році Україна мала рівень монетизації 50%, що, за даними Світового банку, відповідає середньому значенню у країнах зі схожим рівнем доходів — 61%.

У США відношення грошової маси до ВВП у 2015 році становило 90% і, до речі, ніколи не перевищувало 100%. Загалом показник монетизації для різних країн відрізняється дуже суттєво: від 13% у Конго до 362% у Гонконгу.

Різниця у рівні монетизації між країнами пояснюється рівнем доходу населення, схильністю людей до заощаджень, очікуваннями щодо інфляції, розвитком фінансового ринку. Для цього аналізу важливий ще один чинник: доларизація української економіки, а саме — великий обсяг готівкових доларів.

Багато людей використовують готівкові долари для заощаджень або навіть для розрахунку за товари та послуги, але ці гроші не включені до складу грошової маси, а значить, не використовуються при визначенні показника монетизації.

За приблизними розрахунками, з урахуванням доларової готівки, яка бере участь в трансакціях, показник монетизації в Україні становив би 94%, у США — 85-87%. Тому порівнювати рівні монетизації треба обережно, і тим більше таке порівняння не дозволяє робити висновки щодо економічної політики.

Пункти 1-3. Все одно залишається питання, чи можна сприяти економічному зростанню, збільшуючи показник монетизації, і при цьому уникнути інфляції. Для пошуку відповіді слід зануритися в економічну теорію.

Збільшення кількості грошей в економіці може відбуватися шляхом підвищення попиту на гроші або через підвищення пропозиції (або одночасно одного і другого). У цьому випадку мова йде про насичення економіки грошима, тож, імовірно, Азаров має на увазі збільшення пропозиції грошей.

Відповідь економіки на збільшення пропозиції грошей залежить від її структурних особливостей, від того, через які економічні зв'язки додаткова емісія впливатиме на загальний попит — aggregate demand. Ці зв'язки називаються каналами механізму монетарної трансмісії.

Джерело: VoxUkraine

В Україні потужним каналом є обмінний курс, хоча країна існує в умовах нерозвинених фінансових ринків, проблем у банківській системі і має багату історію валютних криз. При збільшенні пропозиції гривні, без збільшення попиту на гроші, населення та бізнес скуповують валюту, спричиняючи девальвацію.

У розвинених економіках, де в структурі експорту превалюють несировинні товари, а в складі споживчого кошика — товари та послуги внутрішнього виробництва, девальвація має позитивний вплив на ВВП.

Деяке знецінення валюти сприяє економічному зростанню через збільшення експорту. При цьому внутрішні ціни залишаються відносно стабільними, принаймні в короткостроковій перспективі. Однак в Україні сировинні товари займають дві третини експорту, що робить його обсяг нечутливим до змін курсу.

Тому девальвація валюти неістотно впливає на збільшення ВВП, але прискорює інфляцію (імпортні товари стають дорожчими) та загрожує банківській системі. Зокрема — коли видаються валютні кредити тим, хто не має джерел надходжень валюти, або є активна політика зовнішніх запозичень банками, які кредитують переважно внутрішній ринок.

Неврахування валютних ризиків економічними агентами може призводити до збільшення заборгованості внаслідок ослаблення національних грошей.

За рецептом Азарова

Отже, при низькому рівні довіри до банківської системи та державних інститутів, при високих девальваційних очікуваннях стрімке збільшення грошової маси призводить не до економічного розвитку, а до економічних проблем.

Можливо, Азаров спирається на сильну кореляцію між темпами зростання ВВП та рівнем фінансового розвитку. Деякі дослідження свідчать, що країни з вищим коефіцієнтом монетизації мають як більший ВВП на особу, так і вищі темпи розвитку економіки. Однак кореляція не означає причинно-наслідковий зв'язок.

Тому стверджувати, що просте насичення економіки грошима сприятиме зростанню — за теперішнього рівня розвитку фінансової системи, — не можна.

Азаров стверджує, що "поддержка внутреннего рынка, насыщение его товарами и продуктами повседневного спроса, контроль и регулирование цен и тарифов монополистов, валютный контроль и твердая последовательная и созидательная политика правительства" допоможуть насичувати економіку грошима без ризику зростання інфляції.

Азарову пощастило, що плоди його недалекоглядної економічної політики пожинав інший прем'єр. Фіксований валютний курс і регулювання цін справді спрацювали у 2010-2013 роках як фактори стримування інфляції. Проте у 2012 році економічне зростання становило мізерні 0,3% і припинилося у 2013 році.

Тому навіть за відсутності війни, анексії Криму, окупації Донбасу та розриву зв'язків з Росією, скоріше за все, у 2014 році відбувся б економічний спад, адже неможливо довго змушувати підприємців вести виробництво собі на збиток.

Контроль за цінами, як і валютний контроль, врешті призводить або до дефіциту певних товарів чи валюти, або до виникнення "чорного" ринку.

"Підтримка внутрішнього ринку і насичення його товарами" — загальна фраза, бо незрозуміло, як йтиме це "насичення". У часи Азарова воно відбувалося переважно через імпорт, що призвело до значного зовнішньоторговельного дефіциту, скорочення резервів НБУ і девальвації гривні.

Твердження щодо "послідовної та творчої політики уряду" варто залишити без коментарів як популістське, хоча послідовність уряду і центрального банку зазвичай позитивно впливає на очікування населення.

Висновок VoxCheck

Насичення економіки грошима може призводити як до негативних наслідків (прискорення інфляції або навіть гіперінфляція), так і до позитивних наслідків (зростання економічної активності та ВВП). Остаточний результат залежить від структурних характеристик економіки та фінансового ринку.

В Україні значна емісія радше призводить до першого сценарію. У державі із значною доларизацією, низьким рівнем довіри до банківської системи та сировинною структурою експорту збільшення пропозиції гривні без відповідного збільшення попиту на гроші призводить до девальвації та зростання цін.

Саме тому з часів гіперінфляції 1990-х років, коли Нацбанк регулярно викидав на грошовий ринок трильйони карбованців, український центральний банк почав дещо обережніше ставитися до неконтрольованої емісії.

Таким чином, щоб емісія позитивно впливала на економіку, необхідно, аби в економіці і банківський системі відбулися структурні зміни: підвищення довіри до національної валюти і банків, зниження ставок, відновлення кредитування, переорієнтація виробництва й експорту на товари з високою доданою вартістю.

Отже, автори вважають допис Азарова у Facebook маніпулятивним, а впровадження його пропозицій може викликати руйнівні наслідки для економіки.

Олена Білан, член редколегії VoxUkraine, Юрій Городніченко, член редколегії VoxUkraine, Олена Шкарпова, редактор VoxCheck, Максим Скубенко, аналітик VoxCheck.

Автори дякують Андрію Кириленку, гостьовому професору Imperial College Business School, за допомогу при підготовці матеріалу.

VoxUkraine спеціально для Економічної правди