Аукционы новой власти

Найцікавішим тестом для уряду буде ліквідація схем попередньої влади.

Обсяги хитрих методів "заробітку" біли настільки великими, що в разі спрямування цих коштів до бюджету Україна легко перекриє найбільші фінансові діри.

Одна з таких схем - аукціони. Найбільш легендарні з них - із зрідженого газу. Дещо призабуті - з української нафти. Планувалися ще одні аукціони - з вугілля.

Якщо газова тема з Сергієм Курченком вирішується більш-менш цивілізовано, то в нафтових аукціонах стирчить борода відомого дніпропетровського бізнесмена. Вугільні ж аукціони пов'язані з відродженням збанкрутілого "Вугілля України".

Як це працювало

Намагання уряду потурбуватися про людей, які використовують у побуті зріджений газ, стало приводом для реалізації схеми. Ця схема запалила зірку Сергія Курченка на іконостасі вітчизняного бізнесу.

Враховуючи потреби людей, була закріплена соціальна ціна 2 130 грн за тонну зрідженого газу. Державне підприємство "Укргазвидобування" повинно було продавати газ із збитком, щоб звичайні люди могли його купувати.

Звісно, населення ніколи не забирало з ринку весь зріджений газ. Потреби у ньому невеликі - 70-80 тис тонн на рік. Загальний же обсяг ринку у 2013 році становив 900 тис тонн. Втім, цього начебто ніхто не помічав.

Геніальні думки приходять до кількох людей одночасно. Незважаючи на відсутність здорового глузду, газ для автомобілів на ГАЗС продавався як газ для населення. Купували його за "соціальною" ціною, а продавали - за комерційною.

Ця схема існувала ще до Курченка, але він вирішив монополізувати ринок. Завдяки швидким нормативно-правовим маніпуляціям було вирішено продавати ресурси "Укргазвидобування" та "Укрнафти" на спеціальних аукціонах через "кишенькову" біржу, яка згодом розташовувалася поруч з офісом Курченка в центрі Києва.

Сергій Курченко. Фото korrespondent.net

До цього був доданий митний важіль: блокування надходжень зрідженого газу з-за кордону. Вантажі інших постачальників затримувалися на митниці, через що імпортний газ дорожчав. Тобто компанії, які вирішили купувати зріджений газ за кордоном, не отримали каналу постачання.

Склалася унікальна ситуація, коли ринок було монополізовано з усіх боків. Завдяки цьому приблизно 80% ринку зрідженого газу формувалося за рахунок внутрішнього ресурсу, який купувався за "соціальною" ціною, а продавався за ринковою. Це була класика жанру: державі - збитки, собі - прибутки.

Після втечі з країни представників "сім'ї" та "золотого хлопчика" виникла інша проблема. Вигодонабувачі даної схеми зникли, а всі документи були пропущені через шредер. У лютому вони ще встигли провести кілька спецаукціонів, на яких частина ресурсу державних компаній була продана "правильним" компаніям.

Далі продавці заявили, що контрагенти зникли, і єдина кімната "Першої незалежної біржі" зачинилася назавжди. Постачальники вийшли з "нічийними" обсягами на Аграрну біржу, яка продавала зріджений газ до появи Курченка.

Як визначатиметься ціна

Уряд уже підготував новий алгоритм торгівлі. Зараз погоджується проект постанови "Про внесення змін до порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу". Проект заднім числом легітимізує вихід продавців на довільно обрану біржу.

Натисніть для збільшення

Виробники не зможуть накопичувати у себе значні обсяги газу і будуть вимушені вийти на ринок до змін нормативно-правових документів. Між тим, за оцінками Української асоціації зрідженого газу, на ринку склався профіцит зрідженого газу на рівні 24-25 тис тонн, який поки що суттєво штовхає сектор вниз.

В частині продажу зрідженого газу для трейдерів встановлено зрозумілу формулу. Раніше стартову ціну формував продавець "з урахуванням рівня світових цін".

Тепер стартові ціни будуть формуватися "за даними видання Argus International LPG компанії Argus Media Ltd на умовах поставки FOB Black Sea propane-butane mix та визначатися як середнє значення за 15 днів, що передують даті реєстрації заявок".

З одного боку, ринок отримує чіткий індикатор, виходячи з коливань якого буде формуватися ціна на зріджений газ у внутрішніх виробників. З іншого боку, обрання саме цього індикатора породжує кілька зауважень.

На думку експертів, доцільніше було б орієнтуватися не на FOB, а на DAF, коли логістика не включена у вартість і залишається на розсуд покупця. До того ж, варто було б обрати інші географічні точки для формування індикаторів. Наприклад, не порти Чорного моря, а Брест, Гуково (РФ, Ростовська область) чи Одеський порт.

Фото mk.ru

Загалом це прогрес, хоча окремі учасники ринку не розуміють появи у документі чорноморських портів. Разом з тим, вони відзначають, що волатильність цін у портах в цілому співзвучна з коливаннями цін на внутрішньому ринку.

Індикатор FOB Black Sea propane-butane mix в окремі періодиможе бути вищимпорівняно зDAF Брест та Гуково. Учасники ринку поки не бачать у цьому проблеми, бо реальний попит на торгах може змінити ціну на 15%.

Проект постанови також визначає новий механізм індексації ціни на "побутовий" газ, який продається населенню у балонах. Тепер стартова ціна не буде фіксованою. Вона буде формуватися з трьох складових.

С_ц = С_р х К_з х К_і

С_р - це середня ціна у 2013 році - 2 130 грн.

К_з - співвідношення ціни на газ для потреб населення на перше число місяця, у якому проводиться спеціалізований аукціон з продажу скрапленого газу для потреб населення, і ціни на газ для потреб населення на 1 січня 2014 року.

Кі - коефіцієнт індексів споживчих цін, який визначається за формулою: Кі = (Iпот/100)*(І1/100)*(І2/100)*...*(Іn/100), де Iпот - прогнозний індекс споживчих цін поточного року, І1, І2, ... Іn - прогнозні індекси споживчих цін за попередні роки.

Натисніть для збільшення

Тобто закладено поступовий механізм підвищення ціни, але все одно вона ще довго залишатиметься нижчою за ринкову.

В Українській асоціації зрідженого газу вважають, що слід повністю вирівняти ринок, а проблему забезпечення населення дешевшим газом треба вирішувати через механізм дотацій місцевим радам, а не шляхом перекладання боргів на виробників.

При всіх перевагах нового порядку головні проблеми не вирішені. Як зазначають учасники ринку, можуть з'явитися нові "талановиті" олігархи. Не можна також виключати, що новою схемою ціноутворення скористається хтось із старих "талантів". Поки існують "ножиці цін", знайдуться бажаючі на них заробити.

Так, обсяг "пільгового" газу визначають два відомства: Міненерговугілля та Мінекономрозвитку з урахуванням пропозицій місцевих адміністрацій. Вони можуть сказати, що їм треба не 80 тис тонн "соціального" газу, а 800 тис тонн. Хіба не можна було визначити індикативний обсяг споживання і встановити коридор плюс-мінус 5%?

Так само не можна виключати появи компаній, які зберуть усі необхідні довідки і почнуть вважатися торговцями "соціальним" газом. Чому б не виписати у постанові, що "соціальний" газ можуть купувати лише облгази?

Королі нафтових аукціонів

Проект постанови також змінює механізм ціноутворення на аукціоні з продажу нафти.

Якщо у випадку з газом визначений чіткий і єдиний індикатор від агенції Argus, то з нафтою все складніше.

Формула утворення стартових цін для продавців сировини, яка видобувається на підприємствах, у статуті яких державна частка перевищує 50% - мова йде про контрольовану Ігорем Коломойським "Укрнафту", - працює у двох варіантах. З моменту подання заявок на участь в аукціоні береться той самий 15-денний період.

Перший варіант: якщо в країну завозилася російська нафта, то вартість української нафти "визначається аукціонним комітетом на підставі митної вартості нафти сорту Urals за даними Держмитслужби за 15 днів, що передують даті реєстрації заявок".

Другий варіант: якщо російська нафта не завозилася, а імпортувалася "Айзері" або інші сорти легкої нафти Каспійського регіону, то вартість української нафти становитиме 85% від митної вартості такої сировини.

Якщо нафта з-за кордону не надходила, то береться "середнє значення ціни фактичних угод з продажу нафти сорту Urals на умовах поставки FOB Новоросійськ та FOB Приморськ за даними видання Crude Oil Marketwire агентства Platts за 15 днів, що передують даті реєстрації заявок на участь в аукціоні".

Ігор Коломойський. Фото Шимона Брімана

Щодо першого варіанту: російська нафта в Україну не надходить. Через війну, через конфлікт навколо "Укртатнафти", через те, що Одеський та Лисичанський НПЗ, які належать росіянам, стоять. З третім варіантом теж усе зрозуміло: якщо не приїхала нафта - застосовуються котирування агенції Platts.

Диявол захований у другому варіанті. На думку експертів, ця норма була проблемною раніше, і нинішні зміни цю проблему лише поглиблюють.

Наприклад, офшор з Белізу продає офшору з Антильских островів 10 тонн нафти "Айзері". При цьому вона перетинає український кордон. Ціна на неї не 105 дол за бар, а 80 дол за бар. Робиться дисконт 15% і отримується вартість української нафти 68 дол за бар при характеристиках, схожих на азербайджанську нафту.

На переконання експертів норма про "інші сорти легких нафт Каспійського регіону" дозволить маніпулювати даними Держмитслужби. Цікаво, що єдиний завод, здатний переробляти азербайджанську нафту, - це Кременчуцький, який контролює Коломойський. Отже, "раптових" постачань легкої нафти в Україну не буде.

Відтак, Коломойський зможе занижувати ціну, яку отримуватиме "Укрнафта" за видобуту сировину. Прибуток осідатиме на Кременчуцькому НПЗ. Не можна виключати, що таким чином нова влада розрахувалася з Коломойським за протидію сепаратистам у Дніпропетровській області.

На думку експертів, завадити цим маніпуляціям можна було б через обмеження розміру мінімальної партії нафти, наприклад, 20 тис тонн. Можна зробити ще простіше: прибрати всі варіанти і взяти котирування Platts для нафти, наближеної за властивостями до української, як основи для визначення стартової ціни.

Однак міністр енергетики Юрій Продан таких загроз не бачить. "Якщо зробити аукціон, то це буде аукціон. Якщо це буде аукціон без підставних фірм, то ціна буде визначатися справжня. А яка вона вийде, буде визначатися тими учасниками, які не будуть вступати у змову", - вважає він.

Вугільна діра

Аукціони стали предметом протистояння ще в одній галузі - вугільній. За іронією долі, попередня влада впритул підійшла до запровадження аукціонів з продажу вугілля. Механізм був цікавий структурам Ріната Ахметова, а протидіяла йому машина "сім'ї".

Тим не менш, відповідно до наказу Мінекономрозвитку, виданого влітку 2012 року, навіть було визначено перелік торговельних майданчиків. До їх складу увійшли чотири біржі: Українська енергетична біржа, Українська універсальна біржа, "Катеринославська" та товарна біржа "Іннекс".

З приходом Продана у Міненерговугілля усі ці плани відправили у кошик.

Загальна схема торгівлі вугіллям останнім часом виглядала так.

Рінат Ахметов. Фото ipress.ua

Шахти передавали вугілля збагачувальним фабрикам. Вони за свою роботу отримували кошти, але власником готового вугілля залишалися шахти. Після цього товар купувало державне підприємство "Вугілля України", яке імітувало оптовий ринок. Далі паливо йшло на підприємства, що генерують енергію.

За часів Януковича ця схема спростилася. Шахти продавали вугілля збагачувальним фабрикам "сім'ї", а вони - енергогенеруючим підприємствам, оминаючи "Вугілля України", яке мало бути ліквідоване. При цьому для отримання державної підтримки в розрахунках застосовувалася собівартість готового вугілля.

Зараз, за словами міністра енергетики, буде відновлена попередня схема. Для цього реанімують державне підприємство, ліквідоване за часів Януковича.

"Є держпідприємство "Вугілля України". Воно раніше стояло збоку, тому що постачання на електростанції здійснювали посередники. Майже всі збагачувальні фабрики належали "сімейному" бізнесу. Схеми ми вже зламали. Прямі поставки від "Вугілля України" до генерації. Будемо шукати виходи на експорт", - говорить Продан.

Проблема шахт, які продавали продукцію "Вугіллю України", - у високій її собівартості і низькій вартості на ринку. Зараз, за словами міністра, собівартість тонни вугілля - 1300-1400 грн, при цьому ринкова вартість - лише 700-800 грн. Це передбачає грандіозні збитки, яких зазначатиме відновлене "Вугілля України".

Державне підприємство ліквідується, але цей процес намагаються зупинити "Сбєрбанк Росії" та Альфа-банк, які свого часу надали "Вугіллю України" близько 2,7 млрд грн кредитів. В разі відродження не до кінця ліквідоване підприємство може бути легко втягнуте у процес банкрутства з усіма радощами процесу ліквідації.

За словами Продана, у бюджеті-2014 закладено 13 млрд грн дотацій шахтарям. Після недавнього прийняття поправок до бюджету ця сума скоротилася до 12 млрд грн. За даними спеціалістів Міненерговугілля, для компенсації різниці між собівартістю продукції та ринковою вартістю міністерству знадобиться 17 млрд грн.

На думку міністра, галузь не готова до переходу на ринкові рейки у питанні продажу вугілля. За його словами, вартість палива на ринку визначається балансом електроенергії, а самого ринку електроенергетики нема.

Тож уряд не знайшов нічого кращого, ніж відродити потенційно корупційну схему, яка спричиняє державі мільярдні збитки. Єдиним аргументом на користь такого рішення з боку держави може бути турбота про Донбас. Адже несплата дотацій спричинить хвилю безробіття серед шахтарів, а воно може спричинити соціальні протести.

В умовах, коли схід України все ще не цілком визнає новий уряд, такий розвиток подій точно нікому не потрібен.

Це далеко не всі недоліки старої схеми.

Юрій Продан (стоїть). Фото УП

По-перше, в основі ідеї торгів лежить формалізація методик визначення собівартості продукції та розрахунку прогнозної ціни за допомогою біржових котирувань, цін за "прямими" контрактами та світових цін.

У випадку запровадження біржових торгів вугіллям слід було проаналізувати методику визначення собівартості продукції. Зараз утворення  собівартості - сіра зона, у якій може бути приховано багато цікавого.

По-друге, спочатку планувалося нормативним шляхом визначити обсяги продукції, які повинні були продаватися на біржі. Наприклад, 10-20% від загального обсягу ринку. При цьому ніхто не збирався знищувати прямі угоди. Вони просто мали б реєструватися як позабіржові. Так само, як це відбувається на фондовому ринку.

Проте є "дрібниця". Схема вугільних аукціонів була вигідна структурам "ДТЕК" Ріната Ахметова, бо вона дозволяла б олігарху збувати своє вугілля на державні підприємства. Аукціони визначали б індикативну ціну, і угоди за іншими цінами стали б неможливими. Саме це свого часу не влаштовувало "сім'ю".

Повернення до життя "Вугілля України" не дозволить розуміти, кому і де вугілля збагачувати і якій генерації продавати. Втім, можливо, "ручне керування" - саме те, чого зараз потребує вугільна галузь.

Треба обережно ставитися до ідеї аукціонів, ретельно знищуючи будь-які привілеї, які може отримати Ахметов. Проте і відродження "Вугілля України" несе певні ризики. Зокрема, ризик збереження корупційних схем, за якими одне вугілля купується за значно вищими цінами, ніж інше.