Двойные стандарты Януковича относительно утилизационного сбора

Навколо утилізаційного збору ведеться якась незрозуміла гра.

Або урядовці діють всупереч волі президента, або ж між Віктором Януковичем та зацікавленими особами існує певна домовленість.

Можливо, голова держави вдає, ніби він намагався спинити запровадження збору, але йому не вдалося через свавілля та опір підлеглих.

І до речі, європейці вже почали про це здогадуватись.

Нагадаємо, з 1 вересня почали діяти липневі зміни до Податкового кодексу "щодо сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів та вдосконалення деяких податкових норм". Згідно з ними, до ціни імпортних легкових авто додаватимуться 5,5 тис грн, а до ціни вантажівок і автобусів - 11 тис грн. Сума може бути більшою, в залежності від об'єму двигуна та строку експлуатації.

Голосування за ці зміни відбулося 4 липня. Ніхто особливо не приховував, що запровадження збору є відповіддю на аналогічні дії з боку Росії. А ще, з самого початку, він створював переваги для деяких вітчизняних підприємств, що збираються збиранням автомобілів – зокрема, для "УкрАВТО" Таріела Васадзе. Звісно, новий вид податку підтримувало Міністерство екології, яке б за рахунок цього долучалося до розподілу мільярдів гривень.

Дійсно, не було б нічого поганого, якщо б запровадження збору призвело до створення в Україні підрозділів світових лідерів з автобудування. Як це відбулося, наприклад, в Росії.

Проте, вочевидь, чи то розміри українського ринку виявилися замалими, чи то наш ринок дійсно надійно закритий для будь-якого іноземного виробника авто. Мовляв, ця країна закріплена "за своїми".

Подвійна гра Януковича

Тим часом, лобі автоімпортерів почало розпалювати пристрасті – і щодо утилізаційного збору, і щодо додаткового мита на автомобілі (воно було запроваджене майже в цей самий час). У бік уряду почали лунати загрози щодо санкцій з боку СОТ та Європи.

За місяць, 5 серпня, Янукович підписав окреме доручення, яким зобов’язав уряд "удосконалити законодавство у сфері утилізації транспортних засобів".

Згідно з документом, КМУ мав "усунути положення, які не узгоджуються з міжнародними зобов’язаннями України, взятими у процесі вступу до Світової організації торгівлі".

Також президент зажадав знизити планку обов’язкових вимог до суб’єктів господарювання, які здійснюватимуть "діяльність із розбирання транспортних засобів", чітко визначити "механізм державного контролю і нагляду за такою діяльністю" та знайти одного розпорядника для "утилізаційних" коштів. Але, безумовно, головна вимога стосувалася саме отого "удосконалення" закону до СОТівських вимог. Тобто, або запровадження нового фактичного податку для всіх, або ж його скасування.

Саме в такий спосіб президент надіслав Європейській Комісії начебто однозначний сигнал: обґрунтовані зауваження почув, критику сприйняв, недоліки буде усунуто.

Зазвичай доручення президента виконуються швидко, але мабуть не цього разу. І це дає привід вважати, що саме такою була початкова домовленість.

За повідомленням Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів та дилерів, в середу 4 вересня Кабмін затвердив План організації підготовки проектів нормативних актів, що необхідні для забезпечення реалізації закону "Про утилізацію транспортних засобів".

Минуло вже кілька днів вересня, а від імені КМУ (якому глава держави й доручив цю відповідальну роботу) до парламенту так і не надійшло жодного законопроекту на вказану тему. Усе що в парламенті є – то виключно самодіяльність депутатських фракцій та окремих депутатів.

Натомість, за даними "Економічної правди", на слухання Кабміну кілька тижнів виносився один і той самий проект Плану організації заходів. З якихось причин документ саме в цій редакції був потрібен розробникам.

Імпорту поки не буде

Тим часом, з 1 вересня імпорт автомобілів в Україну повністю припинився – з дня набуття чинності "утилізаційним" законом. Біди в тому начебто й немає, адже імпортери накопичили на складах запас легковиків на кілька місяців. Тобто, вони ще довго зможуть тримати облогу.

Але не можна і говорити, що імпортери стали в позу. Навіть маючи бажання, з 1 вересня вони фізично не можуть завезти в Україну жодного автомобіля. Насамперед через те, що до цього часу уряд не затвердив бланк "Сертифіката про сплату утилізаційного збору", без якого перетин кордону є нереальним навіть за умови сплати самого збору.

Якось це питання вирішиться лише після 15 жовтня. Кабмін на засіданні 4 вересня схвалив План заходів. В ньому вказано, що до середини жовтня Мінекології та інші органи мають підготувати проект механізму компенсації витрат пунктів прийому транспортних засобів за рахунок коштів від сплати екологічного податку за утилізацію ( частина 7 статті 7) та забезпечення нормативно правових актів, передбачених цим законом (частина 2 статті 10).

Тобто, до 15 жовтня часу не буде бланку утилізаційного Сертифіката, і ніхто нічого завезти не зможе. Принаймні, на законних підставах.

Тобто уряд поводиться так, начебто 5 серпня ніякого доручення від Януковича не було. Жодної критики з боку Адміністрації президента також не чути. Саме це є підозрілим.

Нові повноваження ДАІ

Тим часом, автомобільними ринками прокотилася панічна хвиля з приводу того, що з 1 вересня придбану з рук машину не можна буде поставити на облік без сплати "екологічного податку".

2 вересня Департамент ДАІ МВС України направив на місця телеграму-роз’яснення, де вказав: всі завезені до 1.09.2013 року на митну територію автомобілі підлягають реєстрації без сплати утилізаційного мита. Це ж стосується й усієї техніки, що до вказаної дати мала українську реєстрацію.

До речі, незбагненним чином ДАІ саме завдяки утилізації отримала явочним порядком (а не через закріплення в законі) додаткові повноваження.

Відтепер чомусь автоінспекція, а не Міністерство доходів і зборів, вестиме облік Сертифікатів та видаватиме їх дублікати у разі втрати. Вона навіть видаватиме довідки про звільнення від сплати "екологічного податку на утилізацію" при знятті з обліку автомобілів, отриманих як гуманітарна допомога.

Навіщо запроваджувався збір

Перше, що спадає на думку в нинішній ситуації - що на грошові надходження від утилізації насправді ніхто й не розраховував. Та й не розраховує.

Ажіотаж зробив свою справу: за серпень 2013 року придбано на 20% більше нових автомобілів, ніж рік тому. Імпортери також створили сякі-такі складські запаси автомобілів, на які ціна точно зростати не буде.

А ажіотаж та невизначеність і надалі підігріватимуть попит. Тобто, всю можливу користь від прискореного надходження податків та обов’язкових платежів до бюджету держава вже отримала. Тепер її завдання – не допустити хоча б певний час ввезення автомобілів в Україну взагалі (і відтоку валюти з неї, відповідно).

Тож, збір таки могли запровадити з інших міркувань. Чи то як відповідь Росії. Чи то як черговий спосіб створити переваги на внутрішньому ринку для місцевих "автовиробників".

Що ж до президентського доручення, то воно, очевидно, готувалося для "зовнішнього вжитку", а не для внутрішнього. Та і не може Віктор Янукович поводитися інакше, коли в листопаді йому доведеться підписувати угоду про асоціацію з ЄС.

Неважко помітити, що в усіх розмовах щодо утилізаційного збору залишається поза увагою лише одне питання. Новим податком невдоволені потенційні українські споживачі, які з власної кишені мають оплачувати безглузду чиновницьку примху. Але цей фактор чомусь не враховують ані уряд, ані президент.