Стратегия обмана

Не встигли вгамуватися пристрасті навколо ухваленої Кабміном у липні 2013 року оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року, як вони знову спалахнули в колі експертів.

Сталося це відразу по тому, як 11 вересня прем'єр Микола Азаров доручив віце-прем'єру Юрію Бойку та міністру енергетики Едуарду Ставицькому організувати виконання цього важливого  документа.

Чиновники сподіваються на допомогу експертів, причетних до створення першої - затвердженої у березні 2006 року - Енергетичної стратегії України до 2030 року.

З цією метою 17 вересня Центр дослідження енергетики зібрав за "круглим столом" розробників цього документа. Серед них, зокрема, колишні глава Мінпаливенерго Іван Плачков, заступник міністра Микола Штейнберг, член НКРЕ Василь Котко, керівник "Укртранснафти" Олександр Тодійчук.

Чинну стратегію вони знову назвали проектом і наприкінці гострої дискусії запропонували створити ініціативну групу для її доопрацювання. Дискусію детонував критичний виступ доцента Національної академії держуправління при президентові України Геннадія Рябцева, більше знаного як експерта "Псіхеї".

На його думку, підготовлений документ "не є цілісною "дорожньою картою". Мовляв, автори документа не відрізняють названі ними категорії, плутають цілі із завданнями, а механізми держуправління - із заходами регулювання.

За словами Рябцева, розробники потрапили в класичну пастку стратегічного планування, розробивши "абсолютно нереалістичний документ". "Стратегія не враховує специфіку об'єкта планування і можливості змін. Держава не зможе досягти поставлених в документі цілей", - заявив він.

Як відомо, куратором процесу оновлення стратегії був фонд "Ефективне управління" Ріната Ахметова. Як сказано у самому документі, фонд визначав підходи до проведення аналізу, залучення консультантів та досягнення консенсусу серед енергетичного співтовариства країни.

Він же координував роботу команди з оновлення під егідою Міненерговугілля та консультантів міжнародної консалтингової компанії McKinsey&Company.

"Гарвардські хлопчики" ґрунтовно проаналізували зібрану інформацію щодо ситуації в усіх галузях ПЕК, показали його потенціал і запропонували конкретні шляхи розвитку українського паливно-енергетичного комплексу. Однак доленосний для України документ викликав шалений вал критики.

Виявилося, що в Україні нема реального енергетичного балансу. Присутніх спантеличило повідомлення, що під час конструювання першої стратегії її розробники не отримали жодної цифри від міністерств, які відповідали за економічну політику України, а тому всі прогнозні енергобаланси були вигадані.

Тобто план розвитку енергетики до 2030 року не був "прив'язаний" до прогнозу розвитку економіки держави. В оновленій стратегії повторили ту саму помилку.

Звісно, що ніхто не стане розкривати реальний енергетичний баланс держави, адже відразу ж спливе на поверхню тіньовий бізнес в ПЕК, обсяги якого вимірюються десятками мільярдів гривень. Однак це тема іншої розмови.

"У 2004-2006 роках ми, спеціалісти галузі, повинні були взяти на себе функції Держплану. Жодної цифри, яка б стосувалася розвитку економіки країни, балансу енергоресурсів та споживання ми не отримали. По суті, ми вигадували ці цифри. Звідси і результат. Ми спробували поєднати дані, намалювати загальну картину розвитку галузі", - розповів Штейнберг.

За його словами, це не могло стати стратегією держави, адже цю роботу не повинні були виконувати спеціалісти окремої галузі. Необхідно було робити  глобальні розрахунки в межах держави, і не на 10 чи 20-30 років, а на більш тривалий час. Тоді це можна було б назвати енергетичною стратегією країни.

"Потрібно розуміти, скільки електроенергії буде споживати населення, і що буде виробляти промисловість. Цих речей сьогодні нема", - додав експерт.

За таких обставин нарешті стало зрозумілим, чому перша стратегія провалилася: влада майже нічого не зробила для її втілення. Тепер її вирішили поновити, але, схоже, цей документ повторить долю першого.

Оновлений проект енергетичної стратегії України до 2030 року, ухвалений Кабінетом міністрів 24 липня, не можна розглядати як повноцінну енергостратегію держави, проте й відкладати його у довгу шухляду теж не можна", - наголосив заступник директора Центру досліджень енергетики Вадим Гламаздін.

Такої ж думки дотримується і президент Київського міжнародного енергетичного клубу "Q-клуб" Олександр Тодійчук: "Розробникам стратегії дуже важко, оскільки у нас нема концепції розвитку держави. Скільки потрібно енергії на кожному етапі? Якої якості? Якою має бути її ціна? В якому місці вона потрібна?".

Крім того, на думку експерта, проект стратегії не враховує міжнародні економічні стосунки і перспективи співробітництва з сусідніми країнами.

"Мало уваги приділено вивченню стратегій Росії та Європейського союзу. Ми повинні жити між цими двома величезними стратегіями і знайти своє місце. Аналізуючи енергетичні стратегії Росії та ЄС, ми можемо реалізувати свої експортні можливості", - зазначає Тодійчук.

Оновлена енергетична стратегія, як і її попередній варіант, розглядає три сценарії можливого розвитку економіки України - песимістичний, базовий та оптимістичний.

Розробники уточнюють, що всі сценарії враховують ефект від детінізації економіки. Проте цього може не статися у наскрізь корумпованій країні. Принаймні досі ніяких ознак детінізації в енергетиці не спостерігалося.

Кожен з цих варіантів передбачає щорічне зростання ВВП: від 3,8% - за песимістичним сценарієм до 6,4% - за оптимістичним. За базовий сценарій для розрахунку прогнозів ринків взято сценарій з 5-відсотковим середнім щорічним реальним зростанням ВВП у 2010-2030 роках.

Хоча назви розділів першої та оновленої стратегій часто збігаються, однак цифри різні. Вони стали скромнішими, але експерти все одно не вірять, що ці прогнози  здійсняться. В оновленій стратегії за базовим сценарієм ВВП до 2030 року становитиме 2,9 трлн грн, тобто зросте більш ніж удвічі порівняно з 2012 роком.

Базовим роком для розрахунків потреб у пальному та енергії взято 2010 рік, у цінах якого прогнозуються показники 2015-2030 років.

За прогнозним паливно-енергетичним балансом України на 2015-2030 роки за базовим сценарієм виробництво усіх енергетичних ресурсів в умовних одиницях зросте з 131,9 млн тонн умовного палива до 223,7 млн тонн.

Видобуток вугілля, нафти і газу зросте майже удвічі, з 71,9 млн тонн у 2010 році до 131,8 млн тонн у 2030 році, в основному за рахунок різкого зростання вуглевидобування, з 43 млн тонн до 73,9 млн тонн, і газу, з 23,8 млн тонн до 51,6 млн тонн. Дані цифри значно менші від наведених у стратегії 2006 року.

Прогнозний баланс електроенергії в оновленій стратегії суттєво відрізняється від показників стратегії 2006 року. В оновленому варіанті обсяг виробництва менший - він зросте зі 191 млрд кВт-год у 2010 році до 282 млрд кВт-год у 2030 році.

Найпотужнішим виробником залишиться атомна енергетика - обсяги виробництва АЕС зростуть з 89 млрд кВт-год у 2010 році до 133 млрд кВт-год у 2030 році. Проте нинішня деструктивна позиція влади щодо атомної енергетики не сприяє розвиткові галузі. У її тарифі багато років поспіль відсутня інвестиційна складова.

Галузь фактично позбавлена перспектив розвитку, тому важко повірити, що згідно з оновленою стратегією до 2030 року за базовим сценарієм буде збудовано і введено в експлуатацію 5 ГВт потужностей - п'ять блоків-мільйонників.

Україна вже дев'ять років "будує" два блоки Хмельницької АЕС. Першу заяву про це зробив тодішній президент "Енергоатома" Сергій Тулуб у 2009 році, але віз і нині там. Проект завмер. Можливо, назавжди.

Теплові електростанції повинні наростити виробництво з 68 до 92 млрд кВт-год. Це стане можливим лише в разі модернізації електростанцій та будівництва нових.

Однак украй зношені енергоблоки не модернізуються, а станції не будуються. Хоча в теплоенергетиці панує приватний власник, який отримує великі преференції з боку держави, і все це робиться за рахунок атомної енергетики.

За 22 роки з часу проголошення незалежності доведена до ручки теплова генерація. З неї витиснули все, що могли, і тепер відновити її навряд чи вдасться. Простіше створювати все з нуля - як це було в середині минулого сторіччя.

В Україні ще є технічні фахівці високого класу. Вони, правда, вже немолоді, але могли б проконсультувати і владу, і власників теплової генерації.

ГЕС та гідро-акумулюючі станції теж наростять обсяги виробництва, з 13 до 21 млрд кВт-год. Станції на відновлюваних джерелах енергії - ВДЕ - до 2030 року даватимуть 13 млрд кВт-год. Цей показник у 6,5 разу вищий, ніж у стратегії-2006.

Експерти на "круглому столі" піддали критиці намагання влади більш потужними темпами розвивати ВДЕ, створенням яких займаються приватні власники.

На думку Івана Плачкова, спершу варто подбати про розвиток базових виробників - АЕС і ТЕС, адже сонце та вітер бувають не завжди, а споживачі щосекунди потребують енергії, яку неможливо покласти на склади. Та й вартість електроенергії з ВДЕ значно вища, ніж вартість традиційної генерації.

Зокрема, тариф на сонячну енергію становить 5 грн за кВт-год, тоді як тариф на атомну - лише 22 коп, тобто у 22 рази більший. Ці дані публікує ДП "Енергоринок".

Для досягнення цілей, поставлених у базовому сценарії стратегії розвитку економіки, сумарний обсяг інвестицій у ПЕК повинен становити 1,8 трлн грн. Звісно, в бюджеті держави таких коштів нема, тому розробники стратегії пропонують залучати кошти не лише державних, а й приватних компаній.

Для цього влада повинна подбати про сприятливе середовище для бізнесу, забезпечити прозорі правила роботи. Розробники оновленої стратегії вважають, що найбільш пріоритетним повинно бути фінансування модернізації та будівництва енергетичних об'єктів за рахунок залучення приватних інвестицій.

Це можливо зробити шляхом продажу пакетів акцій підприємств з відкритою пропозицією ціни за принципом аукціону.

Приватні інвестиції повинні стати основним джерелом інвестицій в генерацію. Державні інвестиції радять спрямовувати в гідро- та атомну енергетику, на розвиток магістральних мереж, транспортування нафти і газу, теплопостачання.

Особливу увагу оновлена стратегія приділяє принципам державної політики у сфері енергоефективності, адже за показником енергоємності ВВП України в кілька разів перевищує показники розвинутих країн Західної і Східної Європи.

Так, у 2010 році енергоємність ВВП України становила 0,55 тонн умовного палива на 1 тис дол ВВП, тоді як у Німеччині - 0,1, Польщі - 0,2, Росії - 0,46. У рамках базового сценарію розвитку економії при реалізації заходів із збільшення енергоефективності показник енергоємності українського ВВП знизиться на 60%.

Оновлена стратегія прогнозує значне зменшення техногенного впливу підприємств ПЕК на природу. У рейтингу країн за індексом екологічного стану Україна посідає 102 місце із 132, тоді як розвинені країни Європи посідають перші місця.

Зменшення шкідливих викидів у процесі виробництва стане можливим за рахунок впровадження прогресивних технологій і сучасних систем контролю.

Для успішної реалізації положень оновленої стратегії необхідно розробити і затвердити низку програмних документів, зокрема, план заходів з її реалізації. Такий документ мусить написати Міненерговугілля. Уряд зобов'язаний затвердити план протягом шести місяців від дня ухвалення оновленої стратегії.

Відлік часу почався 24 липня, але чомусь лише 11 вересня Микола Азаров нагадав підлеглим про необхідність виконання цієї роботи.

Після розробки програм розвитку галузей ПЕК, які затверджує Міненерговугілля, план заходів буде доповнений планами реалізації цих програм.

Оскільки Україна взяла на себе зобов'язання про приєднання до Енергетичного співтовариства, потрібно, щоб механізми та підходи реалізації оновленої стратегії базувалися на методології Міжнародного енергетичного агентства. Отже, перша контрольна точка щодо виконання оновленої стратегії - січень 2014 року.