Китайские кредиты потратят на Фирташа?

Схоже, китайські кредити не стануть кроком до енергетичної незалежності. Вони, навпаки, виявилися чудовим прикриттям для інтересів олігархів. Принаймні, та частина проекту, про яку можна казати зараз, дуже чітко виписана під Дмитра Фірташа.

Скромні кроки до енергетичної незалежності

В листопаді минулого року НАК "Нафтогаз України" та Держбанк розвитку КНР підписали кредитну угоду на 3,656 млрд дол. Кредитні ресурси було залучено під державні гарантії. Вартість обслуговування кредиту складатиме 2,396 млрд. дол. Доступність кредитних коштів – 3 роки.

Ще до підписання угоди 22 серпня 2012 року було видано відповідну постанову Кабміну для забезпечення виконання боргових зобов’язань за запозиченнями від Державного банку розвитку Китайської Народної Республіки. Призначення кредиту – реалізація проектів заміщення природного газу вугіллям вітчизняного видобування. Дія угоди триватиме до 2031 року.

В розпорядженні "ЕП" опинився проект постанови Кабміну, в якій містився графік виконання робіт, пов’язаних з виконанням проекту. Досі цей документ гуляє довгим списком узгоджень по міністерствам та відомствам. Деякі ж терміни з графіку вже минули.  

Як з’ясувалося пізніше з тексту проекту фінплану НАК "Нафтогаз України", ним передбачено виконання пунктів, покладених на НАК та Міненрговугілля. В тексті таки йдеться про реалізацію початкового етапу проекту. Про це ж повідомили і в прес-службі Міненерговугілля.

В 2013 році на звільнення від "кабальної газової угоди" передбачено витратити 188 мільйонів гривень.

В проекті постанови Кабміну передбачене створення підприємства, яке буде розробляти ТЕО. Внесок до його статутного фонду має скласти 10 млн грн. Сама ж діяльність цього проектного підприємства вартуватиме "Нафтогазу" ще 20 млн грн. І ще 31 млн грн. має бути сплачений в якості комісії за відкриття кредиту.

Як повідомили в прес-службі НАК "Нафтогаз України", кредитною угодою передбачається модернізація наявних підприємств теплоенергетики, а також будівництво трьох нових заводів із виробництва синтез-газу з кам’яного вугілля. Зазначені потужності планується розташувати з максимальним наближенням до джерел збуту їх продукції, основними споживачами якої є хімічна промисловість та виробництво мінеральних добрив (виділення ЕП)".

Про що саме йдеться? Загалом, про два процеси. Перший, коли на ТЕЦ в якості пального замість газу починають використовувати водовугільну суміш.

"Вугілля розмелюється і змішується з водою. Отримана суміш за своєю консистенцією дуже схожа з топковим мазутом за екологічними та енергетичними характеристиками згоряння, - пояснює Сергій Дяченко, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова. - Це, в принципі, можна порівнювати з газом".

Другий процес – газифікація вугілля. Це досить непростий, хоча і добре досліджений процес отримання газоподібного пального з кам’яного чи бурого вугілля.

"Вугілля видобувається та доставляється на підприємство, де з нього при високому тиску і температурі отримують синтез-газ,- говорить Геннадій Рябцев, заступник директора НТЦ Псіхея. - Це суміш метану, двоокису вуглецю, водню. Основна частки – це метан і двоокис вуглецю. Потім він спалюється в газових котлах, але використовується як компонента".

Планується зведення трьох подібних установок Донецькій, Луганській та Одеській областях.

Як стає зрозумілим з тексту проекту фінплану НАК "Нафтогаз України", цього року будуть направлені не на заміну газу вугіллям на електростанціях, а здебільшого на газифікацію вугілля. Зокрема, в розділі інформації про проекти, під які планується залучити кредитні кошти, перелічено наступне.

Як бачимо, з існуючих генеруючих потужностей заплановано розробити ТЕО для переходу на вугільне пальне лише Сєверодонецьку ТЕЦ, і те лише за умови, що вона залишиться на балансі НАКу.

Це є ключовим пунктом, тому що сьогодні "Нафтогаз" очолює Євген Бакулін, який є довіренною особою віце-прем'єра Юрія Бойка. А той, в свою чергу, має бізнес-партнерські стосунки з "газовим володарем України" Дмитром Фірташем. З іншого боку, з недавніх пір у НАКу зявилися також представники "Сім'ї", яка контролює ринок вугілля України.

Тож, хитросплетіння інтересів є доволі цікавим. Переведення ТЕЦ на вугільно-водну суміш є радше питанням освоєння китайських коштів. Лише після цього можна розмірковувати, хто з цього отримає зиск. Чи то "Сімя", що отримає ринок збуту для вугілля. Чи то Фірташ, який отримає тепло та електрику.

Взагалі, думка експертів щодо доцільності переводу ТЕЦ на цей вид пального не одностайна.

"Сенсу переводити чисто газову генерацію на водовугільну суміш значно менше, тому ще для цього необхідно по іншому будувати паливний цикл, і створювати місця для зберігання вугілля та треба відчужувати територію під відвали шламу. Звісно, ніхто цього робити не буде, ніж перебудовувати газову генерацію, - вважає Михайло Гончар, директор центру енергетичних програм "Номос".

"Оптимальніше було б переводити на водо-вугільну суміш газомазутні блоки теплостанцій. Але, наскільки мені відомо, вони давно не використовувались, мало де збереглися, і їх просто порізали на металобрухт", - зазначив він.

Але енергетична незалежність та доцільність тут мають другорядну роль. Власне, тут і починаються дуже цікаві, і, безперечно, випадкові співпадіння з інтересами чи то "Сім'ї", чи то Фірташа.

Внєзапно…

Сєверодонецька ТЕЦ знаходиться у списку генеруючих підприємств, які мають бути приватизовані.

Неважко припустити, що зацікавленим в купівлі станції особою є Фірташ, який володіє "Луганськгазом" та сєверодонецьким "Азотом".

З точки зору першого – це ринок збуту для природного газу, тому що Сєверодонецьк – велике місто, а отже великий споживач тепла. Добрий бізнес-ефект мог бути досягнутий за рахунок вертикальної інтеграції станції з власним газовим трейдером, а також транспортування газу за розподільчими мережами і продаж тепла та електроенергії споживачам.

Щодо другого - в Україні наближається проведення реформи в енергетиці, яка передбачає перехід на складення двосторонніх контрактів за ринковими цінами. Отже, мати свого постачальника електрики є вкрай важливим зі стратегічної точки зору. Хоча, треба визнати, ТЕЦ не виробляє багато електрики, і є більше теплогенеруючим підприємством.

Але, схоже, Фірташ не встиг. У лютому цього року розпочато процес банкрутства станції за позовом ПАТ "Черкаське хімволокно". Позивач насправді не займається волокнами. Єдиним його живим активом є Черкаська ТЕЦ.

Контроль над самою ТЕЦ в січні 2013 року перейшов до ВАТ "ТехНова", яку пов’язують з іменами Анатолія Шкрибляка та Олега Яковенка. Ці ж добродії володіють Дарницькою ТЕЦ, а також є орендарями Чернігівської (до 2015 року) та Сумської ТЕЦ (до 2053 року). Ці

Не можна виключати, що бізнесмени розраховують взяти під свій контроль і Сєверодонецьку ТЕЦ. Обидві ТЕЦ (Сєверодонецька та Черкаська), в тому числі, забезпечують електричною та тепловою енергією хімічні підприємства, що контролюються Group DF – черкаський та власне сєверодонецький "Азоти".

Можливо, ці бізнесмени (яких вважають не залежними від Фірташа) розраховують зробити олігарху дуже привабливу пропозицію перекупити в них цей об’єкт.

Але не можна виключати, що власник Group DF мав інше бачення того, як можна отримати контроль над бажаною станцією. Навряд чи він зацікавлений вкладати гроші в купівлю ТЕЦ, яка є відверто застарілим набором заліза.

Тому не можна виключити варіант, що водовугільний "бліцкриг" за кредитні гроші, взяті під державні гарантії був організований для того, щоб повернути підприємство на орбіту НАКу (що контрольований Бойком), і втерти носа власникам "ТехНова".

Хоча тепер можна, звичайно, припустити і варіант, що станція буде запропонована на користь "Сім'ї", яка буде постачати для неї вугілля.

Звичайно ж, в будь якому з цих випадків користь отримають китайці, які і кредит надали, і обладнання постачатимуть. Чиновники "Нафтогазу", напевно, теж не залишуться ображеними. Ну і президент, який доповість виборцям, як модернізує економіку України.

Але ось чому ми припускаємо саме версію про Фірташа. Невдовзі у Черкасах розгорнеться змагання за місце міського голови. В них має взяти участь інша близька до Фірташа особа – почесний президент ВАТ "Азот" та колишня голова "Надра Банку" Валентина Жуковська.

Восени на парламентських виборах їй не пощастило в 194 мажоритарному окрузі, де результати так і не було встановлено. Тому її перекинуто на інший фронт. Якщо пані Жуковська перепрофілюється на місцеве самоврядування, то оренда Черкаської ТЕЦ може виявитись не такою вже довгостроковою.

Хімія синтез-газу

Не менш цікавим виглядає розташування вугільно-синтезгазових установок, які також планується зводити на китайські кредитні гроші, взяті під державні гарантії.

Сєвєродонецьк, Горлівка, Південне. Особливо цікавою є побудова установки з газифікації вугілля на "багатій вугіллям" Одещині. Але якщо згадати найбільших хімічних промислових виробників – "Сєверодонецький азот", "Стірол", ОПЗ, то усе стає на свої місця.

До того ж в Одесі дуже схожа ситуація з Сєвєродонецьком. Одеська ТЕЦ теж входить до переліку підприємств, що мають бути приватизовані.

А ось тут спливає слід банку "Надра", який зараз належить Фірташеві. Майно КП "Теплопостачання міста Одеси" знаходиться у заставі цього банку по кредиту. Але на балансі підприємства знаходяться не тільки тепломережі, а й електромережі, через які Одеська ТЕЦ передає вироблений струм.

З усього видно, що серйозний претендент на цю ТЕЦ буде лише один. Це ми про чутки, що Фірташ є хіба не єдиним претендентом на купівлю Одеського припортового заводу. До того ж, споживачами цієї ТЕЦ є ще кілька десятків великих підприємств.

Поки що зарано судити про те, якою буде собівартість та ціна отриманого синтез-газу. Але спрямованість проекту саме на приватні підприємства хімічної галузі дещо дивує, з огляду на катастрофічну ситуацію з компенсаціями в галузі теплокомуненерго, різниці в тарифах і повною відсутністю бюджетних коштів на покриття цього розриву.

Хоча пояснювальна записка носить здебільшого оптимістичний характер. В ній йдеться про  

-                    зменшення споживання природного газу на 4,4 млрд куб м;

-                    отримання економії валютних коштів щорічно в середньому 1,5 млрд дол.;

-                    зменшення бюджетних видатків на 150 млн грн щорічно на відшкодування вартості ціни газу на виробництво теплової енергії для населення;

-                    забезпечення збуту 10 млн. тон вітчизняного вугілля щорічно.

Експерти підкреслюють, що ці розрахунки носять дуже оптимістичний характер, і робилися за принципом "взагалі". Тобто, скоріш за все, вони були взяті зі стелі.

"Якщо всі ТЕЦ перевести на вугілля, то можна, в кращому випадку, казати про економію 3 млрд куб м газу на рік, - вважає Юрий Корольчук, директор Інституту енергетичних досліджень. - А реально мова може йти про 2-2,5 млрд куб м".

Крім того, аналітики ринку підкреслюють недосконалість запропонованих технологій і відмінності між українськими та китайськими реаліями. Зокрема, в Китаї видобувається буре вугілля відкритим способом, а в Україні вугілля піднімається з великої глибини, а вартість цього процесу зростає. А виробляти синтез газ з чорного вугілля немає сенсу, адже його теплота згоряння нижча, ніж у бурого вугілля. Нехай навіть українські державні шахти перевиконують план з видобутку пального.

"Необхідно також передбачити інвестиції у відповідну інфраструктуру, - підкреслює Геннадій Рябцев. - Пальне необхідно привозити, зберігати, транспортувати на самому підприємстві. І ці витрати ніхто не враховував. 4 млрд куб м можливо зекономити тільки після того як будуть модернізовані ТЕЦ, збудована інфраструктура. І на факт, що це буде дешевше, ніж купити російський газ".

Як вважає Михайло Гончар, було б логічніше займатися утилізацією шахтного метану, з якого зараз уловлюється всього 50 з невеликим мільйонів "кубів", а в атмосферу викидається мінімально 1,5-2 млрд кубометрів. Але ні про шахтний метан, ні про дегазацію, ні про підземну газифікацію в даному випадку не йдеться.

До того ж, слід пам’ятати, що в заявах щодо заміщення російського газу вугіллям, синтез-газом або будь-яким іншим видом пального завжди більше ритуальності та сигналів до російської сторони, аніж справжніх намірів.

Не можна виключати, що запаморочливий танець з китайськими грошима швидко припиниться після чергової розмови двох президентів без краваток. Якщо припустити, що ціна російського газу тимчасово знизиться до 260-280 дол за тис куб м, то цілком ймовірно, що вірогідність вугільного удару по газовому монополісту сильно зменшиться. А ось що тоді робити з китайським кредитом? Невже повернути?