Нещодавно Фонд державного майна повідомив про продаж державних пакетів акцій п'яти гірничо-збагачувальних фабрик у Донецькій області - "Комсомольської", "Узлівської", "Червона зірка", "Росія" та "Україна".

Названі фабрики ще з початку 2000-х років контролювалися асоціацією з хитрою назвою "Донбаський розрахунково-фінансовий центр", або скорочено – "ДРФЦ". Цю структуру вважають серцем бізнесу так званої "Сім'ї", а точніше – Олександра Януковича.

Хоча сам Янукович-молодший від зв'язку з ДРФЦ відхрещується.

29 травня 2013 року продаж відбувся. 25,52% акцій "Комсомольської" було продано за 34 мільйони гривень, 24,5% "Узлівської" - за 24 млн грн, 23,83% "Червоної зірки" - за 37 млн грн, 23,64% фабрики "Росія" - за 7 млн грн, 21,69% фабрики "Україна" - за 7,875 млн грн.

Пакет "Комсомольської" придбало ТОВ "ДРФЦ" (інше підприємство зі схожею назвою), ставши повним власником фабрики.

А пакети чотирьох інших фабрик були продані фінансовій компанії "Альтера Фінанс" з Донецька. Офіційно не повідомлялося, в чиїх саме інтересах "Альтера" придбала акції.

Але є підстави вважати, що ці активи теж залишаться у розпорядженні "Сім'ї". "Повірте, "Альтера" у цьому випадку була лише посередником. Це відома компанія з професійним менеджментом, але вона не така "модна", щоб купувати це для себе", - запевнив нас один з фахівців у сфері інвестиційних фондів.

Потік

За тиждень до цієї події "Економічна правда" докладно описувала ситуацію навколо цих підприємств, які вже багато років пов'язують з ім'ям президента Віктора Януковича і його родини.

Не зайвим буде коротко нагадати історію одного з найбільш джерел збагачення президентської "Сім'ї" – вугільної групи.

Ще з початку 2000-х років названі вище п'ять державних фабрик віддали в оренду структурам з асоціації "Донбаський розрахунково-фінансовий центр", або скорочено – "ДРФЦ".

У ті часи асоціацію контролював колись надвпливовий регіонал Едуард Прутнік, якого називали ледь не хрещеником Януковича. Серед інших його активів, зокрема, були "УкрБізнесБанк", телеканал "НТН" та ще одна донбаська збагачувальна фабрика -  "Калінінська".

Віктор Янукович та Едуард Прутнік

Були різні версії успіху Прутніка. За однією з них регіонал володів своїми підприємствами 50/50 з Януковичем. Згідно з іншою - був банальним "гаманцем", тому що свого часу Віктор Федорович майже прийняв молодого Едуарда до власної родини, і довіряв своєму вихованцю.

Але це вже давно минулі справи. Після перемоги Януковича на президентських виборах, Прутнік майже весь свій бізнес передав новоствореній владній групі "Сім'я" під началом старшого сина президента Олександра Януковича, а сам поїхав добувати алмази у Африці. Інколи гадають, що, знову ж таки, на користь "Сім'ї", але доказів тому немає.

Так "УкрБізнесБанк" став одним з неформальних казначейств першої родини, а вугільна галузь стала забезпечувати безперебійний потік грошей. На державних фабриках, які були в оренді "ДРФЦ", збагачувалося вугілля з державних шахт, а десятки наближених вугільних трейдерів отримували мільярдні державні замовлення.

Злі язики стверджують, що через ці фабрики йде вугілля з так званих "копанок" - нелегальних шахт з середньовічними умовами праці. Як пишуть ЗМІ, цей ринок ще на початку президентства Януковича взяла під контроль президентська "Сім'я".

Видання "Наші гроші" підрахувало, що президентська вугільна група тільки у 2012 році заробила на державі більше 7 мільярдів гривень. Для порівнянна – вугільна група Ріната Ахметова за той же рік заробила 3,67 мільярди.

Структура власності орендарів державних фабрик була більш ніж заплутаною, але схема працювала безперебійно. Втім, у розпал формування "межигірських бізнесів" було ухвалено рішення закінчувати гру в оренду, і приватизувати державні активи.

Асоціація "ДРФЦ" припинила своє існування, а їй на зміну прийшло ПАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська". Також під кожну з орендованих держфабрик були створені окремі структури – ПАТ "ЦЗФ" "Узлівська", ПАТ "ГЗФ "Червона зірка", ПАТ "ГЗФ "Україна" та ПАТ "ГЗФ "Росія".

Також було створене ТОВ "ДРФЦ", очолюване екс-керівником однойменної асоціації Віталієм Бєляковим.

В рамках підготовки до приватизації була проведена оцінка майнових комплексів п'яти фабрик, і визначені долі держави та орендаря. Як відомо, робити такий розподіл дозволяє норма законодавства: якщо орендар вкладає гроші в покращення орендованого об'єкту, то згодом отримує право отримати частину цього об'єкту у власність. Схема є дуже поширеною. Зокрема, нею хоче скористатися Ахметов, щоб отримати у власність теплові мережі "Київенерго".

Тож у названих акціонерних товариствах ТОВ "ДРФЦ" отримало 74-77% акцій. Відповідно 26-23% залишилося у держвласності.

Віктор Янукович та його більший син Олександр. Фото focus.ua

Чому так багато – 74-77%? Мабуть, дехто у Фонді держмайна порахував, що орендар вклав у орендовані підприємства дуже і дуже багато. Як завжди, все питання в оцінці "покращень".

Мажоритарним власником "ДРФЦ" зараз виступає офшорка з Британських Віргінських островів Sarone Holdings Limited. Як вдалося з'ясувати "ЕП", остання компанія має зв'язки з іншою приватної збагачувальною фабрикою "Калінінська", яку зараховували до активів Едуарда Прутніка.

Як свідчить офіційна інформація, мажоритарним акціонерами цієї фабрики зараз є те саме "ДРФЦ". А раніше, разом з цією структурою, "Калінінською" володіли фірми з "Межигір'я" - "Укрпромінвестактив" та "СПС-Груп", яке ще називали "Син-Папа-Син". Зв'язок більш-менш очевидний.

Втім, треба зазначити, що Олександр Янукович завжди категорично спростовував свою причетність до "ДРФЦ". "Олександр Янукович і компанії, що входять до групи "МАКО", не пов'язані відносинами контролю з вказаним вами підприємствами", - заявляли "ЕП" в прес-службі президентського сина.

Пікантні подробиці

І ось, наприкінці травня держава остаточно вийшла з підприємств, продавши свої пакети у п'яти "сімейних" фабриках.

Загальна сума продажу 25,52% акцій "Комсомольської", 24,5% "Узлівської", 23,83% "Червоної зірки", 23,64% фабрики "Росія" та 21,69% фабрики "Україна" склала 111,9 млн грн.

Конкурси проходили за безальтернативним сценарієм. Пакет "Комсомольської" придбало "ДРФЦ", ставши повним власником фабрики, а всі інші були продані компанії "Альтера Фінанс".

Але у цьому продажі є низка цікавих моментів. Як вже писала "ЕП", під час підготовки до приватизації у судах Донецька з'явилася низка позовів з цього приводу від...Міністерства енергетики, у сфері управління якого перебували фабрики.

На час подання перших позовів, це відомство ще очолював нинішній віце-прем'єр Юрій Бойко. Державне відомство, зокрема, стверджувало, що при акціонуванні фабрик була необґрунтовано занижена частка держави, і відповідно завищена частка орендаря. Звісно, суд ці закиди визнав безпідставними.

Едуард Ставицький остаточно захистив "Сім'ю". Фото АП

Міненерго, вже за часів "сімейного" міністра Едуарда Ставицького, пішло у апеляційну і касаційну інстанції, де мужньо зазнало поразки.

Чим пояснити війну "Сім'ї" проти "Сім'ї"?

Юристи стверджують, що такий механізм часто застосовується для закріплення досягнутих результатів. Зокрема, так часто роблять, щоб запобігти звинуваченням у заниженні державної частки. Іншими словами – "судова відмивка".

Але найцікавіше інше. У судових рішеннях за позовами Міненерго, які розміщені у публічному реєстрі, зазначені суми, у які оцінили фабрики при акціонуванні, та розподіл часток між державою та "ДРФЦ".

Отже, фабрика "Комсомольська" була оцінена у 269 мільйонів гривень (200 – орендаря, 69 – держави), "Узлівська" – 200 млн грн (150 – орендаря, 50 – держави), "Червона зірка" – 318 млн грн (242 – орендаря, 76 – держави), "Україна" – 73 млн грн (57 – орендаря, 16 – держави), "Росія" – 68 млн грн (52 – орендаря, 16 – держави).

Нагадаємо, Міненерго у своїх позовах стверджувало, що частка держави занижена. Нескладно порахувати, що держава продала свої частки рівно вдвічі дешевше, за результат оцінки.

Тобто, якщо вірити поважному відомству, при розподілі акцій між орендарем та державою, частка держави була занижена, і "Сім'я" змогла отримати у фабриках по 75% акцій. При остаточному продажі ціна державних акцій стала ще вдвічі меншою.

Якщо ж порахувати загальну вартість фабрик, виходячи з проведеної оцінки, вийде 928 млн грн, або майже мільярд. Але, в кінцевому рахунку, держава отримала лише 111,9 млн гривень. Маячня, скажете ви? Так, а що робити?

Може, тут прихований секрет швидкого збагачення Януковичів? Мало того, що щорічно контрольовані ними вугільні підприємства отримували державні дотації на мільярди, так ще й активи приватизовані лише за 11% вартості.

Є ще кілька пікантних подробиць. Наприклад, держпакети були продані на майданчику біржі "Іннекс". Чия ця біржа, де свого часу були продані на користь "Сім'ї" дві історичні вілли у кримському "Сімеїзі"?

Як свідчить система розкриття інформації на фондовому ринку SMIDA, у ПрАТ "Фондова біржа "Іннекс" є два мажоритарні акціонери, яким належить по 22% акцій – ТОВ "Агнел 2008" та ТОВ "Келiс Консалтинг".

Обидві ці фірми зареєстровані за однією адресою – Донецьк, вулиця Артема, 138-А. Це адреса бізнес-центра "Акула". У тій же системі SMIDA зазначається, що "Келiс Консалтинг" належить 51% київського готелю "Братислава", який давно пов'язують...зі старшим сином президента Олександром Януковичем.

Акціонери "ІННЕКСу". Натисніть, щоб збільшити

Акціонери "Братислави". Натисніть, щоб збільшити

Більше того, за інформацією "ЕП", серед засновників "Келiс Консалтинг" були панамська компанія "Соулбрідж Сейлз Інк" та вітчизняне ТОВ "Ріелті Істейт Групп". Остання фірма є проміжним власником..."УкрБізнесБанку", який колись належав Едуарду Прутніку, а потім був під керуванням нинішнього першого віце-прем'єра Сергія Арбузова.

А про іншого акціонера біржі "Іннекс" "ЕП" вже згадувала. "Агнел 2008" засвітилася у історії з сумнівним будівництвом лікарні у центрі Києва на місці колись комунального геріатричного центру.

Ниточки від цієї компанії ведуть також до Януковича-молодшого та юриста Павла Литовченка, на якого записували основну частину території резиденції "Межигір'я" президента Віктора Януковича.

Ще одна цікава деталь. За офіційною інформацією, членом біржової ради "Іннекс" з 1 липня 2013 року має стати гендиректор компанії "Альтера Фінанс" Сергій Піастро, а ревізором установи є Марина Приходько, яка донедавна була головою наглядової ради "Альтери".

Це та сама "Альтера Фінанс", яка купила держпакети фабрик "Узлівська", "Червона зірка", "Росія" та "Україна".

***

"Приватизація по-українські" завжди була чимось особливим. Але те, як держава позбулася п'яти вугільних фабрик, - це дуже яскрава картинка.

"Сім'я" розіграла вражаючий "міжсобойчик", забравши у держави за копійки п'ять підприємств, які забезпечують стабільний потік вугільних грошей.

Фото nmpu.org.ua

"Економічна правда" чесно намагалася більш докладно розібратися у всіх тонкощах історії з гірничо-збагачувальними фабриками. Ми, на підставі закону про доступ до публічної інформації, намагалися отримати у Регіональному відділенні Фонду держмайна у Донецькій області копії всіх документів, які стосуються цієї приватизації.

Наприклад, редакція просила надати копію акту оцінки майна фабрик та копії договорів оренди початку 2000-х років зі структурами нині покійної асоціації "ДРФЦ". Погодьтеся, було б цікаво знати, скільки платили структури Прутніка-Януковича за оренду держпідприємств. І скільки саме грошей вони вклали у державні фабрики, щоб у 2013 році безоплатно отримати у власність 74-77% їх капіталу.

Але виявилося – що це таємні документи. Донецьке відділення ФДМ відмовилося надати копії. Мовляв, це службова інформація, яка не може бути розголошена.

Відповідь Фонду держмайна. Натисніть, щоб збільшити

"ЕП" також зверталася до Міненерго, яке старанно судилося за фабрики, з проханням надати копію власного листа, який свого часу дав старт приватизації фабрик. Однак виявилося, що цього листа...немає в архіві відомства.

Відповідь Міненерго. Натисніть, щоб збільшити

Ось така комедійна містика відбувається в Україні Віктора Януковича.

Ми сподіваємось, що якщо в Україні колись зміниться влада, знайдуться охочі розсекретити документи Фонду держмайна. Тоді, напевно, ми взнаємо тонкощі механізму приватизації мільярдних активів держави.

Але все це – "якщо". Поки що Янукович-старший впевнено прямує на другий строк президентства. А значить, на нас чекають нові дива.