Образование требует изменений, или Почему бизнесу следует объединиться с государством для обучения специалистов

Кожному 16-му працівнику до 2030 року, можливо, доведеться змінити професію. Це один з висновків дослідження McKinsey "Майбутнє роботи після COVID-19". Це стає очевидно, якщо проаналізувати зміни на ринку праці за останні роки.

Погодьтеся, коли ви обирали професію десять років тому, то навряд чи у вашому списку були SMM-спеціаліст, Data Scientist чи ML Engineer. Ще через десять років матимемо оновлений список професій, які на той час будуть нормою, але зараз або тільки починають розвиватися, або ще не з’явилися.

Скоріш за все, нам доведеться освоювати кілька спеціалізацій за життя. Часто можна побачити світчерів, що кардинально змінюють напрямок діяльності.

Як наслідок, концепція lifelong learning стає необхідністю, а не вибором. Та й підхід до класичної освіти вимагатиме змін, якщо вищі освітні заклади хочуть випускати спеціалістів, потрібних ринку, а бізнес – бачити їх у своїх командах.

Університети та професійно-технічні навчальні заклади вже зараз не встигають адаптуватися до змін у низці професій. Це адекватна ситуація, враховуючи швидкість, з якою несуться розвиток технологій та автоматизація процесів.

Звісно, розробка, затвердження та впровадження навчальної програми – це складний і тривалий процес. Проте навіть рік затримки – це величезний розрив між отриманими та актуальними знаннями. Повірте моєму багаторічному досвіду.

Поки за програмою почнуть навчати, частина інструментів зміниться, а деякі робочі практики замінять нові, ефективніші. Враховуючи темп розвитку технологій та їх потенційний вплив ледь не на кожну галузь, розрив між отриманими у навчальному закладі навичками та вимогами бізнесу тільки зростатиме.

Ще кілька років тому університети вчили майбутніх системних адміністраторів класичних мов програмування: Java або C++. Проте за цей час індустрія розвинулася і стандартом стали нові DevOps-практики – Kubernetes чи Docker (два популярні інструменти для управління контейнерами, які допомагають розгортати, масштабувати та керувати додатками в хмарних середовищах). У фіналі очікування та реальність не збіглися ні у випускників, ні в компаній.

Ті, хто вивчали аналіз даних чи бізнес-аналітику, освоювали класичні методи аналізу: регресію, кореляцію та стандартні статистичні моделі. Однак з розвитком ШІ та машинного навчання (ML) для передових аналітичних рішень стали використовувати TensorFlow, PyTorch та автоматизовані ML-платформи.

Наслідок один: після отримання диплома частині спеціалістів доводиться додатково навчатися, аби отримати першу роботу. Компанії ж витрачають більше часу та ресурсів на повноцінну адаптацію працівників. Тому державі та бізнесу потрібно почати активно співпрацювати вже зараз, щоб мінімізувати цей розрив.

Держава має бути зацікавлена випускати спеціалістів, яких потребує ринок. Бізнес зацікавлений посилювати свої команди кваліфікованими кадрами і знає, хто йому потрібен. Маємо спільну мету, тому логічно об’єднати зусилля. Причин для цього достатньо. Зупинюся на найважливіших для мене та на форматах співпраці, що найбільше підходять для подолання конкретних викликів.

Ніхто краще за бізнес не знає, які співробітники йому потрібні. Саме так з’явився SET University. Заклад робить акцент на кібербезпеці та ШІ – професіях, що стануть одними з найбільших рушіїв зростання кількості робочих місць.

У 1996 році так з’явилася і Київська школа економіки. З розуміння, що незалежній Україні будуть потрібні люди, які стануть інтелектуальною основою для сильної та інноваційної економіки. Без залучення державних коштів також функціонує Український католицький університет. Після початку великої війни він оновив свою стратегію, реагуючи на виклики, що з’являться перед Україною в повоєнний час: відбудова, оновлення, потреба в лідерах нового покоління.

Трохи простіший варіант формування запиту на певних спеціалістів – допомагати вишам створювати актуальні програми. Діліться популярними методологіями та підходами до роботи, необхідними інструментами й технологіями, а також м’якими навичками, яких ви очікуєте від кандидатів у конкретних сферах.

Вимоги до спеціалістів змінюються. Наявність жорстких навичок – це база, проте саме м’які навички визначать, кого я візьму в команду. Для мене важливі креативність та інноваційне мислення, командна робота, навички комунікації, критичне мислення, адаптивність та гнучкість. Схожі вимоги і в інших підприємців.

М’які навички – це та частина, якою навчальні заклади можуть посилити бізнес. Вони мають ідеальне для цього середовище – спільноти, де прямо чи опосередковано студенти вчаться комунікації та вміння знаходити підхід до різних людей, публічних промов, вміння аргументувати свою думку. Потрібно розширити список м’яких навичок і додати важливі для побудови кар’єри та зростання.

Навчання раз і на все життя не працює. Це не означає, що автоматизація та ШІ-інструменти заберуть вашу роботу, проте потрібно освоювати ці інструменти, аби збільшити продуктивність і зняти з себе частину рутинних завдань.

Цей виклик бізнес може вирішити, створивши власні освітні проєкти. Ви шукаєте й відбираєте спеціалістів з базою в певній професії, навчаєте їх найактуальніших практик та, звісно, забираєте до себе найкращих. Інший варіант – шукати людей без досвіду, які хочуть освоїти спеціалізацію. Таким шляхом пішли кілька українських компаній, наприклад, Genesis Academy та EPAM Campus.

Університети зосереджені на науці, проте студенти потребують і практики. Університети – наукові установи, проте далеко не всі випускники планують стати PhD. Більшість після отримання диплома хоче знайти роботу за спеціальністю.

У цьому контексті варто згадати про дуальне навчання. Схема така: знання дає освітній заклад, а на практиці вони застосовуються під час стажувань у компанії. В ІТ за таким форматом співпрацюють SoftServe з Львівською політехнікою та GlobalLogic з Львівським національним університетом імені Івана Франка.

Цей підхід дає багато переваг бізнесу: економить ресурси на перенавчання, зменшує час на адаптацію, але найважливіше – дозволяє побачити людей в роботі. Жодне тестове завдання чи технічна співбесіда не скажуть стільки про потенційного кандидата, як його робота над розв’язанням реальних кейсів.

Професійно-технічні заклади не розкривають свій потенціал. Будьмо щирими: "профтехи" як бренд сильно програють університетам, хоча їх завдання – акцентуватися не на науковій діяльності, а на прикладних навичках випускників.

Практичну частину багатьох сучасних професій можна опанувати за рік-два, а не за чотири. Було б логічно, щоб "профтехи" випускали розробників, вебдизайнерів, ілюстраторів, які мають набір навичок для початку роботи за спеціальністю. Тим більше, що Міносвіти працює над змінами в "профтехах", аби привабити більше вступників. Партнерство з бізнесом – одна з ключових цілей на 2025 рік.

Якщо хочеш когось змотивувати інвестувати, потрібно показати вигоду та ефективність цих інвестицій. Проте є і більш довгострокова ціль, big idea. Автоматизація, темпи розвитку технологій, використання ШІ – це неймовірна кількість потенційних нових незайнятих ніш. Це створює величезне вікно можливостей. Хочеться, щоб саме українці ефективно скористалися ними.

Згадаймо Google. Роками в пошуковика не було конкурентів, які могли йому загрожувати. Поява ChatGPT та інших інструментів змусила технологічного гіганта хвилюватися та швидко випустити власну модель генеративного штучного інтелекту. Бо йшлося не про звичну конкуренцію з іншими пошуковими системами, а про кардинально новий підхід до пошуку інформації в інтернеті.

Актуальна освіта – фундамент для максимального використання можливостей, які з’явилися на тлі нинішнього розвитку технологій. Чим раніше бізнес та держава об’єднають зусилля, тим більше буде шансів, що нам це вдасться.