"Ахиллесова пята" демографии Китая

Президент Китаю Сі Цзіньпін нещодавно спробував запевнити двопартійну делегацію американських сенаторів, що Китай і Сполучені Штати все ще можуть уникнути військової конфронтації, незважаючи на напруження між ними. "Пастка Фукідіда, - сказав він, - не є неминучою".

Термін "пастка Фукідіда" придумав політолог Грем Еллісон для опису, здавалося б, неминучого конфлікту, що виникає, коли держава, що розвивається, така як Китай, кидає виклик усталеним Штатам, як Гегемону.

Еллісон стверджував, що Китай у результаті обжене США як найбільшу економіку світу і цю думку підтримують економісти китайського уряду, які передбачають, що до 2030 року ВВП країни буде вдвічі більше американського, а до 2049 року втричі більше. 

Такі прогнози викликають стратегічне занепокоєння серед багатьох американських політиків та вчених, які побоюються зростання економічного впливу та геополітичних устремлінь Китаю.

Схоже, що теза Еллісона знайшла відгук у колах китайської влади. Фактично, вибухове зростання китайської економіки – у 1990 році ВВП злетів з 7% від ВВП США до 76% у 2021 році – очевидно, переконало директивні органи в Китаї та США у тому, що пастка Фукідіда справді неминуча.

Але якщо знову звернутися до Стародавньої Греції, то ці прогнози не враховують Ахіллесову п'яту Китаю: його похмурі демографічні перспективи. Старе населення може стримати виробництво, скоротити споживання, задушити інновації, підірвати моральний дух суспільства та послабити життєздатність економіки. 

У своїй книзі 2007 року Велика країна з порожнім гніздом я порівняв демографічну траєкторію Китаю зі спринтером – швидким, але недостатньо витривалим. США та Індія навпаки є марафонцями, готовими домінувати в XXI столітті.

Японія, яку я порівняв із бігуном на середні дистанції, є повчальним прикладом. Завдяки робочій силі, що швидко зростає, і молодому населенню ВВП Японії виріс з 8% від американського в 1960 році до 73% до 1995 року. 

Однак у 1994 році її робоча сила працездатного віку (15-59 років) почала скорочуватися, і з того часу Японія відстає від США за всіма демографічними показниками. З 1992 року темпи економічного зростання Японії були нижчими, ніж в Америці, а в 2023 році її ВВП впав лише до 16% від ВВП США.

Досвід Італії наголошує на небезпеці ігнорування демографічних зрушень. З 1993 року в країні скорочується чисельність основної робочої сили працездатного віку, а її населення значно старше за населення США. У результаті 1992 року ВВП країни скоротився з 20% від американського і до 8% цього року.

Населення Китаю старіє швидше, ніж прогнозувалося раніше, а кількість пологів на одну жінку з 1991 року в країні була нижчою, ніж у США, і з 2021 року нижчою, ніж у Японії та Італії. 

2012 року в Китаї почалося скорочення чисельності робочої сили працездатного віку, що стало сигналом до завершення трьох десятиліть двозначного зростання ВВП.

За минуле десятиліття, розрив між економіками Китаю і США продовжував скорочуватися, частково через величезну бульбашку на ринку житла в Китаї. Проте до 2031-2035 років Китай відставатиме від США за всіма демографічними показниками, а темпи зростання його ВВП, швидше за все, виявляться нижчими за американські. 

У 2021 році ВВП Китаю впав з 76% ВВП Америки і до 66% у 2023 році. Хоча це зниження, швидше за все, є результатом короткострокових коливань, воно може передвіщати збільшення економічного розриву між Китаєм і США, що швидко старіє, переважно середнього віку.

Демографічна перевага Америки зіграла вирішальну роль збереженні її глобального домінування. Наприклад, післявоєнний бебі-бум у країні перевершив європейський. 

Більше того, у США з кінця 1970-х до середини 2000-х років відбувся другий бебі-бум, оскільки коефіцієнт фертильності збільшився з 1,74 у 1976 році до 2,1 у 1990 році та залишався стабільним до 2007 року.

За цей же період коефіцієнт фертильності в Європейському Союзі впав з 2,06 до 1,52. До 2008 року медіанний вік у ЄС був на чотири роки вищим, ніж у США. Більше того, якщо 2008 року чисельність робочої сили в ЄС почала скорочуватися, то в Америці, за прогнозами, робоча сила залишиться незмінною до 2048 року. 

Не дивно, що ВВП ЄС, який 2008 року в 1,1 разу перевищував США, 2023 року впав до 68% від рівня США.

Однак США мають свої причини для занепокоєння. Коефіцієнт фертильності в Америці знизився з 2,12 у 2007 році до 1,67 у 2022 році і, як очікується, продовжуватиме знижуватися, оскільки все більше жінок відкладають одруження та народження дітей, а участь чоловіків у робочій сили знижується.

Більше того, США часто не справляються з ефективним вирішенням демографічних проблем. Незважаючи на те, що на охорону здоров'я витрачається більше коштів, ніж у будь-якій іншій країні, середня тривалість життя країни є найнижчою в розвинених країнах. 

Викликає тривогу той факт, що кожна 25-та американська п'ятирічна дитина сьогодні помре до свого 40-річчя, причому основними причинами є передозування наркотиків та насильство із застосуванням вогнепальної зброї. 

Ці демографічні зрушення можуть призвести до уповільнення економічного зростання, підірвати політичну єдність і навіть поставити під загрозу американську демократію.

І Китай, і США вступили в період економічних та політичних потрясінь, що характеризуються стратегічним занепокоєнням та підвищеним ризиком прорахунків. Обидві країни також, схоже, зменшують гостроту демографічної кризи у своїх країнах. 

Якщо не вжити відповідних заходів, демографічна пастка Китаю може призвести до цивілізаційного колапсу.

Тим часом США можуть зіткнутися з проблемою ослаблення свого впливу у світі. Якщо раніше Америка одноосібно встановлювала міжнародний порядок, то зараз її здатність зберігати глобальну стабільність залежить від співпраці її союзників та взаємодії з Китаєм. Однак, враховуючи демографічні проблеми, що стоять перед обома країнами, очікувана Фукідідова битва титанів може в результаті нагадувати бійку в шкільному дворі.

Copyright: Project Syndicate, 2023.

www.project-syndicate.org