Домашние проблемы "роуминга как дома"

Війна спричинила тектонічні зміни в усіх без винятку сферах українського життя. Не стали виключенням, звичайно, вітчизняні телекомунікації. Характер цих змін не завжди є зрозумілим, наслідком чого стають запеклі дискусії. 

Прикладом таких змін є питання про т.зв. такси термінації, яким присвятив свою колонку директор з корпоративних регуляторних та юридичних відносин lifecell Андрій Осіпов.  

Колонка містить багато тез, з якими хотілося б посперечатися. Аби не розтікатися думкою, можна зосередитися на одному аспекті обговорюваного питання. Перш ніж продовжити, варто ще раз згадати, що таке такси термінації, про які йтиме мова. 

Такси термінації, які часто також називають ставками інтерконекту, це ключовий параметр міжоператорських розрахунків. Коли абонент одного оператора телефонує абоненту в іншій мережі, його розмову забезпечують щонайменше дві окремі компанії. 

Часто-густо виклик проходить навіть не дві, а кілька мереж, включно із так званими транзитними. Відповідно, в кожного з учасників цього технологічного ланцюжка виникають свої витрати, які хтось має компенсувати.

Оскільки в Україні діє принцип "сплачує сторона, яка викликає", всі ці витрати відшкодовує оператор абонента, який ініціював виклик. Саме він сплачує операторові другого абонента за послугу т.зв. "приземлення" або "термінації" виклику. 

Якщо маршрут, за яким встановлено зв'язок між абонентами, включає ще й транзитних операторів, так само відшкодовуються і їхні витрати. Зазвичай взаєморозрахунки відбуваються на щохвилинній основі. Вартість однієї хвилини міжоператорського трафіку і є розрахунковою таксою термінації.

В своїй колонці п. Осіпов критикує підходи НКЕК до встановлення цих такс. По-перше, він називає процес визначення чинних такс непрозорим:

7 червня 2023 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (НКЕК) схвалила модель ефективного оператора та оприлюднила відповідні розрахунки, які по суті "цементують" існуючу ставку. 

Ні формули, ні самого розрахунку ці документи не містять, а, отже, залишається лише приймати опубліковане на віру. Зробити це вкрай важко, враховуючи відсутність прозорості та будь-яких предметних обговорень моделі з ринком.

По-друге, він вважає неадекватною українських реалій саму ідею вирівнювання розрахункових такс між Україною та ЄС, якою керується НКЕК. В цьому місці варто згадати зміст попередніх серій та вимоги, які містить національне законодавство та міжнародні зобов’язання України. Що можна відповісти на це? 

Так звана модель ефективного оператора, якою керується НКЕК, визначає розрахункові такси за певною методологією (математичною моделлю) та з урахуванням особливостей конкретного національного ринку, для якого вона розробляється. Чинна модель була схвалена НКЕК 07.06.2023 на виконання вимог закону "Про електронні комунікації".

НКЕК не вигадувала цю модель самотужки, а замовила її розробку в рамках програми EU4Digital (технічної допомоги ЄС Україні щодо сприяння цифровим ринкам). 

Розробку виконала відома консалтингова компанія Detecon, використавши модель та розрахунки, аналогічні тим, які були свого часу використані для розрахунку такс термінації в ЄС. 

Звичайно, розрахунки ґрунтуються на даних, наданих українськими операторами. Ці дані містять конфіденційну інформацію, яка представляє велику цінність для конкурентів. 

Звичайно, ця інформація є закритою і не може бути розкрита в будь-який спосіб. Опис власне моделі ефективного оператора був оприлюднений на сайті НКЕК. Отже, треба або довіряти НКЕК, або прямо ставити питання про недовіру до цієї владної інституції. 

Тепер давайте розглянемо питання про рівень розрахункових такс, їх адекватність нинішнім реаліям. На мою думку, міркування пана Осіпова не враховують фундаментальну особливість поточного моменту. 

24 лютого минулого року почався новий, надзвичайно драматичний етап європейської інтеграції вітчизняного ринку телекомунікацій. Втеча за кордони мільйонів наших співгромадян, в абсолютній більшості жінок та дітей, змусили українських та європейських операторів, органи влади України та ЄС нашвидкуруч вибудовувати принципово нову модель взаємодії. 

Її ціллю є можливість для резидентів України користуватися роумінговими послугами на території ЄС за домашніми тарифами.  

В своїх публікаціях Економічна правда неодноразово висвітлювала перспективи та виклики приєднання України до загальноєвропейського роумінгового простору. Аби не повторюватися, зроблю наголос на двох принципових моментах.  

Необхідність забезпечити українським громадянам "роумінг як вдома" означає стирання, зникнення традиційних бар'єрів між внутрішнім і зовнішнім ринком, у даному випадку європейським. 

Умови взаєморозрахунків між українськими та європейськими операторами, в тому числі такси термінації, мають бути уніфікованими задля уникнення т.зв. арбітражу, тобто можливості заробляти на різниці директивно встановлюваних цін. Між тим викладена п. Осіповим позиція ґрунтується саме на традиційному уявленні про європейський ринок як щось окреме, зовнішнє відносно українського. 

На щастя чи на біду, але цей спосіб мислення більше не є адекватним для наших реалій. Трагічні обставини нашої новітньої історії просто не залишають нам виходу окрім як перегорнути цю сторінку та рухатись в ЄС, приймаючи правила роботи на Європейському ринку. 

Між тим в ЄС немає винятків за розміром розрахункових такс термінації для жодного оператора чи окремої країни спільного ринку.

Зобов'язання щодовирівнювання такси термінації між Україною та ЄС у 2026 році не є забаганкою НКЕК. Вони є складовою частиною обов’язкових до виконання зобов'язань України стосовно її інтеграції у спільний роумінговий простір ЄС. 

Вирівнювання із ЄС розміру розрахункових такси є обов’язковою частиною умов Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Невиконання цих умов унеможливить на невизначений термін приєднання України до єдиного цифрового ринку ЄС.