Что нам недоговаривают о налогах

Нещодавно ДПС була опублікована інформація щодо ставок основних податків в окремих країнах ЄС порівняно з Україною. Картинка вийшла неповна, тому її слід доповнити. 

Тим більше, це важливо з огляду на тривалу дискусію, що розгортається на наших очах у публічному просторі щодо подальших напрямів змін чинної системи оподаткування. 

Наведені ставки персонального прибуткового податку (аналог ПДФО) доповнюю важливими аналітичними показниками, що дозволяють обґрунтувати наступні висновки. 

Візьмемо до уваги не всі країни ЄС, а лише Східноєвропейського регіону, з якими, на думку експертів, нам доведеться тримати конкуренцію за капітали та працю. 

Країни центральної Європи, Півночі чи Півдня далеко, а їхні системи оподаткування доходів населення, рівень доходів та соціально-економічні умови суттєвим чином відрізняються від українських реалій. 

Слід звернути увагу, що у наведеній нижче таблиці дані за показниками у стовпчиках 2, 3 і 5 за 2022 рік, а у стовпчиках 4 і 6 – за 2021 р. Це зумовлено тим, що на сайті Єврокомісії просто немає ще оновлених даних за минулий рік. 

Втім, враховуючи, що суттєвих податкових реформ в цей період не було у зазначених країнах, загальна картина виглядає коректною. Структурні зміни в цьому відношенні дуже повільні.

Окремо слід пояснити економічний зміст показників у стовпчиках 3 і 6. 

Імпліцитна (неявна) ставка податку на працю, згідно з методологією, є співвідношенням усіх податків, внесків, платежів, що нараховуються і сплачуються з фактору виробництва праця, до потенційної бази оподаткування, що зазначається у системі національних рахунків. 

У нашому випадку у чисельнику це сума ПДФО, військового збору і ЄСВ, а у знаменнику фонд оплати праці найманих працівників згідно з даними Держстату.

Податковий клин (tax wedge, стовпчик 6) – це різниця між тим, що роботодавцю потрібно нарахувати, щоб сплатити заробітну плату найманому працівникові, та тим, що останній отримує на руки до чистого заробітку. 

Оскільки за методологією, що пропонується податковими експертами Єврокомісії, такий показник розраховується до заробітку, що становить 50% середньої заробітної плати по економіці, то відповідні розрахунки були зроблені по Україні. 

Показники, що характеризують елементи персонального прибуткового податку, в Україні та окремих країнах ЄС

Джерело: taxation-customs.ec.europa.eu

Нагадаю, що середньомісячна заробітна плата, за даними Держстату, у 2021 року становила 14014 грн. Відповідно податковий клин слід розрахувати до заробітної плати у розмірі 7007 грн/міс. У результаті отримали наступну картину, що дозволяє зробити такі висновки.

1. Порівняння нормативних ставок/шкали ставок є безглуздим заняттям і не може сприйматись як серйозний аргумент у дискусіях про податкові реформи. Омріяні іноземні інвестори, про яких нам так багато наспівують у наративах про відновлення, добре на цьому розуміються і, зважаючи на реальну картину, ще з більшою недовірою будуть ставитись до яскравих презентацій та улесливих промов реформаторів чи урядовців.

2. Дивлячись на повну картину зрізу порівняльного аналізу, вони побачать, що фактор виробництва — праця в Україні є значно дешевшим, ніж будь-де у східній Європі (гадаю тут навіть жодних додаткових цифр додавати не потрібно), а також він не коштує для інвестора, як нам розповідають міфотворці, надзвичайно дорого. 

Про це власне говорить показник, наведений у стовпчику 3. Вартість праці для інвестора є вищою у Польщі, Естонії, Словаччині, Чехії, Словенії, Австрії та Угорщині. Не критично вищим за Латвію, Литву та Румунію і не катастрофічно за оспівану через її податкову реформу Болгарію. Середній показник імпліцитної ставки вищий, ніж в Україні.

3. Також інвестор побачить, що в Україні не існує неоподатковуваного мінімуму доходів найманих працівників (формальних 17 грн і податкові соціальні пільги до уваги можна не брати, враховуючи норму ст. 169.4.1 Податкового кодексу України). В очах цивілізованого інвестора навряд чи це виглядатиме якось привабливо, скоріше архаїчно. 

4. Родзинкою на торті є показник у стовпчика 6, з якого можна побачити, що відносна різниця між усіма офіційними нарахуваннями для виплати заробітної плати і тим, що найманий працівник отримує на руки, в Україні є найвищою. 

Цей показник є найбільшим в Україні, що не лише для наведеної вибірки країн, а для всієї Європи. Враховуючи, що праця у нас дешева, то гадаю потенційному інвестору абсолютно байдуже як там будуть розподілятись кошти між працівником і державою у вигляді стягнутих з працівника податків. 

Іншими словами, маючи найменшу заробітну плату є Європі, держава роками, реалізує політику оподаткування найбідніших. Врешті-решт, саме завдяки такій політиці питома вага персонального прибуткового податку як частка ВВП в Україні є найвищою у східноєвропейському регіоні (6,9% ВВП проти середнього показника 5,32%).

Отже, порівнюємо, рахуємо, перевіряємо, робимо свої висновки!