Украинская правда

Рынок телекоммуникаций. Почему буксует санкционная политика?

Почему большинство мировых технологических компаний продолжает работать в России и что изменилось за год санкционной политики? (укр)

За 14 місяців від початку російської агресії країни Заходу змушені визнати кризу своєї санкційної політики. На жаль, санкцій виявилося недостатньо, аби знищити здатність путінського режиму до опору.

Якими є реальні можливості для суттєвого посилення санкційного тиску? 

Західні партнери України стверджують, що санкційна політика вперлася в стелю, досягнувши межі можливого. Наскільки обґрунтовані ці твердження? Чи є досягнута стеля об'єктивною?

Рік тому ми вперше порушили питання ефективності санкційної політики західних країн щодо цифрових товарів і послуг. Який вигляд має ця політика зараз? Що змінилося? Які висновки можна зробити? 

Бізнес майже як звичайно

Від початку доводиться констатувати, що, всупереч войовничій риториці своїх урядів, не весь західний бізнес не пішов з Росії. Київська школа економіки (КШЕ), яка відстежує 3141 іноземну компанію в рамках свого проєкту "Вихід з Росії", повідомляє, що тільки 211 компаній — менше 7% — покинули ринок. 

Аналогічні оцінки — близько 8,5% — дають і західні дослідники, наприклад, з University of St. Gallen і IMD institute in Lausanne.

Показовим є приклад Японії, члена G7, влада якої послідовно декларує рішучу підтримку антиросійських санкцій. Уряд Японії так само послідовно відмовляється вийти зі спільних підприємств "Сахалін" і "Сахалін-2", а також домігся для себе права закуповувати російські вуглеводні за цінами, вищими за узгоджену стелю. 

Він обґрунтовує це тим, що ресурси, які видобуваються в Росії, є критично важливими для національної економіки, забезпечуючи близько 9% скрапленого природного газу і 4% нафти. 

Для порівняння в німецькому імпорті частка російського газу сягала 40%, а нафти та нафтопродуктів — 20%. Це не завадило Німеччині швидко і без вагань позбутися цієї залежності.

Якщо у разі критичного імпорту практику business as usual ще можна якось виправдати міркуваннями національної безпеки, кейс Japan Tobacco International — це лицемірство в чистому вигляді. 

Компанія є найбільшим виробником тютюнових виробів у Росії з часткою в 36% Для уряду Японії, який контролює третину акцій компанії, прибуток від її діяльності в РФ — це доходи і нічого більше.

Не можна не помітити, що анітрохи не краще поводиться і уряд США. Він, як і раніше, не поширює свої санкції на російські добрива, титан і рідкоземельні матеріали. 

У січні 2023 року з-під санкцій вивели і все одразу "надання сільгосппродукції". Навіть щодо експорту вуглеводнів, ключової статті доходів російського бюджету і свого прямого конкурента, кабінет Байдена залишив кілька лазівок. На жаль, аналогічні лазівки присутні і в санкційній політиці Євросоюзу.

Наприклад, якщо російські нафтопродукти в третій країні змішуються з нафтопродуктами іншого походження, то результат змішування "більше не вважається продуктом російського походження, і гранична ціна до нього не застосовується". 

Аналогічно, якщо вироблені з російської нафти нафтопродукти "були істотно перетворені в третій країні", то вони також більше не вважаються продуктами російського походження.

На цьому тлі відвертим фарсом виглядає рішення НАЗК від 13 квітня про внесення "лідера з продажу смартфонів у РФ Xiaomi Corporation" до переліку міжнародних спонсорів війни. 

Як легко переконатися, у цьому списку немає абсолютної більшості великих міжнародних компаній, що залишилися в Росії.  

Саботаж? Благодійність? Повільне розлучення?

Поведінка американських хай-тек компаній нічим не вирізняється на загальному тлі західного бізнесу. Наприкінці 2022 року Intel і Microsoft відновили продаж і технічну підтримку своїх продуктів. 

Флагманські продукти Microsoft — Windows 11 і Office 365 — доступні для придбання резидентами РФ як онлайн, так і у вигляді коробкових продуктів. 

Як і раніше, недоступні деякі продукти на кшталт Microsoft Education, Microsoft Advertising і Windows 11 Pro. Повною мірою виконуються і вимоги російської влади щодо локалізації, включно з обробкою користувацьких даних на території РФ.

При цьому в компанії, як і раніше, наполягають, що припинили продаж усіх нових продуктів і послуг у Росії. Уперше про це було заявлено на початку березня 2022 року. Тоді йшлося про припинення продажів і технічної підтримки на території РФ. 

Варто зауважити, що "Майкрософт" вже дев'ять років поспіль саботує антиросійські санкції. Спочатку це були санкції, які стали реакцією на анексію Криму. Уже 2014 року у Microsoft різко зросли продажі в Краснодарському краї. 

Цей дивовижний факт роками не викликав запитань ані в самій компанії, яка регулярно проводить внутрішній аудит, ані у державних органів США, які стежать за дотриманням санкцій. 

Complience, forensik, KYC та інші актуальні підходи виявилися марними для запобігання простих, як швабра, корпоративних зловживань. 

Німецька SAP SE одноосібно контролює російський ринок ERP-рішень для великого бізнесу, налічуючи приблизно 1,5 тис. клієнтів. Одночасне блокування її програмного забезпечення завдало б російській економіці без перебільшення жахливої шкоди. 

Однак і в цьому випадку спостерігається акуратне згортання діяльності компанії без шкоди для безперервності надання послуг. 

На відміну від американських колег, SAP офіційно заявила про вихід із РФ. У звіті за 2022 рік відображено втрати в розмірі близько 410 млн євро. Номінально компанія припинила надавати техпідтримку на території РФ із 1 січня 2023 р. 

Однак пізніше стало відомо, що підтримка, як і раніше, доступна для клієнтів із чинними контрактами. SAP створила для російських клієнтів закритий портал, щоб вони могли завантажувати звідти оновлення ПЗ. 

Колишній глава російського офісу SAP очолив компанію, яка займається техпідтримкою російських клієнтів. 

Мобільний зв'язок: мережі та термінали 

Протягом 2022 року постачальники обладнання для мереж мобільного зв'язку поступово згортали діяльність у РФ. Після перших, гранично рішучих і однозначних заяв уже до літа стався фактичний відкат. 

Компанії зайняли позицію, що будуть обмежуватися технічною підтримкою вже поставленого обладнання та ПЗ. Для цього вони запитували — і отримували! — у влади ЄС і США разові ліцензії на операції в РФ. У 2023 році обсяг цих операцій продовжує скорочуватися, але все ще далекий від нуля.

Вкотре проблема проявила себе 5 грудня в інтерв'ю гендиректора російського "Мегафона" Хачатура Помбухчана. За його словами, компанія Nokia намагається отримати експортні ліцензії для продовження роботи в Росії. 

Два запити на експортні ліцензії були надіслані американським регуляторам, і два — європейським. Йдеться про запчастини для підтримки мереж протягом трьох років. Після цього нібито Nokia протягом року ліквідує всі свої російські юрособи і вже остаточно піде з Росії. 

Неможливо не зауважити, що три роки за нинішніми мірками — занадто великий термін. При цьому від самого початку, в перші тижні російської агресії, Nokia заявляла про неможливість продовження роботи в Росії.

У серпні 2022 року російський ComNews цитував заяву Nokia, з якої абсолютно неможливо зрозуміти, яка позиція компанії: "Ми не продовжили ліцензії на програмне забезпечення для жодного з російських клієнтів. З гуманітарних міркувань ми маємо намір забезпечити необхідну підтримку для збереження працездатності мереж після відходу компанії з Росії".

З інтерв'ю Помбухчана випливало, що Ericsson не бажає поступитися принципами і, на, відміну від менш педантичних фінських конкурентів, відмовляється продовжувати комерційні відносини з російськими клієнтами. 

Буквально наступного дня в тематичних пабліках почали цитувати вересневі публікації шведської преси. Виявляється, до вересня 2022 року Ericsson запросила 12 експортних ліцензій для Росії, отримавши 7 дозволів. 

За даними компанії, серед цих дозволів немає обладнання та запчастин, тільки ПЗ і підтримка до кінця 2022 року. 

Шведські журналісти підкреслювали, що йдеться про дозволи на експорт до Росії продуктів подвійного призначення. Водночас компанія неодноразово заявляла, зокрема в офіційних звітах, про припинення будь-яких поставок клієнтам у Росії. 

Компанія не хоче розкривати подробиці і посилається на конфіденційність з міркувань конкуренції. "Ми можемо сказати, що поставки Ericsson клієнтам у Росії не включають обладнання з моменту введення санкцій", — заявляв прес-секретар компанії. Він не захотів коментувати, як ці відомості узгоджуються із заявою компанії про те, що всі поставки клієнтам у Росії було припинено.

Наприкінці березня 2023 року стало відомо про те, що російський оператор Tele2 (власник — державний "Ростелеком") відкликав позов на 478 млн рублів, поданий до Nokia у травні минулого року. 

Предметом позову була відмова відповідача виконати свої зобов'язання в частині поставок обладнання. За даними інсайдерів, було знайдено спільну мову в частині паралельного імпорту, а найголовніше — в частині ПЗ і техпідтримки. 

Тому, компанії вирішили мирно і тихо розійтися. У листопаді 2022 року стало відомо, що російська Tele2 подала аналогічний позов до Ericsson. 

Китай (не) з ними

На цьому тлі поведінка китайських виробників телекомунікаційного обладнання не виділяється ані в кращий, ані в гірший бік. Найбільший виробник телеком-обладнання, Huawei з початку російської агресії почав планомірно скорочувати присутність на російському ринку. 

Фактично згорнуто напрямок побутової електроніки. Припинено укладання нових контрактів на постачання продуктів операторського класу. 

Постачання продуктів і послуг, необхідних для виконання наявних контрактів, відбувається за схемами "сірого" імпорту, що істотно збільшує строки і вартість поставок. Співробітників російських офісів частково скорочено, частково переведено на ринки інших країн.

Наприкінці минулого року стало відомо, що з 1 січня 2023 року Huawei закриває підрозділ Enterprise Business Group, який відповідав за постачання рішень у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ, системи зберігання даних, телекомунікаційне обладнання та ін.) для корпоративних клієнтів. 

На думку інсайдерів, ключовим фактором прийняття цих рішень став ризик вторинних санкцій. Відновлення діяльності в повному обсязі, судячи з усього, відкладено до завершення воєнних дій.

Зараз Huawei відсутня в реєстрі компаній, що продовжують роботу на російському ринку, який ведуть дослідники Єльської школи менеджменту. 

Проєкт "Виходь з Росії" відносить компанію до категорії "Вичікують, виводять інвестиції". Для порівняння китайський виробник №2 компанія ZTE віднесена дослідниками до тих, хто продовжує бізнес як звичайно.

Всупереч поширеним очікуванням російська влада не радіє можливому переділу своїх ринків на користь китайських компаній і не збирається його стимулювати. У Росії дедалі сильніше хвилюються через ризики повної залежності від Китаю. 

Намагаючись уникнути цього сценарію, відомства просувають, з одного боку, ідею локалізації виробництва телеком-обладнання. З іншого боку, російське Мінцифри стало пропагувати залучення нових виробників із незахідних країн і концепцію Open RAN як протиотруту від технологічної залежності. 

На одностайну думку учасників російського ринку, жоден із цих підходів не дасть можливості зберегти досягнутий рівень послуг. 

Америка (не) з нами

На жаль, доводиться вкотре констатувати розрив між риторикою і практичними кроками наших західних партнерів. Особливе розчарування викликає політика США, які використовують свої без перебільшення надзвичайні можливості вибірково і непослідовно.

Для пояснення цього феномена, як і раніше, можна використовувати гіпотези, сформульовані рік тому:

  1. США з деякою затримкою усвідомили, що втрачають потужний інструмент нагляду над тим, що відбувається в Росії, і вирішили відіграти назад, поки не пізно. 

Завдяки багаторічному лідерству в розвитку цифрових технологій США мають без перебільшення фантастичні можливості в частині всіх видів розвідки — політичної, військової, комерційної. 

Неможливість підтримки вже наявних ПЗ та обладнання в Росії неминуче запустить процес їх заміщення рішеннями, які будуть "непрозорими" для США;

  1. США не хочуть створювати прецедент виходу однієї з найбільших економік світу зі свого технологічного простору, його подальшого розпаду на непідконтрольні їм кластери. 

Долар має залишатися резервною валютою, а інтелектуальна власність американських компаній — основою цифрового простору в глобальному масштабі;

  1. Уряд США банально підігрує американському бізнесові, який не хоче втрачати один із найбільших ринків на європейському континенті. Риторика моральних імперативів — лише прикриття для цинічного прагматизму, яким славляться Штати.
  2. Санкції від початку задумані як інструмент переділу глобального ринку на користь американських компаній. Тому так багато уваги приділяється забороні на імпорт російських вуглеводнів у Європу, але не експорту американської продукції в Росію і не імпорту російської в Штати.

Крім цього, можна запропонувати ще одну, п'яту гіпотезу. Адміністрація Байдена стикається з кризою системи державного управління США і просто не здатна проводити послідовну цілісну політику.

Колонка представляет собой вид материала, отражающего исключительно точку зрения автора. Она не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь. Мнение редакции "Экономической правды" и "Украинской правды" может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственности за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.
ІТ Россия санкции телеком