Как заставить россию заплатить за экологический ущерб

Із початку безпрецедентного і повномасштабного військового вторгнення на територію України, російська федерація, окрім спричинення людських втрат і значних руйнувань, продовжує завдавати значних збитків природному довкіллю України – забруднюючи порохом і свинцем, мастилом, військовим сміттям, отрутами і металобрухтом українські ліси, поля, водойми тощо.

Ми продовжуємо аналізувати всі можливі юридичні механізми притягнення держави-агресора до майнової відповідальності.

Інвестиційний арбітраж і безпосереднє звернення до іноземних судів у ті юрисдикції, які є потенційно привабливими з точки зору наявності там активів рф, доступних до стягнення, із вимогами про відшкодування збитків, заподіяних військовою агресією рф, поки видаються сюрреалістичними інструментами.

Тож, одним з інструментів може стати колективний (груповий) позов громадян України про відшкодування збитків, завданих рф довкіллю.

Термін "екологічні збитки" (environmental damage)

Чинне законодавство застосовує термін "збитки, завдані навколишньому природньому середовищу" (ст. 202 і 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

У судовій практиці зустрічається термін "екологічні збитки".

Враховуючи значну кількість можливих різновидів збитків, завданих навколишньому природному середовищу (екології), для цілей цієї статті поняття "екологічні збитки" необхідно розуміти як будь-які збитки, завдані військовою агресією рф навколишньому природному середовищу України, тобто, всьому тому, що оточує нас і підлягає оцінці (повітрю, водним ресурсам, землі (надрами), зеленим насадженням, природно-заповідному фонду тощо).

Оцінка екологічних збитків

За оцінками Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів (Міндовкілля), сума збитків від забруднення екології, спричинених війною, оцінюється біля 25 мільярдів євро, ще близько 11,5 мільярдів євро необхідно для усунення наслідків забруднення ґрунту.

Зокрема, майже третину із вказаного розміру оцінених збитків, а саме понад 407,3 млрд гривень, становлять збитки, завдані земельним ресурсам України.

Серед усієї суми збитків, понад 176,5 млрд гривень збитків завдано атмосферному повітрю внаслідок неорганізованих викидів забруднюючих речовин, що підіймаються у повітря під час пожеж, спричинених обстрілами у тому числі й на територіях лісових масивів, об’єктах природно-заповідного фонду.

Також, за твердженнями Міндовкілля, на сьогодні задокументовано близько двох тисяч конкретних випадків завдання прямої шкоди навколишньому середовищ та 244 екологічних злочинів (табл. 1).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. №326 "Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації", визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за такими напрямами, зокрема, у сфері екології:

1) Шкода, завдана земельним ресурсам;

2) Втрати надр;

3) Збитки, завдані водним ресурсам;

4) Шкода, завдана атмосферному повітрю;

5) Втрати лісового фонду;

6) Збитки, завдані природно-заповідному фонду.

На виконання постанови Міністерство аграрної політики та продовольства України затвердило Методику визначення шкоди та збитків завданих земельному фонду України внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Отже, розмір заподіяних Україні (і українським громадянам) екологічних збитків постійно збільшується, оскільки воєнна агресія проти України триває – є безпрецедентним після екологічних збитків Чорнобильської аварії 1986 року.

Фіксація екологічних збитків

Створений для цілей фіксування, збирання та аналізу екологічних збитків Оперативний штаб Міндовкілля використовує, серед іншого, онлайн-платформу, зокрема, для підготовки доказів в рамках позовів України до Міжнародного суду ООН для відшкодування збитків країною-агресором, пропонуючи усім охочим подати інформацію про заподіяні довкіллю збитки.

Під час огляду місць надзвичайних подій інспектори Державної екологічної інспекції України фіксують засмічення земельних ділянок уламками боєприпасів, знищених будівель, інфраструктурних об’єктів, а також забруднення ґрунтів, підземних вод і повітря небезпечними речовинами.

На підставі цього формуються численні документальні джерела, наприклад: (і) акти обстеження земельних ділянок, (іі) акти комісій із визначення збитків власників землі та землекористувачів, (ііі) звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок, (iv) первинні документи, (v) облікові регістри, (vi) бухгалтерська та інша звітність, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку підприємств, установ та організацій, (vii) проектно-кошторисна документація, (viii) відомості Державного земельного кадастру, документація із землеустрою, (ix) дані дистанційного зондування Землі та інші документально підтверджені відомості.

Враховуючи обмежений доступ до цих документів, доступним для стягнення при подачі колективного позову – є моральна шкода на користь багатьох фізичних осіб, оскільки у такому випадку: (і) дещо спрощується процес доведення, (іі) стягнення безпосередньо заподіяної багатьом особам моральної шкоди (при колективному позові може виникнути проблема суб’єкта подання позову – кому саме спричинено екологічні збитки і хто саме має право (зобов’язаний) подавати відповідні позови).

Можливість відшкодування екологічних збитків шляхом подачі колективного позову

Основоположні норми, які забезпечують можливість подання позову про відшкодування збитків у сфері екології, містяться в Конституції України. Так стаття 27 визначає, що обов’язок держави – захищати життя людини.

Також згідно зі статтею 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги є обов'язком держави.

Отже, одним із можливих способів відновлення порушених прав та захисту законних інтересів є подання позову про захист приватних інтересів багаточисельної групи осіб та порушеного конституційного права на безпечне довкілля до безпосереднього порушника – держави-агресора.

Коли ми розглядаємо класичну конструкцію колективного (групового) позову, то мається на увазі подання одного позову групою осіб, об’єднаних спільним правом та/або законним інтересом, який потребує судового захисту.

Не розкриваючи у цій статті нюансів конструкцій opt-in і opt-out у колективних позовах (class actions), які притаманні правовим системах різних держав, хотілося б закцентувати увагу на наступному.

Із урахуванням явної непридатності сучасних процесуальних кодексів України до розгляду колективних позовів, зокрема неврегульованість численних процесуальних нюансів – від подачі відповідного позову багатьма особами (процесуальна співучасть), сплату судового збору і повідомлення всіх учасників справи про судовий розгляд – і до особливостей рішення суду у таких справах, подача відповідною екологічною громадською організацією позову проти рф може видатися прийнятною альтернативою.

Як можна встановити за Єдиним реєстром громадських формувань (розділ "Легалізовані громадські організації") і Реєстром громадських об’єднань, в Україні діють численні громадські організації у сфері захисту екології і екологічних прав громадян України, наприклад: Всеукраїнська екологічна ліга, Всеукраїнська громадська організація "ЕКОЛОГІЯ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ УКРАЇНИ", Всеукраїнська громадська організація "ЕКОЛОГІЧНА АРМІЯ УКРАЇНИ", Громадська організація "ЕКОДІЯ", Міжнародна благодійна організація "ЕКОЛОГІЯ-ПРАВО-ЛЮДИНА", Громадська організація "БЮРО ЕКОЛОГІЧНИХ РОЗСЛІДУВАНЬ" тощо.

Серед іншого, у статутних цілях вони вказують судовий захист і представництво інтересів фізичних та юридичних осіб у судах, інших державних інституціях стосовно порушення екологічного законодавства України.

Сучасна судова практика на прикладі справ №№ 910/8122/17 і 922/2513/17 вже напрацювала чимало відповідей на суто практичні аспекти подачі можливого позову громадською організацією в інтересах багатьох людей, зокрема:

1) природоохоронна організація (благодійна, громадська) має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства й окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства,

2) захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є [громадська організація. авт.],

3) звернення громадської організації до суду з метою усунення порушення норм природоохоронного законодавства відповідає меті захисту такого суспільного інтересу як право на проживання громадян в екологічно безпечному навколишньому середовищі,

4) на момент звернення позивача з позовом до суду чинним процесуальним законодавством було передбачено можливість звернення до суду інших органів (громадських природоохоронних організацій), оскільки право на звернення з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства…, прямо передбачено нормами спеціального природоохоронного законодавства,

5) громадський контроль в сфері природоохоронного законодавства може здійснюватися громадськими організаціями, якщо такі позови подані на захист статутних цілей або суспільного інтересу та зазначає про обґрунтоване посилання в даному випадку на практику ЄСПЛ у справі у справі "Національна група інформації та протидії заводу "Мелокс" – Група "Ні заводу "Мелокс" та змішаному оксидному паливу" проти Франції" від 28.03.2006.

Політична і екологічна складові таких судових процесів

Із урахуванням того, що із великою долею вірогідності остаточні рішення українських судів за колективними позовами громадян України про захист екологічних прав будуть визнаватися і примусово виконуватися не тільки в Україні, але й в інших державах, не зайвим буде погляд на те, як у найбільших іноземних юрисдикціях бачать зв'язок глобального потепління, втрати біорізноманіття, забруднення водойм, повітря та ґрунтів із діями рф в Україні, яка сформувалася відповідна судова практика та наскільки може бути вдалим визнання і виконання такого рішення.

Аби знайти відповіді на ці питання проєкт APENA2 разом із моніторинговою компанією LOOQME провели контент-аналіз інформаційного поля (згадки у традиційних медіа та соціальних мережах) Польщі, Румунії, Туреччини, Угорщини, Німеччини, Франції, Бельгії, Австрії, Великої Британії, США у період з березня по травень 2022 року.

У результаті дослідження встановлено, що з початку війни у медіа західних держав фіксується близько мільйона згадок щомісяця про Україну.

Згадок безпосередньо про війну – в середньому 40-45%, тематика довкілля не перебуває у топі запитів (у середньому 9-10 тис. публікацій у місяць). Найбільше про Україну та довкілля писали в США, найменше – в Австрії.

Також найбільша зацікавленість підтемою "довкілля та війна" спостерігається у Франції (25,8%) та Британії (16,8).

Отже, не є секретом певний тренд "екологізації" у західних суспільствах, тому іноземна феміда може бути більш прихильною до рішень судів щодо колективних позовів, розгляд зазначеної категорії справ часто супроводжується увагою ЗМІ і активно обговорюється у суспільстві – і це варто враховувати у судовій стратегії боротьби із агресором за допомогою колективних позовів, а тому вірогідність визнання і примусового виконання такого рішення суду – може бути також високою.

Що вже є на сьогодні і що потрібно зробити Україні?

На міжнародному рівні Верховна Рада звернулася до Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, Програми Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища, Європейського Парламенту, Європейської Комісії, парламентів та урядів держав-членів Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй щодо утворення спеціальної екологічної моніторингової місії для фіксації екологічної шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України.

Таким чином буде забезпечена належна фіксація та оцінка завданих Україні екологічних збитків на міжнародному рівні, що об’єктивно може потім допомогти із визнанням і виконанням рішень судів України за наслідками розгляду колективних позовів у сфері екології проти рф в якості держави-агресора і безпосереднього заподіювача екологічних збитків.

Очікують опрацювання і прийняття Верховною Радою законодавчі ініціативи у сфері колективних позовів (були зареєстровані, але так і не розглянуті попереднім скликанням Верховної Ради України – і, на жаль, не знайшли продовження у нинішньому скликанні), і які, як вважається, врегулюють і спростять можливість подачі і розгляду колективних позовів.

Висновки

Отже, ми оцінюємо як цілком реалістичну ідею подання колективного позову громадською організацію про відшкодування рф завданих нею збитків екології до українського суду в інтересах значної кількості громадян – із подальшою реальною перспективою примусового визнання і виконання рішення суду України за наслідками його розгляду в іноземних юрисдикціях.

Співавтор Євген Дядюк, адвокат, к.ю.н., радник практики вирішення спорів АО АРЦІНГЕР