Выжать максимум из России и привлечь средства партнеров

Зараз багато дискусій точиться навколо питання післявоєнного відновлення економіки України. 

Однак світоглядно тут проблематика значно ширша, ніж питання економічного відновлення. 

В першу чергу потрібно визначитись щодо місця і ролі україни у світлі формування нового світового порядку, особливостей його сучасної трансформації, а також позиціювання України в переформатуванні світового порядку, запропонувати можливі сценарії змін, забезпечити раціональний вибір України в мінливому світі. 

Просте уособлення з планом Маршалла тільки звузить коло проблематики, яку потрібно вирішувати. 

Я особисто неодноразово підтримував ідеї плану Маршалла для економічного відновлення України, її індустріалізації. 

Однак у сучасних умовах Україні не варто прив’язуватись суто до історичного "Плану Маршалла", доцільно брати з нього все раціональне і будувати свій власний план відновлення.

І. Потреби України та можливості сучасної фінансової системи

За розрахунками Інституту економіки та прогнозування НАНУ на основі екстраполяції умов та втрат, які спостерігалися в Україні під час першої активної фази російсько-української війни (березень 2014 – лютий 2015), падіння реального ВВП у 2022 році може становити 45%, валового нагромадження основного капіталу – понад 80%, промислового виробництва – 52%.

Аналогічні оцінки втрат економіки на основі "територіального вилучення" областей України із нормального процесу економічного відтворення свідчать, що економічні втрати України у річному розрізі можуть сягати: виробництво ВВП — 46%; експортні надходження — 48%; капітальні інвестиції — 45%.

В першу чергу — у поствоєнний період Україні буде необхідне відновлення:

1. Житлового фонду;
2. Інфраструктурних об’єктів (транспорт, зв'язок, енергетична інфраструктура тощо);
3. Відновлення втрат бізнесу;
4. Відновлення втрат населення.

Пункти 2 та 3 можуть бути виконані за рахунок роботи України з банками розвитку і експортно-імпортними банками (страховими агентствами). 

Такі банки присутні в Україні (EBRD та Європейський інвестиційний банк). EBRD в Європі розвиває торгівельне фінансування. Саме через елементи експортного фінансування в Україну постачалось багато устаткування. 

Велику кількість проєктів та досвід таких операцій мають: "Укргазбанк", "Укрексімбанк", "Ощадбанк". І досвід, і доступ до дуже дешевих ресурсів мають: Credit Agricole, BNP Paribas UkrsibBank, Deutsche Bank та Райффайзенбанк. 

Ці інституції готові бути провайдерами як своїх національних експортно-імпортних банків, так і банків з Туреччини та Кореї, які навіть готові фінансувати інфраструктурні проєкти.

Одним з бар’єрів в Україні для застосування торгівельного фінансування завжди були: 

1. Великі суверенні ризики України. Цей ризик може бути подавлений за рахунок гарантій країн-донорів. 
2. Непрозорість звітності вітчизняних компаній, які ухилялись від податків. Ця проблема вирішена за рахунок спрощення системи оподаткування.

Також міфом є те, що закордонні експортно-імпортні банки просто допомагають просувати іноземну продукцію на ринок України (мобільні телефони, побутову техніку і т.д.), оскільки лише малий відсоток торгівельного фінансування припадає на побутові товари. 

В основному через торгівельне фінансування постачається устаткування (основні засоби) для промислового чи аграрного виробництва. 

Також за допомогою торгівельного фінансування можна будувати мости, лікарні, енергетичну та транспортну інфраструктуру. Хоча до фінансування інфраструктурних проєктів саме будівництва частіше залучають банки розвитку. 

Втім, і експортно-імпортні банки та спеціалізовані страховики погоджуються на фінансування інфраструктури, висуваючи, як правило, одну умову: певний рівень участі у проєкті з боку компаній-резидентів країни, в яких цей банк чи страховик зареєстровані.

ІІ. Можливості України щодо залучення коштів від донорів

• Репарації з РФ

В ситуації з агресією РФ Україна точно не має тільки бідкатись і збирати гроші на відновлення. Україна зазнала збитків від країни-агресора. 

Озвучені прем’єр-міністром України втрати на рівні 500-600 млрд доларів будуть уточненні постатейно, і вже зараз Україна має добиватись накладення арешту на кошти державних діячів РФ та їх найближчих родичів, прямо причетних до агресії, на золотовалютні резерви ЦБ РФ, а також на інше майно, заморожене (знерухомлене) за кордоном, яке належить російським державним компаніям (наприклад, кораблі або літаки). 

Пул заарештованих активів по всьому світу має досягти суми від 500 млрд євро. Арешт має накласти міжнародний кримінальний суд в Гаазі.

Втім, судовий процес буде довгим і тривати 5-7 років. Пропонується не очікувати відповідного строку та завершення суду, а укласти угоду між ЄС та Україною, що виплати, які будуть здійсненні за підсумками даного процесу за рахунок заарештованих активів, стануть забезпеченням кредитування України з боку європейського банку розвитку за законодавством ЄС, яким є Європейський інвестиційний банк.

Наприклад, при арешті 500 млрд євро, кредитування ЄІБ на суму 400-450 млрд євро може починатись миттєво, відразу після підписання угоди між Україною та ЄС. 

За рахунок цих кредитів можуть: відновлюватись нерухомість, відбудовуватись постраждала енергетична та транспортна інфраструктура, здійснюватися виплати бізнесу, який поніс прямі втрати від війни – знищення офісів, складів та іншої нерухомості; виплачуватись компенсації за втрату громадянами здоров’я чи життя.

Стратегічна ціль – домогтись арешту ЗВР ЦБ РФ на користь України, оскільки це відкине РФ на 5-7 років назад і не дасть швидко відновити армію та економіку після війни та санкцій, а тому знизить ризики нової війни з Україною у майбутньому!

• Благодійний (гуманітарний) фонд донорів

Фонд створений для країн, які підтримують Україну, великих міжнародних корпорацій і просто для іноземних громадян, які хочуть взяти участь у допомозі Україні не кредитними коштами.

Старт роботи такого Фонду може бути негайним. Його діяльність може бути спрямована на:

1. Миттєве виконання гуманітарних місій в містах та селах, які повністю або частково знищені російськими окупантами;
2. Відновлення об’єктів критичної соціальної інфраструктури під ключ: лікарні, дитячі будинки, дитячі садки, школи;
3. Повну або часткову компенсацію відсотків ЄІБ, який візьме на себе фінансування проєктів на час розгляду справи України у суді.

• Умовно-добровільна участь російських олігархів (може викликати дискусію), але чому б ні?

Олігархи, такі як Роман Абрамович чи Михаїл Фрідман та ін., не віддавали наказу атакувати Україну, дехто навіть відмежувався від цього маразму. В перші дні війни вони висловились за завершення бойових дій. 

Частина їхніх активів знерухомлена за кордоном, але накладення на них арешту та їх приєднання до ЗВР ЦБ РФ є проблематичним, оскільки вони такий арешт з високою ймовірність успішно оскаржать у судах. 

Уникнути відповідальності не вдасться тільки тим олігархам, які мали в РФ підприємства, що виробляли зброю та здійснювали постачання в армію РФ зброї або матеріально-технічних запасів. 

З категорією олігархів, які не робили бізнес на війні, можна підписати "мирову угоду" – зняття санкцій у обмін на активну участь у відновленні України. Загалом таких "мирних олігархів", схильних до обміну, з ТОП-20 найбагатших росіян може бути до 7 осіб. 

Загальна сума фінансування проєктів в Україні, яку вони мають профінансувати, може становити близько 20-25 млрд доларів. Таке фінансування має відбуватись за умови створення ними постійних робочих місць. 

Україна повинна сама визначати перелік необхідних проєктів, 25-30% з яких мають бути благодійними, без подальшої передачі власності донорам. За комерційними проєктами мають бути закріплені конкретні зобов’язання щодо створення певної кількості робочих місць.

• Пул експортно-імпортних банків та страхових агентств з країн-донорів

Такий пул необхідно створили для експорту в Україну устаткування для потреб інфраструктури та підприємств, в т.ч. оборонного комплексу, а також для реалізації невеликих проєктів з відновлення інфраструктури. 

Кредити, які виділяються такими банками, мають бути гарантовані країнами-донорами, що забезпечить низьку кредитну ставку та буде сприяти розвитку України на кращому рівні, ніж було до війни з РФ.

Такий пул може бути створений на базі Українського уряду, який може координувати реалізацію проєктів між ексім-банками різних країн та залучати уряди цих країн щодо гарантій для проєктів.

• Кошти країн-донорів, які за квотою МВФ було виділено на боротьбу з COVID-19

Такі кошти можуть бути передані від держав членів МВФ до НБУ, повністю або частково, за бажанням країни-донора. 

Але з урахуванням поточної ситуації в КНР, вважаємо, що пулу зібраних активів не вистачить для формування суми, необхідної для відшкодування всіх збитків. 

Тож пропонуємо створений таким чином фонд коштів передати в управління Міноборони для закупівлі по всьому світу необхідного обладнання та зброї для військових, а також для забезпечення гарантій від НБУ для військових проєктів з виробництва власної зброї, відновлення військової інфраструктури і т.д.

IІІ. Загальні принципи взаємодії фондів з відновлення

Загальні принципи побудови схеми відновлення в Україні мають в порядку черговості задовольняти такі потреби:

• Відбудова критично важливої соціальної інфраструктури (лікарні, школи, дитячі садки, пошта, зв'язок і т.д.);
• Оборонні потреби військових та військово-промислового комплексу;
• Відбудова житла громадян та компенсація за втрачене майно;
• Відбудова транспортної та енергетичної інфраструктури, відновлення зв’язку, ТБ і радіомовлення з урахуванням розбудови альтернативних каналів зв’язку;
• Відбудова бізнес-інфраструктури – втраченої або пошкодженої комерційної нерухомості (офіси, склади тощо).
• Пільгове фінансування бізнесу під втрачені обігові кошти з розподілом на малий та середній бізнес і великий бізнес.

Заради справедливо фінансування розвитку країни, варто відокремити проєкти з відновлення від проєктів з розбудови країни, наскільки це можливо.

Проєкти з відновлення мають фінансуватись за рахунок примусової репарації з боку РФ та за рахунок благодійних коштів. 

Можливо допустити, щоб плата відсотків за фінансування з боку ЄІБ (за рахунок майбутніх репарацій) поки триває судовий розгляд відбувалась за рахунок донорських внесків.

Проєкти з розбудови України мають фінансуватись за рахунок:

• комерційного залучення коштів від російських олігархів, які забажають взяти участь в розбудові України;
• окремих проєктів комерційних ЄБРР, ЄІБ, Японського банку міжнародного співробітництва (ЯБМС) та інших банків розвитку;
• окремих міжурядових угод з питань постачання озброєння; 
• міжнародних компаній, які пішли з ринку РФ, або скоротили там свою присутність до мінімуму. Такі компанії мають моральне право на пільгове оподаткування в Україні в обмін на створення робочих місць.

Проєкти з розбудови, на відміну від відновлення, мають сконцентруватись на важливих кейсах, яких раніше не було, але які потрібні Україні для захисту та значного ускладнення майбутньої повторної агресії з боку РФ, а також для збільшення торгівлі з ЄС та іншими країнами Європи. 

Для створення пулу таких проєктів потрібно здійснити опитування профільних міністерств, а також провести їх незалежну експертизу. Наведемо кілька прикладів:

1. Створення транспортних залізничних коридорів Дніпро-Гданськ, Одеса-Гданськ, Харків-Гданськ, Київ-Варшава, Миколаїв-Констанція, Одеса-Варна і т.д. 

Мета – організація руху швидкісних потягів без пересадок та коридорів для запасних вантажних перевезень українського металургійного та аграрного експорту у разі закриття портів. В перспективі – повний перехід на колії євро-стандарту та відрізання від сполучення з РФ та Білорусією.

2. Збільшення кількості пунктів пропуску на польському, румунському, словацькому та угорському кордонах України для збільшення можливостей вантажних автоперевезень.

3. Розбудова "запасних" 3-5 міст в центрі, на півдні та на заході України на 10-20 тисяч осіб за прикладами КНР, в які може бути швидко евакуйоване населення у разі необхідності, яка може виникнути не тільки через війну, але й у випадку землетрусів чи інших стихійних лих. 

Такі міста можна утримувати частково як курорти, які у міжсезоння готові прийняти тимчасових переселенців. Частково можна використовувати інфраструктуру міст-привидів: Орбіта (Черкаська область), Місто цукроварів (Кіровоградська область) і т.д.

4. Розбудова мережі енергогенеруючих станцій на базі вітрової та сонячної енергії для зменшення енергозалежності України. Наприклад, при відновленні зруйнованих сіл доцільно відновлювати їх вже в комплексі з вітровою або сонячною енергетикою.

При проєктах з відновлення або розбудови України Уряду варто дотримуватись таких загальних принципів: енергоефективність; екологічність; безпека громадян під час військового вторгнення (бомбосховища / паркінги і т.д.); по можливості, забезпечення використання об’єктів цивільної інфраструктури за подвійним призначенням з метою оборони; максимальне задіяння трудових ресурсів з України при реалізації проєктів.

ІV. Ризики в реалізації проєктів з відновлення

1. Станом на завершення другої декади квітня 2022 року Україна так і не отримала від міжнародного кримінального суду у Гаазі висновку щодо відкриття провадження. 

Тож поки що немає можливості зробити запит про запобіжний захід – арешт знерухомлених за межами РФ активів на користь України. Україні варто поспішати, оскільки:

• окремі країни-партнери можуть зняти заморозку ЗВР ЦБ РФ, якщо між РФ та Україною буде підписана угода про припинення вогню;
• окремі країни допускають погашення зовнішніх боргів РФ за рахунок заарештованих резервів, що зменшує суму заарештованих резервів, які можуть бути спрямовані до розподілу між проєктами в Україні;
• окремі лізингові компанії, в яких РФ нахабно вкрала літаки, розпочали полювання на активи РФ з метою компенсації втрат. Наприклад, ірландська лізингова компанія AerCap претендує на 3,5 млрд доларів і вже подала позов до суду.

2. Рівень компенсації, який може витребувати Україна через міжнародний кримінальний суд або через інші суди, частково залежить від ЗСУ. 

Втрати потрібно довести в суді, а у разі втрати контролю, наприклад над Маріуполем, відновлення інфраструктури якого буде коштувати близько 10 млрд доларів, довести такі втрати у суді буде проблематично. 

І навпаки, РФ може висунути зустрічний позов, перекручуючи ситуацію на свою користь у містах, які захопила після 24 лютого. 

Дуже важливо на першому етапі добитись якомога більшої суми арешту за позовом України, але успіх на фронті підвищить ймовірність того, що вся арештована сума буде виплачена країні.

3. Введення санкцій щодо російських олігархів з боку західних партнерів є недалекоглядним кроком, що не враховує тіньовий бік економіки РФ. 

За підсумками 2021 року, з РФ вивезли 72 млрд доларів (без врахування імпорту товарів або послуг). Зараз ЦБ РФ підвищив вимоги до схем з вивозу капіталу, тож цифра може зменшитись. 

Як правило, вивіз капіталу на систематичній основі в умовах підсиленого capital control під силу тільки великому бізнесу. 

Тож за умови слабкого ембарго на нафту і газ, з олігархів можна поступово знімати санкції в обмін на: 1) їх діяльність з відновлення України, 2) їх діяльність з вивозу капіталу з РФ в т.ч. тіньовими методами, що вони не раз робили в минулому. 

Від’ємне сальдо платіжного балансу за 2022 рік призведе до зменшення ЗВР ЦБ РФ. Цей крок сьогодні потрібний, оскільки в РФ оточення Путіна сприймає ЗВР як власний запас, який може використовуватись в інтересах ВПК.

4. При залученні фондів від іноземців з ЄС та з інших країн знову постане питання корупції в Україні. 

Щоб процеси йшли швидко і без затримок, до функції контролю можна запропонувати залучити службу аудиту ЕІБ та (або) Європейську рахункову палату, яка контролює бюджетний процес в ЄС. Глибина залучення має обговорюватись на рівні двосторонніх перемовин.