Чего стоят экономические санкции против России
Почему санкции против России не работают и какие инструменты ограничения торговли могут быть более эффективными? (укр)
Останній рік з боку Росії почались нові провокації (рекордні з 2014 року скупчення військ на кордонах) щодо нашої країни, не відстає у цьому й сусідня авторитарна Білорусь з умисно влаштованою міграційною кризою.
Ці події змушують серйозно та ґрунтовно думати над тим, як зробити нашу економічну санкційну програму більш ефективною та розумною.
Санкційна політика, яку зараз впроваджує РНБОУ, направлена здебільшого на подолання внутрішніх викликів, а не зовнішніх.
В Європі та США давно відмовились від "санкційних бомбардувань", натомість ухваленню санкцій передують кропіткі аналітичні дослідження того, як ті чи інші санкції працюватимуть, чи завдадуть вони значної шкоди економічним інтересам країни-порушника.
Росія та Україна мають асиметричний військовий та економічний потенціал, такий статус-кво вимагає від нашого уряду точкових рішень в санкціях, підкріплених економічними розрахунками та моделюванням шокових ситуацій з відповідним планом дій у відповідь на контр-санкції чи недружні дії Росії.
Неприємно дивує, що досі Міністерство економіки не розробило жодного нормативного документу для оцінки економічних наслідків від застосування санкцій (як для України, так і в контексті шкоди для Росії).
До того ж, ні інструкцій, ні підзаконки не ухвалено протягом семи років жодним іншим міністерством. Єдиний позитив – призначення спецпредставника з питань санкцій в МЗС, в іншому суцільний інституційний провал.
Сьогодні наша економіка залишається вразливою до недружніх дій Росії, а залежність в деяких галузях (як в паливно-мастильній чи енергетичній) має критичний характер.
Чому за сім років війни український уряд не розбудував автономну економічну екосистему, питання, як бачимо, риторичне. Тому нові економічні санкційні програми проти Росії, у разі масштабного загострення на фронті, мають дати низку переваг у протистоянні.
Торгівля з Росією: чому ми досі так багато продаємо агресору
Не секрет, що українська економіка спрямована на експорт сировини, продукції АПК, природних ресурсів, продуктів хімічної промисловості, а Росія історично посідала перше місце в торговельному обороті до 2014 року. Станом на 2021 рік значна частина українського експорту досі прямує на російські ринки.
Цифри кажуть за себе: питома вага Російської Федерації у зовнішньоторговельному обороті товарів і послуг України у 2020 році становила 8,5%. До порівняння, найбільший відсоток Україна має товарообігу з Європейським Союзом — 40,7%, Китай — 13,3%, США та Туреччина 4,9% та 4,6% відповідно.
Протягом семи років динаміка торгівлі з РФ йде на спад завдяки забороні імпорту російських товарів з доданою вартістю з боку українського уряду. Саме заборона на імпорт російських товарів та імпорт наших товарів країною-агресором завдали найбільшого удару економіці України.
На сьогодні Україна займає 16 місце в експорті Росії та 12 в імпорті, тоді як до 2014 Україна займала лідируючі позиції (входила в топ-5).
З динаміки зміни імпорту українських товарів Росією можемо помітити, що драматичне скорочення імпорту відбулося у 2014-2015 роках.
Говорячи про втрати, варто згадати значне зменшення обсягів транзиту газу через територію України та заборону транзиту українських товарів до третіх країн територією Росії. А де ж санкції?
Як бачимо, найбільше економіка України постраждала не від санкціонування окремих українських компаній та фізичних осіб, а від скорочення транзиту газу та загалом призупинення торговельно-економічних відносин.
Аналізуючи структуру імпорту/експорту, видно, що Україна в основному експортує сировинну продукцію, тоді як Росія експортує кінцеві продукти.
Росія в 2020 році успішно поставляє в Україну паливо і паливно-мастильні матеріали, цивільні транспортні засоби всіх видів (питання: чому ми не закриваємо необхідність в таких машинах за рахунок українських компаній стає в ряд риторичних), живу велику і дрібну рогату худобу, м'ясо і м'ясні продукти, рибу та продукти з неї, молочні продукти, овочі, фрукти, мед, горіхи, чай, кава, сіль, цукор, кондитерські вироби.
Також попитом в Україні користуються російські іграшки для дітей, тютюнові вироби, пластмаса, шкіра і вироби зі шкіри, деревина та вироби з неї, целюлозно паперова продукція, годинник і запчастини для годин.
З України Росія імпортує металеві вироби, верстати та транспортні засоби, продукти хімічної промисловості, деревину та целюлозно-паперові вироби, продовольчі товари та сільськогосподарську сировину, текстиль та взуття.
Росія залежить від нас за рахунок експорту товарів сільськогосподарської продукції та продуктів хімічної промисловості, продукції з деревини, електротоварів, металевих виробів.
Ми залежні від Росії імпортом палива та паливно мастильних матеріалів (ядерне паливо — тепловидільні елементи), продуктів хімічної промисловості, транспортних засобів та товарів машинної промисловості, виробів з пластмаси.
Зовнішньоторговельний оборот товарів і послуг з Російською Федерацією у 2020 році (у порівнянні з 2019 роком) зменшився на 40,0% (на 6,7 млрд дол.) і склав 10,0 млрд дол.
Експорт товарів і послуг до РФ зменшився на 43,6% (на 4,1 млрд дол.) і становив 5,3 млрд дол. Імпорт товарів і послуг зменшився на 35,4% (на 2,6 млрд дол.) і склав 4,7 млрд дол. Україна досі експортує в Росію більше, ніж імпортує, але тенденція на призупинення товарообігу є очевидною.
Держава має допомогти українським компаніям, які левову частку товарів експортували на внутрішній ринок Росії, вийти на ринки країн ЄС та ринки інших країн, аби, у разі чергової ескалації з боку РФ, мати можливість уникнути економічних збитків. До того ж, це дозволить запобігти шоковому ефекту від потенційних російських контрсанкцій.
З іншого боку, за сім років український уряд мав багато нагод знайти альтернативних постачальників палива та паливно-мастильних матеріалів, продуктів хімічної промисловості та наростити власне машинобудування (яке необхідне для внутрішнього ринку).
Тоді в розпорядженнях нашого уряду були б реальні важелі для застосування санкцій не проти окремих юридичних осіб, а проти цілих галузей російської економіки.
Як економічні санкції знизять торгівлю з Росією
Раніше Україна і Росія використовували звичайні інструменти економічного тиску — мита, а санкції були додатковим елементом, незначним.
Що зробила для цього РФ:
- У 2016 році призупинила дію ЗВТ з Україною.
- Євразійський Союз застосував антидемпінгові мита на труби, сталеві колеса, арматури тощо.
- РФ заборонила транзит своєю територією товарів з України, які йшли до Казахстану.
- РФ ввела продовольче ембарго.
Що зробила Україна:
- скасувала преференційний режим торгівлі з РФ.
- підняла ставки ввізного мита для товарів з Росії.
- станом на кінець 2018 року Україна задіяла 12 захисних торговельних заходів.
Який же ефект мають санкції?
Санкції ми впроваджуємо довго і неефективно. Згадаймо лише історію, як Україна наклала санкції на мережу "ТНК" з російським корінням лише у 2018 році, коли ще з 2016 році державна компанія РФ "Роснєфть" продала свої активи в Україні, які включали близько 150 заправок "ТНК" та Лисичанський нафтопереробний завод.
До того, мережа "ТНК" була перепродана до осіб і компаній, афілійованих з паном Медведчуком. Подібна траєкторія економічних санкцій спіткала з десяток інших компаній, які були засновані російським капіталом.
Згодом підсанкційні російські компанії без проблем змінили номінальних власників, і стали швейцарськими або кіпрськими.
Винятком можна вважати санкції проти російських платіжних систем, доля яких до війни складала до 42% на українському ринку, а після санкцій впала майже до 0%. Так само ефективним інструментом стала заборона російських соціальних мереж ("Вконтакте" і тд.). Ефект від заборони яких виходить набагато далі за економічні показники.
Статистика свідчить, що російські санкції проти окремих українських фізичних та юридичних осіб майже не мають впливу, адже вони або переєстровували юридичні особи й обходили санкції, або перелаштовували виробництво й експорт на західні ринки.
Перша постанова про заборону діяльності окремих фізичних та юридичних осіб була оприлюднена у листопаді 2018 року, під яку потрапили 68 українських компаній.
Найбільше постраждали агрохолдинги, хім. та машинобудівні підприємства. Як приклад, аналізуючи фінансовий звіт групи компаній МХП за 2018, бачимо, що експектації менеджменту виправдалися, а дохід компанії збільшився на 21%, експорт продукції збільшився на 30% внаслідок збільшення експорту переважно до країн Близького Східного та країн ЄС.
Також у санкційний список потрапила компанія "Кернел", для якої 2019 рік був надзвичайно успішним, компанія згенерувала 66% приросту доходу та очолила рейтинг українських експортерів.
Більше того, компанія спромоглася залучити інвестиції ЄБРР та Європейського інвестиційного банку, що свідчить про посилену підтримку українських компаній західними партнерами.
Наслідки санкцій для агросектору демонструють, що потенціал українських виробників отримав додатковий стимул виходити на іноземні ринки, а ринок Росії для нас перестав бути пріоритетним.
Як підсумок
Як ми бачимо, фіскальна політика, ембарго мали вирішальний вплив на часткове припинення економічно-торговельних відносин з Російською Федерацією.
З десятків окремих випадків та журналістських розслідувань, очевидно, що навіть прийняті укази про застосування санкцій проти ряду юридичних та фізичних осіб, не принесли бажаного ефекту, адже санкції не панацея проти бізнесу, який має сильне бажання торгувати з Росією.
Важливо також розуміти, що економічна ізоляція Росії негативно впливає не тільки на її економіку, а й на наших виробників, тому вихід на ринки ЄС, США та інших перспективних країн є ключовим у проведенні успішної торговельної політики.
Співавторка: Ірина Засімович, студентка, дослідниця КШЕ