Успешная реализация проектов СРП - шанс для наращивания добычи газа

Почну з того, що конкурс з укладення угоди про розподіл продукції (УРП) – один із способів, коли інвестор може отримати нафтогазовий спецдозвіл на користування надрами. 

Інший шлях – участь в прозорих онлайн-аукціонах, де переможцем стає той, хто запропонує найвищу ціну за лот. 

Зазвичай, на конкурси виставляють масштабні за розмірами площі, розробка яких потребує значних капітальних інвестицій та застосування найновіших технологій. 

Такі ділянки надаються у користування на довгий проміжок часу (50 років), а спори можуть розглядатися в іноземних арбітражах. 

Враховуючи високий ризик інвестора та необхідність значних інвестицій, держава встановлює особливий режим оподаткування для проєктів УРП.

Основною особливістю угоди про розподіл продукції є те, що інвестор має право розпоряджатися не усією видобутою продукцією, а лише частиною за вирахуванням частки, яку він передає державі. 

Тобто, країна, аналізуючи пропозиції інвесторів, які подавали заявки на участь у конкурсі, обирає собі найкращого партнера, який розроблятиме ту чи іншу нафтогазову площу, виходячи із запропонованої програми робіт, інвестицій у проєкт та частки видобутої продукції для держави. 

Конкурси УРП в Україні 

З початку незалежності наша країна вже кілька разів проводила конкурси УРП та намагалася залучити міжнародних гравців таких як Shell, Chevron, ExxonMobil, Eni. 

На жаль, через різні обставини – недосконалість правового врегулювання відносин у сфері E&P, політику, анексію Криму та війну на сході, жодна із спроб не закінчилася успіхом. 

Сьогодні наша країна має унікальний шанс розірвати замкнуте коло із невдачами, адже вже дала старт реалізації проєктів угод про розподіл продукції і видача спецдозволів на користування надрами є тому підтвердженням.

Нагадаю, що у 2018 році Україна розпочала наймасштабнішу хвилю нафтогазових конкурсів, виставивши 12 ділянок, що є рекордом для нашої країни. 

З часу оголошення конкурсів і в Україні, і у світі відбулося багато подій, які безпосередньо мали вплив на переговорний процес. 

До фінішу дійшло 5 компаній-переможців — видобувний актив Групи "Нафтогаз", "ДТЕК Нафтогаз", Geo Alliance Group, "Західнадрасервіс" та американська компанія Aspect Energy, із якими загалом було підписано 8 угод. 

Один український та один міжнародний інвестори вийшли із переговорного процесу за власним бажанням. 

Конкурси по ще трьох ділянках були перенесені на 2020 рік: на сьогодні переможці вже визначені – серед них міжнародні інвестори із Центральної Європи та Великої Британії, і проходить процес узгодження текстів угод. Їхнє підписання очікується до кінця 2021 року.

Конкурси УРП у світі

За 25 років в Азербайджані було підписано понад 30 УРП, найбільші з яких – на офшорі. 

"Контрактом століття", який дозволив країні повернутися до переліку найбільших постачальників вуглеводнів в світі, вважається угода 1994 року. 

Вона була укладена між урядом та групою міжнародних нафтових компаній, що представляли 8 країн, для розробки групи родовищ Азері-Чираг-Гюнешлі в Каспійському морі. 

Пік видобутку нафти припав на 2010 рік – через 13 років після початку видобування, і становив понад 835 000 барелів нафти на добу. Для порівняння, такий обсяг нафти і конденсату Україна видобуває приблизно за 20 днів. 

За 25 років дії УРП на морському шельфі було видобуто 3,6 млрд барелів нафти (3,3 пішли на експорт), попутно – 158 млрд м3 газу. 

Компанії пробурили 124 свердловини, побудували один з найбільших терміналів для зберігання та переробки нафти у світі, мережу підводних трубопроводів тощо. 

У 2017 році було підписано нову угоду і продовжено її дію до 2049 року. Вперше в історії країни Державний нафтовий фонд Азербайджанської Республіки (SOFAZ) отримав бонус за підпис. 

Іноземні інвестори відразу сплатили у фонд $450 млн та зобов’язалися перерахувати ще $3,6 млрд у наступні 8 років.

У Кахастані родовище Карачаганак є одним з найбільших у світі за запасами нафти і газового конденсату, початкові геологічні дані складають понад 1,7 млрд т рідких вуглеводнів і більше 1,7 трлн  м3 природного газу. 

Родовище відкрили в далекому 1979 році, а його промислова розробка розпочалася через 5 років. 

Цікавий факт, угоду про розподіл продукції проєкту Карачаганак уклали на виснажене родовище, яке експлуатувалося вже 13 років і видобуток вуглеводнів там природньо почав падати. 

Відновлювати виснажене родовище згідно підписаної УРП взявся альянс компаній у складі Shell, ENI, Chevron, "Лукойл" та національного підприємства "КазМунайГаз".

Протягом чотирьох років (2000-2004 рр.) відбувалася модернізація існуючих об’єктів, будувалися нові заводи з переробки та установки для закачування газу, трубопроводи і було пробурено 100 нових свердловин. 

В 2004 році з родовища почали експортувати нафту. За 20 років реалізації УРП до бюджету Республіки Казахстан надійшло близько $19,5 млрд податків та інших обов'язкових платежів, а також понад $13 млрд у вигляді частки держави у прибутковій продукції. 

На сьогодні на родовищі Карачаганак пробурено 350 свердловин, з яких третина є виробничими.

Північно-каспійський проєкт — ще один приклад казахської УРП, яка була підписана у 1997 році за участі міжнародних видобувних компаній ENI, Exxon Mobil, Shell, Total, CNPC, NPEX Corporation, КазМунайГаз. Першу розвідувальну свердловину на шельфі пробурили через два роки, оціночну – через чотири. 

Будівництво інфраструктурних об’єктів та спорудження штучних островів тривало з 2002 по 2014 роки, а перший видобуток на родовищі розпочався через 16 років після підписання УРП. Ще три роки знадобилося для того, щоб його почали видобувати у промислових масштабах. 

У 2019 році видобуток на родовищі досяг 400 000 барелів нафти на добу, у планах – підвищення обсягів видобування до 450 000 барелів. Це, до слова, більше ніж 10-денний загальний видобуток нафти і конденсату в Україні. 

Офшорне родовище Zohr у Єгипті є найбільшим у Середземному морі. Воно відкрите в рамках підписання концесійного договору із однією з найбільших нафтогазових компаній світу – Eni. 

Фактично через рік компанія почала видобування газу і за кілька місяців вийшла на показник — 12 млрд м3 газу в рік. У 2020 році видобуток із родовища сягнув 30 млрд м3 в рік. На сьогодні Zohr забезпечує близько 50% всього видобутку в країні. 

Завдяки прогресу в нафтогазовому секторі, починаючи з 2014 року, країна вже через п’ять років відмовилася від імпорту природного газу на який щороку витрачала близько $3 млрд.

В жовтні 2013 року у Бразилії було оголошено переможця і єдиного претендента першого бразильського раунду торгів на підписання УРП на шельфовому блоці Libra. 

Ним став консорціум компаній у складі Shell, Total, China National Petroleum Corporation та China National Offshore Oil Corporation з обов’язковою участю єдиного державного оператора Petrobras, який, до речі, не ніс жодних витрат. 

Бонус за підпис, який консорціум сплатив державі, склав рекордні $6,5 млрд, що було на той час і залишається сьогодні одним із найвищих показників в історії підписання УРП.

Ділянка Libra знаходиться в глибоких водах на глибині 2-2,5 км. Першу розвідувальну свердловину тут було пробурено менш ніж за рік після підписання угоди. 

Перший видобуток нафти відбувся через чотири роки після оголошення переможця конкурсу та через три роки після буріння першої свердловини. Через рік промислового виробництва обсяги видобування зросли з 2 до 45 тис. барелів нафти на добу. 

Варто зазначити, що для видобутку нафти в регіоні використовується плавуче судно FPSO, на якому можна переробляти продукт та зберігати його до тих пір, поки його не вивантажать на танкер.

Ще два таких судна планують залучити в роботу цього і наступного року. Загалом, потенційні ресурси на відкритому родовищі Libra становлять 3,3 млрд барелів нафти. 

Підписання УРП – це початок довгого шляху

Український уряд поставив амбітну мету — забезпечити країну газом власного видобутку до 2030 року. І саме розробка нових масштабних нафтогазових площ згідно підписаних угод стане запорукою зростання обсягів газовидобування. 

На цьому шляху важливою є спільна та злагоджена робота держави та інвесторів задля повноцінної реалізації проєктів.

Так, на сьогодні вже визначено, що Державна служба геології та надр України буде уповноваженим органом, який контролюватиме програму робіт. Але досі невирішеними залишається ще ряд запитань, які необхідно врегулювати на старті. 

Мова йде про удосконалення звітності та адміністрування за проєктами УРП, модернізацію Закону України "Про угоди про розподіл продукції", а також податкове, банківське та валютне законодавство. 

Відповідні зміни у профільні документи потрібно внести якомога швидше, щоб угоди про розподіл продукції повноцінно запрацювали, а інвестори безпосередньо займалися освоєнням нафтогазових площ. 

І здавалося би, на цьому можна було поставити крапку, але ж ні. Нещодавно у Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт № 5390, який містить ряд негативних змін, які пов’язані саме із угодами про розподіл продукції. 

Документ ніяким чином не зробить доступ до надр прозорим та відкритим, навпаки — створить правову неузгодженість і може призвести до потенційних зловживань в обранні переможців конкурсів та укладенні угод. Для чого це робиться та кому вигідні такі ініціативи – питання залишається відкритим.