Коллективный "Азаров" или экономический рост

"Азаров" – це збірний образ фіскалів-державників, для яких доходи бюджету єдине мірило успіху та достатку країни. "Азаров" не турбується про розвиток, інвестиційну привабливість, чи конкурентоздатність податкової системи. 

Він "мобілізує ресурс", "рятує бюджет", "закриває діру". "Азаров" не будує і не створює, він вишукує тих, хто "недоплатив" і вилучає на користь бюджету.

Не важливо хто грає роль "Азарова" тут і зараз, – прізвища міняються, – запит на послуги витрусити "зайві гроші" іменем України незмінний за будь-якого президента. 

На хорошого "Азарова" набагато більший запит, ніж на інвестиції, сприятливі умови для бізнесу, і навіть – прости Господи – хороші відносини з МВФ. 

Простий нарід любить ефективного фіскала-державника, бо годується з його руки. 

Те ж саме з парламентом та Кабміном. Годувальник бідних та знедолених, борець за рівність трударів, мовчазний спонсор "конвертів" у державних кабінетах. Словом, державник у повний ріст. 

Вплив колективного "Азарова" на процеси в країні суттєво більший, ніж усіх бізнес-асоціацій разом взятих. А що може обіцяти бізнес? 

Проривний ріст колись там, в невідомому майбутньому? Натомість "Азаров" тут і зараз створює живі гроші, на які можна купити голоси як "пересічних", так і більш привілейованих українців. 

В такій системі координат ви ніколи не побачити ні податку на виведений капітал, ні реального зменшення ролі податкової. А Бюро економічної безпеки (байдуже як ви цю контору назвете) як губка всмокче найзавзятіших "Азарових" з усієї країни. 

Навіть якщо вам здалось, що почався позитивний рух, – рано чи пізно на сцену знову вийде черговий, неймовірно впливовий фіскал-державник. 

І знову буде "боротьба за врожай", тобто мобілізація ресурсу для наповнення бюджету. Знову буде "МВФ не дозволяє знижувати податки". Знову буде полювання на заробітчан, які недоплачують.

Чи є хоч мізерний шанс вирватись із замкнутого кола? Щоб відповісти на це питання давайте подивимось, на що саме "мобілізує ресурс" колективний фіскал-державник. 

Бо насправді із 2 трлн грн видатків 2020-го року хабарі та "конверти" для змазування скрипучої бюрократичної системи складали невелику частину усіх витрат. 

Цікаво, що якщо взяти перші три сходинки (соціальні видатки навіть без субсидій та допомоги малозабезпеченим, бо вони випали з ТОП-5), то побачимо, що це майже половина сукупних витрат розширеного бюджету. 

Тобто ще раз, найбільші витрати бюджету — це "соціалка", невиконання якої це автоматична зміна влади в країні.

Топ-5 витрат розширеного бюджету 2020 року

Джерело: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України

А тепер давайте повернемось до колективного "Азарова". При такому рівні бюджетних витрат (ЛІНК), левова частка з яких соціальні видатки, — "Азаров" потрібен країні завжди! 

Не народився ще політик, який ризикне своєю кар'єрою заради ефемерного економічного росту в майбутньому. І не питання, що хтось чогось не розуміє, чи хтось проти прориву "з третього світу у перший". 

Проблема у тому, що усі пропозиції проривних економічних реформ не дають відповідь на питання що робити з тим возом соціальних проблем та обіцянок, який треба виконувати тільки щоб залишатись на Банковій. 

Не дають цю відповідь ідеологи податку на виведений капітал, не дають ідеологи пенсійної реформи, я вже мовчу про рух 5.10. А от фіскал-державник "Азаров" – дає на це питання повну та вичерпну відповідь!

Не потрібно привозити в Україну Нобелівських лауреатів. Не допоможе мантра про низький податковий тиск як джерело економічного прориву. 

Треба вичерпно обґрунтувати – що робити з десятками мільйонів бюджетних утриманців (з правом голосу) поки маховик економічного росту буде набирати обертів, якщо дійсно податки колись знизять. 

Адже "Азаров" — це не причина, це наслідок. Це наслідок політичних обіцянок та завищених очікувань українських виборців. 

Це наслідок популізму усіх попередніх керманичів – за це платимо ми з вами. І якщо нам дійсно потрібен проривний ріст, то рішення цієї задачки лежить саме в площині перегляду бюджетних витрат, більша частина яких це "соціалка". 

Передбачаю обурення читачів – країна бідна, а ви ще "соціалку" хочете порізати! Заберіть гроші в олігархів, заберіть шалені зарплати чиновників, дивіться скільки втрачається через корупцію. 

Коротко відповім – утримання державного апарату з усім-усім коштує платникам податків 80,9 млрд грн, або 4% усіх витрат. Тобто якщо уявити, що завтра звільнити усіх чиновників, то це лише 4% економії. 

Що ж стосується корупції, то це певна націнка від усіх державних витрат. Немає фіксованої суми, яку корупціонери собі беруть за будь-яких умов. 

Їхній корупційний дохід залежить від обороту, від того скільки ВВП перерозподіляється через бюджет. Чим більше витрат держави – тим більша корупція. 

Підсумовуючи, джерело могутності та впливовості "Азарових" – це потреба фінансувати шалені соціальні витрати. Буде рішення проблеми непомірних бюджетних обов’язків (не побоюсь цієї вибухової фрази), буде рішення проблеми економічного росту. 

А допоки "соціалка" залишається священною коровою, нам завжди буде потрібен "Азаров"!