Энергетическая дипломатия: время действовать

Прийняті рішення в Брюсселі у січні-лютому цього року — засідання Ради ЄС, Ради асоціації Україна-ЄС — принесуть чимало змін найближчим часом. 

Це зміни, які стосуються Європейського зеленого курсу. І готуватись до них треба негайно як уряду, депутатському корпусу, так і бізнесу. Поясню, чому.

25 січня Рада ЄС оприлюднила висновки з питань клімату та енергетичної дипломатії, в яких чітко вказує, що ЄС прагне поширити вплив Європейського зеленого курсу на інші країни. 

Європейці прямо так і говорять: ми досягли значного прогресу в скороченні викидів парникових газів — 8% від світових викидів (при цьому ЄС створює 15,4% світового ВВП), але одних внутрішньоєвропейських кроків недостатньо, тому що інші країни відстають від планів скорочення. 

Тому ЄС буде задіювати кліматичну та енергетичну дипломатію, щоб впливати на декарбонізацію інших економік.

Як це виглядатиме? Наприклад, енергетична дипломатія ЄС стримуватиме всі подальші інвестиції у проєкти енергетичної інфраструктури на основі викопного палива в третіх країнах, якщо вони не будуть повністю узгоджені з амбіційним, чітко визначеним шляхом до кліматичної нейтральності відповідно до довготермінових цілей Паризької угоди та найкращих із доступних наукових розробок. Але це ще не все.

Рада ЄС зазначає, що "з нетерпінням" чекає на пропозиції Єврокомісії щодо механізму прикордонного вуглецевого коригування (CBAM – carbon border adjustment mechanism). 

Фактично це означає, що можуть бути впроваджені вуглецеві мита на товари, які вироблені з використанням енергетично неефективних, брудних технологій. 

Цікаво, коли можуть з’явитись проєкти таких механізмів — Рада ЄС хоче отримати нову стратегію вже наприкінці цього року. Тобто, в 2022-2023 роках механізми вуглецевого мита можуть бути впроваджені. 

Для України це означає, що питання енергоефективності та декарбонізації стає не просто далеким чи модним трендом, а нагальною потребою, яка матиме значення для вигідної торгівлі з ЄС та подальшою інтеграцією. 

Ми їх безпосередні сусіди з амбіціями увійти до єдиної європейської родини. Якщо ми будемо для вироблення електроенергії чи дешевих сировинних товарів "коптити" небо поруч із сусідами, навряд чи вони захочуть таку інтеграцію та торгівлю. 

Ну і нам від забруднення теж погано. Нещодавно Київ знову увійшов у Топ-20 міст світу з найбільш брудним повітрям — показники втричі перевищували норму! 

Невже ми погодимось й надалі дихати таким повітрям? Звичайно, що відмова від теплової генерації, модернізація атомних електростанцій, розвиток ВДЕ, водневої енергетики та маневреної генерації потребує чималих коштів. 

Перехід на електротранспорт теж вимагає чималих інвестицій. Але потенційні втрати здоров’я, життів, довкілля — це та ціна, яку доведеться заплатити за відсутність прогресу зараз. 

Добра новина у тому, що Євросоюз готовий допомагати сусідам із розробкою соціально справедливих планів диверсифікації економіки та енергетики. Крім того, за необхідності, ЄС буде надавати цільову підтримку країнам для трансформації економіки. 

Для України буде надзвичайно важливо отримати таку підтримку з огляду на те, що від вугільної промисловості, яку необхідно ліквідувати, залежать сотні тисяч мешканців понад 60 міст країни.

Тому консультативна та технічна допомога із трансформації вугільних регіонів зробить цей процес плавним та інклюзивним — ніхто не має бути позбавленим робочого місця без створення нових можливостей для праці. 

Я переконаний, що нам потрібна й внутрішня кліматична дипломатія — широка публічна дискусія не тільки в кабінетах виконавчої влади, але й у парламенті та суспільстві щодо варіантів розвитку подій в енергетичному секторі, стану енергетичної безпеки, довкілля та економічної і навіть політичної ціни затягування рішень в цьому секторі. 

Має бути громадянський консенсус щодо запровадження в Україні найкращих практик Європи для запобігання змінам клімату, зменшення викидів та ощадливого використання енергії.

Якщо ми дійсно хочемо увійти в спільну європейську родину рівноправними партнерами, а не проситись бідними родичами, то Україна має робити "домашнє завдання" із декарбонізації та енергоефективності економіки, а також інтеграції енергосистеми з європейською. 

Міністерство енергетики вже працює над цим. З доволі обмеженими повноваженнями, але працює.