Индустриальные парки: в поисках выхода из кризиса

Криза COVID-19 стала викликом для більшості країн, що розвиваються, і найважчий її період почався через півроку після карантину. 

Згідно з доповіддю Нацбанку, за останні шість місяців ВВП України впав на 6,5%, а МВФ прогнозує його зниження до 8,2% до кінця 2020 року. 

Зниження обігу від експорту в поєднанні з низькою енергоефективністю та енергоємністю створили ситуацію, в якій промисловість України стикається з високими виробничими витратами та низькими доходами. 

Економічний спад ще більше ускладнюється зростаючим забрудненням навколишнього середовища, яке становить серйозну довгострокову загрозу для економіки та здоров’я населення.

Хоча підписавши Угоду про асоціацію України та ЄС та вступивши до СОТ, ми збільшили загальний обсяг торгівлі зі світом, структура нашої економіки значно відстає від країн Європи. 

За Індексом світових експортерів, Україна посідає 49-те місце у всьому світі, а весь наш експорт становить трохи більше 1% торгового балансу ЄС. 

Проблема значного дефіциту у торговельному балансі виникає через низьку складність експортної продукції порівняно з нашими сусідами. 

Наша країна посідає 85 місце у звіті про глобальну конкурентоспроможність ВЕФ, тоді як аналогічні позиції для Польщі, Литви та Туреччини у 2019 році були 37, 39 та 61 відповідно.

Ще одним фактором, який впливає на конкурентоспроможність наших товарів, є висока енергоємність виробництва. 

За рівнем споживання енергії, Україна посідає 73 місце у світовому індексі енергетичної архітектури ВЕФ (найслабші місця – залежать від імпортного палива, повільне зростання ВВП та створення високих викидів CO2). Споживаючи близько 92 мільйонів тонн нафтового еквіваленту енергії (toe) на рік.

Україна має індекс енергоємності 0,27 toe/1000 доларів, тоді як в Італії, Німеччині, Франції, Польщі, Словаччині та Чехії цей показник коливається в межах 0,08-0,13 (за паритетом купівельної спроможності). 

Конкурентоспроможність наших товарів може бути додатково знижена, як тільки ЄС запровадить податок на викиди вуглецю для виробництв, які завдають шкоди навколишньому середовищу, в рамках їхньої низьковуглецевої стратегії.

Як результат, Україна посідає 44-е місце в рейтингу економічної складності (ІСС). 

Хоча не найгірша, така наша позиція не змінювалась протягом десятиліття. Державі не вдається диверсифікувати експорт та виробляти товари та послуги з високою доданою вартістю, які могли б задовольнити іноземний попит та повернути високі прибутки додому.

Чи можуть еко- індустріальні парки трансформувати промисловість? 

Багато країн, що розвиваються, успішно вийшли з минулих економічних криз, використовуючи інструмент індустріальних парків – промислових кластерів для здійснення спільної виробничої діяльності. 

Такі парки поєднують у собі людські ресурси, освіту, інфраструктуру, територіальний розвиток і є одним із найефективніших інструментів залучення інвестицій. 

Дійсно, надаючи гарантії та необхідне регулювання для іноземного бізнесу, індустріальні парки часто служать точками входу для інвесторів в економіку та є акселераторами економічного зростання.

Існуючі іноземні системи індустріальних парків сприяють економічному зростанню, що, в свою чергу, зменшує рівень бідності, створює робочі місця та підвищує рівень життя в регіонах. 

Наприклад, менш ніж за десять років Туреччина перетворилася із виробника легкої промисловості та експортера сільськогосподарської продукції на одного з регіональних промислових лідерів, а у 2013 році країна повністю повернула борг МВФ. 

Польща також застосувала механізм індустріальних парків для економічного стимулювання і лише за 25 років вони принесли понад 25 мільярдів євро інвестицій, створивши понад 300 000 нових робочих місць, що с свою чергу дозволило Польщі збільшити експорт більш ніж утричі.

В Україні ідея формування індустріальних парків обговорюється з середини 2000-х років. 

На диво, сьогодні в нашій країні вже існує 43 індустріальних парки, з яких 60% (26) є муніципальними, 33% (14) приватними, 5% (2) змішаними та 2% (1) перебувають у державній власності. 

Працюючи належним чином, парки могли б приносити нашій економіці мільярди доларів і створювати сотні тисяч робочих місць щороку. Однак наразі функціонують лише 10 українських парків, і цифри набагато скромніші: за 6 років роботи ІП створили трохи більше 400 робочих місць, і вся концепція залишається досить непопулярною.

Зараз українське законодавство щодо індустріальних парків дуже обмежене та застаріле. 

Необхідно реформувати законодавство відповідно до останніх європейських тенденцій та забезпечити достатні умови для роботи парків. 

Україні потрібно вийти з парадигми сировинного придатку, вдосконалюючи технології, ускладнюючи виробничий ланцюг та власні ноу-хау. 

Водночас, залучати інвестиції, стимулювати розвиток бідних регіонів та трансформувати галузі, крізь парадигму сталому розвитку та циркулярної економіки.

До Зеленої угоди через декаплінг

Зростання внутрішнього валового продукту держави не виснажуючи природні ресурси є одним із принципових засад сталого розвитку. 

Тому, механізми стимулювання повинні спрямовувати інвестиції в екологічно дружні виробництва, які є основою циркулярної економіки.

Ідеальними в цьому сенсі є так звані "зелені" індустріальні парки. За визначенням Організації ООН з промислового розвитку, "щоб стати зеленим індустріальним парком, ІП повинен продемонструвати високі стандарти екологічної та соціальної відповідальності, ефективні методи виробництва та повторне використання відходів енергії та відходів". 

Зелені індустріальні парки організовані синергетично, що сприяє циркулярній економіці: відходи, які виробляє один бізнес, і які були б викинуті на звалища, можуть бути цінним ресурсом для іншої компанії. Відповідальне використання ресурсів дозволяє бізнесу економити гроші на матеріалах, енергії та воді.

На додаток до інших переваг зелені індустріальні парки допоможуть Україні вирішити проблеми із занедбаними ділянками видобутку корисних копалин, зокрема збиткових шахт. 

Скоріше рано, ніж пізно Україна стикнеться з необхідністю перекваліфікування шахтарів та необхідності реінкарнації шахтарських регіонів.

Трансформація занедбаних індустріальних зон у зелені промислові парки, в першу чергу, сприяла б економічному розвитку регіонів з низьким рівнем життя або високим рівнем безробіття. 

Крім того, ІП стали б драйвером нових, інноваційних та енергозберігаючих технологій, створення "зелених робочих місць", допомогли б Україні досягти цілей сталого розвитку та зберегти довкілля, а також стати повноцінною частиною Зеленого курсу ЄС.

Резюмуючи, щоб дати Україні шанс стати в один ряд з найбільш прогресивними країнами у прагненні до стійкого економічного зростання, повинна бути запроваджена ефективна політика та залучення інвестиції в сталий розвиток та створення зелених робочих місць. 

Серед інструментів, які довели свою ефективність – це створення індустріальних парків, які в поєднанні зі стратегією сталого розвитку можуть дати позитивний синергетичних ефект.