Что думают украинцы о земельной реформе

20 грудня українські парламентарі голосуватимуть за чергове продовження мораторію на відчуження аграрних земель.

Утім, незалежно від голосування мораторій діятиме доти, доки Верховна Рада не ухвалить закон "Про обіг земель сільськогосподарського призначення".

З огляду на це постає питання: чому стільки сил та уваги приділяється "ритуальному" продовженню мораторію на продаж сільськогосподарських земель?

Єдиним логічним поясненням є бажання зіграти на чутливих, як вважають політики, питаннях для громадян, на їх нібито непідтримці земельного ринку, та заробити на такому заграванні додаткові бали напередодні виборів.

Така стратегія виглядає виправданою, якщо громадяни здебільшого негативно ставляться до реформи і не хочуть запровадження ринку землі. Чи дійсно це так?

GfK і Центр економічної стратегії (ЦЕС) на замовлення програми "Підтримка прозорого управління земельними ресурсами в Україні", яка діє за фінансової підтримки Євросоюзу та Світового банку, тривалий час щомісяця вимірюють думки громадян щодо питань земельних відносин в Україні.

Результати цих досліджень вказують на кілька цікавих тенденцій, які, на наш погляд, важливо знати українському суспільству та політикуму. Отже, що стоїть за цифрами соціологічних опитувань?

Перше: скасування мораторію — це питання не стільки суспільної думки, скільки політичної відповідальності чи безвідповідальності урядовців та депутатів.

Земельна реформа не є найбільш важливою з точки зору впливу на добробут громадян та держави. Лише 16,9% опитаних вважають, що земельна реформа вплине на їх добробут. Це й не дивно, адже лише 7 млн осіб або 16% населення мають земельні паї і відчувають на собі вплив дії мораторію.

Друге: результати "вимірювання" громадської думки сильно відрізняються від того, до чого апелюють популісти. Існує пряма кореляція між тим, як ставити питання: про мораторій на торгівлю землею і впровадження ринку чи про право розпоряджатися своєю власністю, хоча мова йде про одне і те ж.

Респонденти часто не розуміють, про що йдеться, коли говорять про мораторій, адже його використовують як інструмент залякування та передвиборної агітації. Зате учасники опитувань добре розуміють, що значить, коли їх позбавляють прав на розпорядження власним майном.

Якщо ми питатимемо громадян про економічний зміст земельної реформи, тобто чи хочуть вони мати право вільно купувати чи продавати землю, позиція респондентів виглядає логічною з точки зору соціально-демографічної структури населення. Так, право вільно розпоряджатися приватною власністю на землю хочуть мати 21,8% громадян, не хочуть — 41,6%, не мають позиції 36,5%.

Коли ж респондентів запитують про підтримку абстрактної земельної реформи, про зняття мораторію, то кількість противників реформи дещо збільшується. За реформу — 17,6%, скоріше проти — 42,7%, не мають позиції — 39,8%.

При цьому кількість противників реформи близька до кількості тих, хто не визначився. У низці регіонів кількість тих, хто не має позиції щодо земельної реформи та ринку землі, значно переважає кількість противників ринку.

Зверніть увагу на цифри: різниця між тими, хто не має позиції, і тими, хто проти ринку, менша 3 п. п., що є розміром статистичної похибки. Натомість часто противники реформи та деякі соціологічні опитування об'єднують ці дві цифри, створюючи видимість вражаючої непідтримки земельної реформи.

До того ж, кількість противників зняття мораторію скорочується, а кількість респондентів, які не визначилися або кому ця реформа незрозуміла, зростає.

У розрізі регіонів результати ще цікавіші: у деяких областях кількість тих, хто не має жодної позиції щодо земельної реформи, значно переважає кількість противників ринку. Переважна частина населення східних, 57,1%, та південних, 48,2%, областей не має чіткої позиції щодо до реформи.

У східних регіонах, на електорат яких орієнтується значна кількість політиків, що "стоять за мораторій", рекордно низька кількість противників реформи — 26,2%.

У північних регіонах спостерігається найбільша поляризація суспільства — рівень підтримки і непідтримки становить відповідно 16,5% та 52,5%, а тих, хто не визначився з реформою, досить мало — 31%. Найбільша підтримка реформи — у Києві та в західних регіонах: відповідно 44,9% та 34,7%.

Таким чином, результати глибинного дослідження суспільної думки щодо ставлення до ринку землі, мораторію та права громадян купувати й продавати землю виводить нас на несподівані з точки зору державної політики висновки.

Результати свідчать, що земельна реформа не надто цікавить громадян і загравання на цьому питанні не будуть впливати на результати виборів. Однак політичні сили, вочевидь, не надто добре орієнтуються в уподобаннях виборців.

Український уряд має досвід впровадження як більш масштабних і болючих реформ — освітньої, медичної, пенсійної, які стосуються більшої кількості громадян, так і менш помітних з точки зору добробуту сімей, але не менш важливих реформ — децентралізації, приватизації, реформи банківського сектору.

Не завжди критично важливі для відновлення економічного зростання реформи, які впроваджує уряд, підтримуються населенням. Яскравий приклад — підвищення цін на газ. "Недостатня" підтримка населенням будь-якої реформи — нормальна ситуація для політиків, які хочуть розвивати країну, а не загравати з виборцями.

Іншими словами, відкриття ринку сільськогосподарських земель — це питання наявності або відсутності політичної волі. Результати голосування в четвер чітко покажуть пріоритет народних обранців: розвиток села чи подальша бездіяльність.

Співавтор — Дмитро Яблоновський, заступник виконавчого директора Центру економічної стратегії