Миф об отсутствии работы

Ми звикли чути нарікання, що раніше, за радянських часів, були великі підприємства, які давали роботу, а тепер їх закрили і роботи немає.

Насправді, закрили — і правильно зробили, бо ті технології, що ними застосовувались — неефективні, застарілі і незатребувані в світі.

Поступово заходять нові технології, нові підприємства, але ніхто на це не звертає увагу. Зараз на ринку праці пропозиція роботи перевищує попит — у нас на одного робітника — дві-три вакансії. В Україну ідуть інвестиції і новим роботодавцям потрібен ресурс.

Що відбувається на ринку праці?

Полтавська область — хороший приклад. Ситуація на ринку праці у нас найкраща, ніж будь-де: рівень зареєстрованого безробіття (скільки безробітних звернулось до нас) у 2006 році складав 5,5%, зараз — 3,2%.

Ми маємо найбільшу кількість вакансій за всю історію України.

Наприклад, завод "Лтава", Крюківський вагонобудівний, Кременчуцький колісний завод, Кредмаш (Кременчуцький завод шляхових машин), Кременчуцький сталеливарний завод — це підприємства світового рівня, які сьогодні потребують робочої сили.

Багато роботодавців готові брати на роботу внутрішньо переміщених осіб та учасників АТО — з цими категоріями у нас проблем немає — майже всіх, хто стояв у нас на обліку, вже працевлаштували.

Дефіцит кадрів змушує роботодавців іти назустріч робітникам і пропонувати їм комфортні умови.

Наприклад, у нас в регіоні дуже багато підприємств пропонують роботу вахтовим методом та щодня підвозять працівників на роботу. Надають гуртожитки або компенсують витрати на найм житла підприємства Кременчука, Полтави, Горішніх Плавнів.

Вінницька птахофабрика готова привозити і відвозити людей навіть за 130 км та гарантувати їм проживання. Місяць робітники працюють п’ять днів на тиждень, живуть у гуртожитку, де платять лише комунальні, після цього — їдуть на тиждень додому відпочивати.

При цьому зарплат менше 10 тис. гривень на місяць там немає, плюс 6 кг м’яса у будь-якому вигляді.

В Полтавській області Гірничо-збагачувальний комбінат також пропонує зарплату не менше 10 тис. гривень, а працівникам з інших регіонів надає гуртожиток.

Панчішно-шкарпеткова фабрика дві бригади возить із сусідніх районів щоденно — на роботу і з роботи.

Зміна ситуації на ринку праці позначилася і на роботі нашої служби, ми перейшли від роботи з безробітним населенням до роботи з незайнятим.

Різниця в тому, що безробітний — це той, кого не працевлаштували і надали статус безробітного. Незайнятий — тимчасово непрацюючий. Тобто служба зайнятості тепер шукає працівників для підприємств, а не тільки вакансії для безробітних.

У Полтаві 2-3 рази на тиждень у різні райони виїжджає наша мобільна палатка у пошуках людей, що потребують роботи. Відвідуємо також об’єднані територіальні громади та сільські ради, де складаємо їх паспорт і визначаємо трудові ресурси: хто і де живе, скільки тих, хто працює чи не працює, хто хоче працювати.

Крім того, ми створили так званий паспорт інвестиційної привабливості. Наприклад, у селі є колишні приміщення школи чи колгоспу — ці приміщення ми пропонуємо для оренди потенційним роботодавцям на вигідних умовах.

До того ж, ми навчаємо персонал, надаємо підприємцям компенсаційні виплати, передбачені законодавством про зайнятість.

Проблемні безробітні

Здавалося б, ідеальна ситуація, є робочі місця і безробітні. Всіх працевлаштували, безробіття подолано.

Але головна проблема сьогодні – це невідповідність професійно-технічної підготовки потребам ринку праці, активізація міграційного відтоку кваліфікованих кадрів за кордон, а також  слабка мотивація безробітних до активного пошуку роботи.

Якщо в середньому на обліку 60% людей з освітою, то відповідних вакансій - 25%, це суттєва диспропорція.

Якщо на одного робітника 2-3 вакансії є практично завжди, то на чотирьох людей з вищою освітою - одна вакансія на рік.

На сьогодні лише 20% випускників шкіл навчаються в технікумах, а 80% — здобувають вищу освіту, але залишаються незатребуваними на ринку праці. З

 тими, у кого вища освіта загалом проблем немає. Проблема — куплена вища освіта, яка дає випускникам багато амбіцій і мало знань.

Буває, що людина з дипломом не може без помилок написати заяву про отримання статусу безробітного.

Нещодавно один кандидат з вищою освітою не зміг  відповісти на запитання роботодавця: чим відрізняється гідравлічний прес від пневмопресу? Хоча, на мою думку, не потрібно бути інженером, щоб зрозуміти –"гідро" – це вода, "пневмо" — повітря.

До того ж, існуюча на сьогодні система соціального захисту сприяє утриманським настроям окремих категорій громадян, не даючи при цьому реальної мотивації доактивного пошуку роботи, не стимулює до легальної зайнятості, а наявні механізми профілактики довготривалого безробіття не є достатніми.

Підприємства готові брати на роботу з наданням усіх соціальних гарантій осіб з числа малозабезпечених категорій населення. Проте маємо випадки відмови таких осіб від працевлаштування, оскільки розмір державних соціальних виплат, які вони отримують, практично повною мірою забезпечує їх потреби.

Ми знаходимо такі сім’ї, де батьки були малозабезпеченими багато років. Їх діти були в інтернаті. Ці діти виросли, також стали малозабезпеченими і їхні діти зараз в інтернаті. Третє покоління росте нездатним дати собі раду.

Що можна зробити?

Наша мета зараз – повернути на ринок праці економічно активне населення. Для цього необхідно зміщувати акценти державної політики зайнятості з пасивних на активні заходи, що потребує докорінних змін у чинному законодавстві про соціальний захист та зайнятість населення. І такі зміни в Міністерстві соціальної політики вже розробляються.

"Проблемні" безробітні можуть роками стояти на обліку у центрі зайнятості та отримувати допомогу.

Закон про зайнятість передбачає, що статус безробітного отримує людина, яка не тільки може, а й хоче працювати. Але часто вони хочуть не працювати, а бути на обліку, щоб мати право на допомогу по малозабезпеченості.

Так, молода мама з дітьми може отримувати допомогу як малозабезпечена, але якщо при цьому батько отримує допомогу по безробіттю — нехай певну кількість годин відпрацює на громаду.

У всьому світі так — якщо ти все отримуєш від держави, дай хоча б щось суспільству і своїй громаді. Прибери, покоси, викорчуй чагарники, будь черговим на ставку, де купаються діти, допоможи самотнім бабусям покосити бур’ян та принеси води. Тобто або заробляй гроші сам, або отримуй допомогу, але роби щось для себе і для держави.

Механізм підтримки роботодавців у створенні робочих місць також повинен бути включений до законодавства про зайнятість — це не лише сприяння у вирішенні адміністративних питань та підбір кадрів, а й компенсаційні виплати.

Я вдячна міністру соціальної політики за те, що ми отримали реальний механізм впливу на процеси на ринку праці - це пілотний проект "Рука допомоги", який діє, в тому числі, у Полтавській області.

Проект передбачає різні варіанти залучення малозабезпечених та внутрішньо переміщених громадян до економічної активності. Це працевлаштування, залучення до роботи на користь громади та надання фінансової допомоги на закупівлю обладнання як для роботодавців, так і для самих малозабезпечених, які прагнуть започаткувати власну справу.

Працевлаштування та залучення до громадських робіт є найбільш дієвим механізмом повернення громадян на ринок праці, і в цих напрямках ми маємо гарні досягнення в рамках проекту.

Але найцікавіше — це надання поворотної фінансової допомоги на закупівлю обладнання для започаткування власної справи.

Раніше центр зайнятості надавав одноразові виплати по безробіттю на старт підприємницької діяльності, але не завжди отримані кошти використовувалися на створення та розвиток власного бізнесу.

У проекті "Рука допомоги" запроваджено механізм надання допомоги на поворотній основі під конкретні умови: розробка бізнес-плану, реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності.

Спочатку було багато питань: як держслужбовець я звикла відповідати за кожну копійку. Як придбати обладнання і уникнути завищення вартості?

Тут учасник сам шукає обладнання та матеріали, які йому потрібні, укладає договір. Роль центру зайнятості — виключно платника. Людина сама ніколи не завищить ціни, бо фінансова допомога — частково поворотна.

Кожен учасник, що претендує на отримання фіндопомоги повинен захистити бізнес-план. Комісія з захисту дуже прозора. На кожному засіданні є представники мінімум двох правоохоронних структур, для того, щоб навіть теоретично унеможливити махінації.

До того ж, ми періодично здійснюємо моніторинг та відвідуємо усіх учасників. Усі вони здійснюють підприємницьку діяльність — а їх вже близько 50 осіб в області.

Результати дійсно вражають. Я не очікувала, що ці люди стануть настільки успішними! Багатодітні сім`ї, одинокі матері, переселенці показують несподівану здатність до підприємництва.

Роботодавцям, які створюють нові робочі місця, також пропонуються стимули: сума єдиного соціального внеску, сплачена за двох працевлаштованих на нові робочі місця безробітних, віднімається від суми, яку потрібно повернути державі.

Навіть за умови сплати мінімальних внесків – це близько 19 тис. грн. на рік, які списуються як вже повернуті державі.

Пілотний проект "Рука допомоги" дає саме ті нові механізми, які потрібні для вдосконалення ринку праці. Він повинен набути статусу на законодавчому рівні і запрацювати по всій Україні.