Три варианта, как отменить мораторий
Инновации в действии
Останні місяці дискусія навколо відміни мораторію на продаж сільгоспземель набула особливої гостроти - противники та прихильники сперечаються, чи є це питання нагальним, чи нам знову треба чекати "зручного" моменту для його зняття (який, на жаль, не настає вже 18 років поспіль).
І чим ближче вибори, тим більш радикальними стають думки.
У контексті цієї дискусії важливо нагадати, що починаючи з 2019 року мораторій на купівлю-продаж земель в Україні стане ще жорсткішим.
Відповідно до змін, внесених до Земельного кодексу Верховною Радою в жовтні цього року, обмін земель стане можливим лише в межах одного земельного масиву (тобто лише на ділянку, що знаходиться майже поруч), а можливість використання емфітевзису обмежуватиметься строком 50 років.
Тобто фактично єдиний спосіб більш-менш легально продати землю зводиться до довгострокової оренди.
У цьому контексті ще більше важливою стає дискусія, чи вирішення питання ліквідації мораторію - це виключно політичне питання, чи воно лежить скоріш у правовій площині.
Адже як засвідчило цьогорічне рішення Європейського суду з прав людини, мораторій порушує одне з базових прав вільно розпоряджатися своєю власністю.
Станом на сьогодні є три варіанти, як скасувати мораторій.
Перший, найпростіший, - це прийняття відповідного закону Верховною Радою. На жаль, ми бачимо позицію парламенту, який щорічно просто продовжує мораторій, не здійснюючи жодних спроб до вирішення проблеми, через яку мораторій було запроваджено.
Якщо подивитися на народних депутатів, то там можна виокремити три групи противників ринку землі:
1.Противники ринку як такого. Вони можуть називатись радикалами, тимошенківцями, але як би вони не називались формально, насправді вони - фактичні нащадки комуністів, які вперше запровадили мораторій на продаж землі у 2001 році.
2. Противники запровадження ринкових відносин у найближчий час.
3. Перша категорія, замаскована під другу. Ця група становить найбільшу небезпеку. Це противники ринку, але вони роблять вигляд, що вони "за" ринок, але тільки не зараз, оскільки чогось не вистачає. Їх легко вирахувати серед народних депутатів відповідно до їх ставлення до законопроекту про обіг земель сільгосппризначення.
Другий варіант скасування мораторію - визнання неконституційності окремих норм закону.
Рішення Конституційного Суду по цій справі дозволило б забезпечити виконання рішення ЄСПЛ, дотримання прав людини, й стало б дуже елегантним виходом зі справді вкрай складної політичної ситуації навколо збереження мораторію (коли політична готовність відмовитись від мораторію на словах ніби є, але нести відповідальність за це жоден політик, здається, поки що не готовий).
На жаль, минулого тижня Конституційний Суд вже вдруге відмовився відкрити провадження у справі за поданням 69 народних депутатів щодо відповідності Конституції положень пунктів 14, 15 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу.
Серед суддів Конституційного Суду (поки що) перемагають ті, хто вважає, що питання збереження чи ліквідації мораторію - це суто політичне питання.
Водночас політичним рішенням для Конституційного Суду є не скасування мораторію, а відмова у відкритті самого конституційного провадження по цій справі.
Адже якщо Конституційний Суд буде розглядати подання по суті не тільки щодо відповідності Конституції, а й щодо відповідності до Конвенції з прав людини і протоколів до неї, то рішення Конституційного суду щодо мораторію буде очевидним.
Тому експерти охарактеризували згадану ухвалу Конституційного Суду двома словами — забракло мужності.
Завдання Конституційного Суду - захищати дотримання прав громадян на рівні законодавства. У захисті прав громадян немає політики. А приймати чи не приймати до розгляду справи щодо дотримання прав - це вже справді політичне рішення, яке може "диктуватися" зверху.
Цю політику чітко видно, наприклад, в нещодавньому інтерв’ю колишнього судді Конституційного Суду Віктора Шишкіна, який - говорячи про мораторій - відверто маніпулює фактами, аби обґрунтувати тези про його політичність.
Як може колишній суддя Конституційного Суду говорити про те, що відміна мораторію - це намагання "звільнити площі під когось, наприклад, китайців"? Адже по-перше, Земельним кодексом України - навіть без мораторію - прямо заборонено продаж нашої землі нерезидентам, і скасування мораторію жодним чином не змінить цього.
По-друге, сама теза про "звільнити площі під когось" - це теза суто політика, а не судді, який має дивитись на мораторій виключно в контексті дотримання чи порушення прав людини.
Але в ситуації, коли ані парламент, а ні КС, здається, не готові до вирішення цього питання, в громадян залишається ще один варіант, як захищати свої права в земельних питаннях.
Це поширення практики обходу мораторію за окремими судовими рішеннями (з урахуванням весняного рішення Європейського суду з прав людини, який визначив наш мораторій таким, що порушує права людини).
Реалізація цього варіанту займе багато часу. Але перші ластівки щодо таких позовів громадян вже є. І не виключено, що в умовах України саме такий спосіб може виявитися найбільш ефективним для ліквідації атавізму радянських часів у вигляді мораторію.
Особливо враховуючи позицію Мінюсту, що за одним рішенням ЄСПЛ будуть наступні, якщо Україна не владнає проблему з мораторієм та не виконає рішення ЄСПЛ.