Двойной мораторий на фермерские земли

Кабмін схвалив і направив до Верховної Ради законопроект, який передає фермерам та їх нащадкам виділені їм у постійне користування аграрні землі.

Йдеться про передавання у власність близько 0,5 млн га понад 25 тис осіб.

У перші дні незалежності України, після десятиліть випробувань і нищення, в тому числі фізичного, у нашій країні почало відроджуватися фермерство.

Минуло небагато часу, і ці перші фермери-ентузіасти виявилися обдуреними. Вперше, але, на жаль, не востаннє.

Щоб стимулювати появу фермерів, на початку 1990-х років держава передавала їм земельні ділянки у постійне успадковуване володіння. Цей механізм дозволяв зберігати господарство протягом поколінь і передавати ділянки у спадщину.

Мої колеги-фермери тоді активно агітували односельчан скористатися цією пропозицією від держави і взятися за важку фермерську працю, адже без відродження фермерства неможливе відродження сильної України.

Ці перші фермери — справжні герої, які проклали шлях у фермерство новим поколінням українців. Завдяки їм в українському сільському господарстві є альтернатива аграрним холдингам, яка стає все більш потужною.

Однак замість підтримки фермерів влада скасувала норму, згідно з якою після шести років успадкованого володіння земля переходила у приватну власність фермера, замінивши її правом постійного користування.

Тобто земля перебувала в розпорядженні фермерського господарства доти, доки залишався живим її одержувач — голова господарства. Після його смерті сім'я втрачала право на землю. За таких умов про жодні сімейні ферми йтися не могло.

Понад 15 років знадобилося, щоб зробити перший крок для відновлення справедливості. У квітні 2018 року уряд ухвалив і направив до Верховної Ради законопроект, яким ці землі передаються у власність фермерам та їх нащадкам.

Йдеться про півмільйона гектарів землі, які де-факто, але не де-юре, належать майже 25 тис фермерів. З урахуванням членів їх сімей це рішення стосується не менше 100 тис осіб, які своєю працею заслужили право власності.

Я спілкувався з багатьма фермерами після засідання Кабміну. Усі вони були натхнені і, чесно скажу, здивовані, що держава нарешті виконала свою обіцянку. Багато хто сприйняв це з недовірою. Як виявилося — недарма.

Через п'ять днів після передавання до парламенту урядового законопроекту був зареєстрований альтернативний законопроект. Автори — депутати, представники політичної сили, яка декларує підтримку сільськогосподарських виробників.

Проте, всупереч цим деклараціям, у їх редакції законопроекту через незнання чи інші причини фермери не зможуть отримати у приватну власність всю свою землю, якою вони користуються з 1990-х років.

У депутатському законопроекті землі "передаються безоплатно у власність у наданому розмірі громадянам України — власникам таких [фермерських] господарств". Згідно із статтею 121 Земельного кодексу, норми безоплатної приватизації для ведення фермерського господарства встановлені на рівні земельної частки (паю) на території відповідного села чи селища.

У середньому по Україні це 4 га. Для порівняння: середній розмір ділянок, які отримали перші українські фермери, становить 50 га. Ніяких змін до відповідної статті Земельного кодексу розробники не пропонують, тож фермери зможуть претендувати лише на 4 га. Тобто в 12,5 разу менше, ніж середня ділянка.

Ніяких пояснень такого рішення не надається. Цікаво, чи готові депутати особисто пояснити його людям, які піднімали з колгоспних руїн сільське господарство?

Ще одна несправедливість — пропозиція ввести на фермерські землі "подвійний мораторій", тобто передбачити, що їх продаж не допускається навіть при закінченні терміну мораторію на продаж аграрних земель. Я сам обережно ставлюся до ринку землі, але звуження прав фермерів нічим не виправдане.

Асоціація фермерів та приватних землевласників України підтримала урядовий законопроект, виходячи з його простоти і справедливості. Документ передає у власність фермерів саме ті землі, які вони отримали на зорі незалежності.

Ми переконливо просимо всіх народних депутатів підтримати його і відновити історичну та соціальну справедливість щодо українського фермера.