Почему государству необходим final sale
Инновации в действии
Минулого тижня до Верховної Ради був переданий новий законопроект про приватизацію.
Мова вже давно не йде про те, щоб заробити на державних активах якнайбільше.
Мова, скоріш, про те, щоб позбутися тягаря, який висить на системі державного управління та плодить корупцію серед місцевих чиновників.
Пропоную розглянути приватизацію і з іншого кута — як поштовх до розвитку малого та середнього бізнесу.
Кількість державних компаній в Україні — одна з найвищих у світі. Польща володіє міноритарним пакетом у 300 компаніях і мажоритарним — у менш ніж 50, у Чехії всього 90 держкомпаній, у Канаді нема жодної. У нас їх понад 3,5 тис і за останні 15 років динаміка істотно не змінювалася.
Якщо розглянути цей список детально, стане зрозуміло, що заробити на приватизації шалені мільярди нам уже не вдасться.
Третина підприємств за 15 років дискусій навколо доцільності приватизації просто збанкрутувала й існує лише на папері. Їх можна тільки ліквідувати. 94% активів держпідприємств належать усього лише 46 компаніям.
Більш того, 60% державних активів належить лише двом компаніям: "Укрзалізниці" та "Нафтогазу України". Лише 60 держкомпаній мають активи понад 250 млн грн.
Решта — невеликі підприємства, головний актив яких — нерухомість. Бази відпочинку, готелі, зупинені заводи, науково-дослідницькі інститути, працівники яких вміщаються у двох кабінетах, а решта здається в оренду за сірими схемами.
У списках державних активів, досі заборонених до приватизації, — машинобудівні та ремонтні заводи, по два десятки регіональних центрів стандартизації та сертифікації, які конкурують з аналогічними приватними установами.
У затверджених Мінекономіки списках на приватизацію — хлібозаводи, спиртозаводи, ферми, шахти, магазини, санаторії, кіностудії, склади і заводи, заводи, заводи. Це ще далеко не все.
За даними ФДМ, у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності є близько 24 тис юридичних осіб, які діють на основі лише державної власності і належать до сфери управління відповідного суб'єкта управління, 516 господарських організацій з корпоративними правами держави і понад 1 млн об'єктів державного майна.
Ніде у світі держава не володіє такою кількістю заводів та баз відпочинку. Легка промисловість, нерухомість, переробні галузі та сфера послуг — саме те, завдяки чому росте середній бізнес.
Якщо усі ці об'єкти, як і передбачено новим проектом закону, реалізувати на відкритих онлайн-аукціонах з мінімальною стартовою ціною, малий та середній бізнес отримає потужний поштовх до розвитку.
Малі державні підприємства тихо розвалюються, дешевіючи рік за роком.
Вони встигають побути і джерелом корупції для місцевих чиновників, які намагаються вирвати свою частку прибутку із збиткових активів, і каменюкою на шиї міністрів, вимушених опікуватися долею окремих держпідприємств замість роботи над створенням ефективних правил державного регулювання.
У той же час малий та середній бізнес, розвиток якого у всьому світі є запорукою здорової економіки, страждає від дорогих кредитів та відсутності реальних можливостей для розвитку. 99,8% усіх юридичних осіб в Україні — це малий та середній бізнес.
Показник на рівні європейських держав. Проте якщо в Німеччині цей сектор забезпечує державі більше половини ВВП, то в Україні — лише 15%.
Кажуть, що не можна продавати завод як майновий комплекс, адже новий власник точно перепрофілює підприємство і "знищить виробництво". Хочеться відповісти: ну то й що? Невже один іржавий сімдесятирічний станок є приводом пишатися роботою заводу та оберігати його від "зазіхань" приватного інвестора?
Погляньте на Арт-завод "Платформа", що збирає на фестивалі молодь з усієї України, або на UNIT City — технопарк на території колишнього Київського мотоциклетного заводу. Невже було б краще, якби ці приміщення продовжували стояти зачиненими в очікуванні власника, що відродить їхню "колишню славу"?
Можливість викупити невеликі держпідприємства може стати рятівним колом для малого та середнього бізнесу, а той витягне до світла усю українську економіку. Міжнародні корпорації давно стали наддержавними утвореннями, а державна економіка у сучасному світі стоїть саме на малих та середніх підприємствах.