Листинг по-украински: бей своих, чтобы чужие боялись

Попереджаю, матеріал, який ви відкрили – великий. Але предмет вузький, і виписаний під одне положення Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР)

Тому розбивати на дві частини – це втратити концептуальність матеріалу і його призначення: цілісно обговорити проблему з фахівцями ринку і вплинути на очікувані зміни з боку регулятора для збереження і розвитку вітчизняного ринку акцій.

Читачі, несхильні до образного і художнього стилю, можуть пропустити притчу. Вона покликана підкреслити безглуздість норм під прикриттям євроінтеграції, які не враховують національних економічних умов і реалій.

Інша частина присвячена аналізу доцільності існування вимог до лістингу у їх сьогоднішній редакції, та зроблені пропозиції по їх "приведенню у відповідність" із здоровим економічним глуздом.

Притча про карго-інтеграцію

Рада міністрів Країни разом із її царем зібралася, щоб обговорити стан готовності до можливого військового конфлікту з "братським народом". Послухавши для виду статистику закупівель лат і зброї, цар вирішив, що в нього є більш важливі справи, ніж опікуватися забезпеченням, і вийшов з наради. Вже на східцях його наздогнав Експерт у збройних питаннях, фахівець від одного з виробників лат:

 - О Величний, Справедливий і Страшний у гніві, Тимуре. Ти єси Нескінченне джерело цінних ідей для нашої країни. Ти честь і розум нашого народу. Тобі тільки що на нараді доповіли виключно зовнішню сторону проблеми готовності до війни. Якщо б ти узнав внутрішню, то зрозумів би, що ми геть до неї не готові.

Монарх відмахнувся від Експерта як від набридливої мухи:

 - Піди і скажи це моїм міністрам. Вони для того там і сидять.

І розвернувся вже йти далі, але експерт не відставав:

 - Все так, Ваша величність, але вони без вашої згоди і пальцем не поворухнуть! А, враховуючи те, що частина з них отримала "відкати" за придбання лат і списів у Вестляндії, вони будуть відстоювати свою позицію, яка призведе до перемоги ворога.

Цар призадумався, оскільки за придбання зброї у Вестляндії його власна казна теж отримала поповнення. Вголос же сказав:

- Піди все одно скажи це міністрам, а мені секретар все передасть. – і усім своїм виглядом показав, що "розмову закінчено". Та й пішов.

Експерт розумів, що говорити щось міністрам і чинушам, які будуть себе виправдовувати, марна праця. Але, враховуючи, що серед міністрів був і віце-король, вирішив, що до короля інформація таки дійде.

Повернувшись на нараду, і звертаючись, в першу чергу,до велетенського віце-короля, Експерт сказав таке:

 - Шановне панство! Щодо придбаних нами лат у Вестляндії є два моменти. Не дивлячись на їх високу якість, вони значно більші, ніж наш пересічний воїн, і наші воїни в них будуть не воювати, а мучитися. Крім того, у нас на все царство знайдеться аж шість коней, які зможуть понести воїна в таких латах.

"Свідки зброї з Вестляндії", постачальники зброї і чинуші між собою зашипіли:

 - Хто він такий взагалі? Де він взявся на нашу голову? І хто його пустив на цю нараду?

Вголос же, звертаючись до Експерта, чинуша з відомства вестінтеграції сказав:

 - Для нас то не новина. Але, невже ти не знаєш, що ми взяли на себе зобов'язання все робити і воювати тільки так, як прийнято у Вестляндії? І ми все придбали так, щоб не відрізнятися від їх стандартів військової справи.

- Дивно. Але я прочитав у їхніх правилах, що головне, щоб воїн був якісно озброєний. І ця вимога є до всіх королівств Об'єднаної Вестляндії. А лати і лицарі – по можливості. Це не зобов'язання.

- Та що ти за фахівець?! Що ти розумієш у цьому?! – вигукнув чинуша з відомства вестінтеграції. – Головне – мати все вестляндійське, і все буде добре. Їхня славетна історія про це свідчить. І ми до цього долучимося.

- Наша історія свідчить, що наші воїни на легких конях завжди перемагали не завдяки міцності лат, а оскільки добре володіли шаблями і мечами, а не списами, які придбали ви, і якими наші козаки майже не користуються. І перемагали за рахунок рухливості і наглості, а не важких лат.

Якщо ви їх закуєте в лати, то їм прийдеться воювати пішки, а потів і взагалі їх зняти, бо вони їм не по розміру. Наша задача – перемогти, а не воювати так, як це роблять найбагатші королівства Вестляндії. Нам далеко до їх рівня, оскільки в нас лише шість сильних коней. В нас їх було значно більше, але ж ви самі їх наказали пустити на ковбасу.

- Ой! Та то такі були коні, що від них було більше мороки. Вони тільки їли багато, а бігати не хотіли. Ми і цих шість пустимо на барбекю через примусовий викуп у їх власників, а потім, можливо, будемо купувати коней у Вестляндії і Заокеанії. Якщо ж хто захоче з воїнів собі гарного коня, хай сам собі його і купляє.

- Ви дивні. Звідки у воїнів такі кошти, щоб самому придбати бойового коня? До того ж, ми могли б і самі в Країні швидко відновити їх поголів'я. – зазначив Експерт. – А зараз нам хоча б відповідно озброїти воїнів, щоб їх витримали наші звичайні коні. Це і є основне правило в Об’єднанні королівств. І ми можемо його легко виконати, відмінивши наше "понтове" рівняння на найбагатших у Вестляндії і Заокеанії. Нам потрібно виграти війну. Лузерів у Вестляндії не люблять.

У відповідь віце-король сказав:

- Проте у Вестляндії люблять, коли купують не тільки зброю, але і їхніх коней. – сказав віце-король.

- Так в нас же все одно лати такі, що в них воювати неможливо нашим козакам. Так і що нам заради вестінтеграції зраджувати власним національним інтересам?!

І тут, як блискавка майнула думка в голові Експерта:

-  Можливо тоді і воїнів ви плануєте брати з Вестляндії?!

- Нарешті ти, Експерте, допетрив основну нашу задумку. – сказав, посміхаючись, віце-король.

- Тобто, ви працюєте над тим, щоб в нас були всі атрибути держави і відповідне законодавство, але не було ВЛАСНОЇ дієвої армії?!

- А навіщо вона нам? Ми докупимо правильних коней, посадимо на них правильних вояків з Вестляндії і відправимо їх нас захищати за наші гроші.

- А наші воїни? Їх на звалище історії?! А їхні сім'ї, які жили за рахунок їхніх доходів? Це все гроші, які підтримували нашого виробника, причому, не тільки військового. А тепер ви будете підтримувати Вестляндійську економіку, а нашу пригнічувати? Треба обов'язково платити своїй армії і своїм громадянам.

- Ну хто підійде за зростом і придбає сам собі відповідного коня, то можемо взяти у військо. Всі інші – нехай "сушать весла".

- Не думаю, що вашому народу і воїнам таке сподобається.

- Чхати ми хотіли на народ, і на тих воїнів. То "відпрацьований матеріал". Дамо їм пенсії, і нехай радіють тому. А хто хоче, нехай купує все за кордоном. Ми тут вже ввели рішення, що кожен громадянин законно може купувати зброю, коня, і навіть воїна за кордоном. З урахуванням того, що все це у Вестляндії і Заокенії значно краще, ніж в нас, ми перейдемо на все закордонне. І всі будуть задоволені…

- …крім власних виробників зброї, коней і власних військових, а також всієї економіки, яка розвивалася і за рахунок споживання військових.

- Ну то вже не наші проблеми. Нам головне зробити так, щоб у нас все було за найвищими стандартами.

- Так у нас не виявиться того, що буде відповідати цим стандартам!!! Який в них сенс?! І ви говорите неправду. Не вимагає від нас того Вестляндія, що ви прописали для нашої країни. Вона таке вимагає тільки для найкращих взірців у найбагатших своїх Королівствах. Нам до того рівня, як до Місяця пішки. Вони ж вимагають від нас у рази менше. Чому ви не бажаєте просто зробити за їхніми директивами?

Віце-король подумав: "Що зроблено, то зроблено, трохи нахомутали, але ж визнати це, значить, розписатись у певній некомпетентності. Та й з магнатами була домовленість". Вголос же він сказав:

- Тому, що ми вважаємо, що краще бачимо ситуацію глобально, а в тебе точка зору визначається твоєю роботою. Ми нівелюємо збитки тих, хто заробляв у цьому бізнесі, тимчасово їх підтримаємо, змінивши під це певні закони, але міняти вимоги ми не будемо.

- Ну що ж, якщо ви не бажаєте зберегти власну армію, просто знизивши вимоги до неї, прийдеться мені звернутися до народу, і "відпрацьованого матеріалу", зокрема.

- Та нам то "до фєні". Пиши куди хочеш і звертайся куди завгодно, хоч до сенаторів. Навіть сенатори від народу нічого не зроблять, бо сенаторів від магнатів значно більше, – сказав посміхаючись один із чинуш.

Надалі нарада продовжилася вихвалянням мудрості цінних ідей, прийнятих рішень і удаваної користі від них. Подальша присутність для Експерта не мала ніякого сенсу і він пішов.

Знову ж таки на східцях, тепер вже Експерта, наздогнав один його знайомий, який працював на ключового торгівця зброєю, і потиснувши руку, сказав:

 - Щоб ти не робив, ти вже нічого не зміниш. Зрозумій, Експерте, хто платить, той і замовляє музику. Так завжди було, і так буде. Влада – це гроші, а гроші – це влада. Це – цикл, з якого немає альтернативи для виходу. Навіть якщо знайдеться в тебе підтримка на будь-якому рівні, коли прийде час голосувати і приймати рішення, все вирішать гроші.

Я глибоко співчуваю твоїй позиції, і розумію твою стурбованість та ціную твоє державне мислення на відміну від більшості цих чинуш, які далі своїх проблем і проблем своїх спонсорів нічого не бачать. Але, гроші – заплачені, і музика буде грати саме та, яку вже замовили.

- Дякую за банальну мораль. – сказав криво посміхаючись Експерт. – Я все це знаю і розумію. Але скажи, невже в Країні кругом тільки "зрада", а "перемоги" немає на нюх?

- "Зради" значно більше, але, бувають і "перемоги"… Ось і суд з Рашастаном виграли, і державних злочинців трохи притискаємо.

- Отже, хтось в Країні таки прикладає зусилля, щоб ці "перемоги" відбувались. Чому б і мені не долучитися до цих людей?

- Мотивація – чудова. Але це не той випадок. Тут нічого не вийде. Магнати хочуть продавати ковбасу, а не давати коней на війну, де не буде ніякого зиску. Тому це все їхніх рук діло, щоб знищення коней і власного війська виглядало як зусилля по приєднанню до Вестляндії. А справа – в грошах, причому – великих. Тож я не вірю, що в тебе щось вийде.

– Я це розумію, але я вже "взявся за борону", і назад озиратися не планую. Просто зроблю все можливе, що залежить особисто від мене. Дуже хочеться, щоб ми були повноцінною країною, а не заповідником для магнатів і бідним спонсором інших багатших королівств. Як би це пафосно не звучало, але це і є моя реальна мотивація.

Що нищить "воїнів" і "коней"

Вище наведена притча присвячена декільком законопроектам і законам. Тут можна впізнати наслідки впливу на ринок законопроекту 5592-д і закону 2302а-д, а також законодавчі зміни в закон "Про акціонерні товариства".

Але в основному притча висвітлює безглуздість і, навіть злочинність вимог до лістингу українських емітентів, які прописані в положенні НКЦПФР "Про функціонування фондових бірж".

Я раніше писав, що 80% ліквідних акцій з нашого ринку видавила комбінація трьох норм. По-перше, зняття обмеження по кількості акціонерів для перетворення з публічного в приватне АТ (згідно закону "Про АТ"). По-друге, обов'язковий лістинг для всіх публічних АТ (згідно закону "Про АТ"). По-третє, так укладені вимоги до лістингу, що його не зможуть пройти 99% АТ, навіть на другий рівень. (Положення про функціонування фондових бірж, далі положення).

Коли нищівні наслідки для ринку акцій проявились в повну силу, в законопроект 5592-д вносяться зміни до закону "Про АТ", які вилучають вимогу про обов’язковий лістинг. Тепер норма звучить так, як і мала б звучати з самого початку, що акції публічного АТ мають бути просто допущені до торгів на одній з бірж. Тобто, просто мають бути присутні в біржовому списку.

Якби так було з самого початку, у гігантів ГМК та машинобудування не було б підстав вимушеного характеру щодо перетворення в приватні АТ, оскільки норма про зняття вимог щодо кількості акціонерів не мала примусового характеру.

Пом'якшення норми вірне, але воно не має зворотної дії для тих АТ, які вже стали приватними. Зараз це прикладання відірваних крил до метелика. Ніби крила є, але не летить. Публічними можна бути, просто залишившись у біржовому списку, якщо в нормі Прикінцевих положень "6. Емітенти, цінні папери яких перебувають у лістингу на дату набрання чинності цим Законом, вважаються такими, що здійснили публічну пропозицію цінних паперів" виділені слова замінити словами допущені до торгів на одній або декількох фондових бірж.

Це пропозиція "косметичного" характеру. Вона не вирішує проблему вітчизняного ринку акцій, але хоча б узгоджується з тими змінами, які пропонуються в частині І цього ж закону (5592-д).

Наведені зміни вирішують проблему публічності для АТ, які будуть бажати залишити акції на біржі, але вони не вирішать проблем самого лістингу, який потрібно зробити адекватним до ринкових умов і специфіки корпоративного сектору в Україні. Навіть якщо зняти вимоги щодо інвестування НПФ тільки в акції емітентів, які пройшли лістинг, то це може виявитися перешкодою для інвестування зарубіжних інституційних інвесторів, які мають інвестувати тільки в лістингові папери.

Тому проблему треба вирішувати негайно, з урахуванням директив ЄС і власної специфіки, щоб гармонізувати вимоги і допомогти власному ринку капітальних активів "стати на ноги".

Чому ми маємо жорсткіші вимоги за NASDAQ і директиву ЄС?

Якщо проаналізувати рівень вимог нашого Положення до лістингу першого і другого рівня, а також вимоги на інших біржах в Європі і Сполучених Штатах, можна виявити їх явно завищений характер. І це зроблено саме тоді, коли вітчизняний ринок придушений кризою і бездарними законодавчими новаціями.

Для висвітленні у цій статті я обрав ті норми Положення, які потребують однозначної корекції або навіть відміни. Інші – цілком слушні. Отже, спочатку самі одіозні, які варто зняти взагалі. Норми скомпоновані заради оптимальності тексту з 3 і 4 статті Положення.

Власний капітал емітента для першого рівня лістингу не менше 1 000 000 000 грн для першого рівня лістингу і не менше 400 000 000 грн – для другого.

Варто зняти цю вимогу, або привести у відповідність до директиви ЄС. В ній немає потреби, оскільки вона буде врахована через величину акцій у вільному обігу (фріфлоуту) в грошових одиницях, яка значно важливіша для ліквідності акцій на біржі. Ця вимога штучно обмежує компанії з високою швидкістю обороту і низькою маржою.

Крім того, в умовах неможливості ДФС примусити компанії крупного бізнесу показувати прибуток, капіталізація суттєвої кількості компаній є значно нижча за її можливий рівень  (якби компаніям заблокувати схемні угоди оптимізації податків).

У вітчизняних умовах значно краще характеризує можливості емітента його чистий дохід.

Якщо вимогу залишити, то її потрібно привести у відповідність до вимог Директива 2001/34/ЄС.  Вона вимагає такий рівень власного капіталу у статті 43 секції 1 розділу ІІ:

"1. Очікувана ринкова капіталізація акцій, щодо яких подана заява про допуск до офіційного лістингу, або, якщо визначити таку неможливо, обсяг капіталів та резервів компанії, включаючи прибутки та втрати за минулий фінансовий рік, повинні становити не менш як один мільйон євро.

2. Держави-члени можуть дозволити допуск цінних паперів до офіційного лістингу, навіть коли ця вимога не виконана, якщо компетентні органи дійшли висновку, що для цих акцій буде належний ринок."

Тобто, можна мати й менше мільйона євро власного капіталу, якщо регулятор ринку вирішить, що ними будуть торгувати. Так само і на ІРО можна запропонувати лише 1 млн євро. Порівняйте з нашими вимогами, які еквівалентні 35 і 14 млн євро. Звідки взявся цей "космос"? Звідки такі рівні?

Якщо взяти схожі до нас ринки Польщі, Болгарії і Словенії (порівняльний аналіз Григорія Овчаренко), то тільки в останньої є вимога про 10 млн євро, а  на біржах двох інших ця вимога взагалі відсутня. У Словенії хоч вона і зазначена, але там відсутні інші вимоги до доходу, ринкової капіталізації і кількості акціонерів.

Давайте подивимося на вимоги відносно демократичного майданчику NASDAQ в США. Існують три різних майданчика в структурі NASDAQ: the NASDAQ Global Market, the NASDAQ Capital Market и the NASDAQ Global Select Market. Досить приблизно це можна трактувати як три рівні лістингу, оскільки на кожному майданчику тільки один рівень лістингу, але ці вимоги відрізняються. Нас буде цікавити The NASDAQ Capital Market, оскільки для порівняння актуальні мінімальні вимоги до внутрішнього ринку, який в Україні значно менший, ніж в Америці.

І що ми маємо на цьому майданчику? Мінімальна вимога до акціонерного капіталу складає 4 млн.долл. або 3,5 млн євро. Тобто суттєво менше, ніж наших 14 млн євро для другого рівня

І саме тому в мене враження, що коли укладали наше Положення намагалися зробити так, щоб ніхто навіть не захотів проходити лістинг. Там, в Штатах, створюють умови, щоб навіть невеликі компанії могли отримати вигоди від публічності, а біржі могли заробити, а в нас – щоб навіть великих відсторонити, а біржові майданчики торгівлі акціями – просто закрити.

Нащо нам виглядати крутішими від Америки і Європи, згноївши ринок акцій, а потім заявляти, що його ніколи в нас і не було, махаючи законом 5592-д і Положенням Комісії?! Ринки треба підтримувати і розвивати, а не створювати умови для їх закриття. Невже в НКЦПФР ніхто не може збагнути такої простої істини?

Можливо це треба прописати в меті діяльності Комісії, щоб чиновники згадали, що саме вони мають робити в якості Регулятора фондового ринку? Перепрошую за емоції, але вони щирі, виходячи з "захмарних" вимог вашого Положення.

Середнє значення ринкової капіталізації емітента для першого рівня лістингу становить не менше 1 000 000 000 грн, а для другого – 100 000 000 грн.

Варто зняти цей пункт, оскільки, як і для власного капіталу, вагомість емітента для біржової торгівлі визначає величина акцій у вільному обігу. Ця вимога не є тотальною для бірж і не є вимогою ЄС (практика бірж в Словенії і Болгарії – на свідчення). Якщо ж і залишити норму, то для другого рівня достатньо 30 млн.грн згідно рівня, зазначеного в Директиві.

В нормальних умовах зростаючого ринку вимога могла б мати місце, і сам рівень – прийнятний для вітчизняних масштабів, але, в умовах провалів цін на капітальні активи, можуть виникати ситуації з тимчасовими змінами рівня лістингу, які виникли технічно. Якщо акції з великим спредом і низькою ліквідністю, то ринкова капіталізація такої компанії може бути величиною сильно умовною і не показовою. Якщо ЄС не вимагає, то нащо видумувати додаткову "палку в колесо" для власного ринку? Мені важко зрозуміти логіку наших чиновників, оскільки в реаліях наших пропорцій вона виглядає злочинною.

Два кити: чистий дохід і фріфлоут

На мій погляд, адекватною вимогою є обмеження за чистим доходом, який в нашій країні більш об'єктивна величина, ніж вищеназвані, хоча він і оптимізується, особливо в експортних операціях.

Річний чистий дохід від реалізації товарів, робіт, послуг за останній фінансовий рік для першого рівня лістингу становить не менше 1 000 000 000 грн (крім банків), а для другого – 400 000 000 грн.

Для першого рівня варто збільшити вимоги по чистому доходу до 1,5 млрд грн., оскільки це збігається з обсягом доходу "великого підприємства" з ПКУ (50 млн євро). Ґрунтовно про це я писав у попередній статті.  І зробити уточнення для банків і страхових компаній, що для банків це стосується річного процентного доходу, а для страхових компаній – річної суми страхових премій.

Отже, може бути така редакція: "Річний чистий дохід від реалізації товарів, робіт, послуг, процентний дохід для банків, сума страхових премій страхової компанії за останній фінансовий рік для першого рівня лістингу становить не менше 1 500 000 000 грн, а для другого – не менше 600 000 000 грн."

Мінімальна частка акцій у вільному обігу становить не менше 25%, при цьому у двох інвесторів сумарно може бути не більше ніж 50% від цієї частки – для першого рівня лістингу. Для другого відповідні величини складають 10% і 50%.

Пропонується таке пом’якшення: "Для першого рівня лістингу мінімальна частка акцій у вільному обігу становить не менше 25%. Частка може бути меншою, якщо вона складає 200 000 000 грн і більше. А для другого рівня лістингу відповідні границі складають 10% і 75 000 000 грн."Чому 75 і 200 млн?

75 млн грн – це 2,5 млн євро, як в Словенії і Болгарії.  Крім того, в стандарті "для чистого прибутку" (The NASDAQ Capital Market) мінімальна вимога до фріфлоуту становить 5 млн дол. Україна - не Сполучені Штати. 200 млн грн – це 6,5 млн. євро. Що досить солідно, враховуючи пропорції економіки, і те, що в нас два рівня лістингу.

Вимога про концентрацію (не більше 50% на двох акціонерів) робить більш жорсткими вимоги, і відсутня навіть на деяких провідних біржах. В умовах проблемного ринку, який придушили непродуманими вимогами Закону про АО і цим положенням, потрібно пом’якшити вимоги, тим більше, що зберігається норма про кількісний склад акціонерів.

Наприклад, на The NASDAQ Capital Market вона взагалі відсутня. Навіщо нам бути жорсткішими за американську біржу, коли ми й так вигнали емітентів з біржі?! Достатньо визначити кількісний склад, адекватний нашій концентрації капіталів.

А якщо не орієнтуватися на Словенію і Болгарію, або на The NASDAQ Capital Market, а просто застосувати вимоги Директиви ЄС? Пункт 5 статті 48 згаданої директиви звучить так:

"5. Вважати, що достатня кількість акцій була розповсюджена, можна за умови, якщо акції, щодо яких подавалась заява на допуск до офіційного лістингу, знаходяться у володінні населення в обсязі не менш як 25% від підписного капіталу, який представляє клас цих акцій, або якщо, враховуючи велику кількість акцій такого ж класу та обсяг їх розповсюдження серед населення, ринок належно функціонуватиме і з нижчою відсотковою часткою."

Якщо мінімальна вимога до очікуваної ринкової капіталізації 1 млн євро, то відповідно мінімальний розмір акцій у вільному обігу буде в абсолютній сумі лише 250 тис. євро, тобто, 7,5 млн грн, а відповідно на перший рівень лістингу можна запропонувати 20 млн грн. І це буде відповідати вимогам директиви, і ніхто нас за це в ЄС не пожурить.

Тому моя пропозиція з нормами в 10 раз вище цілком ринкова і відповідає реаліям і пропорціям володіння корпоративними правами серед вітчизняних емітентів. Але, щоб не створювати зайвих перепон, моя пропозиція може бути відкинута заради точного виконання вимог Директиви.

Важливе "інше"

На мій погляд, блюзнірством є вимагати мати певну кількість акціонерів-міноритаріїв для лістингу, знявши кількість акціонерів як межу для публічного/приватного статусу АТ в профільному законі. Якщо ж таки вимагати, то варто зробити певні пом’якшення і уточнення.

Для першого рівня лістингу кількісний склад акціонерів емітента - не менше 500 акціонерів, а для другого рівня – 200.

Навіть на NASDAQ і NYSE ця вимога становить 400 акціонерів з мінімальним лотом. Враховуюче тотальне знищення мотивації інвестицій у вітчизняні активи в останні роки, та незначну кількість інституціональних інвесторів на ринку, для першого рівня потрібно зменшити до 300 акціонерів з мінімальним біржовим лотом. Для другого рівня – не визначати взагалі. І не вимагати додатково певну структуру крупних власників для першого рівня.

Отже, оскільки, ні в Польщі, ні в Словенії, ні в Болгарії ми не зустрічаємо такої вимоги, можна і для першого рівня кількість не вимагати. Директива ЄС вимагає "кількість, достатню для підтримки ліквідності". Польща так і прописала, не мудруючи лукаво, а дві інші країни порівняння і цього не зробили. Невже наш ринок акцій виглядає більш вигідно і потужно, ніж "Варшава"?!

Для першого рівня лістингу вимоги до корпоративного управління цілком слушні, і питань не викликають. Але для другого рівня зустрічаємо ось таку вимогу: "У емітента запроваджено посаду корпоративного секретаря".

Я абсолютно переконаний, що варто зняти цю вимогу. Вона відсутня у вимогах східно-європейських бірж і не конкретизована навіть на NASDAQ. Її немає і в директиві ЄС. Це просто "палка в колесо" ринку акцій від НКЦПФР. Достатньо норми, яку містить це Положення в базовій редакції: емітенту рекомендовано дотримуватися принципів корпоративного управління та міжнародних стандартів складання фінансової звітності.

І все. Подібне формулювання норми є і в Польщі. І слово "рекомендовано", і в них, і в нас, підкреслює бажаність, але не обов’язковість. І жорстко вимагати на цьому тлі корпоративного секретаря – не логічно.

Отже, ми ж просто майстри по створенню перешкод для власних ринків. Тоді як треба зробити все, щоб дати їм відповідну мотивацію і можливість розвиватися, а не згортатися і самоліквідуватися.

Висновки

В статті спеціально виділені напівжирним шрифтом норми і положення, які варто було б врахувати, або взагалі взяти за основу. Вони будуть оформлені також у вигляді листа від імені Української асоціації інвестиційного бізнесу, і спрямовані у вигляді пропозицій в НКЦПФР.

З реакції і готовності до співпраці буде видно, чи це з боку Комісії була помилка, і вона готова її виправити у відповідності із зовсім нежорсткими вимогами директиви ЄС, чи це була навмисна дія, коли олігархи бажали руками чиновників вийти з публічного сектору і "закрити" бізнес.

Сподіваюсь, що НКЦПФР може хоч зараз згадає, що має бути на стороні ринку акцій і власного інвестора, якому треба надати можливість інвестувати кошти у вітчизняні капітальні активи, а не інвестувати кошти за кордон.

"Коні" і "воїни" мають бути свої, а не придбані у Вестляндії.