Привет, Россия! Почему эту зиму нам не "проползти"

Ситуація з підготовкою нашого паливно-енергетичного комплексу до зими викликає певне відчуття дежавю.

Те саме вже було 2014 року.

Перший рік війни приніс нам великі проблеми з постачанням антрациту через окупацію територій, де він видобувається, і нагадав про найгірші епізоди газових війн. Тоді підготуватися до зими в повній мірі не встигли і на виході отримали віялові відключення в розпал зими та певні проблеми з теплопостачанням.

Втім, проповзли. Кажуть, що завдяки самовідданості та злагодженій роботі  енергетиків. Це, безумовно, так. Але був іще один вельми важливий фактор — постачання з Росії.

Нагадаю, тієї зими ми в екстреному порядку та за завищеними цінами закуповували в Росії ВСЕ — газ, вугілля, навіть електроенергію. І якщо казати відверто: без тих закупівель зиму ми могли б і не проповзти. Навіть попри те, що погода нам дуже сприяла.

З огляду на те, як розгортаються події з підготовкою до зими, складається враження, що дехто у владних колах України вирішив, що, в разі чого, ми знов зможемо скористатися цією опцією.

Інших розумних пояснень відвертій бездіяльності уряду не проглядається. Адже вони мають непоганий план підготовки, отримують поради, де і як взяти додаткове вугілля та гроші на нього, що ще можливо зробити в стислі терміни для підготовки до зими. Але все одно нічого не роблять.

Росія ж із самого початку вела саме до цього. Коли війна ще тільки починалася, коли ще була дорога нафта і не було санкцій, для Росії це був скоріше додатковий бізнес-інтерес, який вона блискуче реалізувала завдяки декільком "зв'язкам" на кшталт Григоришин-Демчишин.

Але тодішній уряд зробив належні висновки і 2015 року був розроблений ретельний план з підготовки до зими, який був виконаний, незважаючи на шалений спротив тих самих "зв'язків".

В результаті наступну зиму ми пройшли без жодних нарікань. А паралельно показали Росії, що ми можемо обійтися без їх газу, їх вугілля та їх електроенергії. Тобто зазіхнули на справжню енергетичну незалежність, яка є наріжним каменем незалежності держави в широкому сенсі.

Однак росіяни також зробили свої висновки. І судячи з того, що ми маємо зараз, напередодні зими, яка обіцяє бути набагато холоднішою за дві попередні, їх агенти впливу провели блискучу "роботу над помилками".

Зараз ми маємо менші запаси, ніж навіть восени 2014 року, і не маємо жодних гарантованих шляхів постачання достатньої кількості антрациту. А будь яке термінове, в разі гострого дефіциту, та достатнє за обсягом постачання антрациту, газу або навіть електроенергії, можливе виключно з Росії або з контрольованих нею територій.

Найгірше же в тому, що ситуація як в самій Росії, так і навколо неї за цей час змінилася настільки сильно та настільки в поганий для Росії бік, що цього разу, на відміну від зими 2014-15 років, Росія не буде переслідувати жодних бізнес інтересів.

Сьогодні для них це виключно зброя та шанс поставити на коліна нашу енергосистему, а з нею і всю країну. І вони це знають, і обов'язково цим скористаються. Кожна зима в їх розумінні може і має стати останньою для держави Україна. І цього року вони близькі до бажаного результату, як ніколи.

Чи можемо ще щось встигнути з цим зробити? Так, можемо.

Ми все ще можемо закупити додаткову кількість вугілля, хоча б законтрактувати його на період наступних трьох місяців. Нам потрібен хочаб мільон тон додатково. І це реально. От тільки не "з Південної Африки через Одесу" — географія повинна бути ширшою, так само як і шляхи постачання.

Додатково до цього ми можемо максимально обмежити використання газу протягом якомога довшого періоду, хоча б до початку листопада. Адже ми вже зараз не закачуємо, а відбираємо газ з підземних сховищ.

Хтось таки має згадати про резервне/аварійне паливо, а саме мазут, та накопичити його в необхідному обсягу.

Ми маємо припинити постійний тиск на атомну генерацію та надати їм можливість провести нормальну ремонтну та підготовчу кампанію. Те ж саме стосується і компаній теплової генерації.

Врешті, ми маємо провести роз'яснювальну кампанію серед населення про важливість якомога економнішого використання енергії. Майже все це було зроблено восени 2015 та дозволило нам пройти минулу зиму без проблем.

І профільний міністр, і профільний віце-прем'єр все це знають.

В них обох є розумні та досвічені радники, вони ознайомлені з планом підготовки до зими. Втім, до радників ніхто не прислухається, іноземних спеціалістів взагалі не чують, а план в них, здається, для проформи. Ніхто нічого не робить. Лишень звітують, що "вони готові".

Втім, якщо хтось у владних колах сподівається на те, що і цього разу ми знов проповземо зиму як 2014 року, тобто, за допомогою росіян — він просто йолоп. А якщо ж цей хтось все розуміє і все одно нічого не робить — він зрадник. В найгіршому сенсі...