Борьба с оффшорами: бизнес в ауте, схемы политиков - в игре

Деофшоризація – вже не перший тиждень топ-тема українських медіа. Офшори почали демонізувати, а боротьбу з ними перетворили на панацею проти всіх негараздів.

Але чи є ті пропозиції, що зараз лунають від багатьох політичних діячів та експертів, такими, що дійсно вирішують проблеми з офшорами? Чи не є це бажанням пропіаритися на популярній темі, або просто популізмом?

Основна мета використання офшорів – це мінімізація податкових платежів. Система проста: власник продає свою продукцію на офшорну компанію з мінімальним прибутком, а потім перепродає за світовими цінами, і майже не сплачує податків.

Ця система, зокрема, правовий статус і особливість реєстрації офшорних компаній, дозволяє зберегти в таємниці справжніх власників. Саме тому офшори такі бажані для українських множновладців та олігархів, які здобували свої капітали незаконним корупційним шляхом.

Ще одна особливість офшорів – це використання їх як посередників в операціях з держпідприємствами чи державним або місцевими бюджетами. Офшори часто використовувалися, щоб продати обладнання або сировину державному підприємству за завищеними цінами, або навпаки: купити товар за собівартістю, а реалізувати за реальними ринковими цінами.

Результат: державі залишалися збитки і необхідність фактично дотувати такі підприємства. Власник офшору, майже завжди наближений до керівництва підприємства і до влади, забирав усі прибутки.

Для українського бізнесу офшор – це захист від податкового, валютного, силового і судового свавілля. Система оподаткування в Україні - одна з найгірших у світі. Крім того, завжди є загроза необґрунтованих перевірок і штрафів.

Судова система відсутня, тому є загроза у будь-який момент втратити власність. Валютні обмеження часто унеможливлюють звичайну ділову діяльність. Вихід часто бачать у створенні іноземної компанії, яка забезпечує необхідний захист від цього свавілля.

В інформаційному просторі вже давно сформована позиція, що всі проблеми офшорів – це ухиляння від сплати податків.

Для вирішення цього питання Петро Порошенко видав Указ №180/2016 від 26 квітня 2016 року про створення робочої групи з підготовки законодавчої бази проти офшорів, до якої ввійшли й представники від громадянського суспільства.

На розгляд групи були запропоновані декілька пропозицій для законопроекту про деофшоризацію.

По-перше, це правила про оподаткування контрольованих іноземних компаній. Це означає, що резиденти України мають сплачувати в Україні податок із нерозподіленого прибутку іноземних компаній, які їм належать або контролюються. Запроваджується обов'язкове декларування участі (контролю) в іноземних компаніях.

По-друге, визнання іноземних компаній резидентами України. Іноземні компанії, управління над якими здійснюється з України, будуть визнаватися податковими резидентами нашої держави. Такі компанії будуть зобов’язані ставати на облік в податкових органах і сплачувати податки.

По-третє, обмеження витрат за фінансовими операціями із пов’язаними особами.

По-четверте, запобігання зловживанням у зв’язку із застосуванням договорів про усунення подвійного оподаткування.

По-п'яте, запобігання уникненню статусу постійного представництва.

По-шосте, запровадження звітності для міжнародних груп компаній.

По-сьоме, приєднання до механізму автоматичного обміну податковою інформацією.

По-восьме, посилення правил трансфертного ціноутворення, запровадження спеціальних правил для транскордонної електронної комерції.

Усі ці пропозиції показують пріоритети і демонструють у першу чергу те, що від деофшоризації постраждає бізнес.

У інвесторів виникнуть нові обмеження, збільшиться обсяг звітності, при цьому контроль буде відданий нереформованій, нелюстрованій, непрофесійній, корупційній фіскальній службі, яка отримає потужну зброю, щоб знищити будь-яке підприємство.

Відсутність податкової, судової реформи, дерегуляції бізнесу і валютної лібералізації, при наявності такого контролю, перетворить Україну не лише на  інвестиційно-непривабливу державу, а й на таку, з якої й далі тікатимуть вітчизняні власники бізнесу.

Розвинуті країни, такі як США, Великобританія, Китай та інші, пішли іншим шляхом боротьби з офшорами. Замість посилення контролю, вони створили офшорні зони в своїх країнах, за рахунок чого зберегли капітал і залучили додаткові мільярдні інвестиції. Але при цьому вони непримиримо борються з політиками і чиновниками, які мають офшори.

В нашій країні, якщо запропоновані зміни таки запровадять, українські політики суттєво не відчують змін в діяльності своїх схем. Вони і надалі будуть використовувати офшори для того, щоби привласнювати доходи державних підприємств, красти з бюджету.

Єдина відмінність - в нових умовах від крадених капіталів треба буде платити податок на прибуток. 

Тому головні вимоги до процесу деофшоризації мають бути іншими.

По-перше, максимальна відкритість всіх даних щодо власників офшорів, особливо політиків, чиновників та членів їх сімей.

По-друге, всі офшорні компанії, які беруть участь у державних тендерах, або є контрагентами підприємств з державною власністю, мають публікувати інформацію щодо своїх кінцевих бенефеціарів (власників). У випадку, якщо власником є публічна особа,  такі угоди з такими компаніями мають визнаватися нікчемними.

По-третє, необхідно створити окремий підрозділ в Національному антикорупційному бюро, який повинен сконцентрувати всі інформаційні потоки про діяльність офшорів та участі в них публічних осіб.

По-четверте, контроль іноземних компаній має розповсюджуватися на першому етапі на незначну кількість компаній - до 500, які мають бути відібрані за чіткими критеріями розміру капіталізації та/або обсягів діяльності, з подальшим розширенням об’єктів контролю.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.