Пять аргументов в защиту адекватности стартовой цены на ОПЗ

Стартову ціну на ОПЗ в 523 млн дол не критикує хіба аполітичний чи лінивий.

І байдуже, що ціну цю складено на основі тривалої праці аудитора і оцінщика, результатом якої стали  20 томів оцінки обсягом в 11 тисяч сторінок.

Більшість критиків переконана, що можна визначитися і "на око", без педантичного, крок за кроком, аналізу усіх активів, яких, до слова, кілька тисяч.

Нагадаю, що за результатами незалежної оцінки 100% акцій заводу було оцінено в 719 млн дол. З цієї суми було вирахувано номінальний господарських борг в 193 млн дол перед компанією Ostchem (Group DF). Таким чином, оціночна чиста вартість 100% акцій ОПЗ склала 525 млн дол.

Держава володіє 99,56% акцій - відповідно державний пакет оцінили приблизно в 523 млн дол або, якщо точніше, - в 13,174 млрд грн. Приватизаційна комісія, користуючись своїм правом, трохи підвищила цю сумму і затвердила на рівні 13,175 млрд грн у якості стартової ціни на аукціоні.

На відміну від багатьох українських "експертів", міжнародні радники вважають цю стартову ціну дещо завищеною. Адже на сьогодні (на відміну від 2009 р.) ринок хімічної продукції знаходиться в межах "низьких", а не "високих" цін.

Але усі ми чудово розуміємо, що такий завод купують не на два місяці, а як мінімум на 10-15 років, тому потенційним покупцям неважливо, наскільки оптимістичними чи песимістичними є прогнози - вони й без того чудово розуміють справжню вартість такого активу.

Мабуть, саме тому  ми вже маємо п’ять потенційних учасників і наразі проводимо перемовини ще з п’ятьма. Тож є надія, що ринок сам розставить усе на свої місця, а кінцевий результат стане показником довіри іноземних інвесторів до українського уряду та інвестиційного клімату в нашій країні. Чим вищим буде цей показник - тим вищою буде остаточна ціна.

Тим часом ми у Фонді переконані, що стартова ціна є виваженою і збалансованою, зважаючи, з одного боку, на потенціал заводу та його стратегічне для галузі розташування, а з другого - на декілька ключових аргументів.

Аргумент 1

Незалежний оцінювач проводив оцінку одразу за трьома методами і отримав, відповідно, три суми:

-         дохідний метод  - 523 млн дол.

-         майновий - 506 млн дол.

-         порівняльний - 527 млн дол.

Як бачимо, вони практично співпали,  середнє значення складає 520 млн дол.

Аргумент 2

Нагадаю тим, хто вважає ціну занизькою, що в 2009 році, коли ситуація на ринку була набагато кращою, борги заводу складали всього-навсього 10 млн дол., а долар коштував 8 грн, ОПЗ було оцінено в 368 млн долл. Приватизаційна комісія підняла стартову ціну до 500 млн дол.

А тепер порівняйте: у 2016 році оціночна вартість склала близько 719 млн дол. (можливі відхилення через курсову ріницю), мінус борг в 193 млн дол. – отримуємо чисту ціну за пакет (99,56%) в 523 млн.

Аргумент 3

Погляньмо, за які ціни було приватизовано інші азотні підприємства України на початку в середині 1990-2000 хх. років:

-          Рівнеазот - 17,1 млн дол.

-         Дніпроазот - 3,0 млн дол.

-         Черкасиазот - 1,3 млн дол.

-         Сєвородецказот (ЦМК) - 6,1 млн дол.

-         Стірол - 3,6 млн дол.

Разом - 31 млн дол, тобто в 16 разів менше стартової ціни на ОПЗ. Вражає, чи не так?

Аргумент 4

При цьому, наразі на ринку ціни на аміак та карбамід значно нижчі:

Аргумент 5

І все ж, не зважаючи на падіння цін та не надто позитивні ринкові прогнози, ОПЗ залишається доволі привабливим для інвесторів, які будуть боротися за нього всупереч побоюванням радників щодо завищеної ціни.

Не забуваймо, що "грін-філд" будівництво подібного заводу коштуватиме близько 1-1,5 млрд дол. Тож стартова ціна в більш як 700 млн дол (враховуючи борг) - цілком прийнятна.

Розуміючи це, Фонд держмайна намагатиметься провести цю приватизацію прозоро і професійноі створити якомога більшу конкуренцію під час конкурсу, щоб отримати для держави максимально високу ціну.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.