Меняем потенциал на развитие: зачем Украине инвесторы?

Вже більше 20 років Україну називають країною з великим потенціалом. І це відповідає дійсності. Проте нам час позбавлятися цього статусу.

Візьміть людину – чим би вона не займалася, наступає момент, коли треба переходити з категорії "перспективних" далі – до тих, хто успішно реалізувався або ж, на жаль, до тих, хто змарнував свій талант.

На мою думку, наша країна сьогодні саме в такій точці свого розвитку і від нас залежить, де вона опиниться за декілька років. Це одна з причин, через які наш уряд організовує конференції на підтримку України, перша з яких відбулася наприкінці квітня в Києві.

Наступного тижня відбудеться конференція "InvestinUkraine" у Вашингтоні, США. На ній прем’єр-міністр України, міністри економіки, фінансів, агрополітики, а також я, як міністр інфраструктури, розповідатимуть американським урядовцям і бізнесменам про нашу країну і причини інвестувати в неї.

Врешті решт, війна на Сході – це не єдине, що варто знати про нас.

Зараз триває гучна дискусія з приводу того, куди саме ми маємо "пускати" інвесторів і які умови для них створювати.

Сама необхідність залучення коштів з-за кордону питань не викликає, а ось конкретні кроки, потрібні для цього, досить часто критикуються. Серед ініціатив міністерства інфраструктури це і приватизація державних стивідорних компаній, і концесія в портах та на дорогах, і намір відкрити ринок залізничних перевезень для приватних операторів тяги на додачу до операторів вагонних парків тощо.Ми в міністерстві вважаємо ці кроки необхідними і ось чому.

Чотири з 10 панєвропейських транспортних коридорів, а також інші важливі транзитні маршрути пролягають через територію України. Тому з розвитком міжнародної торгівлі необхідність покращення інфраструктури в Україні тільки зростатиме.

Іншим фактором, який вимагає невідкладного розвитку інфраструктури, є плани Мінагрополітики до 2020 року збільшити обсяги експорту зернових вдвічі – до 60 млн тонн.

 Вже сьогодні зрозуміло, що існуючих потужностей транспортної мережі та інфраструктури не вистачить для виконання цього завдання. Наприклад, загальна потужність українських морських портів по перевалці зерна сягає всього 36 млн тонн. Тож для задоволення майбутнього попиту Україні потрібні значні інвестиції в її транспортні мережі, перш за все, в морські порти, річкову інфраструктуру, залізниці і дороги.

Чому зростання експорту вимагає величезних інвестицій?

Потрібно оновлювати зерновози – сьогодні 61% зерна доставляється в порти залізницею, при цьому середній вік наявних 13,5 тис. зерновозів складає 26 років. Не менше потрібні нові перевантажувальні потужності в портах.Також необхідно оновлювати існуючі міжнародні траси та будувати нові.

Сьогодні всього 3% зернових потрапляють у порти річковим транспортом. Навантаження на річки потрібно збільшувати не тільки з огляду на плани зі збільшення експорту в цілому. Бачення Мінінфраструктури таке – річки повинні забрати на себе зернові вантажі з доріг. Менше вантажівок – довше життя доріг. А для повноцінного відновлення річок як транспортних артерій потрібні капіталовкладення в ремонт шлюзів, розвідних мостів, систематичне днопоглиблення.

За нашими розрахунками, лише на окреслені вище напрямки обсяг першочергово необхідних інвестицій в інфраструктуру має скласти 9,4 млрд доларів США. Очевидно, що державний бюджет таких коштів не має, тому нам потрібні інвестори з інших держав.

І ми на цьому ринку не єдині – за інвестиції змагаються й інші країни. Переможе той, хто зможе показати себе з максимально вигідної точки зору.

Майбутня конференція в Америці, а також заплановані на осінь конференції в Німеччині і Франції, на мій погляд, для цього дуже потрібні. Україні необхідна маркетингова кампанія. При чому, опису самого лише потенціалу держави недостатньо, треба переконувати інвесторів, що ми готові створювати безпечні умови для них і їх грошей.

Так сталося, що за роки корупції і свавілля, довіра зарубіжних інвесторів до нашої держави майже знищена. Тому сьогодні інвестори хочуть гарантій для приватної власності, гарантій того, що жоден контролюючий орган не створюватиме проблем "з повітря".

Сьогодні уряд України проводить низку реформ, спрямованих на створення більш сприятливого бізнес-середовища в країні. Він також готує активи для інвестицій,складає правильні техніко-економічні обґрунтування, визначає пріоритетні можливості, створює законодавчу базу, яка б підтримувала і захищала інвесторів.

У транспортній галузі на це направлені зміни, про які я писав на початку.

Наступного тижня у Вашингтоні  міністерство  інфраструктури розповідатиме про них американському бізнесу та міжнародним компаніям, які можуть стати стратегічними інвесторами в інфраструктуру нашої держави. Окрім цього презентую їм конкретні інвестиційні проекти у морській, річковій, залізничній та дорожній галузях.

Наприклад, оскільки до приватних залізничних перевізників, які б розвивали альтернативні сучасні парки рухомого складу, нам ще далеко, пропонуємо іноземним компаніям створювати спільні підприємства з українськими виробниками вагонів. Можливі проекти в цьому напрямку ми вже обговорювали з чеською Skoda, зараз більш предметно поговоримо з американцями.

Також веземо в Вашингтон презентацію двох конкретних проектів у морських портах "Южний" і "Октябрьськ". Це частина проактивної стратегії розвитку морської галузі. Декілька місяців тому розмістили на сайті Міністерства перелік перспективних інвестиційних проектів у морських портах та розпочали активно знайомити інвесторів з ними.Зараз уже триває обговорення ще ряду проектів державно-приватного партнерства у морських портах.

Загалом нові інвестиції в інфраструктуру країни мають сягнути приблизно 5% від ВВП.

Це не просто гроші – це нові технології, робочі місця, замовлення для українських виробників, податки для бюджетів усіх рівнів. Разом із збільшенням експорту це сприятиме зростанню економіки України і добробуту українців. 

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.