Люди заплатят за того парня?

Реформи - це лікування. Лікування економічно хворого державного організму.

Воно може завдавати болю, але вести до подальшого поліпшення та одужання.

Якими б не були реформи, їх кінцевим бенефіціаром повинні стати люди.

Радикальність перетворень слід вимірювати не тим, наскільки жорстко реформатори поводяться з народом, а тим, наскільки суворо і принципово вони готові відмовлятися від тіньових, вузькокорпоративних, політичних чи особистих інтересів.

Реформування газового сектора є одним з чільних завдань України.

Найбільш чутливою тут є зміна газової ціни для населення. Вже прозвучали окремі заяви про неминучість її зростання у два-три рази. Розгорнулася кампанія з обґрунтування підвищення тарифів. Спробуймо розібратися, звідки у нас газ для населення, і скільки він повинен коштувати.

Міф № 1. "Нам необхідно підняти ціну на газ для населення до ринкового рівня"

Апологети цієї тези апелюють до вартості імпортного газу, але "Газпром" поставляє газ в Україну не за ринковою ціною. Його ціна монопольна і політично мотивована. Доказом тому є, зокрема, позов "Нафтогазу" до "Газпрому" у Стокгольмський арбітраж про перегляд вартості придбаного газу.

Не може бути індикатором і ціна на імпортний газ, що надходить в Україну за реверсним напрямком.

По-перше, його обсяг поки не визначальний для ринку.

По-друге, його ціна багато в чому прив'язана до російського газу. Продавці чудово розуміють ситуацію, і реверс виконує функцію не стільки зниження вартості, скільки диверсифікації постачань. Звісно, якби крім російського і реверсного газу у нас не було іншого, ситуація видавалась би безнадійною. Однак вихід є.

Міф № 2. "Газу власного видобутку не вистачає для потреб населення"

Оскільки прогнозного балансу надходження й розподілу газу в Україні на 2015 рік ми ще не знаємо, хоча відповідно до законодавства його вже повинні були подати на розгляд Кабміну, то розглянемо ситуацію на прикладі 2014 року.

Відповідно до прогнозного балансу газу на 2014 рік, затвердженого Кабміном 26 листопада 2014 року, маємо такі дані про видобуток газу компаніями з державною участю, за винятком газу, видобутого на підставі договорів про спільну діяльність.

З іншого боку, відповідно до прогнозного балансу надходження й розподілу газу в Україні на 2014 рік, для потреб населення розподілили 15 419 млн куб м. Зауважимо, що відповідно до статті 10 закону "Про засади функціонування ринку природного газу", весь зазначений обсяг видобутого газу слід реалізовувати населенню.

Окремо підкреслимо: вказаний обсяг не можна використовувати для інших потреб, у тому числі виробничих, а також для компенсації комерційних втрат - видобувних, газотранспортних або газорозподільних організацій будь-якої форми власності.

Щоб цілком забезпечити населення, бракує 143 млн куб м на рік - 0,9% від споживання населення або 0,33% від загального споживання газу в країні.

Багато це чи мало, а також з яких джерел можна поповнити нестачу, розглянемо трохи нижче. Одне можна сказати вже зараз: цей дефіцит - мізерно малий. Таким чином, ми бачимо, що газ власного видобутку для населення у нас є.

Міф №3. "Нам потрібно відмовитися від субсидування ціни на газ для населення. Видобувні організації не можуть продавати газ нижче собівартості"

Субсидування - це надання виробнику державних коштів для компенсації втрат від реалізації продукції за цінами, що не покривають витрат виробництва і не приносять певного розміру прибутку. Яка ж собівартість газу власного видобутку для державних компаній в Україні? Яким мусить бути розмір прибутку, щоб видобуток був вигідним?

Інформація про собівартість видобутку в українських державних компаніях та про структуру собівартості завжди була і залишається таємницею за сімома печатями. Залишається лише аналізувати заяви керівників відповідних компаній.

Так, у червні 2014 року виконувач обов'язків заступника голови правління ПАТ "Укргазвидобування" Володимир Бенько заявив, що НКРЕ призначила ціну на газ без ПДВ на рівні 349,2 грн за тис куб м, тоді як його собівартість становить 352,8 грн.

"Компанія при видобутку 15 млрд куб м на кожній тисячі кубометрів має збиток 3,6 грн. Розрахунки показують, що економічно обґрунтована вартість - 737,8 грн за тис куб м без ПДВ. Це та ціна, при оплаті якої компанія може отримати 4 млрд грн для розвитку, в тому числі для розвідувальної діяльності", - повідомив Бенько.

Слід зауважити, що мінімальна роздрібна ціна на газ для населення без ПДВ у цей період сягала 985 грн за тис куб м, враховуючи вартість транспортування і розподілу. Без них - віднімемо відповідний тариф - буде 570 грн за тис куб м.

Якщо від цієї вартості відняти плату за користування надрами в розмірі 20%, то мінімальна виручка від реалізації газу, яку повинне одержати видобувне підприємство, становить 456 грн за тис куб м, що перевищує задекларовану собівартість 352,8 грн.

Постає питання, на які кошти розвивати виробництво. Для наведених розрахунків обрана мінімальна роздрібна ціна на газ для населення. Реальна ж картина така.

Розрахунок виручки від реалізації 15 419 млн куб м газу при собівартості 352,8 грн за тис куб м

* Джерело: НКРЕ

Навіть чинні роздрібні ціни на газ для населення при задекларованому рівні собівартості не є ні збитковими, ні субсидованими. Природно, що з червня 2014 року ситуація із собівартістю власного видобутку могла змінитися, оскільки деякі складові структури собівартості залежать від курсу гривні. Спробуємо визначити динаміку.

Недавно опублікований лист "Нафтогазу" на ім'я міністра енергетики та вугільної промисловості містить обґрунтування собівартості власного видобутку ПАТ "Укргазвидобування". Додаток до листа розшифровує структуру собівартості у перерахунку на 1 тис куб м видобутого газу.

Крім зазначених видатків, імовірно, для максимального підвищення собівартості в її структуру включили зовсім екзотичні складові, такі як вартість капіталу на запаси.

Ці складові не можна брати до уваги. Їх поява у початковому розрахунку, представленому "Нафтогазом", свідчить: усі розумні можливості із збільшення розрахункової собівартості в рамках обґрунтованих видатків вичерпані. Це той максимум, який змогли розрахувати.

Наведений нижче розрахунок показує: навіть за підвищення собівартості видобутку до 863,2 грн за тис куб м для беззбиткового видобутку достатньо зростання тарифів на 25%. А з урахуванням платежів за користування надрами - навіть для прибуткового.

За кошти, що надходять у вигляді платежів за користування надрами, можна придбати частину обсягів газу для населення, яких не вистачає, - з обсягів, придбаних із реверсних поставок за їх ціною. Отримані платежі за користування надрами можна використати для докапіталізації видобувного підприємства і розвитку видобутку.

Розрахунок виручки від реалізації 15 419 млн куб м за собівартості 863,2 грн за тис куб м

* Джерело: НКРЕ

Повне врегулювання питання газу для населення не вимагає істотного підвищення ціни. Населення, на відміну від теплогенеруючих організацій, належить до дисциплінованої категорії платників, рівень розрахунку яких становить 100%.

Навіщо ж тоді завищення собівартості власного видобутку і багаторазове підняття тарифів для населення? Це може бути спроба за його рахунок покрити проблеми "Нафтогазу", які накопичувалися іншими категоріями споживачів.

Слід звернути увагу на найменш ефективну категорію - теплогенеруючі підприємства, які роками нарощували заборгованість, використовували субсидований імпортний газ, не займалися модернізацією та оптимізацією структури собівартості. Не варто перекладати проблему з хворої голови на здорову.

Потрібно уникнути маніпуляцій, коли зростання тарифів для населення обґрунтовують вимогами міжнародних фінансових інститутів. Надання кредитів та фінансової допомоги обумовлюється відходом від перехресного та іншого субсидування, а також прозорістю і беззбитковістю роботи "Нафтогазу" та його дочірніх підприємств.

Як ми вже переконалися, населення тут ні при чому.

Прихильники багаторазового підвищення вартості газу для населення переконують, що після підняття ціни особи, які не можуть оплачувати газ, отримають субсидії. Це абсолютно хибний підхід, який може призвести до формування у значної частини населення - до 60% - патерналістських настроїв, залежності від бюрократії і держави.

Наше суспільство страждає від патерналізму. Він створює значну кількість проблем, що заважають нам розвиватися.

Наразі населення купує газ за нижчою ціною, ніж коштує імпортний газ, але ця ціна не субсидується. Поступове розумне підвищення ціни, інтеграція України в європейський газовий ринок і формування вільного внутрішнього ринку вирівняють ситуацію і сформують єдину ціну. Нам не доведеться значну частину населення потім повертати з ментального субсидованого стану.

Цей аспект не стосується економічних категорій, але його важливість від цього не зменшується. Радикальність будь-якої реформи повинна визначатися радикальністю в залученні всього інтелектуального потенціалу до її розробки та реалізації, а не спрощеними рішеннями щодо складних соціально-економічних проблем.

Фото на головній zn.ua

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.