Два тижні тому в Штатах американський президент Барак Обама та лідери ще 19-ти найбільших країн зустрічалися з приводу подолання кризи.

Минулої суботи у британському Хоршемі вже зібралися міністри фінансів Великої Двадцятки, яка представляє 90% світового ВВП та 80% глобальної торгівлі.

Чи друкувати гроші

Попри офіційні заяви, вони визнали одну-єдину річ: у економічної науки поки що немає ліків від світової кризи. Вона виявилася не готовою до чогось подібного.

Проте міністри домовилися, що вже годі визнавати факт кризи. Замість цього треба щось робити. Але що?

Світ перетворився на поле для фінансових експериментів. Сьогодні кожна велика економіка бачить свій шлях подолання кризи. Зокрема, США прямують тим шляхом, який вже використовували під час Великої Депресії.

Тамтешні економісти вважають, що треба збільшити "друкування" грошей, щоб таким чином стимулювати внутрішній попит. Завдяки цьому, впевнені представники адміністрації Обами, відбудеться стимулювання зростання економіки.

Робити те ж саме вони рекомендують країнам Європи. Проте міністри Німеччини та Франції впевнені, що вже витратили забагато і тепер варто згорнути державні витрати та лише більш ретельно слідкувати за банками.

Звісно, ця позиція є більш жорсткою, хоча саме це і є ознакою чистого ринку.

Рятувати банки

"Наша основна задача зараз полягає в тому, щоб відновити кредитування шляхом усунення проблем у фінансовій системі і продовження підтримки ліквідності, рекапіталізації банків та операцій зі збитковими активами", - йдеться у комюніке зустрічі міністрів.

Це, мабуть, єдиний пункт, з якого вони не сперечалися. Рятувати банки треба всім.

"Ми не отримаємо тотального відновлення економіки, аж поки не вирішимо банківське питання", - наголосив міністр фінансів Канади Джим Флагерті. Інші фінансисти визнають, що без виконання цієї умови будь-яке зниження відсоткової ставки чи податків дасть мінімальну користь.

Розуміючи це, міністри назвали першочерговим завданням зробити щось з банками, які вже отримали більше, ніж 1 трильйон збитків. Крок за кроком, G20 наближається до того, що держави будуть позбавляти банки поганих активів, купуючи їх на себе.

Зокрема, так може бути з похідними фінансовими інструментами, які, власне, і спричинили кризу.

Ось що зазначене у підсумках зустрічі міністрів G20:

"Ми, G20 міністрів фінансів і керівників центральних банків країн, домовилися про необхідність продовжувати працювати разом для збереження та підтримки кредитування в нашій фінансовій системі.

 Ми зобов'язуємося вживати рішучих заходів, якщо це необхідно, і використовувати всі наявні інструменти для відновлення повного функціонування фінансових ринків, особливо з точки зору потоку кредитів, як на внутрішньому, так і на глобальному рівнях.

Заходи для досягнення цієї мети можуть включати, де це необхідно:

- надання підтримки ліквідності, у тому числі за рахунок державних гарантійних зобов'язань фінансовим установам;

- ін'єкції капіталу у фінансових установах;

- захист заощаджень і внесків;

- посилення контролю балансових звітів банків.

Наша основна задача зараз полягає в тому, щоб розглянути невизначеності навколо вартості активів у балансових звітах банків, що істотно стримує банки від кредитування.

Ця невизначеність, а також стан, в якому банки тримають кошти, з метою захистити себе від потенційних екстремальних збитків, не дозволяє їм відновити кредитування бізнесу і домогосподарств, що шкодить всій економіці".

Чи це є справедливим

Проте навряд чи це було б моральним по відношенню до платників податків у цих країнах. Банки отримають здорові активи і продовжать отримувати прибутки, а держава отримає мільярди нічого. І вимушена буде компенсувати чужі помилки роками.

Може, саме тому Штати поки що призупинили програму колишнього президента Буша з викупу у банків поганих активів на 700 мільярдів доларів. Також призупинена програма на трильйон доларів з викупу поганих активів у інвесторів.

Адміністрація нового президента Обами також має намір надати Федеральній резервній системі можливість задіяти більш жорсткі капітальні вимоги до великих банків.

Також Обама має намір створити більш широкий нагляд за діяльністю фінансових ринків. Зокрема, за похідними на іпотечні кредити, які розповсюдили інвестиційні банки.

Президент Росії Дмитро Медвєдєв дав зрозуміти російським банкам, що не можна доводити до розорення великих кредиторів. Це була, безумовно, політична заява, бо саме в той час "Альфа-Банк" намагався дістати мільярд доларів від "Базового елемента", що належить Олегу Дерипасці. Проте сигнал Медвєдєва є зрозумілим: банки не можуть переходити межу.

Німеччина розмірковує, чи буде вона викуповувати на себе погані активи банків, аж доки ті не виявляться дійсно безнадійними. Отже, діями держав керує такий собі моральний кодекс.

Базові поради

Отже, економічних рецептів на зустрічі G20 не було знайдено. Тому економічну хворобу вирішили лікувати політично.

Міністри фінансів G-20 сформулювали декілька принципів, яких мають дотримуватися усі країни Великої Двадцятки. Завдяки ним з'явився хоча б якийсь натяк на однаковість дій з подолання кризи в усьому світі. Це дуже важливо з огляду на ступінь глобалізації..

Майже політичні гасла зорієнтовані на забезпечення соціальної справедливості.

За словами російського міністра фінансів Олексія Кудріна, обговорення "тривало майже добу, комюніке обговорювалося всю ніч, до 6 ранку". Згодом, виявилося, що міністри не дуже мудрували і обрали так звані принципи вільного ринку.

Серед їх рекомендацій можна побачити геть усе, що завжди було включене до підручників з макроекономіки:

- недопущення перекривання капітальних потоків;

- недопущення спалахів протекціонізму;

- більш жорсткий нагляд за рейтинговими процедурами, хедж-фондами та ринками похідних цінних паперів;

- чітке розуміння, які активи можна рятувати і як само їх оцінювати;

- коли держава вдається до допомоги, збитки акціонерів повинні бути максимально можливими;

- уряди повинні забезпечити лише тимчасову допомогу і чітко визначати стратегії виходу;

- керування компаніями, що отримали допомогу, має бути максимально прозорим, також повинні бути накладені обмеження на винагороду головним керівникам.

G20 пообіцяла, що зробить тіснішою взаємодію між наглядами всіх країн. Зокрема, на банківську систему будуть накладені великі обмеження, щоб вони не стимулювали циклічний розвиток світової економіки.

Але є ще одна причина, чому потрібен міжнародний нагляд. Найбільші корпорації світу вже давно діють поза межами всіх країни. Отже, їх сьогодні не можна контролювати, визнали міністри.

Проте міністри не змогли дійти згоди щодо важливого питання: треба витрачати державні кошти на підтримку економіки кожної країни чи навпаки.

Згідно з дослідженнями Bloomberg, рецесія відбувається, як у Штатах, де "друкують" гроші, так і в Євросоюзі, який стримує приріст грошей. Проте міністри пообіцяли самим собі, що подолають розбіжності з цього питання. Мабуть, це є політичним тиском на Німеччину та Францію, які не хочуть нарощувати державний борг.

Окрема роль буде призначена Міжнародному валютному фонду. Його очікує реформування та посилення. Зокрема, ресурси МВФ збільшать приблизно у два рази до 500 мільярдів доларів, щоб підтримувати економіки, що розвиваються.

При цьому, маленькі країни отримають більший вплив на дії МВФ. Зокрема, міністри запропонували призначити наступним головою Фонду не європейця.

Зрозуміло, що таке посилення МВФ не є актом альтруїзму. Зазначені принципи будуть майже силоміць нав'язані усім іншим країнам. А це саме те, за що багато років критикували Фонд.

Ще з 1920-х років відомо, що критерії відкритого ринку є вигідними для великої економіки, схожої на США. Проте вони є шкідливими для маленьких та бідних країн, бо ставлять їх у залежність від імпорту товарів та капіталу.

Це визнав британський канцлер Казначейства Алістер Дарлінг, який приймав у себе G20. За його словами, МВФ повинен моніторити, як країни будуть збільшувати витрати.

Це потрібне для того, щоб тягар інфляції, яку спричиняє "друкування" грошей, не лягав лише на США та Китай, які дуже щедро стимулюють свої економіки.

Довідка "Економічної правди" 

G-20, або Велика Двадцятка, складається з міністрів фінансів і керівників центральних банків з 19 країн: Аргентина, Австралія, Бразилія, Канада, Китай, Франція, Німеччина, Індія, Індонезія, Італія, Японія, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, Південна Африка, Південна Корея, Туреччина, Сполучене Королівство, Сполучені Штати Америки та Європейський союз, який представляється Радою Європи та Європейським Центральним Банком.

Також у засіданнях беруть участь керуючий директор Міжнародного валютного фонду (МВФ) і президент Світового банку, а також голови Міжнародного валютно-фінансового комітету і Комітету з розвитку МВФ та Світового банку.