"Цей рік не олімпійський, а суперолімпійський". Найбільший картопляний фермер про дефіцит та зростання цін

"Один з колег називає вирощування картоплі Олімпіадою, тому що раз на чотири роки висока ціна". Цією алегорією власник фермерського господарства "Аделаїда" Сергій Рибалко пояснює циклічність картоплярського бізнесу.

Рядові споживачі в цьому змаганні лише глядачі, які останні місяці спостерігають за тим, як зростають ціни на головний продукт українців. За словами героя інтерв'ю, 2024-й для його активних учасників не те що "олімпійський", а "суперолімпійський" рік. Утім, складається враження, що сам бізнесмен цьому не дуже радіє.

По-перше, більшість вирощеної ним картоплі реалізується за ціною, яка в рази менша, ніж та, що на прилавках супермаркетів.

По-друге, отриманий прибуток він не покладе собі до кишені, а направить на погашення боргів, які сформувалися, коли Рибалко перед великою війною розширював виробництво на вже майже як три роки окупованій частині Херсонщини.

По-третє, як картопляр з трьома десятками років досвіду він розуміє: "Олімпійські ігри" завершаться і наступні кілька років йому доведеться працювати з мінімальною маржею в очікуванні нових "змагань".

Серед колег його кличуть "картопляним королем", хоча сам він оцінює себе максимум як "барона". І неспроста. Високий статус йому забезпечують скромні за мірками аграрних холдингів 500 гектарів насаджень картоплі і той факт, що 95% урожаю цієї культури забезпечувалися українцями з присадибних ділянкок.

"Кількість людей, які вирощують картоплю на городах, кожен рік зменшується в геометричній прогресії", – озвучує одну з причин цьогорічного дефіциту Рибалко.

Які ще фактори вплинули на зростання вартості картоплі? Чому в росіян цього року з нею проблеми та які вони, найнеякісніші чипси?

Про хибну статистику врожаю, "елітну" картоплю та її чищення вручну

— Чому про картоплю ми говоримо саме з вами?

— Ми займаємося картоплею з 1996 року. Почали на Херсонщині. Коли питають, яка найбільш картопляна область, то я завжди відповідаю: Херсонщина.

На Херсонщині практикують професійне картоплярство: 80% картоплі, яку там вирощують, продають, а не з'їдають. На заході та півночі України 20% продають, а 50% – викидають, згодовують тваринам, пускають на насіння. Це непрофесійно.

— Ваше фермерське господарство втратило три тисячі гектарів землі в Херсонській області і стільки ж зараз ви обробляєте на Житомирщині. Скільки і чого вирощуєте?

— Основне – це картопля. У 2021 році ми вирощували в Житомирській області 200-250 гектарів, а в цьому і минулому – майже 500 гектарів. Завдяки інтенсивному виробництву картоплі ми релокували багато людей з півдня і можемо віддавати борги.

У 2021 році на Херсонщині побудували сховище вартістю 4,5 мільйона доларів. У ньому можна було зберігати 15 тисяч тонн картоплі. Три роки до цього інвестували в зрошення і все, що з ним пов'язано. Нам ніхто не списав кредити, 65 мільйонів гривень, ми їх повинні віддавати й обслуговувати. Від нашого господарства залишилися 35% у грошових надходженнях і половина землі.

— З трьох тисяч гектарів лише 500 займає картопля?

— Так. На решті були пшениця, соняшник, ріпак, але зараз ми від них відмовляємося. На наступний рік плануємо вийти на 700 гектарів картоплі. Засадити всі три тисячі гектарів неможливо, бо десь земля болотиста, заліснена, є кам'янистий ґрунт. Ми визначили, що 2 100 гектарів підійдуть під картоплю.

— Яка врожайність цього року порівняно з минулим?

— У нас у середньому 35 тонн з гектара, торік – 31 тонна. Це стало можливим завдяки технологіям і зрошенню. Без зрошення, у будь-якій частині України, вирощування картоплі – це марна витрата часу, безперспективно і неприбутково. Вирощувати картоплю для фрі або чипсів без цього взагалі неможливо.

— Чи є в Україні фермерські господарства, які вирощують картоплі більше за вас?

— Є великий холдинг Continental Farm Groups, що належить Саудівській Аравії. Це колишня "Мрія". Потужна українська компанія, яка має близько 150 тисяч гектарів і на двох тисячах вирощує картоплю. Є ще декілька компаній, вирощування картоплі в яких наближене до 500 гектарів.

— Чому великі агрохолдинги, наприклад "Астарта" чи "Кернел", які мають сотні тисяч гектарів земель в обробітку, не займаються картоплею?

— Це складний і нішевий бізнес, незрозумілий для крупних компаній. Їм треба виводити з виробничого ланцюжка окремий напрямок, який потребує великої кількості людей та уваги. Що потрібно для цього бізнесу? Перш за все – сховище.

Є приклад, коли агрохолдинг "АТК" ("Аграрна технологічна компанія") Юрія Дробязка вирощував картоплю на 400 гектарах. У них було величезне сховище на 25 тисяч тонн. У 2021 році вони закрили цей бізнес.

На моє запитання про причину закриття сказали що, по-перше, картоплярство не кожен рік рентабельне, а по-друге, у структурі холдингу дохід від нього становить 2%, а витрати часу – 15%. Це були правильне рішення і професійний підхід.

Якщо виділяти картоплярство в окреме підприємство в рамках холдингу і власник просто туди вкладе кошти, то він перестане контролювати всі процеси. Як сказав Євген Черняк, якщо твій управляючий знає твій бізнес краще, ніж ти, то це не твій бізнес, а бізнес твого управляючого.

Невинний Гута, або Хто відповість за банкрутство "Мрії"

— Яка зараз статистика з вирощування картоплі?

— За офіційними даними, в Україні щороку вирощують 20-21 мільйон тонн картоплі, 95% з яких – на присадибних ділянках. До великої війни ця статистика була наближена до реалій. Зараз вона абсолютно нереалістична і мінімум на половину менша. У першу чергу – через людей, які вирощують картоплю на городах. Їх кількість кожен рік зменшується в геометричній прогресії.

Колеги із заходу України кажуть, що городи по 50 соток, по гектару не засаджені. Вони засіяні соєю, тому що це вигідніше.

Інша причина, чому ці цифри не відповідають дійсності, – це споживання. Офіційно українець споживає близько 120 кілограмів картоплі на рік. Якщо візьмемо 30 мільйонів населення, то ми повинні з'їдати до чотирьох мільйонів тонн. Ще чотири мільйони тонн щороку садять. Куди діваються 12 мільйонів?

— Ви сказали, що до війни в Україні збирали 21 мільйон тонн картоплі, а зараз, за офіційною статистикою, – 20 мільйонів. Як таке можливо з урахуванням окупованих територій?

 — Українська асоціація виробників картоплі, де я є членом правління, вела переговори з Держстатом. Я їм кажу: як ми можемо вирощувати 20 мільйонів тонн картоплі, не маючи три тисячі тонн для прикордонних військ (імовірно, мається на увазі закупівля для військових – ЕП)?

Відповідають: ви говорите про якісну картоплю, а ми – про городи. Вони мають дві методології: за врожайністю і за площею. Якщо так рахувати, то статистика близька (урожайність 12-15 тонн з гектара, притому, що в ЄС – 40 тонн). Але давним-давно немає мільйона гектарів – бабусі і дідусі не садять. Врахуйте, що ці люди вмирають, а молодь не хоче саджати. Проїдьте по селах, подивіться.

— За офіційними даними, загальний урожай – 20-23 мільйони тонн, а який він за вашими відчуттями?

— Думаю, ми вирощуємо десь близько 10 мільйонів тонн.

— За вашими спостереженнями, яку картоплю найбільше споживають українці і чому саме її?

— Американку, п'яничку, белароззу. Усе, що завгодно.

Важливо інше. Ми зараз на стадії серйозної реформації. У Євросоюзі споживають 80 кілограмів на рік на душу населення. На 50% – це свіжа картопля, на 50% – перероблена. У прогресивних країнах 75% – перероблена і тільки 25% – свіжа.

Наша чистка картоплі вручну – це архаїзм, від якого ми повинні відмовитися. Ми витрачаємо особистий час для того, щоб чистити картоплю. Це проблема. Проблема для дитячих садків, для пенітенціарної служби, для армії, яка закуповує і половину викидає. Давно потрібно перейти на чищену, вакуумовану картоплю, напівфабрикатну, де витрати будуть менші і буде складно красти.

— Чим елітна картопля відрізняється від неелітної?

— Щоб посадити картоплину в землю і виростити з неї товарну, потрібно сім років. Від пробірки проходять сім циклів, аби виростити безвірусну картоплю. Супереліта – це про насіннєву картоплю. За смаковими властивостями вона нічим не відрізняється. Хтось грається словами і пише на етикетці, що помита, рівненька і красива картопля – це еліта.

Про собівартість вирощування картоплі, експорт з ЄС та проблеми в росіян

— Яка собівартість вирощування картоплі?

— Собівартість складається з двох частин: затрати і врожай. Щоб виростити врожай, потрібно витратити стільки ж, скільки в Євросоюзі: чотири тисячі євро на гектар (близько 180 тис. грн – ЕП). З гектара можна отримати по-різному: позаминулого року в нас було 27 тонн, минулого – 31, у цьому – 34-35.

— Якщо звести всі цифри?

— Може здатися, що цей рік буде для нас надприбутковим. Але він не буде таким, тому що 70% картоплі, яку вирощуємо, ми відвантажуємо за контрактами для чипсових компаній і на переробку. Тобто 70% картоплі ми продаємо за ціною 8 гривень за кілограм, хоча на ринку вона коштує 20.

Ви ставите класичні для кореспондента запитання: яка собівартість, скільки ви заробляєте, і в людей викривляється погляд на це все.

— Можливо, ви розвієте це викривлене враження.

— Так я ж уже розвіюю. Коли ви чуєте, що я продаю по 8 гривень за контрактом, а на ринку – 20 гривень, то у вас виникає запитання: чому він не відмовиться від контрактів?

— У мене інше запитання: на наступний рік за контрактом буде 8 чи 20?

— На наступний рік буде по 9,7 гривні з ПДВ. Але це не через те, що цього року вона по 20, а тому, що картопля в нас недооцінена.

Минулого року на ринку картопля коштувала по 4,5 гривні, а в нас за контрактом – 7,8 гривні. Тобто було вигідніше. Професійне картоплярство повинно крутитися тільки навколо переробки. У Бельгії вирощують 7,5 мільйона тонн і переробляють майже 7. В Україні вирощують 20 мільйонів, а переробляють 320 тисяч.

— Що входить в озвучену вами цифру собівартості?

— В основі – насіння, це 20-25% витрат. Далі йдуть добриво і хімія – 50%. Потім – техніка і запчастини. Пально-мастильні матеріали – 10%. Решта – зарплати.

— З чим пов'язане зростання цін на картоплю?

— Перш за все – із суттєво нижчою врожайністю через засуху. Друге – на присадибних ділянках перестали вирощувати картоплю. Не хочуть люди.

Серпнева і вереснева засуха не давала можливості копати картоплю, тобто зменшилася пропозиція на ринку. У цей же час пішли державні закупівлі. Зменшення пропозиції з одночасним збільшенням попиту призвело до зростання цін. Хтось писав, що буде 40-45 гривень за кілограм.

Чекайте, буде картопля. Її вже везуть з ЄС, з Казахстану. Заходить вона по 20-21 гривні. Додайте 3-4 гривні магазинної націнки і буде 25 гривень на прилавках.

Таку стабільну ціну я бачу з грудня. Далі вона може трохи знизитися чи піднятися, але з цієї ціни не зійде, бо в ЄС урожай гарний, звідти повезуть. Так само будуть везти з інших країн. В обхід усього будуть везти з Білорусі. У Росії немає картоплі.

Картопля подорожчала на 200%. Чому в Україні ростуть ціни на овочі і що буде далі?

— Чому в росіян проблема з картоплею?

— У них така ж історія як в Україні: два роки поспіль картопля коштувала дешево, усі відмовлялися її вирощувати. Плюс спека.

— Початок імпорту з вересня свідчить про дефіцит?

— Так, дефіцит є. Висока ціна дозволяє імпортерам гратися на цьому. У Польщі картопля коштує 20 євроцентів (близько 9 грн). Доставка, одне, друге і воно в сумі дає під 40 євроцентів (18 грн) за кілограм для України.

— Чи не станеться так, що через високі цьогорічні ціни наступного року всі посадять картоплю, через що її вартість сильно впаде?

— Станеться, тільки не наступного року, бо немає насіння картоплі. Багато хто спробує зайти в цей бізнес наступного року. Будуть нові гравці, більші площі, зіграють на рівні рентабельності з якимось прибутком, а потім посадять ще більше і дво-трирічна синусоїда їх накриє.

— Це нормальна практика, що ми імпортуємо картоплю?

— Раз на три роки імпортуємо дуже багато. Два роки ціни немає, усі відмовляються від цього бізнесу і потім, коли ніхто не посадив, починаємо імпортувати.

— Євросоюзівська картопля чимось відрізняється від української?

— Нічим, це ті ж сорти. Наприклад, сорт "гала". Її смажити не потрібно, потрібно варити, у "мундирах", "пюрешка". Вона дуже смачна. Інші сорти можуть бути хорошими для смаження, не будуть розсипатися, наближені за консистенцією до сортів, які використовують на фрі.

Про "олімпійський" бізнес, чипси та "бульбашів"

— Вирощування картоплі – це прибутковий бізнес?

— Будь-який бізнес прибутковий, якщо ти в ньому професіонал. Один з наших колег називає вирощування картоплі Олімпіадою, тому що раз на чотири роки висока ціна. Він каже: головне знати, у який рік Олімпіада, і брати в ній участь. Більшість з тих, хто йде з ринку, беруть участь не в "олімпійські" роки.

— Яка рентабельність цього бізнесу в "олімпійський" рік і яка – в інші роки?

— В "олімпійський" – 50-70%, у "неолімпійські" – від нуля до 15%. Ми розглядаємо цей рік навіть не олімпійським, а суперолімпійським. Це унікальний рік.

— У чому суть переробки картоплі?

— Миття – це не переробка. Мита й упакована – це дороблена картопля. Переробка – це коли знімається шкірка.

Є кілька видів переробки, найслабший – крохмаль. Це низькомаржинальний бізнес, зазвичай робиться з відходів. Україна непогано почуває себе на цьому ринку. По-перше, нам дали квоту в ЄС. По-друге, у світі зріс попит на крохмаль. По-третє, через низькі ціни на картоплю багато хто здавав її на крохмаль.

У крохмальному бізнесі найважливіше мати наближеність до переробки в радіусі 50 кілометрів. Крохмальна картопля коштує 3-3,5 гривні. Якщо ще 3 гривні витрачаєш на її довезення, то немає сенсу гратися в цю гру. В Україні так переробляється близько 250 тисяч тонн картоплі з 320 тисяч.

Десь 100 тисяч тонн ідуть на чипси, ще 20 тисяч – заморозка, чистка, вакуумація.

Аномальна спека та два врожаї за сезон: як глобальне потепління вплине на економіку

— Значна частина відправляється на чипси.

— Так, в Україні ця галузь розвинена непогано, хоч і не так потужно, як у Євросоюзі. Ми споживаємо набагато менше чипсів, бо країна бідна. Але в нас є три великі виробники: PepsiCo (торгова марка Lays) та Mondelēz ("Люкс") – відомі світові гравці, "Клуб чипсів" (Chipster's) – український.

Забув сказати: після крохмалю є картопляні пластівці. Це суха картопля. Скажімо, якщо крохмаль – це всяке г... перетерте, то пластівці – це більш високоякісний продукт, з якого можна зварити пюре, використати як добавку. Але найвідоміший продукт з них – це чипси Pringles у тубусах. Це якраз найбільш неякісний чипс, який може бути, але найдорожчий, як це буває із соками, наприклад.

У Євросоюзі найпопулярніший чипс – смажений на соняшниковій олії і з морською сіллю. Усе. Іноді додають прованські трави для смаку, але в жодному разі не курка і не краб, яких в Україні споживають найбільше.

— Чому в Україні мало картоплі переробляють на фрі?

— Картоплю фрі люблять, але не можуть виростити в Україні. І тому не має переробки. Складний технологічний процес. Маленькі компанії просять і ми імпортуємо фрічну картоплю з Польщі. Основна причина – не можемо виростити картоплю. У картоплі є два важливі температурні фактори: при температурі 27 градусів і вище вона не набирає бульбову масу, а при 32 градусах і вище взагалі впадає в анабіоз. Бадилля є, а картопля не росте.

На півдні неможливо виростити високий урожай через високу температуру. Там уся картопля закінчує рости до 25 червня, а потім її треба викопати і продати. На півдні, перед самою війною, ми зайшли в другу чергу вирощування (зібрали врожай і посадили новий – ЕП).

— Не можу не запитати про Білорусь. Білорусів називають різними епітетами, пов'язаними з картоплею, через що складається враження, ніби там її вирощують скрізь. При цьому Білорусь не входить у список великих країн-виробників картоплі. Як ви можете пояснити таке ставлення до них?

— Перше – Білорусь дає справедливу, чесну статистичну інформацію, а не як Україна, яка четверта у світі. Друге – в асоціації картоплярів до війни був девіз: "Чим менше картоплі виробляється на присадибних ділянках, тим багатша нація".

— Це слова Лукашенка.

— У них не практикується домашнє вирощування картоплі. У нас до війни 32% сільського населення вирощували картоплю, у Росії – 10%, у Білорусі – 15%. Ці 15% живуть за колгоспним принципом: будиночок і садочок. Ніхто картоплею, як в Україні, не займається по 50 соток. Бульбаші – це не вигадка. Історично картопля краще росте в Білорусі, в Україні – на Чернігівщині. У Росії – на Брянщині, де ідеальні умови для вирощування, бо це вище 50-ї широти.

— Бізнес часто каже: нам не треба допомагати, просто не заважайте. У картоплярстві діє такий же принцип?

— Ні, з однієї причини: у нас дефіцит сховищ, про що я вже казав. На споживання йдуть 3,5 мільйона тонн. Свіжу картоплю будемо їсти чотири місяці, а вісім місяців нам потрібно її зберігати. У нас є сховищ на 350 тисяч тонн замість двох мільйонів. Не йдуть у картопляний бізнес через те, що немає сховищ.

Треба допомагати чи ні? У нас же є механізм стимуляції господарства, програма "5-7-9%", пільговий кредит на переробку, але не на сховища, а це основне. Переробка картоплі не з'явиться, поки не з'явиться достатня кількість підприємств, які можуть зберігати картоплю, у тому числі для переробки.

У програму "5-7-9%" треба внести сховища. Допоможіть таким, як ми, які виїхали з боргами, допоможіть тим, хто інвестує. Ви ж самі давно говорите, що потрібно переналаштувати "5-7-9%" не під короткострокові, а під інвестиційні програми.

Той, хто побудує сховище, не вийде з цього бізнесу вже ніколи. А той, хто купив сьогодні трактор і все інше, не потрапивши в "олімпійський" рік, на наступний може продати техніку і забутися. Потім займеться чимось іншим.