Війна – не перешкода. Інвестиції в Україну зростають, але для відновлення замало. Що треба зробити владі?

Велика війна не знищила інтерес західних інвесторів до України і мова не лише про виробників зброї. Тільки в останні місяці стало відомо про наміри кількох іноземних фінансових груп вкласти кошти в українські активи: від приватизації держбанку угорцями до купівлі оператора мобільного зв'язку французами.

Попри багаторічні проблеми і високі безпекові ризики, Україні є що запропонувати прагматичним західним інвесторам. Як наслідок, у 2023 році обсяг прямих іноземних інвестицій перевершив показники навіть деяких довоєнних років.

Для України західні інвестиції – це джерело коштів для відбудови економіки та спосіб повернути в країну тих, хто виїхав за її межі. Це розуміють і в Євросоюзі. Там пропонують підтримку, яка може залучити десятки мільярдів євро капіталовкладень. Чи зуміє українська влада скористатися цим шансом?

Наскільки великі потреби

Війна завдає Україні шалених збитків. За даними Київської школи економіки, до початку квітня 2024 року загальна вартість знищених росіянами об'єктів інфраструктури становила 157,2 млрд дол. Однак для відновлення знищеного після завершення війни потрібно буде набагато більше.

За оцінками Світового банку, протягом наступних десяти років для відбудови зруйнованої інфраструктури Україні необхідно буде щонайменше 486 млрд дол.

Ця сума кратно перевищує український ВВП, тож швидко знайти ці ресурси в країні не вийде. Також не варто сподіватися, що гроші на відбудову Україні нададуть партнери, адже вже зараз їм стає дедалі складніше ухвалювати політичні рішення про надання навіть життєво необхідної військової допомоги.

У цій ситуації українська влада найбільше надій покладає на заморожені на Заході кошти Російської Федерації. Проте їх стягнення – це питання далекої перспективи, оскільки країни ЄС, у яких зберігається переважна більшість заморожених активів, усіляко опираються навіть передаванню прибутків з них.

Україні доведеться починати відбудову попри зволікання партнерів. Профінансувати значний обсяг робіт можна буде лише за допомогою приватного капіталу. На щастя, іноземні інвестиції надходять навіть в умовах війни.

Хто інвестує в Україну

Наразі найбільше в Україну інвестують вітчизняні компанії та іноземні фірми, які працюють на вітчизняному ринку. Апетит до таких вкладень зростає. Так, понад третина компаній-членів Європейської бізнес-асоціації мали чи мають інвестиційні проєкти в Україні у 2022-2024 роках. Середня сума інвестицій – 3-8 млн дол.

"Компанії повідомляють про відкриття заводів або розширення потужностей, будівництво та реновацію виробничих приміщень, придбання або модернізацію обладнання, сільськогосподарської техніки, реєстрацію препаратів, інвестиції в ІТ-продукти, програмне забезпечення", – повідомили ЕП в асоціації.

Попри велику війну, в Україну не припинили вкладати кошти й зовнішні інвестори. Так, за даними Національного банку, у 2023 році вони інвестували в економіку 4,25 млрд дол. Це навіть більше, ніж у відносно мирні 2016-2017 роки.

Щоправда, переважна частина цих інвестицій (3,2 млрд дол) – це реінвестовані доходи іноземних компаній, які вже працюють в Україні. Головна причина – вони не можуть виплатити дивіденди материнським структурам.

Зокрема, іноземний бізнес вкладав у відновлення потужностей, які постраждали внаслідок обстрілів чи окупації. Крім того, у 2023 році багато компаній інвестували в резервні джерела енергії, зокрема купували великі промислові генератори. Були й нові проєкти і навіть наміри приходу на український ринок нових гравців.

Мабуть, найбільший інтерес до України наразі проявляють іноземні виробники зброї. Про наміри будувати тут виробничі потужності заявили виробники безпілотників Baykar та Quantum-Systems, а німецький концерн Rheinmetall хоче звести чотири заводи з виробництва снарядів, військової техніки та засобів ППО.

Для зброярів присутність в Україні має стратегічний інтерес. По-перше, наявність тут виробничих потужностей суттєво скорочує логістичні витрати. По-друге, ці компанії мають можливість протестувати свої розробки в умовах реальної війни та оперативно їх удосконалювати, що є неабиякою конкурентною перевагою.

Приваблюють інвесторів і цивільні сектори української економіки. Наприклад, угорський OTP Bank Plc. зацікавився приватизацією недавно націоналізованого "Сенс банку". Вийти на український ринок планує і французький холдинг NJJ Capital, який має намір придбати мобільного оператора lifecell.

Чому іноземці інвестують в Україну

Навіть до великої війни Україна гостро потребувала зовнішніх інвестицій для модернізації економіки. Однак ані запровадження "інвестиційних нянь", ані створення Офісу залучення інвестицій не стали магнітами для іноземного капіталу.

Під час війни ситуація дещо змінилася. Для іноземного бізнесу, який уже працює на українському ринку, розширення інвестицій стало частиною їхніх ESG-стратегій та способом виявлення солідарності з українським народом.

"Нашою стратегічною метою є розвиток виробництва насіння... Рішення інвестувати до завершення війни має не лише бізнесове обґрунтування. Це вияв нашої підтримки України. "Байєр" вірить в Україну і прагне допомогти їй процвітати", – повідомив гендиректор компанії "Байєр" в Україні Олівер Гірліхс.

У 2023 році його компанія оголосила про намір інвестувати в Україну 60 млн євро – передусім у розширення виробництва насіння. Частину коштів направили на облаштування бомбосховищ для працівників заводів.

Утім, самі лише благі наміри не здатні залучити мільярди доларів у країну, де триває війна. Реальним мотивом може стати лише прибуток. Як виявляється, український ринок може зробити іноземцям доволі вигідні пропозиції.

"Є компанії, що зайшли в Україну після 2022 року, бо побачили тут ринкові можливості. Деякі повідомляють про позитивні фінансові результати, тож інвестиції в Україну можуть бути вигідними навіть у цей складний час", – відзначають у ЄБА.

Однією з причин, чому іноземному бізнесу може бути цікаво працювати в Україні, є низька конкуренція на вітчизняному ринку. "Іноземні інвестори порівнюють потенціал прибутку, який є в Україні через недостатню конкуренцію, з ризиком. Якщо бачать потенціал, то вкладають кошти", – каже засновник Києво-Могилянської бізнес-школи та ексміністр економіки Павло Шеремета.

Він наводить приклад українського інвестора, який відкрив кілька супермаркетів неподалік лінії фронту, у Краматорську. Через низьку конкуренцію в місті такий бізнес виправдовує інвестиції і покриває високий ризик роботи на цій території.

Цим користуються й іноземні компанії. Наприклад, данська Carlsberg у 2023-2024 роках вклала близько 2 млрд грн, користуючись низькою конкуренцією на ринку слабоалкогольних напоїв, зокрема пива. "Галузь має значний потенціал розвитку, адже з 2008 року виробництво пива в Україні впало вдвічі", – зазначають там.

Вироблене в Україні пиво компанія спрямовує не лише на вітчизняний ринок, а й експортує у 18 країн світу. При цьому там використовують українську сировину, щорічно приносячи вітчизняним аграріям близько 1,4 млрд грн доходів.

Деякі західні гравці бачать в Україні великий ринок збуту, тому намагаються наростити потужності ще до завершення активної фази війни. Зокрема, компанія CRH інвестує у виробництво цементу та збільшує свою частку на вітчизняному ринку. Напередодні там домовилися з ЄБРР про спільну купівлю потужностей конкурента – Buzzi. Крім того, фірма розбудовує нові цементні потужності.

"Під час великої війни ми завершили будівництво сучасного терміналу з відвантаження цементу в Київській області. Ми придбали бетонні заводи Astor та інвестуємо в їх модернізацію. Термінал і бетонні заводи будуть відігравати важливу роль у відбудові держави, вони підкреслюють наші довгострокові плани в Україні", – повідомив президент CRH у центрально-східній Європі Гійом Кавальє.

Іноземних інвесторів також приваблює в Україні близькість до ЄС і можливості, які відкриються після вступу країни в Євросоюз. При цьому тут набагато дешевша, ніж у сусідів, робоча сила, що збільшує рентабельність потенційного виробництва.

"З одного боку, західні інвестори розуміють, що чим раніше вони вийдуть на український ринок, тим більший прибуток отримають. З іншого боку, є така приказка: сир у мишоловці з’їдає друга миша", – резюмує Шеремета.

Навряд чи багато іноземних інвесторів хочуть стати "першою мишею". Особливо зважаючи на те, що крім очевидних безпекових ризиків, в Україні залишається чимало інших проблем, які чекають вирішення десятки років.

Не проґавити шанс

17 квітня Євросоюз дав старт ініціативі, яка може принести в економіку України десятки мільярдів іноземних інвестицій. Почала роботу Ukraine Investment Framework (UIF) – складова частина програми Ukraine Facility, яка передбачає сприяння в залученні передусім приватних інвестицій в українську економіку.

UIF передбачає кілька механізмів. По-перше – надання гарантій на 7,8 млрд євро. Ці гарантії мають частково покривати ризики (зокрема, безпекові) реалізації масштабних інвестиційних проєктів. По-друге – надання грантів, змішаного фінансування і технічної допомоги на 1,5 млрд євро. Перші проєкти в межах цієї програми оберуть 11-12 червня на конференції з відбудови України в Берліні.

"Очікується, що реалізація Ukraine Investment Framework дозволить залучити до 40 мільярдів євро державних та приватних інвестицій", – вважають у Мінекономіки.

Профінансовані Євросоюзом проєкти можуть показати приклад іншому приватному бізнесу, який сумнівається, чи інвестувати йому в Україну. Після зниження безпекових ризиків це може спричинити лавину вливань коштів у відбудову країни. Якщо тільки держава не проґавить цей шанс.

Для залучення іноземних інвесторів владі доведеться реформувати судову систему, правоохоронні органи, податкову та митну служби, захистити права власності. "Критично важливі передбачуваність і чіткість правил ведення бізнесу, верховенство права, захист прав інтелектуальної власності", – додає Гірліхс.

До старих проблем додалася нова: брак робочої сили, додають у ЄБА. Імовірно, ця проблема тривалий час зберігатиметься навіть після завершення війни.

Успіх у залученні інвестицій може пом'якшити ситуацію з нестачею кадрів, адже економічно успішна країна приваблюватиме українських біженців та мігрантів. Тому залучення інвестицій має стати пріоритетом влади. Головне – зрозуміти, що красивих презентацій чи "проривних" податкових ідей для цього буде недостатньо.