Велике українське прання
До повномасштабного вторгнення український ринок засобів для прання цілком можна було назвати розвиненим. На це вказувало кілька ознак.
По-перше, майже всі транснаціональні бренди були представлені в нашій країні.
По-друге, існувала цінова та функціональна диверсифікація пропозицій: споживач міг обрати продукцію в будь-якому ціновому сегменті, придбати порошок для різних типів білизни чи для речей певного кольору.
По-третє, частка контрабанди, яка ще десять років тому могла сягати 20-25% всіх постачань, була мінімізована до прийнятних показників, чому сприяли регуляторні рішення, посилення контролю на кордоні та зростання частки цивілізованої торгівлі у загальному обсязі продажів.
По-четверте, все більше українців віддавали перевагу та цікавилися темою екологічної безпеки порошків. А це доволі прогресивний маркер навіть для європейського ринку.
Підступна залежність
Орієнтація на закордонні тренди та імпортні постачання зіграла зі споживачами злий жарт. Продукція з-за кордону ставала доступнішою і – за рахунок рекламних та маркетингових бюджетів транснаціональних корпорацій – популярнішою.
В цих умовах національні підприємства, не отримуючи жодного протекторату від влади, поступово втрачали позиції. Якщо у 2008-2010 році третина пральних порошків на полицях магазинів була представлена українськими виробниками, то у минулому році їхня частка склала лише 7% продажів.
На українських пральних порошках роздрібні мережі вторгували 250 млн гривень, тоді як загальний виторг засобів для прання через мережевий рітейл сягнув у 2022 році 3,8 млрд гривень.
Наслідки на собі відчув кожен українець. Коли повномасштабне вторгнення порушило всі логістичні ланцюги, які поєднували Україну з європейськими постачальниками, виник суттєвий дефіцит пральних порошків.
Особливо постраждали споживачі, які віддають перевагу продукції середнього й нижнього цінових сегментів. За даними офіційної статистики, продажі дорогих пральних порошків скоротилися на 44%, середніх за ціною – на 29%.
Водночас попит на продукцію в "бюджетному" сегменті зріс удвічі.
Як змінився ринок
Вплив війни на ринок засобів для прання стосувався не лише перерозподілу споживацьких вподобань. Справа у тому, що постачальники стикнулися з непередбачуваними стрибками попиту.
У перші тижні повномасштабного вторгнення під впливом паніки українці почали ажіотажно купувати побутову хімію (включно з пральними порошками). Ледве ситуація лише почала налагоджуватися, як ринок зіткнувся зі зміною "середньостатистичного покупця".
Раніше це були жінки у віці від 22 до 60 років, які мають дітей. Але чимало з них виїхали за кордон. Потім частина повернулася. Відповідно, спрогнозувати попит ставало дедалі складніше.
Так само, як і спрогнозувати кінцеву ціну реалізації продукції. Адже окрім нових витрат на логістику та гарантування безпеки конкретної партії слід було врахувати курсові коливання.
Це важливо, бо в ситуації домінування імпорту, національний ринок пральних порошків максимально залежний від співвідношення гривні до долару та євро.
Вихід зі складної ситуації більшість експертів і тоді, і зараз передбачає в максимальній підтримці розвитку українського виробництва.
Це не тільки подолання імпортозалежності, а й зміцнення нашої економіки: нові робочі місця, податки в бюджети різних рівнів, можливі валютні надходження за рахунок експорту побутової хімії в інші країни.
Експерти впевнені, що наявність у державі потужного підприємства здатна довести частку національного виробництва пральних порошків з нинішніх 7% до 30–35% в майбутньому.
І всі передумови для цього є – сам пральний порошок не є високомаржинальним продуктом, тому імпорт готового продукту з ЄС не є завжди цікавим через досить високі логістичні витрати. Тому налагодити виробництво в Україні є вигідно з точки зору логістики.
Ба більше – експорт цієї групи товарів може принести кошти в державний бюджет України та сприяти популяризації українських товарів за кордоном.
Рішення на поверхні
Це здивує багатьох, але до повномасштабної війни Україна не лише імпортувала, а й експортувала побутову хімію за кордон. Впродовж багатьох років постачальником пральних порошків на ринки інших країн було ПрАТ "Вінницяпобутхім".
Підприємство виробляло продукцію під кількома торговими марками, але, мабуть, найбільше українкам відомий їх порошок "Ушастый нянь". Цей виріб для прання дитячої білизни мав стабільний попит в нашій країні, а його якість влаштовувала матусь і поза межами України.
Одна з причин – використання унікальної технології виробництва. Йдеться про так званий баштовий метод. Трохи термінології. Аби виготовити пральний порошок, треба зібрати сипкі й рідкі компоненти сировини.
З них готують напівфабрикати – рідке скло та пасту (АПАР), які є активними компонентами майбутніх синтетичних мийних засобів. Далі роблять гомогенну композицію. А потім настає час сушіння. Він полягає в сушінні шляхом розпилення краплин композиції з висоти башти понад 50 метрів.
Температура, що використовується під час цього процесу, на вході в башту сягає 300 °C. Перевагою цього методу перед так званим сухим змішуванням є отримання легкорозчинних, однорідних гранул, що є основою високої якості готового продукту.
Наступним етапом додаються активні компоненти, які відтворюють в готовому продукті певні особливості - ефект відбілювання або навпаки збереження кольору речей, різноманітні віддушки та інше.
Після цього порошок готовий до фасування. Лабораторія підприємства, яка відповідає за якість на всіх етапах виготовлення продукції, чітко фіксує усі результати, аби гарантувати споживачеві тільки найкращі рішення.
Врятоване підприємство
Технологи зазначають, що існуюча автоматизація операцій та використання сучасного обладнання дає можливість випускати понад 70 тис. тон якісної продукції на рік. Фасувальні лінії за годину (!) можуть запакувати до 10 тис. пачок синтетичних миючих засобів вагою 400 грамів.
А сушильна башта за той самий час здатна випускати до 14 тон майже готового продукту.
Виникає логічне питання. Якщо в нас є такий виробник (так, це один український виробник, але він один може покрити чи не третину внутрішнього попиту), то чому досі він не завалив національні прилавки своєю продукцією?
Відповідь не сподобається багатьом. З 2006 року власниками ПрАТ "Вінницяпобутхім" є російські підприємці, яким належить компанія "Невська косметика". Свого часу вони, як пишуть ЗМІ, придбали завод за 5 млн доларів. І роками використовували від власні потреби.
Але з 2014 року підприємство поступово втрачало свої позиції в Україні. В 2019 році його частка на українському ринку складала 10%, а в 2021 – вдвічі менше, тобто лише 5%. Скорочувався і виторг.
Після початку повномасштабної війни росіяни не стали церемонитися із своїм вінницьким активом. Відтоді, як вони спробували вивезти товарні запаси на непідконтрольну Україні територію, підприємство було арештовано, а контроль над ним передано до АРМА – Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами.
Вигода для всіх
Після проведення конкурсу управителем стала компанія "Крайтекс-Сервіс", беніцифіари якої – Валерій Кіптик і Руслан Шостак – володіють відомими в Україні торговельними мережами EVA та Varus.
Нові управителі мають амбіційні плани. Після довгих місяців простою підприємство не лише отримало шанс на нове життя, а й очікує до кінця поточного року вийти на доволі високі показники: отримати перші 6 000 тон пральних порошків, більш як 500 тис. літрів рідких засобів для прання та понад 6 млн одиниць засобів для миття та чищення.
Чи має підприємство ресурси та технічно-матеріальну базу для реалізації своїх амбітних планів? Так. Прогресивне багатофункціональне устаткування в поєднанні зі злагодженим досвідченим колективом є запорукою виготовлення якісної продукції.
Так само, як новітнє обладнання, доступ до прогресивних технологій і непереборне бажання нових управителів підняти національне виробництво та економіку країни на новий рівень.
Що у підсумку
Аналітики не сумніваються: розвиток ринку побутової хімії національного виробництва — прямий шлях до покращення економіки України. Національне виробництво синтетичних мийних засобів може стимулювати інновації та дослідження в цій галузі.
Виробники інвестуватимуть у нові технології, покращення якості продукції та розробку екологічно чистих альтернатив. Це сприятиме розвитку наукового потенціалу країни та залученню коштів у високотехнологічні галузі, дасть змогу збільшити обсяги експорту й розширити географію ринків збуту.
Зрештою можемо очікувати додаткових валютних надходжень і покращення зовнішньоторговельного балансу країни.
Розмірковуючи про майбутнє галузі, експерти називають три тенденції розвитку ринку за умови збереження поточної воєнно-економічної ситуації.
По-перше, зростання частки так званої цивілізованої торгівлі. Тобто ринки та базари втрачатимуть позиції, тоді як супермаркети збільшуватимуть продажі побутової хімії.
По-друге, споживачі поступово будуть переорієнтовуватися на екологічно безпечні товари. Це пов’язано і зі світовими тенденціями, і з тим, що нині Україна, як ніколи раніше, має турбуватися про стан своїх водних ресурсів.
По-третє, аналітики прогнозують посилення підтримки національних виробників як з боку покупців, так і з боку держави. Бо саме внутрішнє виробництво є фундаментом економічного відновлення України.
Те, що сьогодні відбувається з новим активом компанії "Крайтекс-Сервіс", відповідає усім трьом переліченим трендам.
І це вселяє надію. Наша країна може отримати потужного виробника якісної продукції європейської якості й одночасно з цим посилити власну економіку.
В будь-якому випадку переможе Україна!